Рішення № 138952520, 03.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1457/26

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (43016, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вул. Хмельницького Б., будинок 47, офіс 201, ідентифікаційний код 40121960) до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код 04059243) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, Конституції Майдан, будинок, 7; код ЄДРПОУ 34861610) про стягнення 1229692,8 грн за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката Годунова В.С.

відповідача - Василенка І.Ю. (самопредставництво)

3-ї особи на стороні відповідача - Марченко М.Ю. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (відповідач) про стягнення 1229692,8 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати за проведену експертизу в сумі 61067,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані у строк 5 днів з дня завершення розгляду спору по суті після узгодження остаточного обсягу наданих послуг.

Ухвалою суду від 01.05.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали. Позивачу у встановлений строк запропоновано надати до Господарського суду Харківської області: детальний та обґрунтований розрахунок суми, що стягується, із посиланням та наданням відповідних доказів; засвідчені належним чином копії або оригінали доказів направлення та отримання відповідачем актів виконаних робіт; докази сплати судового збору у розмірі 14 756,31 грн.

04.05.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№10554).

Ухвалою суду від 06.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1457/26. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01 червня 2026 року о 10:00. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, Конституції Майдан, будинок, 7; код ЄДРПОУ 34861610). Зобов`язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення цієї ухвали направити 3-м особам копію позовної заяви разом з доданими до неї документами, докази чого надати суду протягом 15 днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Запропоновано учасникам справи провести перемови на предмет проведення процедури мирного врегулювання спору або укладення мирової угоди та письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено 3-й особі строк для подання: письмових пояснень щодо позову - 10 днів з дня отримання копії позовної заяви разом з доданими до неї документами; на подання пояснення щодо відзиву на позов - 10 днів з дня отримання копії відзиву на позов.

01.06.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м. Харкова повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою суду від 01.06.2026 призначено підготовче засідання на "22" червня 2026 р. об 11:00 год.

22.06.2026 через систему "Електронний суд" відповідач подав клопотання (вх.№15087) про поновлення та продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву та відкладення підготовчого засідання, призначеного на 22.06.2026 об 11:00, на іншу дату.

22.06.2026 до суду 3-ю особою подано пояснення (вх.№ 15105) про відкладення судового засідання на іншу дату для надання 3-й особі можливості реалізувати свої процесуальні права та подати пояснення у цій справі.

22.06.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харкова повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою суду від 22.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання на "13" липня 2026 р. о 12:00 год.

10.07.2026 до суду 3-ю особою подано пояснення (вх.№ 16925), в яких 3-я особа просила суд визнати поважними причини пропуску строку на подання пояснень у справі № 922/1457/26 та поновити його. Прийняти пояснення 3-ї особи та розглянути їх. Відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати залишити за позивачем.

13.07.2026 через "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№17000), в якому просив суд долучити його до матеріалів справи та розглянути відзив. Поновити та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Залучити фізичну особу-підприємця Ширінську Світлану Валеріївну (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі № 922/1457/26. Відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати залишити за позивачем.

В судовому засіданні 13.07.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача від 13.07.2026 за вх. № 17000 про залучення до участі у справі 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.08.2026 о 09:30.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про поновлення та продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву (вх.№15087 від 22.06.2026, вх.№17000 від 13.07.2026). Продовжено відповідачу за власною ініціативою суду процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийнято відзив на позовну заяву до розгляду (вх.№17000 від 13.07.2026). Відмовлено в задоволенні клопотання 3-ї особи про поновлення процесуального строку для подання пояснення щодо позову. Продовжено 3-й особі за власною ініціативою суду процесуальний строк для подання пояснення щодо позову (вх.№ 16925 від 10.07.2026). Прийнято пояснення 3-ї особи щодо позову до розгляду (вх.№ 16925 від 10.07.2026).

Присутній в судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов повністю.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача та 3-ї особи на стороні відповідача просили в позові відмовити повністю, наполягаючи зокрема на тому, що ТОВ "МІШЕМ" неналежним чином виконано зобов`язання за договором про закупівлю робіт № 870 від 24.11.2021, що встановлено Східним апеляційним господарським судом у справі № 922/1840/24, тому посилання позивача про набуття без достатньої правової підстави у власність результату виконаних робіт з капітального ремонту за вищезазначеною адресою є безпідставними. Ураховуючи вищевикладене, застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки кондикція є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, натомість договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Таким чином, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №870 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати роботи з Капітального ремонту вул. Борзенка, 7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015: 45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проєктно-кошторисної документації та тендерної документації, а Замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з п.1.2. Договору найменування робіт - Капітальний ремонт вул. Борзенка, 7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015: 45233000-9- Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг). Кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт визначаються відповідно до проєктно-кошторисної документації. 1 робота.

За умовами п.1.3. Договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 1772362,80 грн. (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі триста шістдесят дві грн. 80 коп.), в тому числі ПДВ- 295393,80 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч триста дев`яносто три грн. 80 коп.).

Відповідно до п. 3.2. Договору ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Розрахунки здійснюються у формі після оплати протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у п.4.1. договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок Замовника.

Замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника (п. 4.7 договору).

Згідно з п. 4.10. Договору фінансування робіт здійснюється у 2021 році згідно "Програми розвитку і реформування житлового-комунального господарства м. Харкова на 2011-2025 р.р.", затвердженою рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 №328/10 (зі змінами) і складає 9987,60 грн, в т.ч. ПДВ 1664,60 грн, за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади.

За умовами п. 4.11. Договору джерело фінансування - кошти бюджету Харківської міської територіальної громади.

Місцем виконання робіт є: 61177, Україна, Харківська область, місто Харків, вул. Борзенка, 7 (п. 5.2. договору).

За умовами п. 5.7. Договору приймання-передача в експлуатацію закінчених робіт (об`єкта ремонту) буде виконуватися згідно з вимогами Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005р. № 668, Постанови КМУ № 461 від 13.04.2011 р. та інших нормативних актів, що регламентують приймання закінчених об`єктів в експлуатацію.

Відповідно до п.6.1.1., 6.1.2., 6.1.3.1 Договору Замовник зобов`язаний: Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи. Приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3). Своєчасно та повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Відповідно до підпункту 6.4.4.1 Договору Підрядник має право своєчасно та повному обсязі отримувати плату за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 11.2. Договору зміни до Договору здійснюються згідно з діючим законодавством України з обов`язковим складанням письмової додаткової угоди.

Відповідно до п. 11.3 Договору Замовник сплачує Підряднику за виконані роботи у разі розірвання Договору у зв`язку з припиненням ремонту, у т.ч. шляхом консервації або ліквідації незавершеного ремонту.

Розділом ХІІ передбачено, що невід`ємною частиною договору є: договірна ціна; календарний графік виконання робіт; план фінансування будівництва.

Додатками до договору "Договірна ціна" сторони погодили виконання робіт у 2021-2022 році на суму 1772362,80 грн, у тому числі будівельних робіт 1474243,00 грн, інших витрат 298119,80 грн. Вказані додатки були складені на підставі проектно-кошторисної документації, а саме - локальних кошторисів на будівельні роботи, відомостей ресурсів, розрахунків загально - виробничих витрат, розрахунків коштів на покриття додаткових витрат, розрахунків кошторисного прибутку та адміністративних витрат.

Пунктом 5.1. в редакції додаткової угоди №2 від 17.11.2022 до договору визначено, що строк виконання робіт до 31.12.2023, початок робіт листопад 2021, завершення робіт: грудень 2023 згідно графіка виконання робіт.

Пунктом 10.1. в редакції додаткової угоди №2 від 17.11.2022 Договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим Договором.

Невід`ємною частиною цього договору є: договірна ціна, календарний графік виконання робіт, план фінансування будівництва (розділ XII договору).

Договірна ціна визначена сторонами у сумі 1 772 362,80 грн, у тому числі будівельних робіт 1 474 243, 00 грн, інші витрати 298 119,80 грн.

Згідно календарного графіку виконання робіт з капітального ремонту вул. Борзенка, 7 (додаток №2 до додаткової угоди №2 від 17.11.2022 до договору) загальна вартість робіт за договірною ціною та кошторисна вартість становить 1772362,80 грн.

Відповідно до плану фінансування будівництва (додаток №3 до додаткової угоди №2 від 17.11.2022 до договору) виконання робіт (капітальний ремонт вул. Борзенка, 7) за 2023 рік становить 1772362,80 грн.

Позивач стверджує, що роботи по договору виконані на суму 1229692,8 грн, що підтверджується:

- актами виконаних робіт, які 28.12.2023 були вручені безпосередньо замовнику, а також додатково 29.12.2023 направлені засобами поштового зв`язку (отримані 09.01.2024);

- відсутністю протягом тривалого строку будь-яких заперечень на вказаний акт, в тому числі вказані заперечення не надані на запити адвоката, які були направлені на адресу замовника;

- загальним журналом робіт на об`єкті, актами на закриття прихованих робіт, які підписані в тому числі представником технічного нагляду відповідача;

- накладними на придбання товарів для проведення робіт по договору;

- висновками проведеної експертизи.

За твердженням позивача, відбулася фактична передача результату робіт замовнику, результати виконаних робіт фактично перебувають у володінні територіальної громади вже майже 5 років.

27.05.2024 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 в сумі 1229692,8 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі №922/1840/24 позов задоволено повністю, стягнуто з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, Конституції Майдан, будинок, 7; код ЄДРПОУ 34861610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Львівська , будинок 3, офіс 46; код ЄДРПОУ 40121960) заборгованість за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 в сумі 1229692,8 грн, а також суму судового збору у розмірі 14756,31 грн.

Постановою Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 по справі №922/1840/24 апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі №922/1840/24 скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Львівська, будинок 3, офіс 46; код ЄДРПОУ 40121960) на користь Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, Конституції Майдан, будинок, 7; код ЄДРПОУ 34861610) 27668,08 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

У постанові Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 по справі №922/1840/24 зазначено: Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли та склалися правовідносини з договору будівельного підряду. Таким чином, колегія суддів вважає, що обов`язок щодо сплати виконаних робіт виникає у Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради після виконання підрядником всього переліку робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття замовником, а тому наразі відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 в сумі 1229692,8 грн. Колегією суддів встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено авансові чи поетапні проміжні платежі, а також не передбачено обов`язку замовника прийняти окремі етапи та/або окремі види робіт, виконані до повного виконання підрядником всього визначеного проектно-кошторисною документацією обсягу робіт. Положення договору підряду про те, що виконані роботи приймаються на підставі актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) (пункт 4.1), на підставі яких замовник здійснює оплату (пункт 4.2), враховуючи норму статей 854, 875, 879 ЦК України, не кореспондують обов`язку останнього оплатити відповідну частину виконаних робіт. Такий порядок оплати не був узгоджений сторонами умовами договору. Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки роботи, передбачені в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н, б/д є лише частиною робіт, передбачених пунктами 1.1, 1.2, 5.2 договору №870 від 24.11.2021, позивач не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі виконаних робіт, а відповідач відповідно до приписів статті 612 Цивільного кодексу України не є таким, що прострочив оплату виконаних позивачем робіт за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021. Отже, це свідчить про передчасність звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1229692,8 грн заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021. Таким чином, колегія суддів вважає, що обов`язок щодо сплати виконаних робіт виникає у Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради після виконання підрядником всього переліку робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття замовником, а тому наразі відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 в сумі 1229692,8 грн.

31.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі № 922/1840/24 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 922/1840/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

Отже, постанова Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 по справі №922/1840/24 набрала законної сили 22.10.2024.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В обгрунтвання позовних вимог у цій справі позивачем зазначено, що відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1733-25 від 30.07.2025 та долучених до нього документів, журналу виконаних робіт, актів про закриття прихованих робіт роботи на об`єкті завершені повністю, виконання додаткового обсягу робіт не видається за можливе.

Позивач вважає, що через недобросовісні дії замовника та сумнівне з точки зору законності, справедливості рішення суду по справі №922/1840/24 порушуються права та законні інтереси позивача.

Як вказано позивачем, позивач не має процесуальної можливості ініціювати повторний спір з замовником капітального ремонту, оскільки касаційний суд відмовив у відкритті провадження у зв`язку з його малозначністю.

Позивач вважає, що територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради без достатньої правової підстави набула у власність результати виконаних робіт з капітального ремонту вул. Борзенка, 7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари) за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (підрядник) та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник), тому вартість виконаних робіт в сумі 1229692,8 грн має бути стягнута з набувача цього майнового блага - територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на підставі ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sinecausa» - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Натомість договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 04.02.2026 у справі № 202/4756/15.

Верховним Судом у постанові від 20.09.2024 у справі № 628/1203/19 зроблено висновок, що ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Відповідно до положень частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як установлено судом, 24.11.2021 між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №870.

Отже, сторонами договору є Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ", між якими виникли та склалися правовідносини з договору будівельного підряду. Аналогічний висновок викладено у постанові Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 по справі №922/1840/24.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Положення про Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 09.12.2020 № 7/20 (зі змінами) (далі - Положення), Департамент з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міської ради (далі - Департамент) є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою.

Департамент у своїй діяльності підзвітний та підконтрольний Харківській міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Харківської міської ради, міському голові та першому заступнику міського голови.

Згідно з п. 2.1. Положення, Департамент є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.2. Положення, Департамент у межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди з юридичними та фізичними особами, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем і третьою особою в суді.

Відповідно до п. 4.1. Положення, Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

4.1.1. виконує функції замовника з будівництва, капітального ремонту, реконструкції, реставрації та відбудови житлових будинків, об`єктів соціально-культурного призначення, комунального господарства, інших об`єктів містобудування.

4.1.2. Здійснює підготовку на основі пропозицій виконавчих органів Харківської міської ради поточних та перспективних програм будівництва, реконструкції, капітального ремонту, реставрації та відбудови об`єктів за замовленням Харківської міської ради та вносить їх на розгляд і затвердження в установленому порядку.

4.1.4. Залучає на договірних засадах підприємства, установи та організації незалежно від форм власності до участі у спільній реалізації містобудівних програм та окремих проектів.

4.1.13. Перевіряє надані для оплати документи підрядних, проектних, вишукувальних та інших організацій щодо виконання робіт, постачання устаткування та надання послуг, здійснює з ними розрахунки.

Отже, відповідно до Положення Департамент з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міської ради є самостійною юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків відповідно до чинного законодавства України, у межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди з юридичними та фізичними особами, здійснювати з ними розрахунки, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем і третьою особою в суді.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Стаття 629 ЦК України визначає обов`язковість договору для виконання сторонами.

Отже, саме Департамент з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міської ради, який є стороною договору про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 та самостійною юридичною особою, набуває прав та зобов`язань за цим договором. (Аналогічний висновок викладено у постанові Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 по справі №922/1840/24, в якій зазначено, що обов`язок щодо сплати виконаних робіт виникає у Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради після виконання підрядником всього переліку робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття замовником, а тому наразі відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 в сумі 1229692,8 грн.).

Харківська міська рада є засновником Департаменту з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міської ради. Проте згідно з ч. 3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Ураховуючи вищевикладене, стягнення коштів у порядку ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України з Харківської міської ради на користь позивача за вказаним договором, укладеним Департаментом як замовником, є неправомірним, оскільки Харківська міська рада не є стороною цього договору та відсутні підстави для кондикційного збагачення.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами та відповідачами) можуть бути фізичні та юридичні особи.

За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.

Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що Харківська міська рада не є стороною договору про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 та є неналежним відповідачем за цим позовом.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (Харківської міської ради) про стягнення 1 229 692,8 грн є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та виключає необхідність надання судом оцінки іншим аргументам учасників справи (подібний за змістом висновок сформульований у п.8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що у справі №922/1840/24 між ТОВ "Мішем" як підрядником та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради як замовником було вирішено спір щодо заборгованості в сумі 1 229 692,8 грн за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021.

Вказане судове рішення (постанова Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 по справі №922/1840/24) не може бути проігнороване у цій справі №922/1457/26, оскільки воно набрало законної сили і остаточно вирішило спір щодо заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 в сумі 1229692,8 грн.

Судові рішення у справі №922/1840/24 підлягають врахуванню із необхідності забезпечення принципу правової визначеності та недопустимості повторного вирішення спору щодо стягнення грошової суми 1 229 692,8 грн за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021, який уже був остаточно вирішений судом.

Подібні за змістом висновки про застосування принципу res judicata наведені у постанові об`єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15.

При цьому сама лише обставина надання позивачем нового доказу (висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1733-25 від 30.07.2025) не може бути самостійною підставою для ініціювання нового судового спору у справі, спрямованого на повторне вирішення питання щодо існування права стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 в сумі 1229692,8 грн з неналежного відповідача (Харківської міської ради).

Якщо після набрання законної сили судовим рішенням стали відомі обставини, які, на думку заінтересованої особи, мають істотне значення для правильного вирішення справи, процесуальний закон передбачає, зокрема, спеціальний механізм - перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Отже, допущення можливості повторного вирішення спору щодо стягнення 1229692,8 грн за вказаним договором на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України шляхом пред`явлення нового позову з іншим способом захисту до неналежного відповідача (Харківської міської ради), але фактично з метою досягнення результату, який не було досягнуто під час розгляду справи №922/1840/24, означало б обхід передбаченого процесуальним законом механізму перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, фактичний перегляд остаточного судового рішення поза межами встановленої законом процедури та порушення принципу res judicata як складової принципу правової визначеності.

Водночас суд звертає увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий розгляд судом має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки з цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, заява № 3236/03, § 40; "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia) від 24.07.2003, заява № 52854/99, § 52), зокрема з метою виправлення "суттєвих недоліків" або "судової помилки" ("Сутяжник проти Росії" (Sutyazhnik v. Russia) від 23.07.2009, заява № 8269/02, § 35).

У постанові від 08.09.2020 у справі № 2-1606/07 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Принцип правової визначеності забороняє "маскований" повторний розгляд і ревізію остаточно вирішеного спору, навіть якщо він поданий у формі іншого способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 липня 2026 року у справі № 953/1091/22 (922/5144/23).

У постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 Верховний Суд зауважив, що поняття "res judicata" поширюється на широке коло випадків, оскільки перешкоджає суду розглядати спір, якщо новий позов спрямований по суті на те, щоб переглянути вже ухвалене у іншій справі рішення, хоча при цьому можуть бути дещо змінені позовні вимоги, чи підстави позову, чи коло сторін. Навіть у таких випадках, на думку ЄСПЛ, суд має виходити із принципу правової визначеності (рішення від 25.11.2021 (заява № 2836/10) у справі "Центр "Украса" проти України", де ЄСПЛ зазначив, що наявність судового провадження не повинно нівелювати результати іншого судового провадження та / або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності (пункт 44).

У рішенні ЄСПЛ від 25.09.2025 у справі "Д.Б. проти України" (заява № 36484/16) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що національні суди у подальшому провадженні повторно розглянули питання, яке вже було вирішено остаточним судовим рішенням, без наведення підстав, які б демонстрували наявність обставин суттєвого та переконливого характеру, що виправдовували повторний розгляд; такі дії національних судів ЄСПЛ оцінив як несумісні з принципом юридичної визначеності.

Отож, судові рішення у справі № 922/1840/24 підлягають врахуванню із необхідності забезпечення принципу правової визначеності та недопустимості повторного вирішення спору щодо стягнення 1229692,8 грн за вказаним договором на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України шляхом пред`явлення нового позову з іншим способом захисту до неналежного відповідача (Харківської міської ради).

Відповідно до п. 2 ч. 1, п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір та витрати на проведення експертизи суд покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 15, 16, 96, 509, 627-629, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 45, 73, 74, 75, 77, 86, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "13" серпня 2026 р.

СуддяІ.О. Чистякова