Рішення № 138959856, 12.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 рокусправа № 380/5594/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ТАЙГЕР ІНВЕСТ до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ТАЙГЕР ІНВЕСТ (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1; ЄДРПОУ: 43152640) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011), в якому просить:

визнати протиправними дії ГУ ДПС у Львівській області по проведенню на підставі наказу № 992-ПП від 19.02.2026 фактичної перевірки ТОВ ФК ТАЙГЕР ІНВЕСТ;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.03.2026 № 0183130707 про застосування до ТОВ ФК ТАЙГЕР ІНВЕСТ суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 210 172,50 грн

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що наказ ГУ ДПС у Львівській області № 992-ПП від 19.02.2026 про проведення фактичної перевірки незаконний, така перевірка проведена безпідставно, а всі рішення за її результатами є протиправними, оскільки підставою для проведення фактичної перевірки слугував лист ТУ БЕБ у Львівській області №23.11/3.1/11-30/1234-26 від 19.02.2026 із проханням провести фактичну перевірку позивача у зв`язку з кримінальним провадженням №72025142100000033 від 01.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-1, ч.2 ст. 212 КК України. Водночас такий лист БЕБ не є постановою суду, ухвалою слідчого судді або процесуальним документом, виданим у порядку, визначеному КПК України, а тому не має процесуальної форми та не передбачений жодною нормою Податкового кодексу України як підстава для призначення перевірки. Вважає, що перелік підстав для проведення позапланової перевірки, закріплений у п. 78.1 ПК України, є вичерпним. Розширювальне тлумачення цього переліку не допускається в силу принципу правової визначеності та пп. 4.1.4 ПКУ (принцип презумпції правомірності рішень платника). Також вважає, що проведення обшуку та фактичної перевірки в один і той самий день, в тому самому місці, тими самими учасниками (детективами БЕБ) свідчить про те, що фактична перевірка використовувалась як механізм обходу процесуальних гарантій КПК України.

Щодо суті зафіксованих порушень зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення контролюючим органом вказано порушення ТОВ «ФК «Тайгер Інвест»» вимог пункту 7 статті 4 від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265), а саме не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями даним фіскального звіту та наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків. Позивач заперечує встановлені в ході перевірки порушення вимог пункту 7 статті 4 Закону №265, оскільки, на переконання позивача, дана стаття визначає такий обов`язок для банків, що здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з банками і небанківських надавачів платіжних послуг.

Водночас, як зазначено в акті перевірки, ТОВ ФК «Тайгер інвест» є небанківською фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, виданої Національним банком України 29.03.2024, тому підстави для притягнення його до відповідальності за порушення пункту 7 статті 4 Закону №265 відсутні, як і відсутні підстави для застосування фінансових санкцій, передбачених статтіею 18 Закону №265.

Окрім цього, позивач вважає, що накладення на нього штрафу у розмірі більш ніж 13 млн. грн суперечить передбаченій законодавством меті фінансової відповідальності, є неспівмірним - в декілька разів перевищує розмір статутного капіталу товариства, а тому є несправедливим й таким, що порушує принцип верховенства права. Покликаючись на практику ЄСПЛ та принцип «пропорційності порушення та покарання», який полягає у відповідності (пропорційності) визначення міри покарання або величини штрафних санкцій за правопорушення і його ступеня тяжкості, позивач вважає, що він є застосовним у спірних правовідносинах, оскільки розмір штрафних санкцій є надмірним, а санкція, передбачена статтею 18 Закону №265 такою, яка є непропорційною і свідчить про втручання у право власності суб`єкта господарювання, що відповідно становить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову та призначено підготовче засідання на 29.04.2026.

Відповідач Головне управління ДПС у Львівській області 16.04.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив мотивований тим, що під час проведення перевірки встановлено невідповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту, а саме виявлено перевищення (надлишок) сум готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій над сумами коштів, які зазначені у фіскальному звіті: Гривня (УКР) 702481,10; Долар США 30545,00; Євро 4575,00; Канадський долар 855,00; Фунт стерлінгів 2870,00; Злотий 4920,00; Чеська крона 37000,00; Австралійський долар 1600,00, що є порушенням вимог пункту 7 статті 4 Закону №265. На перевокнання контролюючого органу, дія пункту 7 статті 4 Закону №265 поширюється, зокрема і на небанківських надавачів платіжних послуг, які мають право здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі. Таким чином, законодавець прямо відніс небанківські фінансові установи до кола суб`єктів, на яких покладається обов`язок дотримання вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій. Згідно з пунктом 7 статті 4 Закону №265, такі суб`єкти зобов`язані забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фіскального звіту. Така вимога спрямована на забезпечення повноти обліку розрахункових операцій та унеможливлення їх проведення поза РРО. Фактичною перевіркою встановлено наявність перевищення готівкових коштів та іноземної валюти над даними фіскального звіту, що свідчить про неповне проведення розрахункових операцій через РРО або їх неналежне відображення у фіскальному обліку. Виявлена невідповідність є самостійним складом порушення вимог пункту 7 статті 4 Закону №265 та не залежить від правового статусу суб`єкта господарювання.

Щодо підстав проведення перевірки зазначає, що передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. При цьому законодавець не обмежує джерела отримання такої інформації виключно органами ДПС, а навпаки передбачає можливість використання відомостей, отриманих від інших державних органів. У даному випадку підставою для призначення фактичної перевірки стала інформація, отримана від Територіального управління БЕБ у Львівській області, яке є уповноваженим державним органом у сфері протидії економічним правопорушенням. Наданий цим органом Лист №23.11/3.1/11-30/1234-26 від 19.02.2026 містив відомості, що свідчили про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства, що у свою чергу, відповідало критеріям податкової інформації у розумінні ПК України та обґрунтовувало необхідність реагування з боку контролюючого органу. Також спростовує доводи позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки одночасно із проведенням слідчих дій працівниками Територіального управління БЕБ у Львівській області, покликаючись на те, що ПК України не містить жодних обмежень чи заборон щодо проведення фактичних перевірок у період здійснення досудового розслідування або проведення обшуків. Діяльність контролюючих органів та правоохоронних органів є самостійною, здійснюється на підставі різних нормативно-правових актів та має різну правову природу, а тому їх паралельне здійснення не суперечить вимогам чинного законодавства. Навпаки, проведення фактичної перевірки у період здійснення відповідних слідчих дій було обумовлено необхідністю фіксації фактичного стану розрахункових операцій, обігу готівки та інших обставин господарської діяльності позивача, що мають значення для здійснення податкового контролю.

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 20.04.2026, представник позивача зазначає, що положення Законів України «Про валюту і валютні операції» та Закону України «Про платіжні послуги» дають підстави для висновку про відмінність правового статусу небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, та тих, що здійснюють платіжні операції. Таким чином, у розумінні положень Закону України «Про валюту і валютні операції» позивач є небанківською фінансовою установою, що здійснює валютні операції у вигляді торгівлі валютними цінностями, а відтак не належить до жодного з суб`єктів, на яких пункт 7 статті 4 Закону №265 покладено обов`язок із забезпечення відповідності готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фіскального звіту.

Відповідач Головне управління ДПС у м. Києві 21.04.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з аналогічних підстав, що і Головне управління ДПС у Львівській області. Додатково зазначає, що не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин. Податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Повідомляє, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу. При цьому у спірних правовідносинах допуск контролюючого органу до перевірки відбувся.

У запереченні на відповідь на відзив, який надійшов до суду від Головного управління ДПС у Львівській області 28.04.2026, представник відповідача спростовує доводи позивача про те, що лист БЕБ не породжує обов`язку для контролюючого органу призначати перевірку, оскільки норма підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає саме право, а не обов`язок контролюючого органу, а тому такі доводи не впливають на правомірність спірних дій, Реалізація такого права здійснюється на підставі оцінки отриманої інформації, її змісту та наявності ризиків порушення податкового законодавства. Також наголошує, що вимога пункту 7 статті 4 Закону №265 прямо поширюється, зокрема, на небанківських надавачів платіжних послуг, які здійснюють операції з валютними цінностями у готівковій формі, та встановлює обов`язок забезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення операцій даним фіскального звіту. Таким чином, віднесення позивача до небанківських фінансових установ не звільняє його від виконання зазначених обов`язків, а навпаки підтверджує їх застосування у разі фактичного здійснення відповідних операцій.

Ухвалою від 28.04.2026 суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про участь у судових засіданнях у справі №380/5594/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ВКЗ.

В підготовчому засіданні 29.04.2026 оголошено перерву до 17.06.2026.

04.05.2026 на адресу суду надійшло клопотання від Головного управління ДПС у м. Києві, в якому представник відповідача просив долучити до матеріалів справи коректний розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, сформований на підставі даних первинних матеріалів перевірки.

Представник відповідача Головного управління ДПС у Львівській області 09.06.2026 подала клопотання про закриття провадження у справі №380/5594/26 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Львівській області по проведенню на підставі наказу №992-ПП від 19.02.2026 фактичної перевірки ТОВ ФК ТАЙГЕР ІНВЕСТ. Клопотання обґрунтоване тим, що після винесення податкового повідомлення-рішення окреме оскарження процедурних дій щодо перевірки є неналежним способом захисту прав, оскільки такі дії не створюють для платника податків самостійних правових підстав та не впливають на його права й обов`язки. Водночас, правові дії контролюючого органу (в даному випадку ГУ ДПС у Львівській області) щодо проведення перевірки є лише формою реалізації його податкового контролю та складовою частиною єдиного процесу встановлення податкової дисципліни платника податків. Самі по собі дії з проведення перевірки не створюють для позивача жодних наслідків, а також не змінюють обсягу його прав та обов`язків.

Також 09.06.2026 представник відповідача Головного управління ДПС у Львівській області подала клопотання про передачу справи до іншого адміністративного суду, у якому зазначила, що ГУ ДПС у Львівській області подано заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Львівській області по проведенню на підставі наказу №992-ПП від 19.02.2026 фактичної перевірки ТзОВ Фінансової компанії ТАЙГЕР ІНВЕСТ, покликаючись на пункт 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відтак, після закриття провадження в частині позовних вимог до ГУ ДПС у Львівській області, предметом розгляду у цій праві залишаться виключно позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.03.2026 №0183130707 про застосування до ТзОВ Фінансова компанія ТАЙГЕР ІНВЕСТ суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 210 172,50 грн. Позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2026 №0183130707 стосується безпосередньо рішень та повноважень ГУ ДПС у м.Києві, яке є самостійним суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, що прийняло оскаржуваний індивідуальний акт. Крім того, позивач - ТзОВ Фінансова компанія ТАЙГЕР ІНВЕСТ - зареєстрований та перебуває на податковому обліку у м. Києві. З урахуванням правових підстав для закриття провадження у справі щодо ГУ ДПС у Львівській області, розгляд позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення у Львівському окружному адміністративному суді призведе до порушення правил територіальної підсудності, оскільки жоден із належних учасників цього спору не знаходиться на території Львівської області.

Представник позивача 15.06.2026 подав заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначив, що сама правова позиція, на яку посилається відповідач, не виключає необхідності дослідження судом законності призначення та проведення перевірки, а навпаки передбачає оцінку таких обставин під час вирішення спору щодо законності податкового повідомлення-рішення. Відтак обставини щодо наявності законних підстав для призначення перевірки, дотримання вимог Податкового кодексу України при її проведенні, законності дій посадових осіб контролюючого органу мають істотне значення для правильного вирішення спору щодо правомірності податкового повідомлення-рішення.

Також 15.06.2026 представник позивача подав заперечення на клопотання про передачу справи за підсудністю, у якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є наслідком та результатом фактичної перевірки, ініційованої та проведеної саме Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі власного наказу № 992-ПП від 19.02.2026.

Підготовче засідання 17.06.2026 не відбулося у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі суду, а тому було перенесено на 01.07.2026.

Ухвалою від 01.07.2026 суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області та закрив провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ТАЙГЕР ІНВЕСТ до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у м. Києві в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Львівській області по проведенню на підставі наказу № 992-ПП від 19.02.2026 фактичної перевірки ТОВ ФК ТАЙГЕР ІНВЕСТ.

Також ухвалою від 01.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про передачу справи до іншого адміністративного суду.

Протокольною ухвалою від 01.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29.07.2026.

Судове засідання 29.07.2026 відкладено до 10.08.2026 за клопотанням позивача в зв`язку із зайнятістю представника.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник Головного управління ДПС у Львівській області в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Представник Головного управління ДПС у м. Києві в судовому засіданні проти позову також заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 10.08.2026 суд постановив ухвалу, яка занесена в протокол судового засідання, про закінчення з`ясування обставин у справі, дослідив та перевірив докази та за клопотанням представника позивача, яке підтримано представниками відповідачів перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до частини 3 статті 194 КАС України.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 12.08.2026 від Головного управління ДПС у Львівській області, представник спростовує доводи позивача щодо відсутності в нього статусу надавача платіжних послуг, покликаючись на те, що у розумінні Закону № 265 юридичний статус позивача як суб`єкта регулювання п. 7 ст. 4 визначається не фактом надання ним інших видів платіжних послуг (зокрема, послуг з переказу коштів без відкриття рахунків), а наявністю чинного спеціального права (ліцензії НБУ) на проведення готівкових валютообмінних операцій. Вказує, що фактичне обмеження позивачем власної діяльності виключно торгівлею готівковою іноземною валютою та неприйняття ним статусу надавача інших платіжних послуг не позбавляє його обов`язків щодо дотримання касової дисципліни, встановлених Законом № 265 для всіх без винятку ліцензованих учасників валютного ринку. Вважає, що правова норма пункту 7 статті 4 Закону № 265 у системному зв`язку зі статтею 9 Закону України «Про валюту і валютні операції» є чіткою, зрозумілою та передбачуваною, поширює свою дію на ТзОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» як на небанківську установу, що володіє ліцензійним правом на торгівлю валютними цінностями в готівковій формі. Доводи позивача про те, що він не належить до небанківських надавачів платіжних послуг є результатом викривленого тлумачення норм матеріального права з метою ухилення від відповідальності за порушення касової дисципліни.

Суд, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області «Про проведення фактичної перевірки» від 19.02.2026 № 992-ПП та на підставі направлень на перевірку від 20.06.2023 № 4549 та 4550, на підставі статті 20 та підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК України, Кодекс) та листа Територіального управління БЕБ у Львівській області №23.11/3.1/11-30/1234-26 від 19.02.2026, проведено фактичну перевірку господарської одиниці пункту обміну валют Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ТАЙГЕР ІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 43152640 (далi скорочене найменування ТОВ «ФК «Тайгер Інвест»»), за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд.10, щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору. Перевірку проведено за період діяльності відповідно до статті 102 ПК України, з 19.02.2026 тривалістю 10 діб.

За результатами фактичної перевірки ТОВ «ФК «Тайгер Інвест»» Головним управлінням ДПС у Львівській області складено Акт перевірки № 6782/13-05/07-09/43152640 від 19.02.2026, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 7 статті 4 Закону №265, а саме невідповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту, а саме виявлено перевищення (надлишок) сум готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій над сумами коштів, які зазначені у фіскальному звіті: Гривня (УКР) 702481,10; Долар США 30545,00; Євро 4575,00; Канадський долар 855,00; Фунт стерлінгів 2870,00; Злотий 4920,00; Чеська крона 37000,00; Австралійський долар 1600,00. До акту перевірки додано наказ про встановлення курсів валют №13.062.2615-К від 19.02.2026.

На підставі Акта перевірки № 6782/13-05/07-09/43152640 від 19.02.2026 та зазначених висновків Головним управлінням ДПС у м. Києві 12.03.2026 прийнято податкове повідомлення-рішення №0183130707, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ ПК України і згідно з пунктом 4 статті 18 Закону №265 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 13 210 172,50 грн..

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19.1 статті 19 ПК України, контролюючі органи, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі також Закон №265/95-ВР).

Як передбачено частиною першою статті 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.

Так, згідно із положеннями пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки вказано статтю 20 та підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також лист Територіального управління БЕБ у Львівській області №23.11/3.1/11-30/1234-26 від 19.02.2026.

За приписами пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2).

Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, для проведення перевірки надаються копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Застосовуючи положення пункту 81.1 статті 81 ПК України, Верховний Суд, у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 зазначив, що аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником. Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Такий наказ не можна вважати протиправним. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

В силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься лист Територіального управління БЕБ у Львівській області №23.11/3.1/11-30/1234-26 від 19.02.2026, який теж вказаний в наказі про перевірку підставою для її проведення, в якому зазначено про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72025142100000033 від 01.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-1, ч.2 ст. 212 КК України, проведення обшуків за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд.10 відповідно до ухвали Личаківського районного суду м.Львова та з метою підтвердження обставин для повного всебічного та об`єктивного розслідування у кримінальному провадженні висловлено прохання провести фактичну перевірку на підставі статті 20 та підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Отже, вказаний лист в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок, а доводи позивача про те, що лист БЕБ не є постановою суду, ухвалою слідчого судді або процесуальним документом, виданим у порядку, визначеному КПК України, а тому не має процесуальної форми та не передбачений жодною нормою Податкового кодексу Україи як підстава для призначення перевірки спростовуються вищевказаним аналізом положень ПК України.

Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, суд вважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Територіального управління БЕБ у Львівській області №23.11/3.1/11-30/1234-26 від 19.02.2026, не може вказувати на протиправність такого наказу, а тому доводи позивача щодо порушення процедури перевірки в цій частині не заслуговують на увагу.

У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС у Львівській області від 19.02.2026 № 992-ПП «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:

- мету перевірки дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору;

- вид перевірки -фактична перевірка;

- підстави для проведення перевірки - підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України;

- період проведення перевірки - 19.02.2026 тривалістю 10 діб.

- суб`єкт, перевірка якого проводитиметься, ТОВ «ФК «Тайгер Інвест» код ЄДРПОУ 43152640, за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд.10.

Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.

Суд також враховує, що перед початком проведення перевірки з дотримання вимог визначених пунктом 81.1 статті 81 Кодексу, посадовими особи контролюючого органу безпосередньо представнику ТОВ «ФК «Тайгер Інвест» Скиданюк Зоряні Володимирівні було пред`явлено такі документи: - направлення на проведення перевірки, в яких зазначено: дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта, мета, вид (фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку підписано керівником контролюючого органу та скріплено печаткою контролюючого органу; службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки; копію наказу про проведення фактичної перевірки. Копію наказу було вручено ОСОБА_1 , що підтверджується її власноручним підписом у направленнях на перевірку та перевірка проведена у її присутності.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки одночасно із проведенням слідчих дій працівниками Територіального управління БЕБ у Львівській області, оскільки ПК України не містить жодних обмежень чи заборон щодо проведення фактичних перевірок у період здійснення досудового розслідування або проведення обшуків. Діяльність контролюючих органів та правоохоронних органів є самостійною, здійснюється на підставі різних нормативно-правових актів та має різну правову природу, а тому їх паралельне здійснення не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що отримання правоохоронним органом слідства доступу до документів та інформації шляхом організації перевірки поза встановленою КПК процедурою. є порушенням частини першої статті 21, частини першої статті 63 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак предметом розгляду в даній справі є дії податкового органу і дослідження підстав проведення перевірки з огляду на встановлені норми ПК України.

Щодо суті зафіксованих актом перевірки порушень, які стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій суд зазначає таке.

Закон України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 7 статті 4 Закону №265/95-ВР банки, що здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, суб`єкти господарювання, які здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі агентських угод з банками, а також небанківські надавачі платіжних послуг, які мають право здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції», зобов`язані забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фіскального звіту.

Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону №265/95-ВР у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі до банків, небанківських фінансових установ, суб`єктів господарювання, які здійснюють такі операції на підставі агентських угод з банками, що здійснюють торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах п`ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті.

Аналіз змісту указаних норм свідчить, що суб`єктами, на які вони поширюються, є:

1) банки, що здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі;

2) суб`єкти господарювання, які здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі агентських угод з банками;

3) небанківські надавачі платіжних послуг, які мають право здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Незабезпечення такими особами відповідності готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фіскального звіту має своїм наслідком застосування фінансових санкцій у п`ятикратному розмірі суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті.

Відповідно до пункту сьомого частини першої статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) небанківська фінансова установа - фінансова установа, крім банку.

За правилами частини другої статті 9 указаного Закону небанківські фінансові установи на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій здійснюють такі валютні операції:

1) торгівля валютними цінностями в готівковій формі;

2) здійснення платіжних операцій;

3) здійснення розрахунків у іноземній валюті на території України за договорами страхування життя;

4) факторинг (у частині здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента);

5) інші валютні операції, визначені Національним банком України.

У ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій зазначаються валютні операції, які дозволяється здійснювати небанківській фінансовій установі на підставі цієї ліцензії.

Небанківські фінансові установи здійснюють валютні операції, пов`язані з наданням фінансових послуг такими установами, без отримання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій у випадках та порядку, встановлених Національним банком України.

Отже, окремими видами діяльності небанківських фінансових установ за нормами Закону України «Про валюту і валютні операції» є торгівля валютними цінностями в готівковій формі та здійснення платіжних операцій.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» небанківський надавач платіжних послуг - надавач платіжних послуг, що не є банком. До небанківських надавачів платіжних послуг для цілей цього Закону належать надавачі платіжних послуг, передбачені пунктами 2-7 частини першої статті 10 цього Закону (п. 40); платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57).

Згідно з пунктами 2-7 частини першої статті 10 указаного Закону до надавачів платіжних послуг належать: 2) платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи); 3) філії іноземних платіжних установ; 4) установи електронних грошей; 5) фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг; 6) оператори поштового зв`язку; 7) надавачі нефінансових платіжних послуг; 8) Національний банк України; 9) органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Частиною другою указаної статті Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавати платіжні послуги мають право лише особи, зазначені у частині першій цієї статті.

При цьому в силу частини третьої статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Порядок та умови отримання ліцензії встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Отже, наведений вище зміст положень Законів України «Про валюту і валютні операції» та Закону України «Про платіжні послуги» дає підстави для висновку про відмінність правового статусу небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, та тих, що здійснюють платіжні операції.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ФК «Тайгер Інвест»» згідно з витягом з електронного реєстру ліцензій на здійснення валютних операцій та осіб, яким видано ліцензії на здійснення валютних операцій від 29.03.2024 має ліцензію на здійснення торгівлі валютними цінностями в готівковій формі.

Тобто, у розумінні положень Закону України «Про валюту і валютні операції» позивач є небанківською фінансовою установою, що здійснює валютні операції у вигляді торгівлі валютними цінностями, а відтак не належить до жодного з суб`єктів, на яких пунктом сьомим статті 4 Закону №265/95-ВР покладено обов`язок із забезпечення відповідності готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фіскального звіту, порушення якого має своїм наслідком застосування фінансових санкцій у п`ятикратному розмірі суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті, на підставі пункту четвертого статті 18 Закону №265/95-ВР .

При цьому суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що внесені Законом України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» зміни до Закону № 265, мали на меті уніфікацію понятійного апарату у зв`язку з реформуванням ринку фінансових послуг, однак, створили прогалину в державному контролі за обігом готівкової іноземної валюти. Водночас суд враховує, що згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що позивач не є суб`єктом, на якого за порушення пункту сьомого статті 4 Закону №265/95-ВР можуть бути накладені санкції згідно з пунктом четвертим статті 18 Закону №265/95-ВР , що свідчить про протиправність спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 12.03.2026 № 0183130707 та наявність правових підстав для його скасування.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені у цій справі обставини спростовують висновки податкового органу, що висловлені у акті перевірки та слугували підставою для прийняття спірного рішення суб`єктом владних повноважень, з огляду на що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як суб`єкта владних повноважень, який приймав оскаржуване рішення, належить стягнути судовий збір в сумі 33 280 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

вирішив:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ТАЙГЕР ІНВЕСТ (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1; ЄДРПОУ: 43152640) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.03.2026 № 0183130707 про застосування до ТОВ ФК ТАЙГЕР ІНВЕСТ суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 210 172,50 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ТАЙГЕР ІНВЕСТ (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1; ЄДРПОУ: 43152640) судовий збір у розмірі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна