Рішення № 13898886, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/45314.02.11 За позовомПублічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий дім” До Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія”

Простягнення 1678238,61 грн.

За зустрічним позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія”

До Публічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий дім”

Про визнання договору недійсним

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивача Синиця Я.Л.- представник за довіреністю від 23.12.2010 р.

Від відповідача Римар С.Ю.- представник за довіреністю від 12.12.2010 р. 14.02.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 14/453 за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий дім” до Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” про стягнення 1668183,80 грн. боргу за договором купівлі-продажу № 17 Д-О від 22.10.2008 р. та 10054,81 грн. пені за порушення строків виконання грошового зобов’язання за вказаним договором.

Ухвалою від 06.11.2009 р. провадження у вказаній справі зупинено до вирішення пов’язаної з нею справи № 14/568 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” до Публічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий дім” про визнання недійсним договору купівлі-продажу та набранням рішенням у цій справі законної сили.

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з заявою про поновлення провадження у справі, до якої приєднав копію рішення Господарського суду міста Києва у справі № 14/568-34/492 від 01.12.2010 р.

З поданих суду документів слідує, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 14/453, відпали, у зв’язку з чим провадження у ній підлягає поновленню.

Згідно з розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. від 29.12.2010 р. справу № 14/453 передано для подальшого розгляду судді Омельченку Л.В.

Ухвалою від 31.12.2010 р. прийнято справу № 14/453 до свого провадження суддею Омельченком Л.В., розгляд справи призначено на 21.01.2011 р.

У судовому засіданні 21.01.2011 р. розгляд справи відкладався.

25.01.2011 р. від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 17 Д-О від 22.10.2008 р. з мотивів його укладання без застосування процедур закупівлі, які передбачені Положенням “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921.

26.01.2011 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив про сплату відповідачем основного боргу у сумі 1668183,80 грн. за договором купівлі-продажу № 17 Д-О від 22.10.2008 р., та просить суд стягнути з відповідача 10054,81 грн. пені.

Ухвалою від 27.01.2011 р. прийнято зустрічний позов Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” до Публічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий дім” про визнання договору недійсним до спільного розгляду з позовом у справі № 14/453.

04.02.2011 р. представник Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” надав суду додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.02.2011 р. оголошувалась перерва.

У судове засідання, призначене на 14.02.2011 р., з’явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Представник відповідача проти первісного позову заперечив та просив суд задовольнити зустрічний позов.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2008 між Акціонерним банком “Кліринговий Дім”, з 15.10.2009 назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство “Банк “Кліринговий Дім”, (Продавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 17Д-0 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Покупець зобов’язується купити, а Продавець - передати у власність покупця іменні відсоткові облігації у бездокументарній формі з наступними характеристиками (далі –облігації): вид –облігації іменні відсоткові; емітент облігацій –ДП “Українська авіаційна транспортна компанія”; форма існування облігацій –бездокументарна, свідоцтво про реєстрацію випуску - № 886/2/07-з від 19.11.2007; серія облігацій –А; міжнародний ідентифікаційний номер облігацій UA102665АА08; номінальна вартість однієї облігації –1 000,00 грн.; ціна однієї облігації –1 004,93 грн.; кількість облігацій –1660,00 штук; загальна ціна –1668183,80 грн.

Згідно з п. 2.2.1 Договору Покупець взяв на себе зобов'язання забезпечити оплату цінних паперів за Договором у строк, не пізніше 13-00 за київським часом 30.07.2009 р.

Відповідно до п. 2.3 Договору Продавець зобов'язався не пізніше 18-00 за київським часом 30.07.2009, після виконання Покупцем п. 2.2.1 Договору, надати розпорядження зберігачу про списання з рахунку у цінних паперах продавця № 001071 на рахунок у цінних паперах Покупця № 301919 у депозитарії ВАТ “МФС”. Однак, у визначений термін Відповідач оплату цінних паперів не здійснив, чим порушив умови Договору.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”обіг цінних паперів –це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом права власності і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

За положеннями ч. 2 ст. 198 Цивільного кодексу України відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Правова природа зобов’язання покупця сплатити вартість придбаних цінних паперів, що виникає у правовідносинах купівлі-продажу цінних паперів, є тотожною зобов’язанню емітента повернути номінальну вартість облігацій.

Суд враховує, що за загальними правилами, що застосовуються до правовідносин купівлі-продажу, оплаті підлягає прийнятий покупцем товар (ст. 655 та 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Абз. 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачає, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Положення ст. 538 ЦК України регулюють правовідносини з зустрічного виконання зобов’язань, та пов’язують виконання обов’язку однією із сторін з проведеним належним чином виконанням свого обов’язку іншою стороною.

Належність виконання взятих на себе зобов’язань за Договором Позивачем щодо обов’язку передати на рахунок Відповідача цінні папери поставлена в залежність від своєчасного та повного виконання своїх зобов’язань за Договором Відповідачем в частині здійснення оплати таких, які, в свою чергу, є першочерговими.

Згідно з ч. 2 ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Крім того, суд враховує, що рішенням Господарського суду міста Києва № 14/568-34/492 від 01.12.2010 р. за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” до Публічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий Дім”про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 17 Д-О від 22.10.2008 р. у задоволенні позову відмовлено. Таким чином, Договір купівлі-продажу № 17 Д-О від 22.10.2008 є таким, що створює права та обов’язки для його сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після порушення провадження у справі повністю сплатив позивачу борг у сумі 1668183,80 грн., що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають припиненню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 3.2 Договору за порушення строків, встановлених п. 2.2.1 останнього, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду нарахування пені, від неоплаченої вартості цінних паперів за Договором, за кожний день прострочення понад термін, встановлений Договором.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий дім” про стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 10054,81 грн.

Разом з тим, Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” звернулось до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 17 Д-О від 22.10.2008 р. з підстав того, що його було укладено без застосування процедур закупівлі, які передбачені Положенням “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921.

Згідно з ст. 75 Господарського кодексу України для закупівлі товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Пунктом 5 Положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 921, встановлено, що воно застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис, гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Відповідно до п. 14.3 Інформації про випуск облігацій, які були предметом купівлі-продажу за договором № 17 Д-0 від 22.10.2008 року, власник облігацій має право надати облігації Емітенту, а Емітент зобов'язується прийняти їх до дострокового викупу за номінальною вартістю. Достроковий викуп здійснюється після закінчення четвертого, восьмого, дванадцятого, шістнадцятого процентних періодів.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом, зазначає, що враховуючи ту обставину, що позивач за зустрічним позовом не здійснював достроковий викуп цінних паперів за їх номінальною вартістю, як це передбачено п. 14.3 Інформації про випуск облігацій та не здійснював їх погашення (після закінчення строку обігу) за номінальною вартістю, а здійснив їх купівлю за ціною вищою, ніж номінальна, вважає, що в даному випадку закупівля цінних паперів, які є предметом договору купівлі-продажу № 17 Д-0 від 22.10.2008 року, мала здійснюватися лише після проведення процедур закупівлі, що визначені Положенням «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 921, а тому позивач за зустрічним позовом вважає, що оскільки закупівля цінних паперів, які є предметом спірного договору, була здійснена без застосування процедур закупівлі, зазначений договір має бути визнаний недійсним.

Суд не погоджується з зазначеними твердженнями позивача за зустрічним позовом, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. З аналізу зазначених статей слідує, що цінні папери, зокрема облігації, є об’єктом цивільних прав щодо яких можуть реалізовуватися права з володіння, користування і розпорядження, але з огляду на їх особливу правову природу їх не слід вважати товаром в розумінні Положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як вже зазначалось вище, відповідач за первісним позовом вже звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 17 Д-О від 22.10.2008 р. з підстав того, що відносини по погашенню облігацій (шляхом їх викупу) врегульовані законодавством України та умовами розміщення облігацій і не можуть змінюватись у договірному порядку, положення пунктів 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4 договору протирічать правовій природі договору купівлі-продажу цінних паперів та є незаконними, а також з підстав того, що у спірному договорі не визначений предмет договору, не вказані номера облігацій.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 14/568-34/492 від 01.12.2010 р., яке набуло законної сили, у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про те, що позивачем за зустрічним позовом в порядку ст. 33 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відтак позовні вимог є незаконними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом.

На підставі наведеного та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 1668183,80 грн. за первісним позовом.

2.          В іншій частині первісний позов задовольнити.

3.          Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, ідентифікаційний код 24964464) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Кліринговий дім” (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 5 А, ідентифікаційний код 21665382) 10054 (десять тисяч п’ятдесят чотири) грн. 81 коп. пені, 16 782 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 39 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          У зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 15.02.11