Рішення № 13899408, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/2415.02.11 За позовом           Спільного українсько-американського підприємства у формі

товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел

Телеком’юнікешен Компані»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Тейпорт»

про                     стягнення 78560,00 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Сотнікова Ю.А., Григор’єва Н.В.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Спільне українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані”, позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпорт», відповідач у справі, про стягнення грошових коштів на загальну суму 78560,00 грн.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 14.09.2010 року було укладено договір доручення № 1078/10, відповідно до пункту 2.1. якого відповідач зобов’язувався здійснювати від імені і за рахунок позивача продаж електронних кодів поповнення Абонентам, а позивач сплачувати відповідачу за виконання доручення, винагороду.

Порядок розрахунків визначено розділом 4 Договору.

Згідно з п. 2.5. договору, відповідач зобов’язаний кожні 3 банківських дні перераховувати на поточний рахунок позивача кошти з рахунку 1 (одна) одиниця Товару –1,00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання позивачем зобов’язання та передачі товару відповідачу підтверджують акт прийому-передачі від 30.09.2010 р. на суму 40751,00 грн. та акт здачі-прийняття робіт № 1430 від 11.10.2010 на суму 57809,00 грн.

Порушуючи умови договору, відповідач не перерахував позивачеві відповідну суму коштів, тому за відповідачем утворилась заборгованість, яка відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2010. по 28.10.2010. становить 78560,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з вищевикладеного вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпорт» (м. Київ, вул. Липська, 10; код ЄДРПОУ 36521134) на користь Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел Телеком’юнікешен Компані” (м. Київ, Кловський узвіз, 12-А; код ЄДРПОУ 20057835) 78500 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 785 (сімсот вісімдесят п’ять) грн. 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 16.02.2011 р.