Рішення № 138985957, 27.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 Справа № 914/3551/25

За позовом:Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі: позивача-1:Міністерства оборони України, м. Київ позивача-2: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, Львівська обл., м. Яворівдо відповідача:ОСОБА_1 , Волинська обл., с. Коршівпро:стягнення пені та штрафу Суддя Крупник Р.В. Секретар Мисик-Семен М.М.Представники учасників справи:прокурор:Ваврин М.М.від позивача-1:Ткачук В.В. представниця;від позивача-2:Прийма І.С. представниця;від відповідачки:Ярошенко Д.В. адвокат.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі Позивач-1, МОУ), Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (надалі Позивач-2, Яворівська КЕЧ) до ОСОБА_1 (надалі Відповідачка, ОСОБА_1 ) про стягнення пені та штрафу.

Ухвалою від 25.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 22.12.2025.

Ухвалою від 22.12.2025 відкладено підготовче засідання 16.01.2026.

Підготовче засідання 16.01.2026 не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Крупника Р.В. (у період з 15.01.2026 по 23.01.2026 включно). Зважаючи на це, ухвалою від 27.01.2026 підготовче засідання призначено на 16.02.2026.

У підготовчому засіданні 16.02.2026 суд прийняв до розгляду заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог (вх. №5589/25 від 25.12.2025), продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 16.03.2026.

Ухвалою від 16.03.2026 зупинено провадження у справі до прийняття Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі №924/698/23.

Ухвалою від 27.04.2026 суд поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 01.06.2026 на 11:30 год.

Підготовче засідання 01.06.2026 не відбулося у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області. Огляд приміщень та прилеглої території завершився 01.06.2026 об 11:50 год. підтверджується Актом начальника Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області від 01.06.2026. Зважаючи на це, ухвалою від 02.06.2026 підготовче засідання призначено на 29.06.2026.

Ухвалою від 29.06.2026 прийнято до розгляду заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог (вх. №843/26 від 25.02.2026) та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням такої, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 27.07.2026.

Прокурор та представниця позивача-1 з`явилися у судове засідання 27.07.2026, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представниця позивача-2 взяла участь у судовому засіданні 27.07.2026 у режимі відеоконференції, просила задовольнити позов.

Представник відповідачки з`явився у судове засідання 27.07.2026 у режимі відеоконференції, просив відмовити у задоволенні позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Доводи прокурора.

Позов обґрунтовано тим, що 25.03.2025 між позивачем-2 (покупець) та ФОП Хилухою О.Й. (постачальник) укладено Договори №168 та №172 про закупівлю паливної деревини, відповідно до яких постачальник зобов`язався поставити покупцю деревину у загальній кількості 2 020 куб.м. у термін до 01.10.2025. Разом з цим, товар не було поставлено ні у погоджений сторонами термін, ні після його спливу.

Зважаючи на це, прокурор на підставі пунктів 6.2 Договорів здійснив нарахування на вартість непоставленого товару неустойку у загальному розмірі 941 085,56 грн., з яких за Договором №168 від 25.03.2025 пеня становить 154`500,19 грн., штраф становить 372 538,98 грн., а за Договором №172 від 25.03.2025 пеня становить 121`376,65 грн., штраф становить 292`669,74 грн.

Доводи позивача-1 та позивача-2.

Позивачі підтримали заявлені прокурором позовні вимоги, вказавши, що відповідачка систематично порушувала строки поставки товару, встановлені графіками поставки, які є невід`ємною частиною обох невиконаних договорів. Вказане слугує беззаперечною підставою для застосування до відповідачки штрафних санкцій.

Доводи відповідачки.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому визнала факт непоставки нею товару за договорами. Водночас, вона переконана, що заявлені до стягнення суми пені та штрафів не можуть бути стягнуті у повному обсязі. На її думку, право на нарахування пені виникнуло у позивача-2 02.10.2025 та припинилося 06.10.2025, у день припинення договірних відносин за взаємною згодою сторін. Нарахування пені до 02.10.2025 неможливе, адже сторони не погоджували обов`язку поставляти товар згідно із графіками поставки, а лише встановили кінцеву дату його передачі 01.10.2025. Крім того, умовами договору не передбачено відповідальності за порушення графіку поставки товару. Загальна сума пені, на яку може претендувати позивач-2 становить 14782,41 грн. Що стосується штрафу, то відповідачка переконана, що такий взагалі не може бути стягнуто, позаяк період прострочення становить менше тридцяти календарних днів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Яворівською КЕЧ (покупець) та ФОП Хилухою О.Й. (постачальник) укладено два договори поставки, саме:

1) Договір №168 від 25.03.2025, згідно із пунктами 1.1, 1.2, 2.1 якого та Специфікацією до якого постачальник зобов`язується у 2025 році поставити покупцеві паливну деревину 1 групи (ДК 021:2015 03413000-8) вартістю 2 069 661,00 грн. до Старицького гарнізону села Вербляни Яворівського району Львівської області, а покупець прийняти та оплатити цей товар (Т.1; а.с. 11-13).

Пунктом 4.1 Договору №168 передбачено, що поставка товару здійснюється у термін з 01 травня до 01 жовтня 2025 року згідно з графіком поставки, який є Додатком №2 до Договору (Т.1; зворотна сторона а.с. 13). Останнім встановлено, що відповідачка має поставити товар у загальній кількості 1063 м.куб. у такі строки та у таких обсягах:

- 01.05.2025 31.05.2025 у кількості 20% від загального обсягу, тобто 212,6 м.куб., вартістю 413`932,20 грн.;

- 01.06.2025 30.06.2025 у кількості 25% від загального обсягу, тобто 265,75 м.куб., вартістю 517`415,25 грн.;

- 01.07.2025 31.07.2025 у кількості 25% від загального обсягу, тобто 265,75 м.куб., вартістю 517`415,25 грн.;

- 01.08.2025 31.08.2025 у кількості 20% від загального обсягу, тобто 212,6 м.куб., вартістю 413`932,20 грн.;

- 01.09.2025 30.09.2025 у кількості 10% від загального обсягу, тобто 106,3 м.куб., вартістю 206`966,10 грн.

2) Договір №172 від 25.03.2025, згідно із пунктами 1.1, 1.2, 2.1 якого та Специфікацією до якого постачальник зобов`язується у 2025 році поставити покупцеві паливну деревину 1 групи (ДК 021:2015 03413000-8) вартістю 1`625`943,00 грн. до Старицького гарнізону пісочна дорога, а покупець прийняти та оплатити цей товар (Т.1; а.с. 23-25).

Пунктом 4.1 Договору №172 передбачено, що поставка товару здійснюється у термін з 01 травня до 01 жовтня 2025 року згідно з графіком поставки, який є Додатком №2 до Договору (Т.1; зворотна сторона а.с. 25). Останнім встановлено, що відповідачка має поставити товар у загальній кількості 957 м.куб. у такі строки та у таких обсягах:

- 01.05.2025 31.05.2025 у кількості 20% від загального обсягу, тобто 191,4 м.куб., вартістю 325`188,60 грн.;

- 01.06.2025 30.06.2025 у кількості 25% від загального обсягу, тобто 239,25 м.куб., вартістю 406`485,75 грн.;

- 01.07.2025 31.07.2025 у кількості 25% від загального обсягу, тобто 239,25 м.куб., вартістю 406`485,75 грн.;

- 01.08.2025 31.08.2025 у кількості 20% від загального обсягу, тобто 191,4 м.куб., вартістю 325`188,60 грн.;

- 01.09.2025 30.09.2025 у кількості 10% від загального обсягу, тобто 95,7 м.куб., вартістю 162`594,30 грн.

Пунктами 6.2 обох Договорів передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вказаної вартості.

Відповідачка не виконувала зобов`язань за обома Договорами, у зв`язку із чим позивач-2 направив їй Претензії №43 та №44 від 23.09.2025 про сплату штрафних санкцій (Т.1; а.с. 15-16, 27-28).

Невиконання відповідачкою зобов`язань за Договорами стало підставою для підписання сторонами Додаткових угод №1 від 06.10.2025, у яких вирішено достроково розірвати Договори №168 та №172, починаючи з 06.10.2025 (Т.1; а.с. 14, 26).

Після припинення договірних відносин, позивач-2 направив відповідачці Вимоги про сплату штрафних санкцій №3387 та №3389 від 09.10.2025, проте такі були залишені без належного реагування (Т.1; а.с. 20-22, 31-32).

Вказане вище стало підставою для звернення прокурором до суду із цим позовом про стягнення 941`085,56 грн. неустойки.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вказав, що невиконання договірних зобов`язань відповідачкою порушує інтереси держави в частині несплати штрафних санкцій до державного бюджету, зриві якісного забезпечення бойових підрозділів військових частин усім необхідним для виконання завдань з оборони держави. Водночас, питання забезпечення боєздатності військових формувань та обороноздатності країни у цілому в умовах широкомасштабної військової агресії становить безумовний загальносуспільний та загальнодержавний інтерес, який підлягає захисту, у тому числі у судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Компетентним органом у цій справі є МОУ, як центральний орган виконавчої влади військового управління, який наділений повноваженнями здійснювати управління майном та координувати роботу Збройних Сил України.

Крім того, компетентним органом у спірних правовідносинах є Яворівська КЕЧ, як самостійний структурний підрозділ органу державної влади МОУ, яка наділена повноваженнями здійснювати функції органу державної влади щодо квартирно-експлуатаційного, комунального та іншого забезпечення військових формувань на відповідній території, у тому числі у спірних відносинах. Яворівська КЕЧ також є стороною Договорів №168 і №172, стягнення неустойки за якими є предметом позову у справі №914/3551/25.

З приводу можливості подання прокурором позову в інтересах Яворівської КЕЧ, то суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 статті 23 цього Закону, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №448 від 03.07.2013 (далі - Положення №448), квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами, до яких належать квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини району).

Київське КЕУ, КЕВ (КЕЧ), визначений Міноборони підрозділ здійснюють безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності (пункт 6 розділу 2 Положення №448).

Основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення в мирний час та особливий період є, зокрема, організація забезпечення військових частин фондами військових містечок та земельними ділянками; організація розміщення військових частин, облік фондів військових містечок і земельних ділянок, а також утримання, експлуатація фондів військових містечок і територій, наданих для розміщення (пункт 2 розділу 2 Положення №448).

Таким чином, КЕВ (КЕЧ) є органами, на балансі яких перебуває військове майно та на які покладено відомчий контроль за його використанням (вказаний висновок зроблено ВПВС в постанові від 12.06.2018 у справі №902/219/16 (пункт 55), а також КГС ВС в постанові від 24.10.2019 у справі №915/1115/17 (пункт 5.6)).

Відповідно до пункту 1 Положення про Яворівську КЕЧ, остання є органом управління, який входить до структури Збройних Сил України, та створений з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України дислокованих у гарнізонах Львівської області, а саме: Яворівського, Старицького та Львівського гарнізонах у мирний час та на особливий період.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство оборони України є засновником Яворівської КЕЧ.

Все вищевикладене дозволяє зробити висновок, що Міністерство оборони України є органом державної влади, суб`єктом владних повноважень, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин яких здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України, до яких відноситься й Яворівська КЕЧ. Міністерство оборони України, в тому числі за допомогою Яворівської КЕЧ, здійснює управління військовим майном та земельними ділянками, що перебувають у державній власності та відносяться до земель оборони, тобто належать до його відомства, що в свою чергу означає, що Яворівська КЕЧ наділена владними повноваженнями щодо військового майна в межах своєї компетенції та територіальної належності.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.03.2025 у справі №278/1999/17, від 18.10.2023 року у справі № 686/12750/22 та від 28.09.2022 у справі № 442/3458/17.

Отже, прокурор правильно визначив позивачів у справі і вправі подавати позов в їх інтересах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Судом встановлено, що прокурор звертався до позивача-2 із листом №30.54/02-7251ВИХ-25 від 07.10.2025, у якому просив надати інформацію щодо виконання відповідачкою умов Договорів №168 і №172 (Т.1; а.с. 33). Яворівська КЕЧ повідомила про допущене відповідачкою порушення договірних зобов`язань та просила прокурора звернутися до суду із позовом про стягнення пені і штрафу (Т.1; а.с. 45-46).

Надалі, прокурор направив позивачу-2 лист №30.54/02-8339ВИХ-25 від 12.11.2025, у якому просив надати інформацію про звернення Яворівською КЕЧ до суду із позовом про стягнення із відповідачки неустойки за порушення договірних зобов`язань (Т.1; а.с. 35, 104). Окрім того, прокурор інформував МОУ про факт порушення відповідачкою умов Договорів №168 і №172 та про намір звернутися до суду із цим позовом (Т.1; а.с. 36, 103).

Жодної відповіді на вказані листи прокурор не отримав, що і зумовило звернення ним до суду із позовом.

Таким чином, направляючи відповідні листи, прокурор фактично повідомляв про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Відтак, позивачі володіли інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентні органи не вживали жодних заходів на усунення відповідного порушення, зокрема не зверталися до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про їх бездіяльність.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які, попри те, не здійснюють захисту прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Щодо суті спору.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Судом встановлено, що між Яворівською КЕЧ (замовник) та відповідачкою (постачальник) укладено Договір поставки №168 від 25.03.2025 та Договір поставки №172 від 25.03.2025.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачка зобов`язалася поставити позивачу-2 товар:

- за Договором №168 вартістю 2 069 661,00 грн. у період з 01 травня до 01 жовтня 2025 року згідно з графіком поставки який є Додатком №2 до Договору;

- за Договором №172 вартістю 1`625`943,00 грн. у період з 01 травня до 01 жовтня 2025 року згідно з графіком поставки який є Додатком №2 до Договору.

Разом з тим, вона не виконала відповідних зобов`язань, що стало підставою для дострокового розірвання Договорів №168 та №172 з 06.10.2025 за взаємною згодою сторін та звернення прокурором до суду із цим позовом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Як передбачено пунктом 6.2 Договорів №168 і №172, за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вказаної вартості.

Зважаючи на невиконання відповідачкою обов`язку з поставки, прокурор здійснив нарахування неустойки, а саме:

1) За Договором №168 пеня дорівнює 154`500,19 грн. та нарахована:

- з 01.06.2025 по 06.10.2025 на суму 413`932,20 грн.;

- з 01.07.2025 по 06.10.2025 на суму 517`415,25 грн.;

- з 01.08.2025 по 06.10.2025 на суму 517`415,25 грн.;

- з 01.09.2025 по 06.10.2025 на суму 413`932,20 грн.;

- з 01.10.2025 по 06.10.2025 на суму 206`966,10 грн.

У свою чергу, штраф дорівнює 372 538,98 грн., виходячи із такого розрахунку:

- 413`932,20 грн. х 0,2 = 82`786,44 грн.;

- 517`415,25 грн. х 0,2 = 103`483,05 грн.;

- 517`415,25 грн. х 0,2 = 103`483,05 грн.;

- 413`932,20 грн. х 0,2 = 82`786,44 грн.

2) За Договором №172 пеня дорівнює 121`376,65 грн. та нарахована:

- з 01.06.2025 по 06.10.2025 на суму 325`188,60 грн.;

- з 01.07.2025 по 06.10.2025 на суму 406`485,75 грн.;

- з 01.08.2025 по 06.10.2025 на суму 406`485,75 грн.;

- з 01.09.2025 по 06.10.2025 на суму 325`188,60 грн.;

- з 01.10.2025 по 06.10.2025 на суму 162`594,30 грн.

У свою чергу, штраф дорівнює 292`669,74 грн., виходячи із такого розрахунку:

- 325`188,60 грн. х 0,2 = 65`037,72 грн.;

- 406`485,75 грн. х 0,2 = 81`297,15 грн.;

- 406`485,75 грн. х 0,2 = 81`297,15 грн.;

- 325`188,60 грн. х 0,2 = 65`037,72 грн.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума штрафу за Договорами №168 і №172 визначена правильно, а тому підлягає стягненню із відповідачки у повному обсязі, а саме у загальному розмірі 665`208,72 грн. (372 538,98 + 292`669,74).

Водночас, заявлена пеня підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 269`963,88 грн. (151`188,74 + 118 775,14). При здійсненні розрахунку прокурор не врахував, що останні дні строку поставки товару у травні та серпні 2025 року припадали на вихідні дні (субота та неділя), а тому мали бути перенесені на перші за ними робочі дні (02.06.2025 та 01.09.2025). Відтак, прострочення за вказані місяці настало 03.06.2025 та 02.09.2025. Крім того, прокурор залишив поза увагою, що день розірвання Договорів №168 і №172 (06.10.2025) не може враховуватися у період нарахування, адже у цей день договірні відносини сторін припинилися.

Отже, суд частково задовольняє позовні вимоги, а загальна сума неустойки, яка може бути стягнута із відповідачки становить 935`172,60 грн. (665`208,72 + 269`963,88).

Суд відхиляє доводи відповідачки про те, що у позивача-2 право на нарахування пені виникло 02.10.2025, а нарахування пені до вказаної дати неможливе, адже сторони не погоджували обов`язку поставляти товар згідно із графіками поставки, а лише встановили кінцеву дату його передачі 01.10.2025.

Викладені доводи не відповідають обставинами цієї справи. Договори №168 та №172 дійсно передбачають загальний період поставки з 01 травня до 01 жовтня 2025 року, проте одразу конкретизують, що у межах цього періоду поставка здійснюватиметься згідно з графіками поставки, які, у свою чергу, встановлюють щомісячну поставку товару у конкретному обсязі. Відповідні додатки є невід`ємними частинами Договорів й деталізують порядок, строк та обсяг виконання постачальником свого зобов`язання, а тому не можуть розглядатися як окремий правочин.

Таким чином, підписавши Договори №168 і №172, а також Додатки №2 до них, відповідачка взяла на себе зобов`язання поставляти товар у визначеному обсязі у травні, червні, липні, серпні, вересні 2025 року. Відповідно порушення графіків поставки зумовлює застосування до відповідачки штрафних санкцій згідно із пунктом 6.2 Договорів, починаючи з першого робочого дня, що йде за останнім днем строку виконання відповідного зобов`язання у конкретний місяць.

Щодо зменшення неустойки.

Відповідачкою заявлено про зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій на 90%, посилаючись на те, що: (1) прокурор не довів заподіяння позивачу-2 збитків внаслідок невиконання договірних зобов`язань відповідачкою та не зазначив, що саме сплата неустойки компенсує позивачу-2; (2) прострочення відбулося внаслідок кардинальної зміни цін на деревину та послуги з її доставки; (3) на утриманні відповідачки перебуває четверо дітей, а загальний її дохід у 2025 році склав 539 940,00 грн. (без урахування витрат, необхідних для ведення господарської діяльності). Відповідачка також вважає, що неустойка у спірних правовідносинах має карний характер і направлена на збагачення позивача-2.

З цього приводу суд зазначає таке.

У постанові від 30.03.2021 у справі №902/538/18 Верховний Суд вказав, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

З огляду на наведені положення законодавства та правові позиції Верховного Суду, проаналізувавши доводи відповідачки, а також докази подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідачки.

Задля дотримання розумного балансу між інтересами сторін суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, який підлягає стягненню із відповідачки, на 30%, що попередить набуття неустойкою ознак каральної санкції та одночасно не нівелюватиме її як санкцію, котра носить компенсаторний характер.

З одного боку, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують, що непоставка товару спричинила позивачу-2 збитки, а в діях відповідачки наявний прямий умисел, спрямований на порушення зобов`язання. Не менш важливе значення має і те, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №161/212/23 відповідачку визначено піклувальником однієї неповнолітньої особи та опікуном трьох малолітніх осіб, що вимагає значних фінансових витрат для задоволення базових потреб дітей.

З другого боку, суд зважає на те, що поставка товару взагалі не відбулася, а відповідачка не надала належних і допустимих доказів, зі змісту яких вбачалося б, що вона перебуває у важкому фінансовому становищі. Надана нею податкова декларація за 2025 рік не береться до уваги, позаяк у матеріалах справи відсутні докази її подання та прийняття органами податкового контролю.

Враховуючи викладене вище, із відповідачки на користь позивача-2 підлягає стягненню неустойка у загальному розмірі 654`620,82 грн. (935`172,60 х 70/100).

Стягнення такої суми компенсує Яворівській КЕЧ негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачкою зобов`язань за Договорами №168 і №172. Стягнення ж з відповідачки неустойки у повному обсязі буде неспівмірним з можливими негативними наслідками від порушення зобов`язання.

Суд також зазначає, що штраф і пеня є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач-2 не несе значного негативного наслідку для свого фінансового становища, та, на думку суду, отримає належний захист своїх майнових прав та інтересів.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із позовом, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону сплатила судовий збір у розмірі 12`179,97 грн. за позовну вимогу про стягнення 1`014`997,63 грн. неустойки (Т.1; а.с. 43). Крім того, прокурор додатково оплатив 160,76 грн. судового збору (Т.1; а.с. 208).

У ході розгляду справи прокурор зменшував заявлені позовні вимоги до 941 085,56 грн., судовий збір за заявлення яких становить 11`293,03 грн., та у зв`язку із цим заявив клопотання про повернення судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у розмірі 11 222,07 грн. (виходячи із розміру судового збору, що підлягав сплаті за суму зменшених позовних вимог).

У постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 викладено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Вказаний висновок застосовний і у даній справі, враховуючи зменшення судом заявленої до стягнення суми неустойки.

Як передбачено пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення прокуратурі з Державного бюджету України 1 047,71 грн. судового збору ((12`179,97 + 160,76) - 11`293,03).

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська, буд. 19; код ЄДРПОУ 07930854) 654`620,82 грн. неустойки.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Хилухи Ольги Йосипівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20; код ЄДРПОУ 38326057) 11 222,07 грн. судового збору.

5. Повернути Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20; код ЄДРПОУ 38326057) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 047,71 грн., сплачений згідно із платіжною інструкцією №1783 від 19.11.2025.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 13.08.2026.

Суддя Крупник Р.В.