Рішення № 13898690, 10.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/42210.01.11 За позовом          Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст»

Про           стягнення 296792,67 грн.                                                                      

Суддя Удалова О. Г.

Представники учасників процесу:

від позивача           Цимбаліст В. В. (дов. № 155/1/03-04 від 04.01.2011 р.)

від відповідача          не з’явилися

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст»про стягнення 296792,67 грн. плати за користування за період з 07.06.2008 р. до 31.08.2010 р. нежилим приміщенням в будинку 73 літ. А на вул. Ломоносова в м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач спірне приміщення після закінчення строку дії договору оренди № 01/1140 від 19.01.2004 р., за яким воно було передано відповідачу, не звільнив, а отже, відповідно до положень законодавства та умов вказаного договору, має оплатити вартість фактичного користування ним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.11.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. розгляд справи відкладався на 01.12.2010 р., у зв’язку з неявкою представників відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні представник позивача надав письмове пояснення щодо стану виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва № 36/265 (2004 рік) між тими ж сторонами про виселення відповідача з нежитлового приміщення та зобов’язання повернути нежитлове приміщення позивачеві.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.12.2010 р., 20.12.2010 р. розгляд справи відкладався на 20.12.2010 р., 10.01.2011 р. відповідно, у зв’язку неявкою відповідача на розгляд справи та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Відповідач у жодне судове засідання представників не направив, про день та час проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.01.2004 р. між комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мангуст»(орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 01/1140 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1.) позивач, на підставі рішення Київської міської ради ІV сесії ХХІV скликання від 23.10.2003 р. № 164/1037 додаток 1 п. 3, передав, а відповідач прийняв в оренду нежилий будинок, за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 73, літера А (далі - приміщення) для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу.

19.01.2004 р. позивач та відповідач підписали акт приймання-передачі, яким зафіксували передачу приміщення в орендне користування відповідачу.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 19.01.2004 р. по 23.10.2006 р..

Отже, Договір закінчив свою дію 23.10.2006 р..

Зазначене також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2004 р. у справі № 36/265 за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст»про дострокове розірвання договору оренди та виселення, яким задоволено позовні вимоги позивача про виселення відповідача з приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2010 р. у справі № 30/274 за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст»було задоволено позов про виселення відповідача зі спірного приміщення.

Проте, відповідач на час розгляду справи продовжує використовувати нежиле приміщення в будинку № 73 літера А на вул. Ломоносова в місті Києві.

За правилами до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а ч. 3 вказаної статті визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що відповідач свій обов’язок по поверненню приміщення відповідачу не виконав.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, позивач має право вимагати з відповідача стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням, при цьому розмір плати за користування має визначатись відповідно до умов Договору.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

При цьому частиною 3 вказаної статті визначено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Пунктом 3.1 Договору визначений порядок розрахунку орендної плати, зокрема те, що її розрахунок здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 р. № 366/1342 та рішення Київської міської ради від 23.10.2003 р. № 164/1037, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід’ємною частиною Договору (Додаток № 3) на дату підписання Договору становить 4191,81 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору), додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою (п. 3.4).

Позивач нарахував відповідачу плату за користування приміщенням у період з 07.06.2008 р. по 31.08.2010 р., проводячи її щомісячну індексацію, на загальну суму 296792,67 грн., стягнення якої є предметом розгляду у цій справі.

Суд враховує те, що Договором визначено, що орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акту приймання передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні приміщення позивачу (п. 3.5 Договору).

При цьому, враховуючи те, що вимагати саме подвійний розмір плати за користування річчю за час прострочення є правом, а не обов’язком позивача, заявлення її до стягнення саме в такому розмірі є цілком правомірним.

Згідно зі ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06.09.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 155/1/11-4467, в якій вимагав сплатити кошти в сумі 296792,67 грн. в строк до 17.09.2010 р. На підтвердження направлення вказаної вимоги до матеріалів справи додані копії списку рекомендованих відправлень № 3 та фіскальний чек № 6913 від 07.09.2010 р..

Однак, вказана вимога залишилася без виконання відповідачем, спірні кошти відповідач позивачу не перерахував.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав будь-яких заходів щодо виконання свого зобов’язання по сплаті плати за користування приміщенням в період з 07.06.2008 р. по 31.08.2010 р..

Згідно зі статті 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування приміщенням у період з 07.06.2008 р. по 31.08.2010 р., в сумі 296792,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст»(03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 71-А; 03041, м. Київ, вул. Генерала Родімцева, 1-А, рахунок 26006301256051 у філії Московське відділення ПІБ міста Києва, МФО 322175, код 31057112) на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код 03366500, рахунок 2600800990704 у КБ «Хрещатик», МФО 300670) 296792,67 грн. основного боргу, 2967,93 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код 03366500, рахунок 2600800990704 у КБ «Хрещатик», МФО 300670) з Державного бюджету України державне мито в сумі 85,06 грн., сплачене платіжним дорученням від 30.09.2010 р. № 1440, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 17/422.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

          Рішення підписано 15.02.2011 р.