Рішення № 138986293, 23.07.2026, Господарський суд Черкаської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/366/26

за позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації

до Чорнобаївської селищної ради,

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Національний природний парк "Нижньосульський"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Представники учасників справи:

Прокурор Зінченко О.О.,

Позивач - не з`явився;

Відповідач: Науменко А.О.;

Треті особи: не з`явився.

Секретар судового засідання Сидоренко О.А.

Суддя Гладун А.І.

Стислий виклад позиції прокурора, позивача та заперечень відповідачів. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.

1. 19.03.2026 керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Чорнобаївської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

2. Змістом позову прокурора є немайнові вимоги усунути перешкоди власнику земельної ділянки у користуванні та розпорядженні нею, а саме: 1) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,6284 га кадастровий номер 7125187000:03:000:4411 у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7125187000:03:000:4411), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру; 2) припинити право комунальної власності Чорнобаївської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 7125187000:03:000:4411, площею 2,6284 га.; 3) скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Чорнобаївської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 7125187000:03:000:4411, площею 2,6284 га.; 4) зобов`язати Чорнобаївську селищну раду повернути на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 7125187000:03:000:4411, площею 2,6284 га.

3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор ствердив про порушення інтересів держави внаслідок недотримання правового режиму, порядку передачі та використання земель державної власності, що належать до земель природно заповідного фонду. Прокурор ствердив, що земельна ділянка неправомірно вибула з державної власності. Відповідач орган місцевого самоврядування протиправно змінив її цільове призначення, що порушує вимоги земельного законодавства та природо охоронного законодавства.

4. 23.03.2026 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив у справі підготовче засідання. Суд ухвалив залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Національний природний парк "Нижньосульський".

5. 02.04.2026 третя особа Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України подало суду пояснення на позов, у яких підтримало позов прокурора. (а.с.122-126)

6. 02.04.2026 третя особа Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації подало суду пояснення на позов, у яких підтримало позов прокурора. (а.с.140-143)

7. 06.04.2025 відповідач Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області подав до суду відзив на позов, у якому просив у позові відмовити, оскільки не вчинив дій, які порушили б права позивача. На момент державної реєстрації земельні ділянки були відсутні зареєстровані обтяження чи обмеження у використанні земельної ділянки, а проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території Національного природного парку "Нижньосульський" до відповідач не надходив. (а.с. 152-156)

8. 13.04.2026 прокурор подав відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. (а.с. 165-174)

9. 24.06.2026 суд увалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

10. 15.07.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.

11. 23.07.2026 завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

12. 23.07.2026, керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/1068/25.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

13. Предметом позову прокурора є немайнові вимоги до відповідачів усунути перешкоди власнику у володінні та користуванні земельною ділянкою, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; припинити право комунальної власності відповідача на земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку; зобов`язати відповідача повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку.

14. Підставами позову є обставини, якими прокурор обґрунтовує неправомірне вибуття земельної ділянки з державної власності та віднесення земель природоохоронного призначення до земель для сільськогосподарського призначення та використання їх для таких цілей, що порушує вимоги земельного законодавства та природоохоронного законодавства.

15. Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

16. Предмет доказування у справі є обставини формування земельної ділянки, обставини вибуття земельної ділянки з державної власності та перехід до комунальної власності і зміни її цільового призначення; порушення інтересів держави та права позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду з позовом до відповідачів.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

17. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, прокурор подав письмові докази, зокрема:

- Звернення прокурора до органів державної влади та органу місцевого самоврядування із запитами про надання інформації про підстави передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність та відповіді уповноважених органів на запити прокурора; (а.с. 26-28, 32-42, 47-59, 79-85, 87-89, 103)

- Наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаської області від 08.12.2020 № 48-ОТГ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність; (а.с. 43)

- Акт приймання передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020 та додаток до акту з переліком земельних ділянок; (а.с. 44-46)

- Акт приймання передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.02.2021 та додаток до акту з переліком земельних ділянок; (а.с. 29-31)

- Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 01.12.2014 № 386 про затвердження Проекту організації території національного природного парку «Нижньосульський»; (а.с. 60-62)

- Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку к.н. 7125187000:03:000:4411; (а.с. 63-65)

- Поземельна книга на земельну ділянку к.н. 7125187000:03:000:4411; (а.с. 67-77)

- Рішення Чорнобаївської селищної ради від 17.12.2020 №3-28/VIII про прийняття земельної ділянки у комунальну власність; (а.с. 78)

- Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права на земельну ділянку к.н. 7125187000:03:000:4411; (а.с. 86)

- Картографічні матеріали; (а.с. 88-94)

- Положення про Національний природний парк «Нижньосульський»; (а.с. 95-102)

18. На спростування обставин, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, відповідач Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області подав письмові докази, зокрема:

- Висновок про розгляд документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (окремих земельних ділянок на території Чорнобаївського району Черкаської області; (а.с. 160)

19. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

20. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

21. На підставі поданих учасниками справи доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані учасниками справи докази суд визнає належними. (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України "Належність доказів").

22. На підтвердження обставин, якими прокурор обґрунтовує підстави позову, прокурор подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані прокурором отримані з порушенням закону. Докази, подані прокурором, суд визнає допустимими. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

23. Подані учасниками справи докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані учасниками справи, суд визнає достовірними. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Достовірність доказів").

24. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі. (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України "Вірогідність доказів")

25. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

26. Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, якими учасники обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та визнає встановленими наступні обставини:

27. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 08.12.2020 № 48-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (далі Наказ), відповідно до Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Чорнобаївській селищній раді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6651,2344 га, які розташовані за межами сіл (селищ) Богодухівка, Велика Бурімка, Великі Канівці, Веселий Хутір, Красенівка, Лукашівка, Мала Бурімка Мохнач, Пове Життя, Новоукраїнка, Привітне, Франківка, Хрестителеве та Чорнобай (Чорнобаївського району) Золотоніського району Черкаської області згідно з актом приймання передачі.

28. У пункті 2 Наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

29. На виконання Наказу, 08.12.2020 складено акт приймання-передачі вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. про У пункті 184 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020 та Наказу зазначено спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7125187000:03:000:4411, площею 2,6284 га, при цьому вказано про цільове призначення земельної ділянки 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, категорія - землі сільськогосподарського призначення.

30. Чорнобаївська селищна рада прийняла рішення від 17.12.2020 № 3-28/VIII «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення».

31. На підставі Наказу, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020, рішення Чорнобаївської селищної ради від 17.12.2020 № 3-28/VIII «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення», право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 7125187000:03:000:4411 набула Чорнобаївська територіальна громада в особі Чорнобаївської селищної ради.

32. Указом Президента України від 10.02.2010 № 155/2010 на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області створено НПП «Нижньосульський». До території Парку включено 18635,11 га земель державної власності, у тому числі 1315 га земель, які вилучаються у Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» і надаються парку в постійне користування, 441,3 га земель запасу на території Оржицького району та 431 гектара земель запасу на території Семенівського району, які надаються парку в постійне користування, та 16447,81 га земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення.

33. Відповідно до додатку до Указу, до складу територій парку включено без вилучення 9,27 га земель Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, 7080,64 га (серед яких і спірна земельна ділянка) земель запасу Чорнобаївської районної державної адміністрації, у тому числі і 4567,4726 га земель ландшафтного заказник а загальнодержавного значення «Сулинський», який створений Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98.

34. Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 95 затверджено Положення про НПП «Нижньосульський». У розділі 2 Положення передбачено, що Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Середнього Придніпров`я.

35. Згідно з даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів «Заповідний фонд» земельна ділянка знаходяться в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національного природного парку «Нижньосульський» (далі Парк, НПП «Нижньосульський»).

36. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення Парку. Як об`єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення НПП «Нижньосульський» є юридично створеним з 10.02.2010.

37. Територія загальною площею 7080,64 га, розташована в межах Чорнобаївського (нині Золотоніського) району Черкаської області набула статусу об`єкту природно-заповідного фонду національного природного парку «Нижньосульський», а земельні ділянки, що розташовані в межах зазначеної території набули статусу земель природно-заповідного фонду, тобто особливого статусу.

38. Згідно з даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів «Заповідний фонд», до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, та відкритими даними земельного кадастру України за посиланням: https://kadastrova-karta.com/ спірна земельна ділянка знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП «Нижньосульський».

39. Накладання спірної земельної ділянки на межі території Парку підтверджується листами Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 27.03.2025 № 02/10-04-17/1058/02/10-04 17/8216, та Парку від 01.05.2025 № 481/2025.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

40. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частина 3 статті 78 Земельного кодексу України.

41. Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

42. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).

43. Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

44. Згідно із статтею 54 Земельного кодексу землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

45. Відповідно до пункту г частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

46. Порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав врегульований статтею 79-1 Земельного кодексу України.

47. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 79-1 Земельного кодексу України).

48. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (частина 1 статті 79-1 Земельного кодексу України).

49. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина 3 статті 79-1 Земельного кодексу України)

50. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина 5 статті 79-1 Земельного кодексу України).

51. Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

52. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

53. Частина 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 16.12.2011) зазначає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

54. Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а положеннями ст. 19 ЗК України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, на які поділяються землі України.

55. Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, серед яких землі природно-заповідного, лісового та іншого природоохоронного призначення.

56. Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

57. Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

58. Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. Із змісту вказаної норми слідує, що землі, надані національним природним паркам можуть перебувати лише у державній власності.

59. Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

60. За ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природнозаповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо територій та об`єктів природно заповідного фонду загальнодержавного значення.

61. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

62. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст. 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико культурного призначення.

63. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

64. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

65. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.

66. Статтею 9 цього ж Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.

67. Згідно з ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

68. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

69. Відповідно до статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

70. Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

71. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

72. Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

73. За ст. 3 указаного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

74. У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі 18.03.2026 8 здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистем них функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

75. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно- заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

76. За ст. 54 Закону України «Про природно - заповідний фонд України зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього закону.

77. Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України, у редакції станом на момент прийняття рішення сільською радою, вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

78. Згідно ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Частиною другою вказаної статті визначено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

79. Відповідно до частини 10 статті 79-1 Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

80. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

81. Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

82. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) (частина 13 статті 79-1 Земельного кодексу України).

83. Відповідно до пункту частини 1 статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, визнання реєстрації недійсною.

84. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

85. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

86. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

87. Передумовою спору є формування відповідачем земельної ділянки з визначенням її меж, площі та цільового призначення.

88. Причиною спору є порушення порядку формування земельної ділянки державної власності як об`єкта цивільних прав з визначенням її меж, площі та цільового призначення та передання у комунальну власність.

89. Звертаючись з позовом, прокурор прагне захистити порушене право держави на користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення.

90. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує, що при формуванні спірної земельної ділянки природоохоронного призначення та її державної реєстрації відповідачем неправомірно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, яка належить державі.

91. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

92. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

93. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

94. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій історико-культурного (охоронні зони) призначення, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій (стаття 47 Закону України "Про землеустрій").

95. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

96. Визначивши особливий правовий режим для різних категорій земель відповідно до їх основного цільового призначення, законодавець тим самим встановив для кожної з категорій особливості щодо порядку набуття прав та умови використання земель, межі права власності та права користування землями, засади державного управління та контролю за земельними ресурсами, здійснення їх охорони, відповідальність за порушення земельного законодавства тощо.

97. Землі природно-заповідного фонду є землями з особливим режимом охорони і повністю або частково вилучені з господарського обороту. Території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

98. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

99. Тобто, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

100. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

101. На момент виникнення спірних правовідносин, в силу положень ст. ст. 20, 116, 122, 149, 150 ЗК України правом на розпорядження спірною земельною ділянкою, у тому числі шляхом зміни їх цільового призначення, вилучення та відведення, була наділена виключно держава в особі Кабінету Міністрів України.

102. Такі повноваження, у зв`язку із віднесенням зазначеної земельної ділянки до категорії особливо цінних, Кабінет Міністрів України міг реалізувати лише на підставі попередньо прийнятого Верховною Радою України рішення про погодження вилучення спірних земель (віднесення їх до іншої категорії) природно-заповідного фонду (природоохоронного призначення) за поданням Черкаської обласної ради.

103. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в Чорнобаївській селищній раді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6651,2344 га, які розташовані за межами сіл (селищ) Богодухівка, Велика Бурімка, Великі Канівці, Веселий Хутір, Красенівка, Лукашівка, Мала Бурімка Мохнач, Пове Життя, Новоукраїнка, Привітне, Франківка, Хрестителеве та Чорнобай (Чорнобаївського району) Золотоніського району Черкаської області.

Чорнобаївська селищна рада прийняла рішення про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

104. Вказане у свою чергу, створило умови для розпорядження земельною ділянкою, яка розташована в межах об`єкта природно заповідного фонду, в порядку, передбаченому для земель сільськогосподарського призначення, а не земель природно-заповідного фонду.

105. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

106. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

107. Станом на 16.12.2011 року земельні ділянки поза межами населених пунктів належали до земель державної власності. А центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, керуючись ч. 4 ст.122 ЗК України, на виконання Указу Президента України від 15.10.2022 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» мав право передавати у комунальну власність лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення, сформовані у законний спосіб і аж ніяк не землі природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення.

108. Станом на 16.12.2011 року розпорядником земель природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення, відповідно до ч. 8 ст. 122, 149 ЗК України, був Кабінет Міністрів України.

109. Cтаттею 122 Земельного кодексу України (станом на 14.12.2020 року) установлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

110. Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

111. Згідно ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

112. Отже, Кабінет Міністрів України на час передання земельної ділянки в комунальну власність був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно ст. 20 Земельного кодексу України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

113. Позиція держави щодо остаточного розмежування земель державної та комунальної власності вподальшому була врегульована законодавцем в пункті 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

114. Отже, земельні ділянки природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно заповідного фонду загальнодержавного значення віднесені до земель державної власності.

115. Згідно зі статтею 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

116. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

117. Згідно ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

118. У випадку спірних правовідносин варто зауважити, що Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-XII, у редакції, чинній на момент набуття Регіональним ландшафтним парком статусу об`єктів природно-заповідного фонду, передбачено недопустимість вилучення земель природно-заповідного фонду.

119. Кабінет Міністрів України рішення про передачу або вилучення, погодження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймав. Спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності, знаходилась за межами населеного пункту та відносилась до земель природно - заповідного фонду.

120. Докази, що містяться у матеріалах справи, у тому числі картографічні матеріали, надані уповноваженими суб`єктами, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки та меж території НПП «Нижньосульський», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна земельна ділянка накладається на межі території цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

121. Земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності. Земельна ділянка повністю відноситься до земель природно-заповідного фонду.

122. Розташування спірної земельної ділянки повністю у межах територій НПП «Нижньосульський», згідно з чинним законодавством, свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї частини ділянки у комунальній власності категорії сільськогосподарських земель, оскільки це суперечить меті функціонування і завданням парку.

123. Отже, земельна ділянка 7125187000:03:000:4411 відведена у власність не уповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у власність не приймав.

124. Цільове призначення спірної земельної ділянки змінено за вказаних вище обставин при передачі у власність, тим самим створено перешкоди державі у користуванні та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям.

125. Статус спірної земельної ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

126. Отже, передача спірної земельної ділянки з державної власності та набуття Чорнобаївською селищною радою права комунальної власності на земельну ділянку відбулося з порушеннями норм ст. ст. 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ст. ст. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України » (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

127. У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

128. Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Згідно із законодавством України, природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

129. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

130. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

131. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

132. Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

133. Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, зокрема земель природно-заповідного фонду, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права.

134. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежено оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у вільному обігу.

135. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

136. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України до юридичної особи з метою усунення перешкод, які ця юридична особа створює у користуванні та розпорядженні землею природно заповідного фонду.

137. Цивільний оборот земельних ділянок природно-заповідного фонду є і був обмежений законодавчо. Чітка та однозначна позиція щодо подання саме негаторного позову у випадку незаконного розпорядження землями обмеженої оборотоздатності висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23.11.2021.

138. Даним судовим рішенням визначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду, які є обмежені в обороті (як і землі природно-заповідного фонду) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом

139. Враховуючи, що у даному випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно-заповідного фонду, яка також є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з негаторним позовом.

140. У даному випадку власником оспорюваної земельної ділянки є держава, право володіння якої на неї, після проведення реєстрації за Чорнобаївською селищною радою, не припинилося, тобто вказана земельна ділянка не вибула із державної власності. Однак, факт реєстрації земельної ділянки за Чорнобаївською селищною радою, позбавляє її дійсного розпорядника (враховуючи, що до її складу входить земля природно-заповідного фонду на якій розташований НПП «Нижньосульський») Черкаську обласну державну адміністрацію, можливості виконувати свої повноваження з питань використання та розпорядження землею наведеної категорії.

141. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

142. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

143. Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі 910/13356/17 № викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

144. Отже, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Черкаської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.

145. Згідно ч.ч. 1, 3, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

146. У відповідності до ст. 13 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру поряд із іншими включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць: площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно територіальних одиниць; відомості про категорії земель у межах адміністративно територіальної одиниці: назва, код (номер), межі категорії земель; опис меж; площа; інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель; відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер); контури угідь; площа; інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя; інформація про якісні характеристики угідь.

147. Відомості з Державного земельного кадастру є інформативними для визначення категорії земельної ділянки, її меж, складу угідь, тощо.

148. Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої 18.03.2026 19 земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

149. Отже, внесені до Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125187000:03:000:4411, віднесення її до земель сільськогосподарського призначення не відповідає вимогам законодавства, оскільки на даній земельній ділянці розташований НПП «Нижньосульський», що в силу ст.ст. 43, 44 ЗК України свідчить про те, що дана земельна ділянка є землею природно - заповідного фонду.

150. Згідно з ч. 6. ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

151. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

152. Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. п. 3 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

153. Згідно з п. 57 вказаного Порядку, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 1562 цього Порядку.

154. З огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

155. За наявності законодавчих обмежень щодо використання земельних ділянок історико-культурного призначення реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з визначенням її меж, площі та цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення порушує встановлений законом порядок використання земельної ділянки та порушує право держави на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення.

156. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) (частина 13 статті 79-1 Земельного кодексу України).

157. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

158. Для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі.

159. При цьому скасування реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

160. Скасування державної реєстрації земельної ділянки призведе до припинення її існування як об`єкта цивільних справ, який було сформовано незаконно з огляду на неправомірне включення до її складу земель історико-культурного призначення як земель сільськогосподарського призначення.

161. Припинення існування такого об`єкту цивільних прав надасть позивачу безперешкодну можливість сформувати новий об`єкт цивільних - земельну ділянку у межах пам`ятки археології.

162. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів

163. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

164. На переконання суду, державна реєстрація спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав здійснена протиправно, без урахування вставлених законом обмежень щодо використання земель природоохоронного призначення.

165. Належним розпорядником спірної земельної ділянки відповідно до статті 122 Земельного кодексу України є Черкаська обласна військова адміністрація.

166. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє Чорнобаївську селищну раду певними юридичними правами щодо земельної ділянки й одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.

167. Реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з визначенням її меж, площі та цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення порушує право держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації на використання земельної ділянки за її цільовим призначенням з урахуванням встановлених законом обмежень на використання земель природоохоронного призначення.

168. Звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача спрямоване на реалізацію права власника на формування земельної ділянки природоохоронного призначення та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, зумовленим особливим статусом землі.

169. Вимоги прокурора скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,6284 га кадастровий номер 7125187000:03:000:4411 у Державному земельному кадастрі, припинити право комунальної власності Чорнобаївської селищної ради на земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Чорнобаївської селищної ради на земельну ділянку та зобов`язати Чорнобаївську селищну раду повернути на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації земельну ділянку суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний прокурором є належний та ефективний та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Підстави представництва прокурором інтересів держави у справі.

170. В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України).

171. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру").

172. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

173. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

174. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

175. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

176. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

177. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

178. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 зазначила, що для того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Черкаської обласної державної адміністрації, як належного розпорядника землі на даний час, з урахуванням набуття нею статусу Черкаської обласної військової адміністрації. Позивач, тобто суб`єкт владних повноважень, був обізнаний про факт вибуття землі природно-заповідного фонду із державної власності, проте ним не вживаються належні заходи цивільно-правового характеру, направлені на усунення порушень при розпорядженні землями НПП «Нижньосульський». Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

179. Так, Золотоніською окружною прокуратурою направлено на адресу Черкаської обласної військової адміністрації лист від 12.02.2026 № 51/2-144 вих-26 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування. На вказаний запит Черкаська обласна військова адміністрація повідомила листом від 25.02.2026 № 01/01-47/2318/01/01.1-47/5084, повідомила про невжиття нею таких заходів та не заперечує щодо захисту інтересів держави в суді органами прокуратури.

180. Незаконне вилучення земельної ділянки з користування належного землекористувача, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до можливого використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, її знищення, погіршення якісного складу, неправомірній передачі у приватну власність чи користування, тощо, відтак бездіяльність Позивача зумовлює можливість настання невідворотних негативних наслідків. В умовах воєнного стану поновлення інтересів держави у сфері захисту територій та об`єктів є одним із найактуальніших. Збереження об`єктів природно заповідного фонду здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави із забезпеченням прав громадян на безпечне довкілля.

181. Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво інтересів державим. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Золотоніською окружною прокуратурою повідомлено Черкаську обласну державну (військову) адміністрацію про пред`явлення відповідної позовної заяви.

182. Суд дійшов висновку, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаської обласної військової адміністрації про неможливість самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси позивача свідчить про те, що Черкаська обласна військова адміністрація та Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави шляхом припинення порушень відповідача, які виникли внаслідок неналежної поведінки відповідача, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з цим позовом.

183. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, у постанові Верховного Суду у справі №910/7916/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

184. Бездіяльність Черкаської обласної військової адміністрації та Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаська обласна військова адміністрація впродовж тривалого часу не вжила заходів щодо усунення перешкод власнику державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути вказану земельну ділянку.

185. Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді. Підстав для залишення позову без розгляду суд не встановив.

186. Підстав для залишення позову без розгляду суд не встановив.

Розподіл судових витрат.

187. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

188. За подання позовної заяви до суду Черкаська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 5324,80 грн на підставі платіжної інструкції від 10.03.2026 №401 (а.с. 19)

189. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

190. Оскільки позов прокурора суд задоволив повністю, судовий збір у розмірі 5324,80 грн, сплачений Черкаською обласною прокуратурою при зверненні з позовом до суду, суд покладає на відповідачів у розмірі 2662,40 грн на кожного з урахуванням змісту позовних вимог прокурора до кожного з відповідачів.

Керуючись статтями 14, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,6284 га кадастровий номер 7125187000:03:000:4411 у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7125187000:03:000:4411), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Позов Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Чорнобаївської селищної ради задовольнити повністю.

Припинити право комунальної власності Чорнобаївської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 7125187000:03:000:4411, площею 2,6284 га.

Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Чорнобаївської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 7125187000:03:000:4411, площею 2,6284 га.

Зобов`язати Чорнобаївську селищну раду (ідентифікаційний код 26424714, адреса місцезнаходження: 19900, Черкаська область, Золотоніського району, селище Чорнобай, вул. Центральна, 154) повернути на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ідентифікаційний код 00022668, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185) земельну ділянку кадастровий номер 7125187000:03:000:4411, площею 2,6284 га.

Стягнути з Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради (ідентифікаційний код 04410924, адреса місцезнаходження: 19900, Черкаська область, Золотоніського району, селище Чорнобай, вул. Центральна, 154) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривень 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ідентифікаційний код 39765890, адреса місцезнаходження: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривень 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суд склав 14.08.2026

Суддя А.І. Гладун