Рішення № 138980942, 14.08.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/742/137/26

Єдиний унікальний № 742/3626/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

у складі: Головуючого судді: Павлова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Прилуцька міська громада в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення -

УХВАЛИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько - ОСОБА_3 . За життя, а саме, 23 листопада 2004 року, він склав заповіт, за яким усе належне йому майно заповів у рівних частках заявникові та її рідній сестрі ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_3 був інвалідом І групи, особою похилого віку та потребував постійного стороннього догляду, зявник проживала разом із ним за зазначеною адресою без реєстрації місця проживання, доглядала за ним та вела спільне господарство до дня його смерті.

У червні 2026 року при зверненні до приватного нотаріуса заявник отримала відмову у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину через пропуск 6-місячного строку. Встановлення даного факту необхідно заявникові для оформлення спадкових прав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі:

02.07.2026 р. ухвалою Прилуцького міськрайонного суду відкрито провадження у справі.

ІІІ. Процедура:

Заявниця в судове засідання не з`явилася, проте її представниця надіслала заяву про розгляд справи без їх участі на підставі наявних у справі письмових доказів.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі та зазначив про відсутність заперечень щодо задоволення заяви та встановлення факту.

ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем не заперечує та просить розглядати справу за її відсутності.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у справі матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

23 листопада 2004 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Могиленко Л. М. (зареєстровано в реєстрі за № 4741), за яким усе своє майно заповів у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заповіт чинний, не скасовувався.

До складу спадщини входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 був особою з інвалідністю І групи за загальним захворюванням (безтерміново), що підтверджується витягом з Акта огляду МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 133150 від 19.05.2004 року, і потребував постійного стороннього догляду.

Згідно довідки Комітету самоорганізації населення № 3 мікрорайону Рокитний №404 заявник разом із сім`єю фактично проживали по АДРЕСА_1 в період з серпня 2005 року по січень 2010 року.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради № 73 від 11.01.2010 року, ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала компенсаційні виплати по догляду за інвалідом І групи з 17.08.2005 року по 02.01.2010 року.

Згідно з медичною документацією на ім`я ОСОБА_4 (дочки заявника), адресу проживання останньої зазначено: АДРЕСА_1 .

Листом приватного нотаріуса № 461/01-16 від 17.06.2026 року заявникові було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв`язку з закінченням встановленого законом 6-місячного строку та роз`яснено право встановлення факту прийняття спадщини в судовому порядку.

V. Оцінка суду та мотиви прийнятого рішення:

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, факту перебування фізичної особи на утриманні, факту реєстрації шлюбу, факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, факту належності правовстановлюючих документів та інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту її постійного проживання разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини відповідає наведеним положенням процесуального закону, оскільки встановлення такого факту має безпосереднє юридичне значення для визначення питання щодо прийняття нею спадщини та подальшого оформлення спадкового майна.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Судом встановлено, що 23 листопада 2004 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Могиленко Л.М. та зареєстрований у реєстрі за № 4741, відповідно до якого усе належне йому майно заповідав у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На час розгляду справи відомості про скасування чи зміну зазначеного заповіту відсутні, а заінтересована особа ОСОБА_2 не заперечує проти встановлення заявленого факту.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим саме цього дня відкрилася спадщина після його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною третьою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для вирішення питання щодо правового наслідку, передбаченого частиною третьою статті 1268 ЦК України, юридично значущим є встановлення саме факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто станом на 03 січня 2010 року.

Суд окремо звертає увагу на правову природу презумпції, встановленої частиною третьою статті 1268 ЦК України. На відміну від прийняття спадщини шляхом подання заяви нотаріусу, яке є одностороннім правочином, що підпорядковується строку, визначеному статтею 1270 ЦК України, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини сам по собі, в силу прямої вказівки закону, прирівнюється до прийняття спадщини і породжує відповідні правові наслідки в момент відкриття спадщини, незалежно від вчинення спадкоємцем будь-яких формальних дій. Для набуття права на спадщину за таких обставин спадкоємець не повинен вчиняти спеціального акту прийняття - його волевиявлення презюмується самим фактом спільного проживання, якщо він у встановлений строк не заявив про відмову від спадщини.

З цього випливає, що звернення до суду із заявою про встановлення такого факту не є способом поновлення пропущеного строку для прийняття спадщини і не спрямоване на набуття права, яке виникло б лише після ухвалення судового рішення. Мета такого звернення - виключно підтвердження (декларування) факту, який об`єктивно існував на момент відкриття спадщини та з яким закон уже пов`язав виникнення права.

Тому строк для звернення до суду з відповідною заявою законом не обмежений, а сама по собі значна тривалість періоду між відкриттям спадщини (03 січня 2010 року) та зверненням заявника до нотаріуса й надалі до суду (2026 рік) не є підставою для відмови у встановленні факту та не свідчить про втрату заявником права на спадщину, за умови, що факт постійного проживання доведений належними, допустимими та достатніми доказами станом саме на момент відкриття спадщини.

Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 20 березня 2020 року у справі № 320/8118/17 Верховний Суд вказав, що для набуття права на спадщину за правилом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець не повинен вчиняти окремого акту прийняття спадщини.

Аналогічна позиція щодо значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини як підстави визнання спадщини прийнятою висловлена Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц. Крім того, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягають задоволенню судом в порядку окремого провадження, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання за відповідною адресою, і що в такому разі спірні відносини підлягають вирішенню саме шляхом встановлення факту проживання, а не шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд також враховує, що саме по собі тривале зволікання із зверненням до нотаріуса за оформленням спадкових прав, за відсутності будь-яких ознак недобросовісності, зловживання правом або спору щодо спадкового майна, не змінює правової кваліфікації відносин, які виникли в момент відкриття спадщини. У матеріалах справи відсутні дані, які б ставили під сумнів добросовісність заявника чи вказували на намір штучно створити підстави для встановлення факту заднім числом: подані документи походять із різних, незалежних одне від одного джерел, складені задовго до звернення заявника до суду (у 2010 та 2004 роках) і узгоджуються між собою за змістом та періодом.

При цьому саме по собі незазначення особи як зареєстрованої за відповідною адресою не може безумовно свідчити про відсутність фактичного постійного проживання зі спадкодавцем, оскільки реєстрація місця проживання та фактичне проживання є різними за своїм змістом обставинами. Факт постійного проживання може підтверджуватися сукупністю інших належних і допустимих доказів.

За змістом статей 76, 77, 78, 80 та 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заявника; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Застосовуючи ці критерії послідовно до кожного доказу, суд виходить з наступного.

Довідка Комітету самоорганізації населення № 3 мікрорайону Рокитний № 404 є належним доказом, оскільки безпосередньо стосується предмета доказування - місця фактичного проживання заявника; допустимим, оскільки видана органом самоорганізації населення в межах його компетенції щодо обліку фактично проживаючих осіб; достовірним, оскільки жодною із заінтересованих осіб не спростований і не поставлений під сумнів. Він охоплює період з серпня 2005 року по січень 2010 року, тобто безпосередньо передує та включає дату відкриття спадщини.

Довідка Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради № 73 від 11 січня 2010 року є належною і допустимою, оскільки видана уповноваженим органом соціального захисту на підставі первинних облікових документів про призначення й виплату компенсації за догляд, а достовірність цього доказу підвищується тим, що він складений органом публічної адміністрації в межах здійснення ним владних управлінських функцій, а не на замовлення заявника. Період призначення виплат - з 17 серпня 2005 року по 02 січня 2010 року - підтверджує тривалий і безперервний характер фактичного догляду заявника за спадкодавцем, який був особою з інвалідністю І групи.

Припинення виплат 02 січня 2010 року, тобто за день до смерті ОСОБА_3 , пояснюється звичайним для такого виду соціальних виплат порядком їх нарахування до дати, що передує факту смерті одержувача послуги догляду, і саме по собі не спростовує факту спільного проживання на момент відкриття спадщини, оскільки визначальним для юридичної кваліфікації є факт проживання, а не факт продовження виплат.

Медична документація на ім`я ОСОБА_4 , дочки заявника, є допоміжним, проте належним доказом, оскільки походить із незалежного джерела (закладу охорони здоров`я) та підтверджує факт проживання членів сім`ї заявника, включно із самою заявницею, за адресою спадкодавця в період, суміжний з часом відкриття спадщини.

Суд враховує, що зазначені докази походять із різних джерел, складені у різний час і з різною метою (облік населення, соціальний захист, охорона здоров`я), проте містять узгоджені між собою відомості щодо проживання заявника за адресою спадкодавця. Така незалежна одне від одного узгодженість є важливим критерієм достовірності, оскільки виключає висновок про те, що факт проживання ґрунтується виключно на поясненнях заявника або на документах, спеціально створених для цієї справи.

У сукупності зазначені докази підтверджують не випадкове чи тимчасове перебування ОСОБА_1 за адресою спадкодавця, а її фактичне проживання там протягом тривалого періоду, який безпосередньо охоплює час до смерті ОСОБА_3 , і узгоджуються з об`єктивними обставинами, що зумовлювали таке спільне проживання, а саме - необхідністю постійного стороннього догляду за спадкодавцем як особою з інвалідністю І групи.

Суд також бере до уваги, що Прилуцька міська рада Чернігівської області та ОСОБА_2 , які є заінтересованими у розгляді справи особами, проти задоволення заяви не заперечують. Разом з тим суд наголошує, що відсутність заперечень заінтересованих осіб сама по собі не є підставою для встановлення юридичного факту та не звільняє заявника від обов`язку довести відповідні обставини належними доказами; ця обставина врахована судом виключно як додаткова (допоміжна), що узгоджується з наведеною вище сукупністю письмових доказів, а не підміняє їх.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 виникла необхідність оформлення спадкових прав заявника, однак листом приватного нотаріуса № 461/01-16 від 17 червня 2026 року їй відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв`язку із закінченням шестимісячного строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, та роз`яснено необхідність звернення до суду для встановлення відповідного юридичного факту.

Ця обставина підтверджує наявність у заявника юридичного інтересу у встановленні факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та свідчить про те, що встановлення цього факту має безпосереднє значення для реалізації нею спадкових прав; водночас, як зазначено вище, сам факт відмови нотаріуса ґрунтується на строку, встановленому статтею 1270 ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, який у цьому випадку не підлягає застосуванню, оскільки прийняття спадщини заявником відбулося раніше, в силу закону, на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.

При цьому суд не вирішує питання про видачу заявнику свідоцтва про право на спадщину, не визначає склад спадкового майна, не встановлює належність спадкового майна конкретним особам та не вирішує питання про розмір спадкових часток. Предметом розгляду в цій справі є виключно встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Встановлення цього факту не підміняє нотаріальне провадження, а лише усуває перешкоду для належного оформлення спадкових прав заявника у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 довела належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми доказами факт свого постійного проживання разом із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тривалість періоду, що минув до звернення із відповідною заявою до суду, з наведених вище правових підстав не є перешкодою для задоволення заяви.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 та наявність правових підстав для її задоволення.

VІ. Розподіл судових витрат:

Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст.10,11,81,259,263-265,293,294,315-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа - Прилуцька міська громада в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 34209057, вул. Незалежності, буд. 82 м. Прилуки Чернігівська область;

заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Суддя В.Г. Павлов