Рішення № 13899049, 20.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/28820.01.11 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

доІнституту технічної теплофізики Національної академії наук України, м. Київ

простягнення 13 366,53 грн.

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

Представники: від Позивача:ОСОБА_2 за довіреністю серії ВМХ №965466 (зареєстровано в реєстрі №НОМЕР_1) від 18.10.2010 від Відповідача:Шаврин В.С. за довіреністю б/н від 08.11.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України про стягнення 13 366,53 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між ними Договору № 04/09 від 04.09.2009 року, щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 12533 грн. Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 538,92 грн. та відсотки річних в розмірі 294,61 грн. В якості судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 порушено провадження по справі №28/288 та призначено розгляд справи на 16.11.2010.

Розгляд справи відкладався.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. Відповідач посилався на порушення позивачем умов Договору щодо належного виконання покладених на нього обовязків та передання позивачеві результатів робіт неналежної якості. Відповідач наголошував, що позивачем допущені численні порушення вимог технічного завдання до НДДКР яка є предметом Договору. Відповідач стверджує, що неоднарозово повідомляв позивача про зазначені недоліки та просив їх усунути, однак позивач вимог відповідача не виконав.

Позивач проти доводів відповідача щодо неналежного виконання робіт заперечив з посиланням на підписані між сторонами Акти здачі-прийняття виконаних робіт, що підтверджують прийняття відповідачем робіт за умовами Договору без зауважень.

Під час судового розгляду справи відповідачем заявлялось клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про призначення експертизи в звязку його необґрунтованістю.

В судовому засіданні 20.01.2011 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2009 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) був укладений Договір №04/09 (надалі Договір) на виконання НДДКР (науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт).

Відповідно до п.1.1 Договору відповідач доручає, а позивач бере на себе виконання НДДКР за темою: "Участь у розробленні ДСТУ «Енергозбереження. Енергоємність технологічного процесу вироблення та постачання теплової енергії. Методика визначення».

Згідно п.1.4. Договору, зміст та терміни виконання етапів роботи визначаються календарним планом (додатком 2 до Договору), що є невідємною частиною цього договору. Відповідно до календарного плану (додатку 2 до Договору) роботи складалися з трьох етапів і мали проводитись з вересня по 10 грудня 2009 року за трьома наступними етапами:

1. етап - вересень 2009 р. (12 534 грн.);

2. етап - 1 жовтня - 15 листопада 2009 р. (12 533 грн.);

3. етап - 16 листопада - 10 грудня 2009 р. (12 533 грн.).

За виконану науково-технічну розробку відповідач відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток 1 до Договору) на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт перераховує позивачу 37 600 грн. (ч.1 п.2.1 Договору).

Згідно Актів здачі-примання науково-технічної продукції від 04.09.2009 року, 02.12.2009 року, 15.12.2009 року всі етапи договору були виконані позивачем у повному обсязі і прийняті відповідачем. У вказаних актах відсутні будь-які зауваження зі сторони відповідача щодо якості виконання позивачем робіт.

Відповідно до п. 3.2. Договору відповідач (замовник) протягом 5 днів з дня отримання акта здачі-приймання та звітних документів, надсилає позивачу (виконавцю) підписаний акт здачі-приймання НДДКР або мотивовану відмову від приймання робіт і проводить оплату робіт протягом 3 робочих днів після отримання коштів від НАЕР.

Згідно матеріалів справи роботи по першому та другому етапу були оплачені відповідачем повністю.

Відповідач не оплатив на підставі підписаного ним акту здачі-приймання науково-технічної продукції від 15 грудня 2009р. третій етап робіт вартістю 12 533,00 грн.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 331 Господарського кодексу України, за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін (ст.894 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.3 ст.898 Цивільного кодексу України, замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обґрунтовуючи свої заперечення на позов відповідач посилався на недоліки виконаних позивачем робіт, невідповідність їх умовам Договору та технічному завданню.

В даному випадку господарський суд звертає увагу на наступні обставини.

Умовами Договору, зокрема п.3.1-3.2, сторони погодили, що при передачі виконавцем замовнику оформленої у встановленому порядку документації створеної на окремих етапах робіт за договором або роботи в цілому виконавець надає замовнику акт здачі приймання науково-технічної розробки у 5-ти примірниках. Замовник протягом 5 днів з дня отримання акта здачі-прийняття та звітних документів, надсилає виконавцю підписаний акт здачі-приймання НДДКР або мотивовану відмову від приймання робіт і проводить оплату робіт протягом 3 робочих днів після отримання коштів від НАЕР.

Як убачається з матеріалів справи отримавши від позивача Акт здачі-приймання науково-технічної продукції за етапом 3 Договору № 04/09 від 04.09.2009 року відповідач підписав його та скріпив печаткою підприємства. Крім того, в акті зазначено, що науково-технічна продукція задовольняє умови виконання етапу 3 Договору № 04/09 від 04.09.2009 року та технічного завдання, належним чином оформлена та підлягає оплаті.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження направлення відповідачем позивачеві будь-яких зауважень щодо виконаних робіт 3 етапу протягом строків встановлених Договором.

Фактичного отримання коштів від НАЕР для оплати робіт по Договору відповідач не заперечував під час судового розгляду справи.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, втрати від інфляції в розмірі 538,92 грн., 3 % річних в розмірі 294,61 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями) зазначається, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1 000 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Договір №04/10-2010 про надання правової допомоги від 04.10.2010 року, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №2191/10 гр. ОСОБА_3., рахунок № 04/-10-2010 від 04.10.2010 року, платіжне доручення №3 від 08.10.2010 року.

При цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання ОСОБА_3 умов укладеного між ним, як адвокатом, та позивачем умов Договору віж 04.10.2010 року.

Відповідно до п.1.1 Угоди № 04/10-2010 Замовник доручає, а Адвокат приймає на себе зобовязання надавати правову допомогу Замовнику з метою захисту його прав та економічних інтересів, а саме: підготовка та подання до господарського суду позовної заяви, представництво інтересів в суді у справі про стягнення боргу з інститут технічної теплофізики Національної академії наук України за Договором № 04/09 від 04.09.2009 року на виконання НДДКР. Представницькі послуги надаються на підставі довіреності, що видається Замовником Адвокату.

Як убачається з матеріалів справи представництво інтересів позивача в судових засіданнях по справі № 28/288 здійснювалось ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої Довіреності від 18.10.2010 року. При цьому в зазначеній Довіреності зазначено про укладання позивачем з зазначеною особою усного правочину відповідно до ст. ст. 205, 206 Цивільного кодексу України на представництво інтересів.

Адвокат ОСОБА_3 жодного разу не брав участі в судових засіданнях, з матеріалами справи не знайомився, заяв, клопотань не заявляв. Також не містять матеріали справи беззаперечних доказів складання та подання до господарського суду позовної заяви від імені позивача саме ОСОБА_3. як адвокатом. Крім того, кошти в розмірі 1000 грн. перераховані позивачем згідно рахунку № 04/-10-2010 від 04.10.2010 року виставленому ОСОБА_3. як приватним підприємцем.

В контексті ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають стягненню лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України (03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 2-А; код 05417118) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 12 533 грн. (дванадцять тисяч пятсот тридцять три)грн. 00 коп. основного боргу, 294 (двісті девяносто чотири) грн. 61 коп. відсотків річних, 538 (пятсот тридцять вісім) грн. 92 коп. інфляційних нарахувань, а також 133 (сто тридцять три) грн. 67 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.С. Копитова