Рішення № 13898241, 07.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.11 р. Справа № 37/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33670725

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк, ідентифікаційний 31906784

про: стягнення заборгованості в розмірі 46805,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Здебська М.Д. (за довіреністю №1/1 юв від 06.01.2011р.);

від Відповідача - не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 24.01.2011р. судом була оголошена перерва до 07.02.2011р.

У судовому засіданні 07.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 46805,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань з оплати виконаних робіт виконаних робіт згідно підписаний актів здачі-приймання після надсилання вимоги про необхідність здійснення платежу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав акти здачі-приймання робіт, вимогу №200/42юр від 17.12.2010р. та рахунок №ВВ-000159 від 17.12.2010р. з доказом надсилання.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.21-43).

Відповідач надав відзив від 21.01.2011р. (а.с.44) з додатками (а.с.а.с.45-48), яким проти позову заперечив, вказуючи про відсутність заборгованості перед Позивачем. Після оголошеної перерви (а.с.53) для надання Відповідачем доказів на підтвердження своєї позиції, його представник в судове засідання не з’явився, подавши заяву (а.с.55) про відкладання розгляду справи на іншу дату через неможливість явки свого представника і надання доказів по суті спору.

У судовому засіданні 07.02.2011р. представник Позивача підтримав позову, вимагаючи вирішення спору за наявними у справі документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника Відповідача та ненадання ним невизначених документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом шляхом оголошення перерви з 24.01.2011р. до 07.02.2011р. Відповідачеві було надано достатньо часу для представлення доказів (у разі їх наявності), а оскільки Відповідач є юридичною особою, він не був позбавлений в порядку ст. 28 Господарського процесуального кодексу України забезпечити представництво своїх інтересів будь-якого собою шляхом надання письмової довіреності – особиста участь конкретного представника, зайнятого по інших справах (доказів чого також не надано), судом обов’язковою не визнавалась.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засідання 07.02.2011р. представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, в період з вересня 2008р. по грудень 2009р. на замовлення Відповідача були виконані роботи (надані послуги) з використанням будівельної спецтехніки – бетонозмішувача, КАМАЗУ, екскаватора-навантажувача JCB 3 сх, на загальну суму 46805,00грн. в т.ч. ПДВ. , що підтверджується підписаними без зауважень актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: №ОУ-00548 від 16.09.2008р. на суму 1330,00грн., №ОУ-0000120 від 31.08.2009р. на суму 4875,00грн., №ОУ-0000145 від 17.09.2009р. на суму 9865,00грн., №ОУ-0000157 від 30.10.2009р. на суму 7395,00грн., №ОУ-0000178 від 30.11.2009р. на суму 16280,00грн., №ОУ-0000201 від 29.12.2009р. на суму 7060,00грн.(а.с.а.с.7-12).

Доказів наявності письмової угоди на виконання робіт (надання послуг) з використанням будівельної спецтехніки сторонами до матеріалів справи не надано, а за змістом позовної заяви виконання робіт (надання послуг) відбувалось за усною домовленістю. За фактом надання послуг Позивачем виписувалися податкові накладі (а.с.а.с.38-43)

Задля забезпечення оплати наданих послуги з використанням будівельної спецтехніки в розмірі 46805,00грн. Позивач 17.12.2010р. направив на адресу Відповідача вимогу №200/42юр від 17.12.2010р. про сплату заборгованості (а.с.а.с.15) та рахунок-фактуру №ВВ-000159 на суму 46805,00грн. (а.с.16), що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанцією та описом вкладення (а.с.а.с. 13,14).

Через незадоволення означеної вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Як вбачається з наданої довідки №5 юр від 21.01.2011р. за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача (а.с.34) в перебігу розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість не погашена.

Відповідач проти позву заперечив (а.с.44), вказуючи на відсутність заборгованості перед Позивачем, проте жодних доказів не надав, ухилившись, при цьому, від підписання (з зауваженнями або без) акті звірення розрахунків (а.с.37), складеного та надісланого (а.с.а.с.35, 36) Позивачем на виконання вимог суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання зобов’язань у розмірі вартості виконаних робіт (наданих послуг) Позивачем виходячи з актів здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України договір віднесений до дво- або багатосторонніх правочинів, що зумовлює необхідність застосування загального правила ст. 208 цього Кодексу та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу відносно необхідності вчинення правочину між Позивачем та Відповідачем у письмовій формі єдиного документу.

Разом із тим, за відсутністю спеціального законодавчого припису про нікчемність договору з надання послуг у разі недотримання вимог щодо його письмової форми, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України відсутність єдиного документи не впливає на можливість кваліфікації правовідносин сторін як надання послуг, адже досягнення згоди по всіх істотних умовах цього виду правовідносин (сутність послуги, порядок їх надання та розмір оплати) підтверджується змістом актів, що містять посилання на рахунки –фактури, наявність яких у сукупності дає підстави для висновку про прийняття пропозиції у розумінні ст.ст.641, 642 Цивільного кодексу України та існування відповідної угоди.

Беручи до уваги правову природу укладеної угоди, кореспондуючі права та обов’язки її сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, наявні між сторонами правовідносини, відплатний характер яких достатньою мірою підтверджується рахунками-фактурами та частковими платежами, є належною підставою для виникнення і існування у Відповідача зобов’язання з оплати наданих Позивачем послуг

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи, що строк оплати наданих послуг сторонами не був визначений через існуючий порядок оформлення правовідносин, строк виконання платежу підлягає визначенню за правилами ч. 2 цієї статті – впродовж семи днів з моменту пред’явлення вимоги, у якості якої суд сприймає вимогу №200/42 від 17.12.2010р., що була надіслана Відповідачеві 20.12. 2010р.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав для ухилення від оплати наданих послуг до 27.12.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних робіт Позивачем були надані послуги на загальну суму 46805,00грн., тоді як належних доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту оплати таких послуг Відповідачем не надано, що дозволяє суду кваліфікувати означений факт як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а самого Відповідача – такого, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Оскільки наявність боргу у вказаній сумі підтверджується матеріалами справи, Відповідачем всупереч приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розмінні ст. 34 вказаного Кодексу доказами його існування спростовано, суд, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплатити суму боргу, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі _ 46805,00грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33670725) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31906784) про стягнення заборгованості в розмірі 46805,00 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31906784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33670725) заборгованість в розмірі 46805,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31906784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33670725) витрати зі сплати державного мита у сумі 468,05грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.