Рішення № 13899686, 10.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/1310.02.11

За позовом          Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

До           Публічного акціонерного товариства «Укртранслізинг», м. Київ

Про          стягнення 25957,73 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача                    Колісніченко Д.В. – пред. по довір., Шанін А.Г. –предст. по довір.

Від відповідача          Зотов Ю.В. –предст. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся з позовом про стягнення збитків у розмірі 25957,73 грн., які були понесені ним у зв’язку з тим, що залізниця ( сублізингоодержувач) не мала можливості експлуатувати та використовувати пасажирський вагон, оскільки відповідачем не був здійснений ремонт вагону плацкартного виду ( виробник Тверський вагонобудівний завод ) в період з 25.01.2010 р. до 26.02.2010 р.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.11р., розгляд справи було відкладено на 10.02.11р., у зв’язку з неявкою представників відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому, з урахуванням доповнення до відзиву, отриманого судом 09.02.2011р. через канцелярію, просить відмовити Державному підприємству «Придніпровська залізниця» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв’язку із закінченням гарантійних зобов’язань та зазначає, що виробник предмету фінансового сублізингу, а не відповідач, повинен відповідати за якість та комплектність предмета лізингу та нести відповідальність за гарантійними зобов’язаннями .

В судовому засіданні 10.02.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.          

Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін , Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2007р. між позивачем, як сублізингоодержувачем, та Відкритим акціонерним товариством –лізингова компанія «Укртранслізинг», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укрзалізничпостач»(відповідач, сублізингодавець) укладено Договір фінансового сублізингу № 86/Пр/Л-071985/НЮ. За своєю правовою природою зазначений Договір є договором лізингу.

Відповідно до умов зазначеного договору сублізингодавець передав сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування предмет лізингу, пасажирські вагони плацкартного типу, виробника –ВАТ «Тверський вагонобудівний завод», власника (лізингодавця) –ПП «ВТБ Лізинг Україна», на умовах передбачених договором, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам.

Як зазначає позивач 20.01.2010р. на вагоні № 81613 вийшла з ладу компресорна установка типу ММ80В4-STDT, що призвело до несправності туалетів.

Відповідно до п. 4.5 Договору гарантія якості і надійності предмета лізингу, що поставляється протягом терміну, передбаченого технічними умовами та стандартами стосовно предмета лізингу, надається виробником, окрім деталей, що швидко зношуються, і складає 12 місяців з моменту вводу об’єкта в експлуатацію, якщо інше не передбачено технічними специфікаціями.

У технічних умовах, які розроблені заводом Виробником ВАТ «Тверський вагонобудівний завод»до вагону № 81613, зазначено, що гарантійний строк складає 2 роки.

Як зазначено в п. 4.6 Договору, при виявленні предмета лізингу, що не відповідає технічним умовам, а також при виявленні виробничих дефектів (прихованих недоліків) в одиницях предмета лізингу при прийманні і використанні в гарантійний період, виклик представника Сублізингодавця і Виробника є обов’язковим для продовження приймання одиниць Предмета лізингу і складання дефектного акту між Сублізингоодержувачем, Сублізингодавцем, Виробником і лізингодавцем протягом 5 робочих днів.

20.01.2010р. згідно з вимогами Договору на адресу сублізингодавця, виробника та лізингодавця було направлено телеграми з метою виклику представників для складання 4-хстороннього акту. 25.01.2010р. складено акт-рекламацію № 27.

Як вбачається з п. 4.4 Договору, питання щодо гарантійних зобов’язань та претензійно-рекламаційної роботи вирішуються за згодою сторін безпосередньо між сублізингоодержувачем та виробником предмета лізингу, що передається у сублізинг.

Як встановлено в ході розгляду справи, 26.02.2010р. на території Дніпропетровського пасажирського вагонного депо несправності вагона були усунуті робітниками депо з деталей, наданих заводом виробником, що підтверджується актом про виконану роботу № 331 від 26.02.2010р. Відповідно до зазначеного акту, підписаного заступником начальника пасажирського вагонного депо по експлуатації, депо претензій не має.

Належним чином засвідчена копія вище вказаного документу залучена до матеріалів справи і приймаються судом як відповідний доказ, яким засвідчується наведений факт.

Крім того, як встановлено п. 4.7 Договору, термін проведення гарантійного ремонту або заміни продукції у межах гарантійного ремонту –30 днів з моменту складання дефектного акту, при цьому гарантійний ремонт або заміну неякісних одиниць предмета лізингу здійснює виробник за свій рахунок згідно чинного законодавства України.

Враховуючи те, що дефектний акт був складений 25.01.2010р., а акт про виконану роботу, який засвідчує усунення недоліків –26.02.2010р., суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позивачем терміну простою вагону, виходячи з якого позивач нараховує збитки.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про помилковість визначення позивачем 25957,73 грн. збитками, які були понесені ним у зв’язку з тим, що залізниця не мала можливості експлуатувати пасажирський вагон, оскільки відповідачем не був своєчасно здійснений ремонт зазначеного вагону.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення збитків з відповідача не мають обґрунтованих підстав, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та визначеними позивачем збитками, оскільки у п. 4.4 Договору сторони передбачили, що питання щодо гарантійних зобов’язань та претензійно-рекламаційної роботи вирішуються за згодою сторін безпосередньо між сублізингоодержувачем та виробником предмета лізингу.

Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору відповідальність за якість і комплектність предмета лізингу та гарантійні зобов’язання несе виробник - ВАТ «Тверський вагонобудівний завод».

Доводи позивача суперечать наявним доказам, встановленим обставинам справи та спростовуються чинним законодавством, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25957,73 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини.

          Враховуючи вищевикладене, суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртранслізинг» (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, оф. 120; фактична адреса: 01133, м.Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф. 8 код ЄДРПОУ 30674235) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - державне мито у розмірі - 259 (двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 58 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі - 236 (двісті тридцять шість) грн.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Н. І. Качан

Повне рішення складено 16 лютого 2011 року.