Рішення № 13899230, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/2101.02.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»

простягнення 41274,16 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П.- представник

від відповідача : не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 36820,77 грн. боргу за спожиту активну енергію, 1774,31 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, 999,99 грн. інфляційних втрат, 269,84 грн. 3% річних та 1409,26 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору № 81306 від 30.10.2009 про постачання електричної енергії відповідач не виконав зобов’язань щодо оплати за спожиту енергію за період з 01.07.2010 по 01.12.2010, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку та за прострочення виконання грошового зобов’язання нараховує пеню, інфляційні збитки та 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань відповідача, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»(споживач) укладений договір № 81306 про постачання електричної енергії (надалі - Договір), відповідно до якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною (п. 1 Договору).

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 додатку 2 до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього до того ж числа розрахункового місяця.

Пунктом 2.1 додатку 2 до вказаного Договору передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Пунктом 2.2 даного додатку встановлено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду,

Додатком 5 до зазначеного Договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складений відповідно до методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач зазначає, що взяті за Договором зобов’язання виконуються ним в повному обсязі, проте відповідачем зобов’язання з оплати спожитої електроенергії в порядку та строки, встановлені Договором, не виконані. Заборгованість за вказаним Договором за період з 01.07.2010 по 01.12.2010 за використану активну енергію становить 36820,77 грн.; за використану реактивну електричну енергію - 1774,31 грн., що підтверджується довідкою про спожиту електричну енергію та розрахунком позивача.

Наведений позивачем розрахунок відповідач не спростував.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 36820,77 грн. за активну електричну енергію за період з 01.07.2010 по 01.12.2010 та 1774,31 грн. за реактивну електричну енергію за період з 01.07.2010 по 01.12.2010 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача 999,99 грн. інфляційної складової боргу, 269,84 грн. трьох відсотків річних та 1409,26 грн. пені.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати за спожиту електричну енергію на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в силу закону.

Разом з цим, судом враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у ліпні 2010 року становив 99,8%, у зв’язку з чим судом було виконано перерахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого з відповідача підлягає стягненню 975,75 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 975,75 грн. інфляційних нарахувань та 269,84 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до пп. 4.2.1 п. 4.2 Договору за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати отриманої електричної енергії не виконав, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1409,26 грн. пені обґрунтовані.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково - в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36820,77 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 1774,31 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 975,75 грн. інфляційних втрат, 269,84 грн. 3% річних та 1409,26 грн. пені.

Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»(04070, м. Київ, вул. Боричів тік, 35, ідентифікаційний код 32853435) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, рахунок № 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київської області, МФО 322669) 36 820 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) грн. 77 коп. основного боргу за спожиту активну енергію, 1 774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 31 коп. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 975 (дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 75 коп. інфляційної складової боргу, 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 84 коп. трьох відсотків річних, 1 409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 26 коп. пені, 412 (чотириста дванадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяЮ.М.Смирнова Дата підписання рішення:16.02.2011