Рішення № 138986094, 14.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1473/26Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/1473/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Виробничого управління житлово-комунального господарства ст. Усатово Нерубайської сільської ради (67665, Одеська обл., Біляївський р-н, селище Усатове, ОВЗО, Адміністрація, код ЄДРПОУ 30728159)

про стягнення 1288693,98 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Виробничого управління житлово-комунального господарства ст. Усатово Нерубайської сільської ради про стягнення 1288693,98 грн., з яких: 950663 грн. основного боргу, 210395,81 грн. пені, 37479,91 грн. 3% річних та 90155,26 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №8983-ТКЕ(24)-14 від 18.09.2024 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу за період листопада 2024 року - березня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1473/26; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.05.2026 за вх.№17052/26 до суду від відповідача надійшло клопотання та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому клпотанні відповідач просить суд зменшити розмір пені, заявленої позивачем до стягнення з 210395,81 грн. до 50000 грн. або до іншої справедливої суми на розсуд суду та зазначає, зокрема, наступне:

- відповідач не заперечує факту поставки природного газу за договором №8983ТКЕ(24)-14 та наявності заборгованості за основним боргом у розмірі 950663 грн., але вважає надмірним та непропорційним заявлений до стягнення розмір пені 210395,81 грн., з огляду на вже заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати;

- відповідач є комунальним підприємством, що здійснює діяльність у сфері житлово-комунальних послуг та забезпечує теплопостачання населенню й об`єктам соціальної інфраструктури; дохідна частина відповідача залежить від рівня оплат споживачів (населення, бюджетні установи), рішень органів місцевого самоврядування та бюджетного фінансування, а також від особливостей розподілу коштів за спеціальними рахунками відповідно до постанови КМУ №812; діяльність відповідача здійснюється в умовах воєнного стану, що об`єктивно ускладнює вчасне проведення розрахунків і поглиблює фінансові ризики для комунальної сфери.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/1473/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Враховуючи забезпечення судом можливості на вчинення сторонами дій, подання позицій (позов та відзив на позов), господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

18.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник, позивач) та Виробничим управлінням житлово-комунальним господарством ст. Усатово Нерубайської сільської ради (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу №8983-ТКЕ(24)-14.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 177,30067 тис.куб.метрів (обсяг І (фіксований).

За п.2.2.1 договору обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Відповідно до п.п. 3.5.1, 3.5.2 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу; споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі також - акти), підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ; в актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пункту 2.1, підпунктів 2.2.3 та 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість; сумарні обсяги за всіма складеними за розрахунковий/звітний період актами мають відповідати обсягам за даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС за цей період.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 6183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м; всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.

За п.5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період; у разі відсутності акта/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.

Відповідно до п.5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору; споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору; кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов цього договору.

Згідно з п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства України, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних постачальником не нараховуються.

За п.13.1 договору даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї зі сторін останнього у часі кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису (надалі - КЕП/УЕП), та діє до 30 квітня 2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання; продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Договір підписано сторонами за допомогою КЕП/УЕП, що підтверджується повідомленням про результати обробки документа.

В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами та скріплені печатками акти приймання-передачі природного газу до договору №8983-ТКЕ(24)-14:

- від 30.11.2024 на суму 112491,79 грн. (обсяг - 14,83300 тис.куб.м);

- від 31.12.2024 на суму 319076,88 грн. (обсяг - 42,07300 тис.куб.м);

- від 31.01.2025 на суму 348408,40 грн. (обсяг - 43,10600 тис.куб.м);

- від 28.02.2025 на суму 322471,36 грн. (обсяг - 39,89700 тис.куб.м);

- від 31.03.2025 на суму 256856,83 грн. (обсяг - 31,77900 тис.куб.м).

Також в матеріалах справи наявні виписки по рахункам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за 2024-2026 роки щодо часткових сплат відповідачем вартості природного газу.

В матеріалах справи наявні надані відповідачем документи:

- договір про перерахування коштів №1, укладений між АТ «Ощадбанк» та Виробничим управлінням житлово-комунальним господарством ст. Усатово Нерубайської сільської ради, відповідно до якого сторони домовилися з дня набуття чинності цим договором і протягом строку його дії застосовувати передбачений цим договором виключний порядок ініціювання та виконання дебетових і кредитових переказів (видаткових операцій) з рахунків клієнта, зазначених в п.2.2 цього договору (далі разом - рахунки, кожен окремо - рахунок), який застосовується, якщо клієнт зазначений в направленому банку Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури переліку теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»;

- повідомлення про відкриття рахунку;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ВУЖКГ ст. Усатово.

В матеріалах справи наявні надані позивачем розрахунки, а саме:

- розрахунок суми боргу за договором №8983-ТКЕ(24)-14 станом на 26.03.2026: листопад 2024 року - 0 грн. (нараховано 112491,79 грн., сплачено впродовж січня-листопада 2025 року - 112491,79 грн.); грудень 2024 року - 22926,41 грн. (нараховано - 319076,88 грн., сплачено впродовж лютого 2025 року - січня 2026 року - 296150,47 грн.); січень 2025 року - 348408,40 грн.; лютий 2025 року - 322471,36 грн.; березень 2025 року - 256856,83 грн.; всього нараховано - 1359305,26 грн., сплачено - 408642,26 грн., сума боргу - 950663 грн.;

- розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані за зобов`язаннями за листопад 2024 року - березень 2025 року, з урахуванням часткових сплат: 210395,81 грн. пені, 37479,91 грн. 3% річних та 90155,26 грн. інфляційних втрат.

Несвоєчасна та неповна сплата відповідачем вартості поставленого природного газу за період листопада 2024 року - березня 2025 року стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що спір у даній справі виник з приводу виконання укладеного між сторонами договору постачання природного газу №8983-ТКЕ(24)-14 від 18.09.2024 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу за період листопада 2024 року - березня 2025 року.

Так, на підтвердження факту поставки та вартості природного газу позивачем надано та матеріали справи містять підписані обома сторонами та скріплені печатками акти приймання-передачі природного газу за період листопада 2024 року - березня 2025 року.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, умови укладеного між сторонами договору, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було поставлено відповідачу природний газ у спірний період в підтверджених обсягах, натомість відповідачем вартість такого газу своєчасно та в повному обсязі відповідно до умов договору сплачена не була, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 950663 грн. (з урахуванням часткових сплат), розмір якої не спростовано відповідачем та підтверджено за наявними матеріалами справи, зокрема, підписаними актами, розрахунками позивача, з урахуванням також наявних виписок з рахунків позивача щодо часткових сплат відповідача, які були враховані позивачем.

За таких обставин є правомірними, доведеними та підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача наявного основного боргу у розмірі 950663 грн.

Щодо заявлених про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги прострочення сплати відповідачем вартості поставленого природного газу у спірний період, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на право кредитора здійснити такі нарахування, господарський суд встановив їх обґрунтованість, вірність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 37479,91 грн. 3% річних та 90155,26 грн. інфляційних втрат.

Щодо заявленої до стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата пені передбачена п.7.2 договору.

Приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору, а також встановлені судом обставини допущення відповідачем порушення умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості природного газу, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань, розрахунок якої судом перевірено та встановлено його арифметичну вірність.

У поданому клопотанні за вх.№17052/26 відповідач просив суд зменшити розмір пені, заявленої позивачем до стягнення з 210395,81 грн. до 50000 грн. або до іншої справедливої суми на розсуд суду із посиланням на співвідношенні пені до основного боргу та інших нарахувань, часткове виконання зобов`язань відповідачем, статус відповідача та умови воєнного часу.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вирішуючи питання про зменшення розмірів заявлених до стягнення пені, господарський суд враховує наступні обставини: ненадання позивачем доказів завдання йому збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань; військову агресію російської федерації проти України, її негативні наслідки; статус відповідача як комунального підприємства, а також те, що поставлений природний газ за договором призначений споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Таким чином, приймаючи до уваги наведені обставини, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, враховуючи також стягнення судом заявлених на підставі ст. 625 ЦК України сум, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача та визначити її справедливий розмір у сумі 50000 грн.

Господарський суд наголошує, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, суд вважає, що зменшення розміру пені до фактично запропонованої відповідачем суми в розмірі 50000 грн., виходячи з обставин даної справи та задоволення позовних вимог в частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат та за умов ненадання позивачем доказів завдання йому збитків внаслідок неналежного та невчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, не призводить до нівелювання значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення виконання зобов`язання та відповідає співмірності і загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та стягнення з відповідача 950663 грн. основного боргу, 37479,91 грн. 3% річних, 90155,26 грн. інфляційних втрат та 50000 грн. пені, в решті позову слід відмовити.

За таких обставин позовні вимоги задоволені судом частково.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (з урахуванням подання позову через систему Електронний суд) покладаються на відповідача як на сторону, з неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - задовольнити частково.

2.Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства ст. Усатово Нерубайської сільської ради (67665, Одеська обл., Біляївський р-н, селище Усатове, ОВЗО, Адміністрація, код ЄДРПОУ 30728159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 950663 /дев`ятсот п`ятдесят тисяч шістсот шістдесят три/ грн. основного боргу, 37479 /тридцять сім тисяч чотириста сімдесят дев`ять/ грн. 91 коп. 3% річних, 90155 /дев`яносто тисяч сто п`ятдесят п`ять/ грн. 26 коп. інфляційних втрат, 50000 /п`ятдесят тисяч/ грн. пені та 15464 /п`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири/ грн. 33 коп. судового збору.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 14 серпня 2026 р., з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об?єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля