Рішення № 13899664, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/2009.02.11 За позовом Фізична особа підприємець ОСОБА_1 До Приватного підприємства «Фірма «ІВІС»

Про стягнення 11 031,20 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Литвинов Б.В. ( директор)

від відповідача Сидоренко С.Г. (директор)

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.02.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості по оплаті послуг з бухгалтерського обслуговування у розмірі 10500, 00 грн., пеню в сумі 531, 20 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 110, 31 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 236 грн., поштові витрати в сумі 18, 72 грн., та витрати виготовлення копій в сумі 6,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 було порушено провадження у справі № 47/20 та розгляд справи було призначено 27.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 розгляд справи було відкладено на 01.02.2011, а ухвалою від 01.02.2011 - на 09.02.2011.

В судовому засіданні 09.02.2011 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч вимог ст. ст. 526, 530, 901 Цивільного кодексу України не було здійснено оплату за надані послуги з бухгалтерського обслуговування в сумі 10500,00 грн. Також, за прострочення відповідачем виконання зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг, позивачем заявлено до стягнення 531,20 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2011 позов визнав у повному обсязі в сумі 10500,00 грн.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов , обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів позову актів здачі-прийняття робіт (послуг), складених між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, які підписані представниками сторін та посвідчені їх печатками, а саме: № 101 від 30.07.2010 на суму 1750,00 грн., № 90 від 20.05.2010 на суму 1750,00 грн., № 94 від 21.06.2010 на суму 1750,00 грн., №59 від 30.04.2010 на суму 1750,00 грн., № 52 від 22.03.2010 на суму 1750,00 грн., позивачем було надано, а відповідачем прийнято без будь яких зауважень та заперечень послуги з бухгалтерського обслуговування за відповідні місяці загалом на суму 8750,00 грн.

Суд зазначає про те, що позивачем до матеріалів позову додано 2 ідентичні акти здачі-прийняття робіт (послуг) № 101 від 30.07.2010 на суму 1750,00 грн., і суму по них обох включено до суми позову, а також у позові зазначено про наявність акту № 122 від 20.08.2010, але ні копія якого, ні оригінал до матеріалів позову надані не були.

28.01.2011 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 1-28 від 28.01.2011 про сплату боргу за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги з бухгалтерського обслуговування згідно актів № 101 від 30.07.2010 на суму 1750,00 грн., № 90 від 20.05.2010 на суму 1750,00 грн., № 94 від 21.06.2010 на суму 1750,00 грн., №59 від 30.04.2010 на суму 1750,00 грн., № 52 від 22.03.2010 на суму 1750,00 грн., та № 122 від 20.08.2010, направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 0262 від 28.01.2011 та описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. по 31.08.2010 р., сальдо на користь позивача на 01.09.2010 р. складає 12250, 00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини з надання послуг бухгалтерського обслуговування, оскільки позивач, як виконавець, надав відповідачу, як замовнику, послуги з бухгалтерського обслуговування, які відповідачем було прийнято, що підтверджується двосторонньо підписаними актами здачі-прийняття робіт (послуг) № 101 від 30.07.2010 на суму 1750,00 грн., № 90 від 20.05.2010 на суму 1750,00 грн., № 94 від 21.06.2010 на суму 1750,00 грн., №59 від 30.04.2010 на суму 1750,00 грн., № 52 від 22.03.2010 на суму 1750,00 грн., а загалом на суму 8750,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощеній формі шляхом прийняття позивачем до виконання та прийняття відповідачем послуг з бухгалтерського обслуговування, тобто строк оплати виконаних позивачем робіт між сторонами не встановлений, а позивачем виставлено відповідачу вимогу № 1-28 від 28.01.2011 про сплату боргу, направлення якої підтверджується належними доказами, отже відповідач повинен був виконати свої зобовязання по оплаті виконаних позивачем робіт у строк передбачений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, а саме до 05.02.2011 (7 днів з моменту предявлення вимоги), оскільки обов'язок негайного виконання між сторонами не погоджено, чого відповідачем всупереч зазначеної норми виконано не було. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість сумі 8750,00 грн. згідно з актами здачі-прийняття робіт (послуг) № 101 від 30.07.2010 на суму 1750,00 грн., № 90 від 20.05.2010 на суму 1750,00 грн., № 94 від 21.06.2010 на суму 1750,00 грн., №59 від 30.04.2010 на суму 1750,00 грн., № 52 від 22.03.2010 на суму 1750,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, прийняті, але не оплачені відповідачем послуги з бухгалтерського обслуговування є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 8750,00 грн., оскільки позивачем до матеріалів позову додано 2 ідентичні акти здачі-прийняття робіт (послуг) № 101 від 30.07.2010 на суму 1750,00 грн., і суму по них обох включено до суми позову, а також у позові зазначено про наявність акту № 122 від 20.08.2010, але ні копія якого, ні оригінал до матеріалів позову надані не були.

В свою чергу, за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання по оплаті наданих послуг відповідно до вищевказаних актів виконаних робіт, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 531, 20 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд враховуючи те, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязання по оплаті наданих послуг з бухгалтерського обслуговування у сумі 531, 20 грн., а ст. 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, зокрема в частині підстав нарахування пені, має відбуватися у письмовій формі, як того вимагає зазначена норма закону, а оскільки між сторонами не було укладено письмово жодного договору та відповідно не встановлено відповідальності будь-якої із сторін у вигляді сплати пені (неустойки) за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, а тому дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 8750,00 грн. згідно ч. 5 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Щодо стягнення інших витрат, повязаних з розглядом справи, а саме: поштових витрат позивача в сумі 18,72 грн., останні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки їх фактичне понесення позивачем підтверджено належними доказами фіскальними чеками Укрпошти. Втирати на виготовлення копій в сумі 6,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів в підтвердження понесення вказаних витрат.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Фірма «ІВІС»(код ЄДРПОУ 20025605, місцезнаходження: 03065 м. Київ, вул. Метробудівська, 3) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: 08352, АДРЕСА_1 ) суму боргу в розмірі 8 750, 00 (вісім тисяч сімсот пятдесят) грн. 00 коп., а також 87 (вісімдесят сім) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік Дата складання повного тексту рішення 14.02.2011