Рішення № 138986093, 14.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/132/26Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/132/26

за позовом: Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 40108740)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186)

про стягнення 32852,06 грн., -

Суть спору: Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення недоотриманої суми відновлювального ремонту в розмірі 29275,08 грн., пені в розмірі 2859,33 грн., 3% річних в розмірі 276,71 грн. та 440,94 грн. інфляційних втрат; позивач також просить суд стягнути інфляційні втрати із зазначенням остаточного розміру інфляційних втрат станом на день ухвалення судового рішення, а пеню та 3% річних в остаточному розмірі розрахувати у відповідності до ч.10 ст. 238 ГПК України, а саме до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу завдано майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем; разом із тим, враховуючи, що відповідачем на користь позивача було сплачено лише 18281,74 грн., в той же час повна сума відновлювального ремонту за відновлення пошкодженого авто згідно висновку експертного дослідження від 06.09.2025 №ЕД-19/116-25/19479-АВ становить 57023,19 грн., а тому на думку позивача вимога про стягнення з відповідача на користь позивача залишку невідшкодованого відновлювального ремонту в розмірі 29275,08 грн. є обґрунтованою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/132/26; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

16.02.2026 за вх.№5632/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов та зазначив, зокрема, наступне:

- 11.02.2026 Головне управління отримало та ознайомилось з відзивом на позовну заяву від ПрАТ «НАСК «ОРАНТА»;

- із відзиву ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» вбачається, що відповідач не спростовує факт настання страхового випадку та здійснення часткової виплати, але посилається на ч.4 ст. 27 Закону України №3720-IX (про те, що виплата здійснюється шляхом оплати вартості відновлювального ремонту на користь особи, яка здійснює ремонт, та що страховик формує перелік таких осіб/СТО);

- позивач наголосив, що механізм «кому платити» не є підставою для «меншої сплати»; норма регулює порядок організації ремонту та оплати, але не надає страховикові права одноосібно зменшувати суму відшкодування без належного доказового обґрунтування;

- у даних спірних правовідносинах відповідач сам обрав шлях часткової грошової виплати позивачу (18281,74 грн.), тобто фактично виконав зобов`язання частково в цій частині; водночас відповідач не довів, що обґрунтовано визначив суму 18281,74 грн. як «остаточну» і таку, що повністю покриває шкоду; Головним управлінням належними та допустимими доказами підтверджено розмір завданої шкоди: на адресу страховика було направлено висновок експертного дослідження ОНДЕКЦ №ЕД-19/116-25/19479-АВ від 06.09.2025, що надано до суду з позовом;

- відповідач визнав наявність страхового випадку та свій обов`язок шляхом фактичної виплати 18281,74 грн., але не виконав зобов`язання у повному обсязі, що й зумовило подачу позову до господарського суду про стягнення залишку 29275,08 грн. з метою захисту порушеного права.

28.07.2026 за вх.№26263/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач наголосив, що даний відзив був скерований до Господарського суду Одеської області та Головного управління Національної поліції в Одеській області 11.02.2026 через систему «Електронний суд» представником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Дьоміним О.М.; факт отримання відзиву на позовну заяву Головним управлінням Національної поліції в Одеської області підтверджується відповіддю на відзив від позивача, що був відправлений через систему «Електронний суд» 16.02.2026; у зв`язку зі збоєм в роботі системи «Електронний суд» відзив на позовну заяву по справі №916/132/26 не був доставлений до Господарського суду Одеської області.

Господарський суд, вирішуючи питання щодо поданого відзиву зазначає, що дійсно обставина формування та направлення відповідачем відзиву по справі 11.02.2026 підтверджується наданою позивачем відповіддю на відзив, у зв`язку з чим суд, з метою виконання завдань господарського судочинства, повного та всебічного розгляду справи вважає за необхідне прийняти до розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити в позові та зазначив, зокрема, наступне: вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем не визнаються з наступних причин: відповідно до ч.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3730-ІХ страховик здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів; для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком переліку; страховик у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті; НАСК «ОРАНТА» розглянуто наданий висновок експертного дослідження №ЕД-19/116-25/19479-АВ від 06.09.2025 (доданий до позовної заяви), але не вбачає підстав для доплати страхового відшкодування у заявленому розмірі.

Справа №916/132/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Враховуючи подання сторонами заяв по суті справи (позов, відзив, відповідь на відзив) та забезпечення судом можливості на вчинення сторонами дій, подання позицій, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Постановою Південного міського суду Одеської області від 15.08.2025 у справі №519/1607/25 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн. У вказаній постанові судом зазначено, зокрема, наступне:

- 01.08.2025 о 11.05 год. в м. Південне, просп. Григорівського Десанту, буд. 23 водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при перестроюванні був неуважним, не впевнився в безпечності маневру, не надав перевагу в русі службовому транспортному засобу Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення; при ДТП службовий транспортний засіб Renault Sandero отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.10.3 ПДР;

- по цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №408987 від 01.08.2025 у відношенні ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;

- вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №408987 від 01.08.2025, схемою місця ДТП від 01.08.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.08.2025, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 01.08.2025 та матеріалами справи.

З роздруківки перевірки чинності полісу внутрішнього страхування вбачається: поліс №22699611, страхова компанія ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (код 00034186), транспортний засіб МАЗ, модель 3533, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

05.08.2025 позивач повідомив відповідача про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 01.08.2025 між учасниками: транспортний засіб МАЗ з номерним знаком НОМЕР_1 та транспортний засіб Renault Sandero з номерним знаком НОМЕР_2 .

В матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження №ЕД-19/116-25/19479-АВ від 06.09.2025 із відміткою про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, виготовлений Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС на підставі листа ГУНП в Одеській області щодо проведення транспортно-товарознавчого дослідження службового автомобіля Renault Sandero з номерним знаком НОМЕР_2 . У вказаному висновку експертного дослідження вказано, що вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження службового автомобіля «СКС RSD-ПС на базі RENAULT SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 01.08.2025 визначається рівній 47556,82 грн. Згідно ремонтної калькуляції №25-19479, яка є додатком до зазначеного вище висновку експертного дослідження, вартість відновлювального ремонту службового автомобіля «СКС RSD-ПС на базі RENAULT SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 57023,19 грн.

18.09.2025 позивачем подано відповідачу заяву про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка сталася 01.08.2025 за участю транспортного засобу МАЗ з номерним знаком НОМЕР_1 , в якій позивач просив відповідача при виплаті відшкодування врахувати результати транспортно-товарознавчого дослідження №ЕД-19/116-25/19479-АВ від 06.09.2025.

У листі від 24.09.2025 відповідач повідомив позивача про те, що було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 18281,74 грн.

В матеріалах справи наявна виписка з рахунка від 24.09.2025, з якої вбачається сплата відповідачем на користь позивача 18281,74 грн. страхового відшкодування.

У вимозі від 03.10.2025 позивач повідомив відповідача, що різниця між визначеною у висновку експертного дослідження вартістю матеріального збитку та отриманими страховими коштами складає 29275,08 грн., у зв`язку з чим просив в добровільному порядку перерахування Головному управлінню Національної поліції в Одеській області 29275,08 грн.

У листі від 15.10.2025 відповідач із посиланням на ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3730-ІХ повідомив позивача, що перегляд прийнятого рішення можливий лише у разі надання заяви про доплату страхового відшкодування на рахунок обраної з переліку страховика станції технічного обслуговування.

В матеріалах справи наявні надані позивачем розрахунки: сума заборгованості - 29275,08 грн.; пеня - 2859,33 грн. (24.09.2025-16.01.2026); 3% річних - 276,71 грн. (24.09.2025-16.01.2026); інфляційні втрати - 440,94 грн. (24.09.2025-16.01.2026).

Несплата відповідачем позивачу в повному обсязі страхової виплати стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Згідно зі ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов?язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов?язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством

Згідно зі ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов`язаний: 1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; 2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; 3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону. Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов`язки страховика.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини. Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу. Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

За ч.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку. Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті. Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною. Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. У разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру. За згодою страховика (МТСБУ) відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу може здійснюватися на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх статутних документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи поза переліком, визначеним страховиком (МТСБУ).

Частинами 5,6 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою. Страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою послуг суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 7-8 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата здійснюється безпосередньо потерпілій особі, іншій особі, яка має право на її отримання, її спадкоємцю чи правонаступнику, їхнім законним представникам або погодженим з ними особам, які проводять чи провели лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснила витрати на лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, шляхом переказу на банківський (платіжний) рахунок відповідної особи. У разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення. У разі здійснення страхової виплати особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, або особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, така пеня сплачується на її вимогу.

Відповідно до пункту 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п.4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб?єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судову експертизу» оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Пунктом 4.4 Методики визначено, що у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, зокрема, така інформація: а) повне найменування суб?єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб?єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; с) додатки, які становлять невід?ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Відповідно до п.5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Пунктом 5.5 Методики визначено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов?язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з ч.6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що підставою звернення позивача до суду з даним позовом стала незгода із сумою відшкодування, сплаченою відповідачем на його користь. При цьому в обґрунтування належної суми відшкодування позивач надав суду висновок експертного дослідження №ЕД-19/116-25/19479-АВ від 06.09.2025 із відміткою про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, виготовлений Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС, в якому встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження службового автомобіля «СКС RSD-ПС на базі RENAULT SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 01.08.2025 становить 47556,82 грн. Разом з тим, відповідачем було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 18281,74 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 24.09.2025.

Господарський суд при визначенні вартості матеріального збитку у даній справі бере до уваги висновок експертного дослідження №ЕД-19/116-25/19479-АВ від 06.09.2025, оскільки у вказаному висновку міститься попередження експерта про кримінальну відповідальність та дані вказаного висновку відповідачем в загальному порядку не спростовані. Водночас доказів сплати відповідачем коштів страхового відшкодування у повному обсязі матеріали справи не містять.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, приймаючи до уваги вищевикладені висновки суду, господарський суд дійшов висновку, що відповідач мав сплатити на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 47556,82 грн., проте сплатив 18281,74 грн., а тому господарський суд дійшов висновку, що різниця між вказаними сумами - 29275,08 грн. - підлягає стягненню з відповідача, а отже позивачем доведено та обґрунтовано позовну вимогу про стягнення з відповідача матеріальної шкоди на суму 29275,08 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

Доводи відповідача у відзиві на позов щодо того, що страховик має здійснювати відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу на рахунок осіб, які мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, а позивач звернувся з позовом про стягнення такої вартості на свій рахунок, - не створюють підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки за умовами ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. До того ж суд приймає до уваги, що страховиком вже сплачено частину відшкодування і розмір такої сплати не відповідає документально підтвердженій сумі витрат, а також суд виходить з того, що відповідачем не спростовано підстав виконання свого обов`язку з такої повної сплати.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Господарський суд зауважує, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.ч. 2,3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ч.1 ст. 992 ЦК України).

Згідно з ч.8 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум за ст. 625 ЦК України та штрафних санкцій за обрахований позивачем період, приймаючи до уваги відсутність з боку відповідача контррозрахунків або доводів про їх невідповідність положенням чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих на суму недоплати пені в розмірі 2859,33 грн., 3% річних в розмірі 276,71 грн. та інфляційних втрат в розмірі 440,94 грн.

Щодо заявленої вимоги Головного управління Національної поліції в Одеській області в порядку ч.10 ст. 238 ГПК України про зазначення в рішенні про стягнення пені та 3% річних в остаточному розмірі до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зазначено, що під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов?язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Таким чином, позивач неправомірно просить суд про одночасне розрахування і пені і 3% річних до моменту виконання рішення. Окрім того, оскільки застосування ч.10 ст. 238 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, тому суд, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, з урахуванням обставин справи та необхідністю дотримання балансу інтересів сторін, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про застосування ч.10 ст. 238 ГПК України.

Господарський суд також звертає увагу, що вимоги позивача про нарахування інфляційних втрат із зазначенням остаточного розміру інфляційних втрат станом на день ухвалення судового рішення є безпідставними, оскільки можливість доручати здійснювати відповідні розрахунки господарському суду без заявлення таких позовних вимог і надання відповідних розрахунків господарське процесуальне законодавство не передбачає.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заявлених позивачем 29275,08 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування, 2859,33 грн. пені, 276,71 грн. 3% річних та 440,94 грн. інфляційних втрат.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Доводи відповідача про безпідставність позову залишені судом без задоволення як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову. Належних та допустимих доказів на спростування обставин, які доводить суду позивач і жодних заперечень щодо заявлених до стягнення сум відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 40108740) 29275 /двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят п`ять/ грн. 08 коп. недоплаченої суми страхового відшкодування, 2859 /дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять/ грн. 33 коп. пені, 276 /двісті сімдесят шість/ грн. 71 коп. 3% річних, 440 /чотириста сорок/ грн. 94 коп. інфляційних втрат та 2662 /дві тисячі шістсот шістдесят дві/ грн. 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 14 серпня 2026 р., з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об?єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля