Рішення № 138965766, 07.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3840/26 2/335/2509/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К, за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

10.04.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договір споживчого кредиту № 1410159 від 01.04.2024 у сумі 11 500,00 грн., з яких: сума основного боргу 2 500,00 грн, сума заборгованості за відсотками 9 000,00 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальність «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 1410159.

У подальшому, 18 грудня 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало право вимоги за кредитним договором № 1410159 від 01.04.2024 Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (позивачу) на підставі договору факторингу № 18.12.24 від 18 грудня 2024 року.Передання позивачу права вимоги відбулось згідно Акту приймання передачі Реєстру боржників від 18 грудня 2024 року.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Згідно відповіді №2612642 від 16.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 16.04.2026 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Також цією ухвалою задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» про витребування доказів. Витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження юридичної особи: 49074, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок, 11), який є емітентом платіжної картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), розширену виписку по вказаній карті № НОМЕР_1 із зазначенням контрагента, за період з 01.04.2024р. по 04.04.2024р.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, в порядку ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, від АТ "АКЦЕНТ-БАНК" було отримано супровідний лист від 24.04.2026 р. № 28405/47 260422/139 - БТ та додану до нього банківську виписку по рахунку Відповідача № НОМЕР_3 . Актуальність та активний статус вказаного рахунку підтверджується супровідним листом банку. Зокрема, у листі чітко зазначено: «У відповідь на запит по справі №335/3840/26 повідомляємо, що картка № НОМЕР_4 (рахунок № НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_2 )...».

01.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову у цивільній справі №335/3840/26 за позовом ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 та накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК", а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого Відповідачем тіла кредиту - 2 500,00 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», поданої представником Сластніковою Людмилою Вадимівною, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

10.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» Каларчика В.В. надійшли додаткові пояснення, з посиланням на те, що номер маски картки, зазначений у відповіді ТОВ «ПЕЙТЕК» повністю збігається з номером банківської картки, вказаним у виписці, наданій АТ «АКЦЕНТ-БАНК», що підтверджує факт приналежності банківської картки на яку здійснювався переказ та зарахування кредитних коштів саме відповідачу. Разом з тим, без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим.При цьому, нарахування процентів у даній справі є правомірним, економічно обґрунтованим та здійсненим у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, тому відсутні підстави для коригування судом розміру процентної ставки.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» на ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04.05.2026 залишено без задоволення.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, шляхом надіслання судової повістки за адресою проживання, як внутрішньо переміщена особа, а також на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальність «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 1410159, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 2 500,00 грн на строк 360 днів.

Умовами договору сторони погодили тип процентної ставки - фіксований. А саме в договорі визначено, що за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов: стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту; знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до умов - якщо споживач до 01.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач отримує від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку (п. 1. 5 договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М179.

Крім того, відповідач попередньо з використанням електронно-цифрового підпису підписав паспорт споживчого кредиту.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 2 500,00 грн підтверджено довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайтек» № 20250708-677 від 08.07.2025, відповідно до якої, на платіжну картку клієнта ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»01.04.2024 10:42:18 перераховано грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн.;призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань, згідно з наданого позивачем розрахунку, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 11 500,00 грн., з яких: сума основного боргу 2 500,00 грн, сума заборгованості за відсотками 9 000,00 грн.

18 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 18/12/24 у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передав (відступив) ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» за плату, а ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» прийняв належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору.

Відповідно до витягу з Акту приймання-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 18/12/24 від 18 грудня 2024 року, ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором споживчого кредиту № 1410159 від 01.04.2024 у сумі 11 500,00 грн., з яких: сума основного боргу 2 500,00 грн, сума заборгованості за відсотками 9 000,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи вищевикладені положення Закону, суд доходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорами відступлення прав вимоги.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів. Зазначені договори недійсними не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами, що підтверджується розрахунками заборгованості за договорами, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: 01001, м. Київ Майдан Незалежності 2 оф 712) заборгованість за Договором №1410159 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01.04.2024 у розмірі 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: 01001, м. Київ Майдан Незалежності 2 оф 712) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: 01001, м. Київ Майдан Незалежності 2 оф 712.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 .

Суддя В.К. Сиротенко