Рішення № 138944467, 11.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/14661/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" до Державної служба України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті , в якій просить визнати протиправним та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті №123118 від 05 листопада 2024 року про застосування адміністративно - господарського штрафу.

Позов обґрунтований тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №123118 від 05 листопада 2024 року підлягає скасуванню як протиправна, оскільки у діях позивача відсутній склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки на момент проведення перевірки у водія Позивача були внаявності всі обов`язкові для здійснення перевезень документи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2-24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що 26.09.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №НР003151 від 20.09.2024 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за адресою а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський 448 км було зупинено транспортний засіб марки RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом перебував водій ОСОБА_1 , для проведення перевірки додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень, за результатами якої встановлено порушення перевізником ТОВ «ТД «Центр харчових технологій» вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №АР106083 від 26.09.2024. За змістом Акту проведення перевірки №АР106083 від 26.09.2024 посадовою особою виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: «ст. 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»; п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, перевезення вантажів згідно ТТН №Р1060 від 26.09.2024 Т/з, який обладнано цифровим тахографом, за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме роздруківки даних роботи водія за 20.09.2024 (00.00 год. UTC) по 26.09.2024 (08.38 год. UTC); водій ОСОБА_1 не використовував особисту картку водія, передбачену п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, або бланк підтвердження діяльності водія», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 05.11.2024, зважаючи на допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №123118 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

26.09.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №НР003151 від 20.09.2024 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за адресою а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський 448 км було зупинено транспортний засіб марки RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом перебував водій ОСОБА_1 , для проведення перевірки додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень, за результатами якої встановлено порушення перевізником ТОВ «ТД «Центр харчових технологій» вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №АР106083 від 26.09.2024.

За змістом Акту проведення перевірки №АР106083 від 26.09.2024 посадовою особою виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: «ст. 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»; п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, перевезення вантажів згідно ТТН №Р1060 від 26.09.2024 Т/з, який обладнано цифровим тахографом, за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме роздруківки даних роботи водія за 20.09.2024 (00.00 год. UTC) по 26.09.2024 (08.38 год. UTC); водій ОСОБА_1 не використовував особисту картку водія, передбачену п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, або бланк підтвердження діяльності водія», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, однак від підпису акту та надання письмових пояснень та/або заперечень відмовився, про що посадовими особами Відповідача відповідно до вимог пункту 22 Порядку №1567 зроблено відповідну відмітку в акті.

Відповідачем відповідно до повідомлення від 18.10.2024 за вих. №91853/36/24 було запрошено для участі у розгляді справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 05.11.2024 позивача.

Поштове відправлення отримано позивачем 25.10.2024.

05.12.2024, зважаючи на допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №123118 про застосування до ТОВ «ТД «Центр харчових технологій» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ.

Не погодившись із прийняттям постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року /надалі Закон №2344-III.

Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень /стаття 2 Закону №2344-III/.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) /надалі - Порядок №1567 (у відповідній редакції)/, який відповідно до пункту 1 Порядку №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

Відповідно до пунктів 14, 15, 21 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду справи про порушення на підставі акту перевірки та наданих водієм під час перевірки документів винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №123118 від 05 грудня 2024 року.

Надаючи правову оцінку цій постанові, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Тож відповідно до вказаних норм контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником та такий контроль не залежить ані від протяжності маршрутів, ані від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Зміст статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17.

Отже, положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ покладено на автомобільного перевізника обов`язок з забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки документів, безпосередньо зазначених у статті 48 Закону № 2344-ІІІ, в тому числі: посвідчення водія відповідної категорії; реєстраційних документів на транспортний засіб; товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, а також інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 /надалі - Інструкція № 385/.

Так, за визначенням Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Натомість, картка картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

В свою чергу, перевізники відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385: - забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (пункт 3.6 Інструкції №385).

При цьому, відповідно до пункту 1.3 норми Інструкції №385 поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Тобто, нормами вказаного нормативно-правового акту не передбачено жодних винятків чи особливостей залежно від виду здійснюваних перевезень внутрішні чи міжнародні.

Таким чином, з огляду на зазначені вище норми, використання тахокарт до аналогового тахографа чи особистої картки водія до цифрового тахографа є щоденним обов`язком водія під час керування транспортним засобом. В свою чергу, на перевізника покладено обов`язок забезпечити водія необхідною кількістю тахокарт чи чинною особистою карткою та папером для роздруківки даних.

Натомість, посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення рейдових перевірок здійснюється перевірка наявності документів на встановлений тахограф (зокрема, використання чинної особистої картки та наявності роздруківок на паперовому носії інформації про режим роботи та відпочинку з цифрового тахографа), обов`язкова наявність яких визначається відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ.

Особиста картка водія для цифрового тахографа це пластикова карта з вбудованим мікрочіпом (тому її часто називають «чіп-карта» або просто «чіп») та є своєрідним «ключем», що забезпечує ідентифікацію та аутентифікацію водія з використанням шифрувальних (криптографічних) засобів. Вона дозволяє зчитувати з цифрового пристрою записану і збережену інформацію про дотримання водієм (конкретним) режиму праці та відпочинку, контролю швидкості і часу руху автомобіля.

Так, водій зобов`язаний вставляти картку водія у слот тахографа та активувати її перед початком кожної поїздки шляхом підтвердження інформації про особу водія, часу та країни, а у разі перетину кордону додавати дані про країну, у такому випадку тахограф фіксує відомості про здійснення водієм перевезення із фіксуванням часу руху та стоянки, швидкості, відстані, обертів шасі.

У той же час, у разі незастосування водієм картки перед початком поїздки та під час руху (не встановлення її у слот та відсутність активації) тахограф фіксує рух транспортного засобу без водія, що унеможливлює отримання інформації про роботу та відпочинок конкретного водія як протягом поточної, так і попередніх поїздок.

Тобто, зафіксувати свій особистий режим роботи та відпочинку на цифровому тахографі та в подальшому відтворити його на паперовому носії (роздруківка) можливо тільки за використання в тахографі особистої картки водія.

При цьому, обов`язок щодо використання особистої картки водія до цифрового тахографа є індивідуалізованим не допускається використання одним водієм особистої картки іншого водія; перевізник зобов`язаний забезпечити кожного водія, якого допускає до керування транспортним засобом при здійсненні перевезень, чинною особистою карткою водія до цифрового тахографа.

Водій, вставляючи особисту картку в тахограф, у разі необхідності доповнення в ручному режимі даних щодо режимів роботи, вводить необхідні дані шляхом натискання відповідних кнопок тахографа та введена інформація фіксується на картці водія та залишається в пам`яті тахографа.

В свою чергу, використання водієм своєї картки під час поїздки надає можливість роздруковувати на паперовому носії інформацію про його роботу та відпочинок, а також відомості про рух транспортного засобу.

Відтак, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв у розумінні Закону №2344-ІІІ підпадає під ознаки документу, що передбачені відповідними положеннями Закону України «Про інформацію», оскільки призначена для фіксації інформації про режим праці та відпочинку водія.

Відповідно, роздруківка на паперовому носії інформації з цифрового тахографа про роботу та відпочинок водіїв є обов`язковим документом, передбаченим статтею 48 Закону №2344-ІІІ, необхідним для виконання перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф.

Водночас, 26.09.2024 під час проведення рейдової перевірки було виявлено відсутність роздруківок на паперовому носії інформації даних з цифрового тахографа щодо режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за період з 00 год. 00 хв. 20.09.2024 до 08 год. 38 хв. 26.09.2024 по UTC.

В позовній заяві позивач зазначає про те, що у вказаний часовий проміжок транспортний засіб RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_3 , перебував на ремонті та технічному обслуговуванні та не використовувався взагалі, а водій ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом.

Перевіривши доводи позивача, суд бере до уваги, що транспортний засіб Позивача конструкція та технічні особливості аналогового тахографа (на відміну від цифрового типу тахографа, де використовується особиста картка водія (електронна чіп-карта) до такого тахографа) передбачають використання водієм окремих бланків (тахокарт) кожного дня, протягом якого здійснюється керування транспортним засобом. Відповідно, кожного дня (кожну нову зміну) в такий тахограф має бути вставлена нова тахокарта.

В свою чергу, використані (відпрацьовані) тахокарти підлягають вилученню з такого тахографа та мають зберігатися водієм протягом 28 днів з моменту закінчення робочої зміни, незалежно від того, продовжує водій керувати цим же транспортним засобом чи змінив його на інший.

Тобто, тахокарти є елементом систему контролю за дотриманням водієм режимів робочого часу та часу відпочинку, а не тільки складовою тахографа як контрольного пристрою.

Відтак, у даному випадку закінчивши роботу на транспортному засобі, що обладнаний аналоговим тахографом, та змінивши його на транспортний засіб RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_3 , що обладнаний цифровим тахографом, водій зобов`язаний був вилучити з тахографа першого транспортного засобу відпрацьовані тахокарти та зберігати їх при собі протягом наступних 28 днів, а у разі проведення перевірок надавати посадовим особам контролюючих органів, при цьому використовуючи особисту картку водія до цифрового тахографа другого транспортного засобу для фіксації режимів праці та відпочинку.

Однак, під час проведення рейдової перевірки водієм позивача не було надано посадовим особам відповідача попередньо відпрацьовані тахокарти до аналогового тахографа для підтвердження дотримання встановлених режимів праці та відпочинку та на підтвердження доводів про попереднє керування транспортним засобом з аналоговим тахографом.

Натомість, відповідно до пункту 6.4 Положення №340 передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12

місяців.

Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, або роздруківку на паперовому носії інформації про режим роботи та відпочинку з цифрового тахографа, а в разі відсутності тахокарт чи відсутності відомостей про фіксацію робочого часу та часу відпочинку на особистій картці водія до цифрового тахографа оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Однак, на момент проведення рейдової перевірки 26.09.2024 у водія транспортного засобу Позивача ОСОБА_1 була відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія з цифрового тахографа за період з 00.00 год. 20.09.2024 по 08.38 год. 26.09.2024 по UTC або тахокарти до аналогового тахографа за вказаний період чи відповідний бланк підтвердження діяльності та для перевірки не надавалися.

Щодо доводів позивача про необов`язковість оформлення бланку підтвердження діяльності водія, суд звертає увагу позивача, що внесеними змінами до положень ЄУТР (поправка №6) чітко передбачено, що у разі, коли водій не керував транспортним засобом, тобто перебував у відпустці, на лікарняному чи з інших причин, автомобільний перевізник складає бланк підтвердження діяльності. Бланк підтвердження діяльності водій повинен надавати під час перевірки представнику уповноваженого контролюючого органу. Такий бланк мають визнавати контрольні органи всіх країн-учасниць ЄУТР.

Відтак, якщо водій не виконував перевезення та не керував транспортним засобом, то перед початком перевезення, коли водій сів за кермо, перевізник зобов`язаний був оформити бланк підтвердження діяльності та забезпечити його наявність безпосередньо у транспортному засобі, яким виконувались перевезення вантажу.

Тому наявність такого документа є перевагою для водія та трактується на користь

перевізника.

Проте, в ході проведення рейдової перевірки було виявлено повну відсутність у водія належного Позивачу транспортного засобу документів щодо обліку режиму праці та відпочинку, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення контролю за дотриманням таким водієм встановлених режимів праці та відпочинку.

Документ сформований в системі

Таким чином, ненадання водієм на момент проведення перевірки вказаних вище документів або бланку підтвердження діяльності водія є самостійною підставою для застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Так, саме відсутність обов`язкових відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ для здійснення перевезень вантажів документів стала підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови №123118 від 05.11.2024.

З огляду на доведеність в ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №123118 від 05.11.2024, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр харчових технологій" (вул. Набережна, будинок 5, смт Чутове, Полтавський район, Полтавська область, 38800, код ЄРДПОУ 36817935) до Відділу державного нагляду (котролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, б. 155, м.Полтава, Полтавська область), Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м.Київ, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко