Рішення № 13898242, 07.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.11 р. Справа № 37/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33670725

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31906784

про: стягнення заборгованості в сумі 22951,20грн., пені в сумі 2776,76грн., 3% річних в сумі 1663,96грн. та інфляції – 6403,34грн.

за участю уповноваженого представника:

від Позивача – Здебська М.Д. (за довіреністю 31/1 юв від 06.01.2011р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 24.01.2011р. судом була оголошена перерва до 07.02.2011р.

У судовому засіданні 07.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС, м. Донецьк (Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 22951,20грн., пені в сумі 10964,04грн., 3% річних в сумі 1549,20грн. та інфляції – 6403,34грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором підряду №123/89-08 від 06.06.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позову, договір підряду №123/89-08 від 06.06.2008р., акт приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 550, 625, 837, 838, 875 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.31-47).

Крім того, заявою №10юр від 01.02.2011р. з додатками (а.с.а.с.55-58) Позивач у зв’язку із перерахунком змінив суму заявлених вимог, остаточно наполягаючи на стягнені з Відповідача заборгованості в сумі 22951,20грн., пені в сумі 2776,76грн., 3% річних в сумі 1663,96грн. та інфляції – 6403,34грн., а заявою №10/1 від 01.02.2011р. (а.с.59) просив вжити забезпечувальні заходи шляхом накладання арешту на грошові кошти на визначених поточних рахунках Відповідача.

Відповідач надав відзив від 21.01.2011р. (а.с.24з додатками (а.с.а.с.24-28), яким проти позову заперечив, вказуючи про відсутність заборгованості перед Позивачем. Після оголошеної перерви (а.с.51) для надання Відповідачем доказів на підтвердження своєї позиції, його представник в судове засідання не з’явився, подавши заяву (а.с.61) про відкладання розгляду справи на іншу дату через неможливість явки свого представника і надання доказів по суті спору.

У судовому засіданні 07.02.2011р. представник Позивача підтримав позову, вимагаючи вирішення спору за наявними у справі документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника Відповідача та ненадання ним невизначених документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом шляхом оголошення перерви з 24.01.2011р. до 07.02.2011р. Відповідачеві було надано достатньо часу для представлення доказів (у разі їх наявності), а оскільки Відповідач є юридичною особою, він не був позбавлений в порядку ст. 28 Господарського процесуального кодексу України забезпечити представництво своїх інтересів будь-якого собою шляхом надання письмової довіреності – особиста участь конкретного представника, зайнятого по інших справах (доказів чого також не надано), судом обов’язковою не визнавалась.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засідання 07.02.2011р. представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2008р. між Позивачем (Субпідрядник) та Відповідачем (Генеральний підрядник) укладено договір підряду №123/89-08 (а.с.а.с. 10-16), згідно п.1.1 якого Позивач в межах договірної ціни згідно кошторисної документації і проекту, які є невід’ємною частиною цього договору, у відповідності до будівельних норм та правил зобов’язався виконати роботи з розбирання ґрунту під котлованом трансформаторної підстанції на об’єкті Генерального підрядника за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський р-н, пр. Панфілова, 24

Пунктом 2.1. договору сторони визначили тверду вартість складових елементів підрядних робіт , їх орієнтований обсяг та загальну суму договору, виходячи із такого обсягу робіт, встановивши в п.2.3. договору, що Генеральний підрядник забезпечує оплату Субпідряднику за фактично виконані роботи і матеріали, поставлені Субпідрядником, у відповідності до акту приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт і витрат по формі КБ-3, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 2.4. договору Генпідрядник щомісячно сплачує роботи Підрядника у відповідності з підписаними актами виконаних робіт і оплата здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання таких актів.

За встановленою п.4.7.2. договору процедурою Субпідрядник надає акт приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в і довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за фактичними витратами уповноваженому представнику Генпідрядника не пізніше 25 числа звітного місяця. Генпідрядник розглядає їх протягом 5-ти робочих днів і передає підписаний акт не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до умов п. 5.5 Замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

На виконання умов договору Позивачем за серпень 2008р. за замовленням Відповідача були виконані роботи, визначені у договорі, на загальну суму з урахуванням ПДВ, вартості використаного обладнання та матеріалів – 22951,20грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (а.с.а.с. 17-20), підписаними Відповідачем без будь-яких зауважень 07.08.2008р. Одночасно із вказаними актом сторонами підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3 – а.с.20).

У зв’язку із несплатою означених грошових коштів, станом на 01.12.2010р. у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 22951,20грн., у зв’язку з чим Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення наявної заборгованості та нарахованих на нею пеню, 3% річних, інфляційну індексацію.

Як вбачається з наданої довідки №4 юр від 21.01.2011р. за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача (а.с.43) в перебігу розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість не погашена.

Заявою №10юр від 01.02.2011р. (а.с.а.с.55, 56) Позивач у зв’язку із перерахунком змінив суму заявлених вимог, остаточно наполягаючи на стягнені з Відповідача заборгованості в сумі 22951,20грн., пені в сумі 2776,76грн., 3% річних в сумі 1663,96грн. та інфляції – 6403,34грн.

Відповідач проти позву заперечив (а.с.24), вказуючи на відсутність заборгованості перед Позивачем, проте жодних доказів не надав, ухилившись, при цьому, від підписання (з зауваженнями або без) акті звірення розрахунків (а.с.47), складеного та надісланого (а.с.а.с.45, 46) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у заяві №10юр від 01.02.2011р., оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором)

В свою чергу, за змістом ст. 22 цього Кодексу до прийняття рішення у справі позивач управний змінювати розмір вимог і така зміна в частині зменшення (відносно розміру пені) судом приймається, оскільки зумовлена приведенням розрахунків у відповідність до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивач до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріал справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені, інфляційної індексації та 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту права та обов’язків сторін, визначених договором №123/89-08 від 06.06.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір підряду.

Як встановлено ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу. Правомірність визначення статусів сторін спору як замовник та підрядник один відносно одного зумовлено положеннями ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір підряду №123/89-08 від 06.06.2008р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України обов’язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання роботи підрядником. Оскільки надані до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт підписаний Відповідачем без жодних зауважень і таких обґрунтованих та доведених належними доказами зауважень не було висунуто протягом провадження у цій справі, суд дійшов висновку, що Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення остаточної оплати виконаних робіт протягом 10-ти робочих днів після підписання актів прийомки виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 – тобто до 21.08.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки факт виконання робіт Позивачем на загальну суму 22951,20грн. підтверджується матеріалами справи, тоді як жодних доказів оплати цих робіт всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не надано, суд вважає за можливе констатувати наявність порушення грошового зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, розцінюючи Відповідача як такого, що прострочив його виконання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу з 22.08.2008р.

Суд, беручи до уваги приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплатити суму боргу, а також 3% річних та інфляційну індексацію за весь час прострочення, перевіривши складений Позивачем розрахунок (а.с.а.с.4-6) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення вимог:

- щодо стягнення суми основного боргу повністю - у розмірі 22951,20грн.;

- щодо 3% річних частково – 1548,11грн. (допущено помилку у розрахунках);

- щодо стягнення інфляційної індексації повністю – у розмірі 6774,67грн. (заявлена сума не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за визначений період)

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 5.5. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, суд, здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку з урахуванням обмеження щодо розміру ставки за ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та граничного періоду нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 6-місячним строком, починаючи з 22.08.2008р., вважає за можливе задоволення вимог відносно пені частково - в сумі 2771,38грн. Частковість задоволення зумовлена безпідставним нарахуванням пені поза межами шестимісячного строку.

Незважаючи на висновок про обґрунтованість частини заявлених вимог суд відхиляє клопотання про вжиття забезпечувальних заходів шляхом накладання арешту на визначену суму грошових коштів Відповідача, що знаходиться на його поточних рахунках, оскільки Заявником на надано жодних доказів ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення без таких заходів, що є обов’язковою умовою їх застосування згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України. Наразі, посилання на нічим не підтверджені (зокрема – відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) пояснення щодо реорганізації Відповідача не можуть вважатися належною підставою для застосування забезпечення.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню суми задоволених вимог до первісної ціни позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33670725) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31906784) про стягнення заборгованості в сумі 22951,20грн., пені в сумі 2776,76грн., 3% річних в сумі 1663,96грн. та інфляції – 6403,34грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31906784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33670725) заборгованість в розмірі 22951,20грн., пеню в сумі 2771,38грн., 3% річних в сумі 1548,11грн. та інфляційну індексацію – 6403,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31906784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-БУДТРАНС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33670725) державне мито в сумі 336,74грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 140,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.