Рішення № 13898662, 04.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/585 (12/1477)04.02.11

За позовомПрокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради в особі Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міської ради

ДоПриватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»

Простягнення 181662, 03 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Назарчук С.С. дов. № 76/16 від 12.01.2011 року;

від відповідача: не зявився;

прокурор: Некрасов О.М. посв. НОМЕР_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор м. Житомира в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради в особі Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міської ради звернувся в Господарський суд Житомирської області з позовом до Житомирського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом про стягнення 156433, 53 грн. основного боргу, 13526, 89 грн. пені, 8997, 23 грн. інфляційних втрат та 2704, 38 грн. 3 % річних.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію не виконав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.11.2010 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02.12.2010 року.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.12.2010 року на підставі ст.ст. 15, 17, 24 Господарського процесуального кодексу України замінено первісного відповідача - Житомирський інститут міжрегіональної академії управління персоналом на належного відповідача - Міжрегіональну академію управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу), справу № 12/1477 направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

За резолюцією Голови господарського суду м. Києва від 10.12.2010 року справу № 12/1477 було передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 13.12.2010 року справу 12/1477 суддею Спичак О.М. було прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер №41/585 (12/1477) та призначено розгляд на 27.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.12.2010 року подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 27.12.2010 року представник відповідача та прокурор не зявилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання учасників процесу, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 27.12.2010 року розгляд справи відкладено на 04.02.2011 року.

В судому засіданні 04.02.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю, а також надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

Прокурор в судовому засідання 04.02.2011 року надав усні пояснення з приводу заявлених вимог.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2011 року вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.02.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2009 року між Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міської ради (далі постачальник, позивач) та Житомирським інститутом Міжрегіональної академії управляння персоналом (далі споживач, відповідач) був укладений договір № 410 на постачання теплової енергії (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1 Договору, сторони погодили, що теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним Договором.

П. 4.3 Договору встановлено, що облік теплової енергії, що відпускається споживачу, проводиться за приладами обліку. Звіти по приладах обліку про використану теплову енергію споживач зобовязаний надавати теплопостачальній організації до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Порядок розрахунків сторони погодили п.п. 4.8, 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 Договору, відповідно до яких, всі розрахунки по Договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником. Розрахунки по Договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника.

Підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція). Вартість наданих постачальником послуг нараховується на підставі чинного законодавства та цього Договору та залежить від розміру тарифів установлених в порядку визначеному законодавством. Сторони дійшли домовленості, що при наявності заборгованості по даному Договору, будь-які платежі, незалежно від зазначення періоду за який здійснюється платіж, зараховується в погашення заборгованості починаючи з початку її виникнення. Розрахунки по даному Договору здійснюються в національній валюті та в безготівковій формі, якщо інше не визначено законом або домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії та виставив рахунки для їх оплати на суму 156933, 53 грн. (які містяться в матеріалах справи), проте, відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково на суму 500, 00 грн., у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 156433, 53 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунком позивача, актами на надання послуг з теплопостачання за спірний період та додатками до них (які долучені до матеріалів справи).

Cтаном на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість останнього перед позивачем в силу наведеного вище становить 156433, 53 грн.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 275 Господарським кодексом України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 156433, 53 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до підпункту а), п. 6. 3 Договору, у випадках несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, споживач несе матеріальну відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яких сплачується пеня.

Позивач керуючись підпунктом а), п. 6. 3 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 13526, 89 грн. пені.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням підпункту а), п. 6. 3 Договору та дати внесення проплат, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 9616, 89 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 8997, 23 грн. та 3 % річних в розмірі 2704, 38 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % та індексу інфляції, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 3 % річних в розмірі 2704, 38 грн. та індекс інфляції в розмірі 8997, 23 грн. за весь час прострочення розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»(03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 00127522) на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771) 156433 (сто пятдесят шість тисяч чотириста тридцять три) грн. 53 коп. основного боргу, 9616 (девять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 89 коп. пені, 8997 (вісім тисяч девятсот девяносто сім) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 2704 (дві тисячі сімсот чотири) грн. 38 коп. 3 % річних.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»(03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, ЄДРПОУ 00127522) на користь Державного бюджету України 1777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 52 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяО.М. Спичак Дата підписання рішення 14.02.2011 р.