Рішення № 13899276, 31.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/37231.01.11 За позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова

компанія»

третя особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 14 105, 04 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача: Волчек Н. М. представник за довіреністю від 02.08.2010 року;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: ОСОБА_1.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 14 105, 04 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.12.2007 року в м. Києві на перехресті вулиць Хрещатик та Прорізна гр. ОСОБА_1., керуючи автомобілем Тойота д/н НОМЕР_2, здійснив зіткнення з автомобілем Сіат д/н НОМЕР_1, який був застрахований Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»на підставі договору страхування наземного транспорту. Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі (гр. ОСОБА_2.) у розмірі 17 870, 91 грн. Цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП (гр. ОСОБА_1.) була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія».

На думку позивача, враховуючи те, що страхувальник отримав страхове відшкодування від позивача, до останнього в порядку регресу, передбаченому ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

У звязку з цим, Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»звернувся до суду з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 105, 04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2010 року порушено провадження у справі, залучено ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 22.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2010 року частково подав витребувані ухвалою суду докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.11.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 29.10.2010 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання 22.11.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 29.10.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 22.11.2010 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України витребувано необхідні відомості та відкладено розгляд справи на 07.12.2010 року.

02.12.2010 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України через загальний відділ діловодства суду частково надійшли витребувані судом відомості. Зокрема, за результатами запиту отримано інформацію про наявність договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9533304, укладеного Закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»(м. Київ, вул. Саксаганського, 77) по відношенню до власника транспортного засобу «Тойота», д.н. НОМЕР_2, що є дійсним з 25.12.2006 року по 24.12.2007 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник третьої особи у судове засідання 07.12.2010 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.12.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд на 17.01.2011 року.

У звязку із перебуванням судді Дідиченко М.А. на лікарняному, судове засідання призначене на 17.01.2011 року не відбулося.

17.01.2011 року представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позов у якому зазначив, що законність звіту № 43/09 від 10.08.2009 року, на підставі якого визначався розмір страхового відшкодування, підлягає сумнівам, оскільки є підстави вважати, що зазначений звіт виготовлювався оцінювачем без огляду транспортного засобу чи до звіту були внесені завідомо неправдиві відомості щодо дати огляду транспортного засобу. До того ж відповідач вказав, що зазначений звіт не може вважатися достовірним, оскільки всупереч вимогам законодавства, відповідача не було запрошено під час проведення автотоварознавчого дослідження для додаткового огляду транспортного засобу.

Крім того, 17.01.2011 року представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів (оригіналу платіжного документу, що підтверджує сплату позивачеві страхової премії страхувальником гр. ОСОБА_2.; оригінал видаткового касового ордеру, що підтверджує дату та розмір страхового відшкодування гр. ОСОБА_2 та повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення огляду пошкоджень автомобілю Сеат д/н НОМЕР_1 та докази його відправлення на адресу відповідача).

Суд відхилив клопотання відповідача про витребування доказів із наступних підстав.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відносно витребування оригіналу видаткового касового ордеру, що підтверджує дату та розмір страхового відшкодування гр. ОСОБА_2 суд зазначає, що копія зазначеного документу наявна в матеріалах справи та належним чином була надіслана відповідачеві 19.10.2010 року, вірність копії була перевірена при наданні оригіналів доказів до огляду у судовому засіданні.

Відносно витребування інших, зазначених у клопотанні доказів, суд не вважає, що зазначені документи є необхідними для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідачем, 17.01.2011 року через загальний відділ діловодства суду також подано клопотання про виклик свідків, у якому керуючись ст. 22 ГПК України, відповідач просив викликати у судове засідання для дачі показів у якості свідка оцінювача гр. ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 18 ГПК України, до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не встановлює можливості викликання свідків до процесу та не передбачає такого джерела доказування, як показання свідків, суд відмовив відповідачеві в задоволенні заявленого клопотання.

У судовому засідання 31.01.2011 року представник відповідача не зявився, однак 31.01.2011 року через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про перенесення розгляду справи у звязку із участю представника відповідача 31.01.2011 року у засіданні Господарського суду Донецької області та неможливістю прийняти участь у судовому засіданні в Господарському суді міста Києва по справі № 27/372.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заперечував проти перенесення розгляду справи.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто, ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.

Враховуючи вищезазначене, оскільки Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»є юридичною особою, яка має право уповноважити іншого представника захищати інтереси товариства у даному судовому засіданні, а також беручи до уваги те, що згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи обмежений, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представником третьої особи у судовому засіданні 31.01.2011 року було зазначено про неможливість надання до матеріалів справи копії полісу № ВА/9533304 у звязку із його втратою.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки ГУ МВС України в. м. Києві ВДАІ Шевченківського району м. Києва та постанови Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 3-3982/08 р. від 25.02.2008 року вбачається, що 24.12.2007 року о 20 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1., керуючи автомобілем Тойота д/н НОМЕР_2, в м. києві на перехресті вулиць Хрещатик та Прорізна, проїхав на заборонений (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Сіат д/н НОМЕР_1, та автомобілем Шкода д/н НОМЕР_4, чим порушив п. 8.7.3 (е) ПДР.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 3-3982/08 р. від 25.02.2008 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 68 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Сіат д/н НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування автотранспортних засобів № 1008454 від 02.03.2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»(страховик) гр. ОСОБА_2. (страхувальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(вигодонабувач).

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»10.08.2009 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження, (Звіт про визначення вартості матеріального збитку, вих. № 43/09 від 10.08.2009 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Сіат д/н НОМЕР_1, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 14 105, 04 грн.

Як вбачається із страхового акту № 5515/07/50/ТР25/00/2 від 18.01.2008 року Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 17 870, 91 грн.

31.01.2008 року Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 17 870, 91 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковими касовими ордерами № 232 від 31.01.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм гр. ОСОБА_1., позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди ОСОБА_2.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем Тойота д/н НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Тому, гр. ОСОБА_1. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Сіат д/н НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Як вбачається з наданих на запит суду до матеріалів справи відповідей із Моторного (транспортного) страхового бюро України від 02.12.2010 року та 17.01.2011 року, між власником автомобіля Тойота д/н НОМЕР_2, та Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія», укладено поліс № ВА/9533304 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відносно автомобіля Тойота д/н НОМЕР_2.

Із наявних у справі матеріалів, суд не може встановити ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб та розмір франшизи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500, 00 гривень на одного потерпілого.

Згідно п. п. 21.1 п. 12 того ж Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Оскільки сторонами по справі на вимоги ухвал суду не було надано до матеріалів справи копію полісу № ВА/9533304 та не надано відомостей про узгоджений сторонами зазначеного договору (полісу) ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб та розмір франшизи, суд застосовує мінімальні, відповідно до закону, розміри зазначених величин (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 25 500, 00 грн., франшиза у розмірі 0, 00 грн.).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 14105, 04 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»зазначило, що законність звіту № 43/09 від 10.08.2009 року, на підставі якого був визначений розмір страхового відшкодування, підлягає сумнівам з огляду на таке. Оскільки ДТП сталася 24.12.2007 року та дата оцінки нанесеної автомобілю Сеат д/н НОМЕР_3 шкоди, відповідно до звіту 24.12.2007 року, а сам звіт був підписаний 10.08.2009 року, то відповідно, виготовлення цього звіту проходило протягом двох років, що не відповідає здоровому глузду та надає підстав вважати, що зазначений звіт виготовлювався оцінювачем без огляду транспортного засобу чи до звіту були внесені завідомо неправдиві відомості щодо дати огляду транспортного засобу. А, відповідно, позовні вимоги не підтверджуються у порядку, передбаченому законом, та не підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 29 закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пп. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, остання застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів.

Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів проводиться оцінка КТЗ, за результатами якої оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ (п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів). Таким чином, відшкодуванню підлягають витрати, визначені у звіті про оцінку КТЗ.

Твердження відповідача про те, що до звіту № 43/09 від 10.08.2009 року були внесені завідомо неправдиві відомості щодо дати огляду транспортного засобу та про те, що визначення матеріального збитку проводилося оцінювачем без огляду пошкодженого транспортного засобу, мають характер припущень та не підтверджені належними засобами доказування відповідно до ст. 34 ГПК України. А відповідно, не беруться судом до уваги.

До того ж суд зазначає, що в законодавстві відсутні будь-які обмеження щодо термінів проведення автотоварознавчого дослідження.

Крім того, у своїх запереченнях відповідач такожзазначає, що всупереч вимогам «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», його не було запрошено для додаткового огляду транспортного засобу, а тому звіт № 43/09 від 10.08.2009 року не може вважатися достовірним.

Відповідно до п. 5.2 Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Із зазначеного вбачається, що запрошення заінтересованих осіб для технічного огляду КТЗ не є обовязковим, а тому твердження відповідача щодо порушення його прав є хибним.

У звязку з вищезазначеним, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Листом № 3355 від 30.10.2008 року, що наявний в матеріалах справи, Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»надіслало до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»відповідну заяву із доданими до неї документами, які були отримані останнім 05.11.2008 року.

Як вбачається з переліку доданих до заяви документів, відповідачеві разом із заявою не було направлено звіт про оцінку КТЗ, тобто не надано обґрунтування суми, що підлягає відшкодуванню.

Однак, зазначений звіт був наданий позивачем до суду під час подання позовної заяви, та, на вимогу ст. 56 ГПК України, направлений до відповідача разом з позовною заявою, що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 19.10.2010 року та фіскальним чеком № 6192 від 19.10.2010 року.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням встановлених нормативно строків пересилання внутрішньої пошти, на день прийняття рішення по справі строк для виплати страхового відшкодування настав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

Так, з урахуванням зазначеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 14105, 04 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б; ідентифікаційний код: 23498273), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, буд., ідентифікаційний код: 22945712) страхове відшкодування у розмірі 14105 (чотирнадцять тисяч сто пять) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 141 (сто сорок одну) грн. 05 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М. А.

дата підписання 15.02.2011 року