Рішення № 138947602, 13.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 212/2299/26

Номер провадження2/711/2812/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2026 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до Покровського районного суду м. Кривого Рогу з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту в розмірі 28 259 грн та судові витрати (вхідний №8031, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6544366 (надалі - Договір кредиту), за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7000,00 грн строком на 360 днів (з 17.08.2025 до 11.08.2026) з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 % в день, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, а також зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 17,25% від суми наданого кредиту та неустойки у випадку порушення кредитного зобов`язання в розмірі 350 грн за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) `020878, що був надісланий на вказану відповідачу на електронну адресу - buritosfin@gmail.com, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін Договору позики зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавцем ідентифіковано позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та встановлено, що остання використала/наклала наступні електронні підписи/одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме: підпис `020878 17.08.2025 18:12:12, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання Договору кредиту передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 за посередництва платіжної установи ТОВ «Европейська платіжна система».

Згідно листа №30/12/25-26329 від 23.12.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомило та підтвердило, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції перераховано кошти на виконання умов Договору кредиту. Водночас, відповідно до довідки № КД-000021308 від 05.01.2026 ТОВ «Европейська платіжна система», підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, укладеного між ТОВ «Европейська платіжна система» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 17.08.2025, сума 7000,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_2 .

Ураховуючи умови Договору кредиту та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту, які складають 0,00 грн, заборгованість останньої за Договором кредиту складає 28 259 грн, з яких 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 6051,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 1207,50 грн - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту, та 14000 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Договором кредиту до відповідача, то ТОВ «Деал Фінанс Груп» як позивач обгрунтовує це тим, що 16.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу №16/09/25, згідно умов якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за кредитним договором №6544366 від 17.08.2025.

Також позивач у мотивувальній частині позову акцентує увагу суду на тому, що відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025, ТОВ «1БАНК» відступило позивачу як фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025, в тому числі і до відповідача в сумі 28 259 грн, з яких 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 6051,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 1207,50 грн - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту, та 14000 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.

З огляду на викладене, ТОВ «Деал Фінанс Груп» просить суд стягнути ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором кредиту в розмірі 28 259 грн, з яких 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 6051,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 1207,50 грн - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту, 14000 грн - заборгованість за пенею/неустойкою, а також судовий збір (2662,40 грн) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 26 лютого 2026 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту направлено за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси (а.с.48-49).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2026 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.55).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: шляхом надання до суду доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації її перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , зокрема, розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.59-60).

13 травня 2026 року від представника позивача за довіреністю адвоката Ткаченко Ю.О. до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, долучено докази надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації перебування останньої як внутрішньо переміщеної особи (а.с.62).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 00 хв 21 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.71-72).

Судове засідання, що було призначене о 11 год 00 хв 21 липня 2026 року, не відбулося з підстав зайнятості складу суду в розгляді цивільної справи №711/7599/26 про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.97). Розгляд справи відкладений до 09 год 40 хв 13 серпня 2026 року.

Представники позивача Велікданов С.К. та/або Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з`явилися, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету безпосередньо позивача, що була отримана цим учасником справи 21.07.2026 о 21 год 38 хв 08 сек (а.с.101 зворот). Водночас представник позивача Ткаченко Ю.О., 23.07.2026 через підсистему «Електронний суд», подала до суду заяву, в якій виявила волю на розгляд означеної справи без участі представника позивача та не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с.102).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 13 серпня 2026 року о 09 год 40 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 13 серпня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 17 серпня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної ліні (Надійний) №6544366 (далі - Кредитний договір).

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

У п. 2.2.1-2.2.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту становить 7000,00 грн; строк кредитування (строк договору) - 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу - 3202,50 грн; період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору обумовлено, що комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1207,50 грн); дата надання кредиту: 17.08.2025; дата повернення кредиту: 11.08.2026; процентна ставка/день - 0,95 % (фіксована); орієнтовна загальна вартість кредиту - 32147,50 грн; неустойка/день: 350 грн.

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. Договору (п.6.1 Кредитного договору).

Також зі змісту п.10.3 Кредитного договору суд встановив, що цей договір укладений із використанням мобільного застосунку «СlickСredit - онлайн кредит».

Із розділу 11 Кредитного договору суд встановив, що у графі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 020878, а також номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 (а.с.13-20).

Крім того у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив довідку товариства з обмеженою відповідальністю «Европейська платіжна система» № КД-000021308 від 05.01.2026 (а.с.21 зворот-22), зі змісту якої встановив, що цим товариством, відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, що укладений із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», підтверджено прийняття до виконання та завершення наступної платіжної операції: дата - 17.08.2025; сума - 7000,00 грн; отримувач: ОСОБА_1, ЕПЗ № НОМЕР_2 .

Крім того, з довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-26108 від 08.06.2026, що витребувана судом за клопотанням позивача та надійшла до суду 18.06.2026 (а.с.87-92), суд встановив, що первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» через означену банківську установу 17.08.2025 було здійснено перерахунок суми позики в розмірі 7000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 .

Згідно розрахунку заборгованості, що підготовлений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», суд встановив, що, станом на 23.12.2025, сукупна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору становить 28 259 грн, з яких 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 6051,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 1207,50 грн - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту, та 14000 грн - заборгованість за неустойкою. Із означеного засобу доказування суд також встановив, що позичальник ОСОБА_1 не сплачено ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів у рахунок виконання умов Кредитного договору (а.с.11 зворот-12).

Крім того суд встановив, що 29 вересня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1БАНК» зобов`язується відступити ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ» Деал Фінанс Груп» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с.23 зворот - 27).

Факт оплати ТОВ «Деал Фінанс Груп» ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу судом встановлено із дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції №579937984/1 від 24.12.2025, відповідно до якої ТОВ «Деал Фінанс Груп» перерахувало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» плату за укладення Договору факторингу в сумі 5 194 511,18 (а.с.32 зворот).

Із витягу з Реєстру прав вимоги №23/12/25-01 від 23.12.2025 до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору в сумі 28 259 грн, з яких 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 6051,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 1207,50 грн - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту, та 14000 грн - заборгованість за неустойкою (а.с.31-32).

Також згідно розрахунку заборгованості, що підготовлений позивачем, суд встановив, що, станом на 21.01.2026, заборгованість відповідача перед правонаступником первісного позикодавця згідно Кредитного договору становить 28 259 грн, з яких 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 6051,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 1207,50 грн - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту, та 14000 грн - заборгованість за неустойкою. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не здійснювала сплату коштів правонаступнику первісного позикодавця з метою виконання умов Кредитного договору (а.с.5).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, з дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на зазначених у ньому умовах шляхом підписання означеного правочину за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: 020878.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів в сумі 7000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору в строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми позики за Договором позики як первісному позикодавцю ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і його правонаступнику в спірних правовідносинах ТОВ «Деал Фінанс Груп», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7000 грн у рахунок погашення основної суми боргу підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 6051,50 грн, то суд зазначає про таке.

У п. 2.2.1-2.2.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту становить 7000,00 грн; строк кредитування (строк договору) - 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу - 3202,50 грн; період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору обумовлено, що комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1207,50 грн); дата надання кредиту: 17.08.2025; дата повернення кредиту: 11.08.2026; процентна ставка/день - 0,95 % (фіксована); орієнтовна загальна вартість кредиту - 32147,50 грн; неустойка/день: 350 грн.

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. Договору (п.6.1 Кредитного договору).

З аналізу положень означених умов Кредитного договору суд встановив, що сторонами означеного правочину досягнуто домовленості про те, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок суми кредиту з призми процентної ставки 0,95%/день.

Тобто, позичальник зобов`язалася сплачувати проценти за користування сумою кредиту протягом строку дії Кредитного договору (з 17.08.2025 до 11.08.2026) зі сплатою відсотків за користування сумою позики з призми 0,95%/день.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою позики, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору позики, встановив, що їх розмір визначений правильно.

Так, за період строку кредиту, протягом якого первинний кредитодавець здійснював нарахування позичальнику відсотків за користування кредитними коштами, тобто з 17.08.2025 до 15.11.2025 (а.с.11 зворот-12), розмір відсотків, які мала сплатити кредитодавцю відповідач, становить 6 051,5 грн (7000 грн х 0,0095 = 66,5 грн; 66,5 грн х 91 день = 6051,5 грн).

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати нею коштів у рахунок як погашення суми позики, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 6051,5 грн, підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту в сумі 1207,5 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору обумовлено, що комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1207,50 грн); дата надання кредиту: 17.08.2025; дата повернення кредиту: 11.08.2026; процентна ставка/день - 0,95 % (фіксована); орієнтовна загальна вартість кредиту - 32147,50 грн; неустойка/день: 350 грн.

Водночас пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості, відповідачу нараховано як позичальнику комісію за надання кредиту в сумі 1207,5 грн (а.с.11 зворот - 12).

Водночас із рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору, відповідач погодила комісію за надання кредиту в розмірі 1207,5 грн, засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у Кредитному договорі первинний кредитодавець не зазначив, а позивач як його правонаступник у спірних правовідносинах не надав суду доказів переліку послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем під час укладення означеного правочину.

Ураховуючи, що позивач як правонаступник первинного кредитодавця у спірних правовідносинах не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем під час укладення Кредитного договору, то положення означеного правочину щодо обов`язку позичальника сплачувати плату як комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у задоволенні позовної вимоги позивача щодо стягнення із відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1207,5 грн слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 14000, то суд зазначає про таке.

Згідно п.1.20 Кредитного договору сторони обумовили, що неустойка - грошові кошти, що встановлені договором у фіксованій грошовій сумі та нараховуються у випадку порушення позичальником зобов`язань за договором. Неустойка нараховується щоденно, починаючи з першого дня порушення позичальником зобов`язань за договором (з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством). Пунктом 8.3.9 Кредитного договору передбачено, що у випадку виникнення понадстрокового користування кредитом (його частиною) за договором сплачувати в повному обсязі нараховану неустойку, та нести відповідальність, передбачену договором. Розмір неустойки сторонами Кредитного договору обумовлений в сумі 350 грн/день (п.2.2.8 Кредитного договору).

Крім того, з розрахунку заборгованості за Кредитним договором суд встановив, що первісний кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику неустойки на загальну суму 14000 грн за період з 16.09.2025 до 25.10.2025.

Частинами 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки в розмірі, передбаченому п.2.2.8 Кредитного договору, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки (пені/штрафу) в період воєнного стану, а тому дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки в розмірі 14000 грн слід відмовити.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.5 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 4500 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №212/2299/26, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року (далі - Договір №22-08/25/ДІЛ), укладеного між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с.33-35); 2) витягу з акту приймання-передачі правничої допомоги №7-ДІЛ до Договору №22-08/25/ДІЛ, в якому міститься перелік наданих правових послуг (а.с.36); 3) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018, яким документована адвокат Ткаченко Ю.О. (а.с.39); 4) ордеру серії АХ №1287256 від 03.09.2025 (а.с.38 зворот); 5) платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579938011.1 від 1601.2026 (а.с.38).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О. в справі щодо стягнення боргу з відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) та від 22.10.2025 у справі № 761/415/24 (провадження № 61-6667св25), що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подала, а також не подала і клопотання про їх зменшення.

Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 28 259 грн, які судом задоволені частково в розмірі 13 051,50 грн, що складає 46,19% від ціни позову (13 051,50 грн / 28 259 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана позивачу, в розмірі 2 078,55 грн, тобто 46,19%, що відповідає розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.5 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579940583.1 від 05.02.2026 (а.с.6).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором обгрунтованими і задовольнив їх на суму 13051,50 грн, що складає 46,19% від ціни позову (13 051,50 грн / 28 259 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 229,76 грн, тобто 46,19% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,4619).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 13051,50 грн, з яких: 7000 грн - заборгованості за тілом позики, та 6051,50 грн - заборгованість за відсотками. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1229,76 грн - судового збору, та 2078,55 грн - витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 264, 265, 280-284, 289, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) №6544366 від 17 серпня 2025 року в розмірі 13 051 (тринадцять тисяч п`ятдесят одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок, з яких 7000 (сім тисяч) гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 6051 (шість тисяч п`ятдесят одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1229 (одна тисяча двісті двадцять дев`ять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок та 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) гривень 55 (п`ятдесят п`ять) копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3308 (три тисячі триста вісім) гривень 31 (тридцять одна) копійка.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 13 серпня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко