Рішення № 138995194, 14.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/3031/26

Провадження № 2/727/2161/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

при секретарі Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 26.06.2025-100001791 від 26.06.2025 року в розмірі 35 040,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на те, що 26.06.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, укладено Кредитний договір (оферту) № 26.06.2025-100001791, невід`ємною частиною пропозиції укласти який є заявка, підписана відповідачем. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 500,00 грн на строк 217 днів з дати надання кредиту, дата надання/видачі кредиту 26.06.2025, дата повернення кредиту 28.01.2026. Договором встановлено процентну ставку «Стандарт» - фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, та процентну ставку «Економ» - фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів. Крім того, умовами договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, а також неустойку у розмірі 127,50 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання за договором, незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач також зазначив, що 02.07.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником, за взаємною згодою та ініціативою останнього, укладено додатковий договір, яким сторони внесли зміни до Кредитного договору, а саме збільшили суму кредиту з дати укладення додаткового договору до 12 000,00 грн, яка складається з двох Траншів (частин Суми кредиту): 1-го Траншу у розмірі 8 500,00 грн, наданого 26.06.2025 року, та 2-го Траншу у розмірі 3 500,00 грн, наданого 02.07.2025 року шляхом перерахування на рахунок відповідача. За умовами додаткового договору сторони узгодили комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу, у розмірі 9% від його суми, що дорівнює 315,00 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 080,00 грн, що встановлюється з дати укладення додаткового договору, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

Позивач зазначив, що ТОВ «Споживчий центр» взяті на себе зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у погодженому договором розмірі шляхом перерахування на банківський рахунок, реквізити якого зазначені відповідачем у заявці на отримання кредиту, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів від 26.06.2025 та 02.07.2025 року. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання позичальника належним чином не виконав, у встановлений договором строк кредит, проценти та комісії в повному обсязі не повернув.

Позивач зазначив, що 26.07.2025 року відповідачем здійснено часткову сплату за Кредитним договором у розмірі 4 590,00 грн, яку позивач врахував при визначенні остаточного розміру заборгованості, посилаючись на те, що вчинення такої часткової сплати свідчить про визнання відповідачем існування боргу за Кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, з урахуванням часткової сплати, станом на дату подання позовної заяви у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 35 040,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 880,00 грн - заборгованість за процентами, 2 160,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, 6 000,00 грн - неустойка.

Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.04.2026 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, які направлялись судом за адресою місця проживання відповідача - АДРЕСА_1 , повернулись до суду без вручення адресату.

Оскільки судова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою, яку останній самостійно підтвердив під час проходження ідентифікації безпосередньо при укладенні кредитного договору, а відомостей про інше місце фактичного проживання відповідача матеріали справи не містять і відповідачем таких відомостей суду не повідомлено, суд вважає, що обов`язок повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про його право подати відзив виконано судом належним чином, а неотримання відповідачем судової кореспонденції з причин, що залежали від нього самого, не може вважатися підставою для визнання його неповідомленим про розгляд справи.

У відповідності до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї, доказів на спростування позовних вимог не надав, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявив.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір (оферта) № 26.06.2025-100001791, ОСОБА_1 підписано заявку на отримання кредиту, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою відповідач ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у сумі 8 500,00 грн на строк 217 днів з дати його надання, дата надання/видачі кредиту - 26.06.2025, дата повернення (виплати) кредиту - 28.01.2026; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів; комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 9% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка у розмірі 127,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентних ставок не може бути збільшено в односторонньому порядку, а тарифи та комісія за фінансовою послугою протягом строку дії договору залишаються незмінними.

Судом також встановлено, що 02.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору, за яким за взаємною згодою та ініціативою Позичальника внесено зміни до Договору, а саме збільшено Суму Кредиту з дати укладення додаткового договору до 12 000,00 грн, яка складається з 1-го Траншу у розмірі 8 500,00 грн, наданого 26.06.2025 року, та 2-го Траншу у розмірі 3 500,00 грн, наданого Позичальнику 02.07.2025 року шляхом перерахування на рахунок Кредитодавця електронного платіжного засобу споживача. Відповідно до додаткового договору сторони погодили комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу, у розмірі 9% від його суми, що становить 315,00 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 080,00 грн з дати укладення додаткового договору.

Умови кредитування, які відображені в пропозиції про укладення кредитного договору та інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, підписані між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на номер телефону відповідача, вказаний останнім при реєстрації в інформаційній системі кредитодавця як фінансовий, - 0955559646.

Під час укладення кредитного договору № 26.06.2025-100001791 ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку, під час якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи відповідача. ТОВ «Споживчий центр» є абонентом Системи BankID Національного банку з 26.10.2020 року.

Таким чином, відповідач вчинив дії, спрямовані на укладення договору, шляхом заповнення заявки про надання (отримання) кредиту на сайті кредитодавця, проходження ідентифікації через Систему BankID, введення одноразового ідентифікатора, отриманого від кредитодавця на зазначений відповідачем номер телефону, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначення реквізитів електронного платіжного засобу, на рахунок якого кредитодавцем перераховано грошові кошти.

Із наданих позивачем квитанцій про перерахування коштів від 26.06.2025 та 02.07.2025 року підтверджується факт перерахування Кредитодавцем на рахунок, зазначений відповідачем у заявці на отримання кредиту, кредитних коштів у загальному розмірі 12 000,00 грн, визначеному умовами Кредитного договору з урахуванням додаткового договору від 02.07.2025 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Оскільки під час укладення кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію через Систему BankID Національного банку, абонентом якої позивач є з 26.10.2020 року, суд вважає доведеним факт однозначного встановлення особи ОСОБА_1 як сторони, що прийняла пропозицію (оферту) укласти кредитний договір.

Таким чином, суд доходить висновку, що кредитний договір № 26.06.2025-100001791 від 26.06.2025 року, зі змінами, внесеними додатковим договором від 02.07.2025 року, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений з дотриманням письмової форми правочину, передбаченої ст. 1055 ЦК України, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому є чинним та обов`язковим до виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Правилами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Щодо часткової сплати відповідачем 26.07.2025 року суми 4 590,00 грн, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Вчинення боржником дій, які свідчать про визнання ним боргу, зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18. Отже, здійснена відповідачем часткова сплата в сумі 4 590,00 грн, яку враховано позивачем при обрахунку заборгованості, підтверджує визнання відповідачем факту існування боргу за Кредитним договором та не спростовує наявності непогашеного залишку заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 26.06.2025-100001791 від 26.06.2025 року, з урахуванням часткової сплати відповідачем 26.07.2025 року суми 4 590,00 грн, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 35 040,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 880,00 грн - заборгованість за процентами, 2 160,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, 6 000,00 грн - неустойка.

Щодо позовних вимог у частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2 160,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування.

Умовами кредитного договору (заявки), який є невід`ємною частиною договору, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, порядок її нарахування та сплати були погоджені сторонами до укладення договору, доведені до відповідача у складі інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, і відповідачем не оспорювались.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України, за умови, що така умова договору не визнана недійсною як оспорювана.

Оскільки умови кредитного договору щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку недійсними не визнавались, погоджені сторонами під час укладення договору та відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування» щодо складових загальних витрат за споживчим кредитом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» було передбачено, що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, зазначений пункт виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким установлено, що за договорами про споживчий кредит, укладеними з 24.01.2024 року, кредитодавцям дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань. Оскільки кредитний договір № 26.06.2025-100001791 з відповідачем був укладений 26.06.2025 року, тобто після набрання чинності зазначеними змінами, спеціальна підстава звільнення від неустойки, передбачена пунктом 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», до спірних правовідносин не застосовується, на що обґрунтовано посилається й позивач у позовній заяві.

Разом з тим, суд враховує, що окремо від зазначеної спеціальної норми, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, доповненого Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено також, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 зазначено, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України поширюється на зобов`язання, які виникли на підставі окремих договорів, зокрема на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, згідно з якою тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, а саме: 1) в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, якими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), які полягають у звільненні позичальника від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

На відміну від спеціального положення пункту 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не пов`язує звільнення позичальника від відповідальності за прострочення з датою укладення кредитного договору, а поширюється на будь-яке прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним (позиковим) договором, яке мало місце в період дії в Україні воєнного стану, незалежно від того, до чи після 24.01.2024 року такий договір було укладено.

Оскільки строк повернення кредиту за договором № 26.06.2025-100001791 було встановлено на 28.01.2026 року, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та нарахування позивачем неустойки відбувалися в період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за таке прострочення, а тому позовні вимоги у частині стягнення неустойки в розмірі 6 000,00 грн задоволенню не підлягають, і в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені, зокрема, статтями 1049, 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

У договорі № 26.06.2025-100001791 від 26.06.2025 року, укладеному між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , зі змінами, внесеними додатковим договором від 02.07.2025 року, визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду послуги, строку дії договору, валюти, процентної ставки, комісій, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Як убачається з матеріалів справи, свої зобов`язання ТОВ «Споживчий центр» перед відповідачем виконав, перерахував відповідачу обумовлені кредитним договором кошти в повному обсязі.

Отже, позивачем доведений факт наявності заборгованості за Кредитним договором № 26.06.2025-100001791 від 26.06.2025 року.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості в частині, яка перевищує враховану позивачем часткову сплату, та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до статті 617 ЦК України, або про непропорційність чи надмірність нарахованих сум за конкретних обставин справи.

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості в іншому, ніж враховано позивачем, розмірі, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр», а саме про стягнення з відповідача 12 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 14 880,00 грн - заборгованості за процентами, 2 160,00 грн - заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, а всього 29 040,00 грн, тоді як у задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки в розмірі 6 000,00 грн слід відмовити з підстав, викладених вище.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково - в межах 29 040,00 грн від заявлених 35 040,00 грн, що становить 82,88 % позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 206,51 грн, сплата судового збору в повному розмірі (2 662,40 грн) підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 174, 178, 247, 263-265, 274, 279, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 11, 526, 549, 598, 599, 610-612, 617, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, розділом «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX), Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за Кредитним договором № 26.06.2025-100001791 від 26.06.2025 року у розмірі 29 040 (двадцять дев`ять тисяч сорок) грн 00 коп., з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 880,00 грн - заборгованість за процентами, 2 160,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 206,51 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 6 000,00 грн - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: Н.М. Танасійчук