Рішення № 138952460, 12.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/500/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 73 298 420,00 грн

Секретар судового засідання Агаєва Н.Б.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Меркуш О.В. (в режимі відеоконференції);

Від відповідача: Камал Т.Ю. (в режимі відеоконференції).

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Рівненської області 15.04.2026 надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 73 298 420,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за державним контрактом № 24-1360-VDK-25 від 18.12.2025.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідно до листа постачальника - компанії AMGROUP China Co Ltd., яка є офіційним постачальником безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI, відповідача було повідомлено про затримку відвантаження товару. На думку відповідача, зазначені обставини зумовили неможливість виконання державного контракту у визначений строк з причин, що не залежали від його волі. При цьому відповідач наголошує, що не мав умислу на порушення умов контракту та вжив усіх необхідних заходів для недопущення такого порушення, зокрема, своєчасно здійснив попередню оплату товару. Крім того, представник відповідача зазначає про відсутність у позивача фактичних збитків, завданих у зв`язку з порушенням строків поставки. Також вказує, що стягнення заявлених штрафних санкцій у повному обсязі може істотно ускладнити подальшу господарську діяльність відповідача, у зв`язку з чим просить суд зменшити їх розмір на 50 %.

У відповіді на відзив представник позивача заперечує доводи відповідача щодо відсутності його вини у затримці поставки товару, зазначаючи, що невиконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань є одним із ризиків здійснення підприємницької діяльності та не може вважатися непередбачуваною обставиною. Крім того, представник позивача вказує, що контракт було укладено вже після запровадження в Україні воєнного стану, а тому відповідач мав врахувати можливість настання відповідних ризиків під час його укладення, зокрема з огляду на поставку товару з іноземної держави. Зазначає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій варто зважати на те, що для Агенції використання результатів отриманого за контрактом не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на позивача повноважень - державної політики у сфері оборони держави, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави, що є наслідком відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.2026.

05.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 13.05.2026 підготовче засідання відкладено на 08.06.2026.

Ухвалою суду від 08.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/500/26 на 30 днів до 16.07.2026 включно. Підготовче засідання відкладено на 18.06.2026.

18.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

18.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких, серед іншого, просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 18.06.2026 підготовче засідання відкладено на 16.07.2026.

Ухвалою суду від 16.07.2026 закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2026.

В судовому засіданні 12.08.2026 представники сторін надали пояснення по суті позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

18.12.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд", як виконавцем, укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 24-1360-VDK-25 (далі - контракт), за умовами якого виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток № 1 до контракту), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом.

Відповідно до п. 1.3 контракту сторони визнають та підтверджують, що укладення ними цього контракту здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідного до Указу Президента України № 64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 (із змінами), та станом на дату укладання контракту продовженого відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 1275 від 11.11.2022 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) та постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (із змінами).

Зі змісту п.п. 2.4, 2.9 контракту вбачається, що загальна вартість (ціна) товару за контрактом становить 606775000,00 грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15-ти банківських днів шляхом подання платіжної інструкції по ДКСУ, а у разі відсутності бюджетного фінансування - протягом 5-ти банківських днів з дати його находження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату (із обов`язковим зазначенням посади підписантів та розшифрування їх підписів, шляхом зазначення прізвища та ініціалів), до якого додається підписаний сторонами акт приймання - передачі товару за контрактом, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (додаток № 1). В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документально підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 13 цього контракту.

За умовами пп. 1, 4 п. 7.2 контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. У разі відмови від поставки товару (частини товару) виконавець зобов`язаний, крім сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7 % від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) товару.

Відповідно до п. 11.1 контракту він набирає чинності з дати його укладення та діє до 30.06.2026, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі гарантійних.

Специфікацією товарів (додаток № 1 до контракту) визначено, що товар у кількості 3250 комплектів загальною вартістю 606775000,00 грн підлягав поставці до 07.01.2026 (Т0 + 20 календарних днів, де Т0 - дата укладення контракту).

В порушення умов договору відповідачем було поставлено 650 комплектів товару, що підтверджується: актом приймання - передачі товарів оборонного призначення № 1 від 02.01.2026 та видатковою накладною № 2 від 02.01.2026; актом приймання - передачі товарів оборонного призначення № 2 від 05.01.2026 та видатковою накладною № 3 від 05.01.2026.

26.01.2026 позивачем напралено відповідачу претензію № 22.1-1877 про сплату штрафних санкцій.

23.03.2026 позивачем направлено відповідачу повідомлення вих. № 6-7520 про розірвання державного контракту № 24-1360-VDK-25 від 18.12.2025 в односторонньому порядку у зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару.

26.03.2026 відповідач листом № 37 висловив заперечення щодо одностороннього розірвання контракту, зазначивши про необґрунтованість наведених позивачем підстав для його розірвання. Крім того, відповідач просив відтермінувати дату розірвання контракту з метою надання йому додаткового часу для усунення виявлених порушень, а також гарантував повне виконання взятих на себе зобов`язань до 10.05.2026.

Враховуючи, що товар в погоджений контрактом строк відповідачем не був поставлений, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 39319020,00 грн пені та 33979400,00 грн штрафу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Умовами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 664 ЦК України вбачається, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів поставки виконавцем замовнику обумовленого контрактом товару у визначений строк - до 07.01.2026, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони погодили у пп. 1, 4 п. 7.2 контракту відповідальність виконавця у разі прострочення поставки товару та у разі відмови від поставки товару.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (такий правовий висновок щодо можливості стягнення з боржника як пені так і штрафу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

За умовами пп. 1, 4 п. 7.2 контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 39319020,00 грн та штрафу у розмірі 33979400,00 грн, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу на підставі пункту 7.2 договору.

У свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву несвоєчасне виконання зобов`язань за державним контрактом пояснює, серед іншого, затримкою поставки товару його виробником та просить зменшити розмір неустойки на 50 %.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Застосоване у ст. 551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

При цьому судом враховується, що незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання, ч. 3 ст. 551 ЦК України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Також, слід враховувати, що правила частини 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зі змісту зазначеної норми убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При вирішенні питання щодо права суду на зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, суд звертається до правових висновків (позицій) Верховного Суду.

"Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора".

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

В інших правових висновках Верховний Суд зазначив наступне:

"Відповідно до ч. 1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до її розумного розміру" (зазначена правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 918/208/21).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

При цьому, Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зауважила, що можливість зменшення розміру штрафних санкцій залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (пункт 50 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

За результатами розгляду даного спору судом встановлено наступні обставини.

Предметом закупівлі є безпілотні авіаційні комплекси компанії DJI (модель Matrice 4Т).

Відповідач доводить, що заключаючи контракт, він не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов`язаний поставити, а також не здійснював виробництво цього товару; відповідач фактично виступив в ролі посередника, який здійснював організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу.

Виробником товару є SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD.

Укладаючи контракт, сторони погодили усі його істотні умови, у тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Виконавець (відповідач), прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 65 постанови від 29.04.2026 у справі № 910/9544/25 виснував, що обачливий, добросовісний учасник процедур закупівлі, який не має предмету поставки у себе, спершу б вивчив пропозиції ринку, а вже потім включався у схему непрямих поставок Силам оборони України.

Приймаючи до уваги, що позивач уповноважений бути службою державного замовника, та виконує покладені на неї функції державної політики у сфері оборони Держави, порушення строків виконання Державного контракту з боку відповідача впливає на ефективність обороноздатності Держави в умовах збройної агресії країни-агресора.

Суд погоджується з доводами позивача, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Відтак, невиконання відповідачем або контрагентами відповідача своїх зобов`язань перед ним є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану, а тому мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні контракту, в тому числі, за умов поставки товару з іноземних держав.

У даному випадку відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України "Про оборону України", як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України, зокрема, бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони; забезпечує належний рівень боєздатності, укомплектованості, бойової та мобілізаційної готовності і підготовки Збройних Сил України.

Міністерство оборони України, згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міноборони є уповноваженим органом у сфері державного гарантування якості, головним органом у сфері здійснення оборонних закупівель та державним замовником у сфері оборони.

Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 07.12.2023 у справі № 910/10469/22).

Суд враховує, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами щодо здійснення поставки товару, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Для позивача використання результатів отриманого за контрактом не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень, а саме: державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави.

Суд враховує, що матеріалами справи підтверджується, що на виконання державного контракту відповідачем було поставлено товар на загальну суму 121355000,00 грн. При цьому розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 73298420,00 грн становить 25 % від вартості непоставленних комплектів (вартість непоставлених комплектів - 485420000,00 грн).

Також суд враховує, що у листі № 37 від 26.03.2026 ТОВ "Домпромбуд" наголошував на тому, що не відмовляється від взятих на себе зобов`язань та неодноразово наголошував у ході комунікації з представниками замовника про намір виконати у повному обсязі взяті на себе зобов`язання згідно укладених державних контрактів. Намір виконати взяті на себе зобов`язання також підтверджується поступовим виконанням укладених договорів, про що також позивачем зазначалося у повідомленнях про розірвання договорів.

У листі № 37 від 26.03.2026 ТОВ "Домпромбуд" пояснював, що відповідачем здійснено оплату відповідного товару ще в лютому 2026 року, натомість затримка у постачанні відповідного товару зумовлена діями заводу виробника, який є монопольним виробником відповідних квадрокоптерів і постачання залежить виключно від його роботи.

На підтвердження реальності намірів відповідач додав до листа № 37 від 26.03.2026 лист від постачальника товару - AMGROUP China Co Ltd. з перекладом від товариства.

Специфікацією до державного контракту від 18.12.2025 відповідачу було встановлено нетривалий строк поставки товару - до 07.01.2026, тобто менш ніж один місяць. Суд враховує, що поставка товару здійснювалася з-за кордону, а тому її виконання було пов`язане з проходженням міжнародних логістичних процедур. Зазначена обставина сама по собі не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, однак враховується судом при вирішенні питання про співмірність заявленої до стягнення неустойки.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

За таких обставин при визначенні розміру пені суд виходить насамперед із необхідності забезпечення співмірності відповідальності наслідкам допущеного порушення, дотримання балансу інтересів сторін та недопущення як фактичного звільнення відповідача від відповідальності, так і покладення на нього надмірного майнового тягаря.

За таких обставин з огляду на функцію, яку виконує неустойка, яка не є каральною санкцією, а спрямована на забезпечення належного виконання зобов`язання та компенсацію негативних наслідків його порушення, а також необхідність дотримання розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення неустойки (ризик припинення боржника як суб`єкта господарювання внаслідок застосування відповідальності у заявленому обсязі), враховуючи співвідношення розміру заявленої до стягнення неустойки до вартості простроченого зобов`язання, необхідність недопущення покладення на відповідача надмірного майнового тягаря, суд дійшов висновку, що наявні виняткові обставини, які відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є підставою для зменшення розміру пені на 20 %.

Таке зменшення, на переконання суду, забезпечує справедливий баланс між інтересами сторін, відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості, а також не нівелює стимулюючу та компенсаційну функції неустойки.

При цьому суд враховує, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може негативно вплинути на виконання ним інших договірних зобов`язань, що здійснюються із залученням власних коштів, та, з огляду на характер таких зобов`язань, створити ризики для належного забезпечення інтересів держави у сфері обороноздатності.

Отже, у даному випадку, господарський суд реалізує надане йому право (дискреційні повноваження) та зменшує розмір обґрунтовано заявлених до стягнення пені на 20% до 31 455 216,00 грн та штрафу на 20 % до 27 183 520,00 грн.

У решті позовних вимог про стягнення 7 863 804,00 грн пені та 6 795 880,00 грн штрафу суд відмовляє.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок суду.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, повинні відшкодовуватися за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" (33001, м. Рівне, вул. Біла, буд. 5а, оф. 404, код ЄДРПОУ 44579922) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823) 31 455 216 (тридцять один мільйон чотириста п`ятдесят п`ять тисяч двісті шістнадцять) грн 00 коп пені, 27 183 520 (двадцять сім мільйонів сто вісімдесят три тисячі п`ятсот двадцять) грн 00 коп штрафу та 879 581 (вісімсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) грн 04 коп судового збору.

3. В частині стягнення 7 863 804,00 грн пені та 6 795 880,00 грн штрафу - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 13 серпня 2026 року.

Суддя А.І.Мовчун