Рішення № 138944465, 11.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/14869/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті №122827 від 14.10.2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Позов обґрунтований тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу підлягає скасуванню як протиправна, оскільки в діях позивача відсутній склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», адже на момент проведення рейдової перевірки Позивач не надавав послуг з перевезення вантажів на договірних умовах, а здійснював доставку власного товару; в наявності графік змінності водіїв, а маршрут, по якому рухався автомобіль 03.09.2024, не потребував особливого регулювання часу водіння та періодів відпочинку; копію Акту перевірки водію автомобіля вручено не було, що позбавило Позивача можливості прийняти участь під час розгляду справи у Відділі державного нагляду (контролю) у Полтавській області, оскільки Позивачу не було відомо самої суті порушення вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що 03.09.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008282 від 02.09.2024 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області було проведено перевірку додержання перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень, за результатами якої встановлено порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №048133 від 03.09.2024. За змістом Акту проведення перевірки №048133 від 03.09.2024 посадовою особою Відповідача було перевірено транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме «ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»; при здійсненні вантажних перевезень згідно ТТН №Р70173 від 03.09.2024 перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме: на момент проведення відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, що унеможливлює контроль режиму праці і відпочинку водія, а також пошкодження лобового скла в зоні роботи склоочисників, порушено вимоги ст. 20 ЗУ «Про автомобільний транспорт»», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, водій транспортного засобу ( ОСОБА_2 ) зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, що засвідчив власним підписом, жодних пояснень та/або заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки або вказаних в акті відомостей не надав. Зазначає, що 14.10.2024 у призначений час Позивач чи його уповноважений представник для участі у розгляді справи не з`явились, жодних пояснень та/або заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки не надали. Зважаючи на допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області 14.10.2024 винесено постанову №122827 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

03.09.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008282 від 02.09.2024 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області було проведено перевірку додержання перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень, за результатами якої встановлено порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №048133 від 03.09.2024.

За змістом Акту проведення перевірки №048133 від 03.09.2024 посадовою особою Відповідача було перевірено транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме «ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»; при здійсненні вантажних перевезень згідно ТТН №Р70173 від 03.09.2024 перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме: на момент проведення відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, що унеможливлює контроль режиму праці і відпочинку водія, а також пошкодження лобового скла в зоні роботи склоочисників, порушено вимоги ст. 20 ЗУ «Про автомобільний транспорт»», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водій транспортного засобу ( ОСОБА_2 ) зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, що засвідчив власним підписом, жодних пояснень та/або заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки або вказаних в акті відомостей не надав.

03.09.2024 копія акту проведення перевірки надана водію транспортного засобу ОСОБА_2 .

Відповідачем відповідно до повідомлення 26.09.2024 №84488/24-24 було запрошено для участі у розгляді справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 14.10.2024 позивача.

Повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт отримано Позивачем 03.10.2024.

14.10.2024, зважаючи на допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №122827 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ.

Не погодившись із прийняттям постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №122827 від 14.10.2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року /надалі Закон №2344-III (у відповідній редакції)/.

Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень /стаття 2 Закону №2344-III/.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) /надалі - Порядок №1567 (у відповідній редакції)/, який відповідно до пункту 1 Порядку №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

Відповідно до пунктів 14, 15, 21 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду справи про порушення на підставі акту перевірки та наданих водієм під час перевірки документів винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №122827 від 14.10.2024.

Надаючи правову оцінку цій постанові, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Тож відповідно до вказаних норм контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником та такий контроль не залежить ані від протяжності маршрутів, ані від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Зміст статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17.

Отже, положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ покладено на автомобільного перевізника обов`язок з забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки документів, безпосередньо зазначених у статті 48 Закону № 2344-ІІІ, в тому числі: посвідчення водія відповідної категорії; реєстраційних документів на транспортний засіб; товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до положень статті 49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, серед іншого, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Дане Положення розроблено, у тому числі, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті та Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), що також перевіряється під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) відповідно до Порядку №1567.

Згідно пункту «а» частини 1 статті 10 даної Конвенції компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Приписи пункту «а» частини 1 статті 10 вказаної Конвенції, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Частиною 3 статті 10 даної Конвенції передбачено, що традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Пунктом 6.1 Положення №340 передбачено, що, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

При цьому, звертаємо увагу суду, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

В цьому контексті, щодо доводів позивача в позовній заяві про те, що маршрут, по якому 03.09.2024 рухався автомобіль, не потребував особливого регулювання часу водіння та періодів відпочинку відповідно до положень пункту f статті 2 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, вважаємо за доцільне звернути увагу суду на помилковості таких тверджень Позивача з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту f частини 1 статті 2 зазначеної Конвенції компетентні власті чи органи в кожній країні можуть вилучити зі сфери застосування цієї Конвенції чи зі сфери застосування деяких її положень осіб, які здійснюють: f) перевезення, які залежно від виду транспортного засобу, що використовується, його місткості або вантажопідйомності, обмежених маршрутів чи максимально дозволеної швидкості можуть розглядатися як такі, що не потребують особливого регулювання часу водіння та періодів відпочинку.

В свою чергу, нормами спеціального в Україні нормативно-правового акту, що встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку, нормами Положення №340, розробленого відповідно до вимог Конвенції, законодавець певною мірою розмежував ведення обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв залежно від протяжності маршруту (для пасажирських перевезень) та ваги автомобіля (понад 3,5 тонн) для перевезень вантажів.

Так, відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» колісні транспортні засоби з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн, що використовуються для перевезення вантажів, з 01.06.2015 повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водночас, відповідно до пункту 6.3 Положення №340 передбачено, що водій, який керує транспортним засобом, що не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пункт 6.3 Положення №340 поширюється на всі транспортні засоби, що не обладнані тахографом, але використовуються для здійснення перевезень пасажирів та/або вантажів.

При цьому, нормами Положення №340 чітко передбачено випадки, на які дія даного Положення не поширюється.

Так, відповідно до пункту 1.4 Положення №340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності; транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

З системного аналізу зазначених вище положень законодавства вбачається, що протяжність маршруту чи тривалість перевезення для транспортних засобів, що здійснюють перевезення вантажів, не є критерієм для виключення таких перевезень з-під дії Положення №340 та, відповідно, не звільняє перевізників та водіїв від обов`язку дотримуватися встановлених режимів праці та відпочинку та здійснювати їх контроль та облік.

Зокрема, для транспортних засобів, що здійснюють перевезення вантажів, передбачено 2 варіанти здійснення обліку робочого часу водіїв з використанням індивідуальної контрольної книжки водія (або копії графіка змінності водіїв) чи за допомогою контрольного пристрою (тахографа).

При цьому, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Натомість, пункт 7.1 Положення №340 визначає, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Таким чином, нормами чинного законодавства чітко передбачено обов`язок автомобільного перевізника із забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних обов`язкових документів для здійснення перевезень пасажирів та/або вантажів, зокрема, індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності у разі необладнання транспортного засобу тахографом. Відсутність вказаних документів та/або ненадання їх для перевірки є порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для притягнення перевізника до відповідальності.

Водночас, під час проведення перевірки 03.09.2024 у водія належного позивачу транспортного засобу, що необладнаний тахографом, були відсутні (не надалися для перевірки посадовим особам Відповідача) відповідні документи на підтвердження дотримання встановлених режимів праці та відпочинку, зокрема, відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв, що не заперечувалося водієм в ході проведення перевірки та під час ознайомлення зі змістом складеного акту.

З приводу доводів позивача в позовній заяві про наявність у водія копії графіка змінності водіїв, копію якого додано до позовної заяви, судом встановлено, що під час проведення перевірки водієм транспортного засобу відповідний графік змінності для перевірки уповноваженим посадовим особам відповідача не надавався та не було зазначено про його наявність.

Зокрема, водієм в графі акту перевірки «Пояснення водія про причини порушень» зазначено лише «Ознайомлений» та не вказано про наявність у нього копії графіка змінності водіїв.

Відтак, відповідні фактичні обставини свідчать виключно про відсутність у водія транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки обов`язкових для здійснення перевезень документів індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв.

Таким чином, в ході проведення рейдової перевірки посадовими особами відповідача було встановлено, що позивачем як перевізником жодним чином не виконано встановлені законодавством вимоги щодо здійснення обліку та контролю за дотриманням режимів праці та відпочинку водієм транспортного засобу та забезпечення останнього відповідними обов`язковими для здійснення перевезень документами.

За змістом акту №048133 від 03.09.2024 під час проведення перевірки посадовими особами відповідача було виявлено відсутність у водія належного Позивачу транспортного засобу документів щодо обліку режиму праці та відпочинку, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення контролю за дотриманням таким водієм встановлених режимів праці та відпочинку.

Позивачем за змістом позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на спростування фактів виявлених порушень, зокрема, не надано доказів на підтвердження наявності у водія транспортного засобу на момент проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки чи копії графіка змінності.

Щодо доводів позивача про неправомірність притягнення його до відповідальності за виявлене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки останній на момент проведення перевірки не надавав послуг з перевезення вантажів на договірних умовах, а здійснював доставку власного товару, тому не мав статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах, судом з`ясовно, що 03.09.2024 під час проведення рейдової перевірки водієм транспортного засобу було пред`явлено посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також товарно-транспортну накладну №Р70173 від 03.09.2024, відповідно до якої автомобільним перевізником та вантажовідправником вказано ФОП ОСОБА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , замовником та вантажоодержувачем ТОВ «Торговий дім Автотранс Ойл».

При цьому, факт здійснення перевезень вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №Р70173 від 03.09.2024 в рамках постачання товару для замовника ТОВ «Торговий дім Автотранс Ойл» визнається та не заперечується самим Позивачем за змістом позовної заяви.

Положеннями статті 1 Закону №2344-ІІІ (абзац 83) встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов`язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.

При цьому, договірні умови здійснення перевезень включають не тільки укладення безпосередньо договору про надання відповідних послуг, а й зобов`язання сторони щодо перевезення (доставки) товару в рамках інших господарських правовідносин, у тому числі щодо реалізації товару. Відтак, з огляду на зміст документів, які були надані під час проведення

03.09.2024 рейдової перевірки транспортного засобу, зокрема, товарно-транспортної накладної №Р70173 від 03.09.2024 (відомості про яку зазначені безпосередньо в акті проведення перевірки), представники Укртрансбезпеки не мали сумнівів щодо здійснення перевезень Позивачем саме як автомобільним перевізником.

Зазначене, в свою чергу, повністю спростовує доводи gозивача, викладені в позовній заяві, про перевезення ним власного вантажу для власних потреб.

Оскільки товарно-транспортна накладна Р70173 від 03.09.2024 містить відомості про те, що автомобільним перевізником є позивач, то є підстави стверджувати, що відповідачем зроблено правомірний висновок про те, що саме позивач є суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому суд також враховує і те, що за змістом частини 1 статті 218 Господарського кодексу України /надалі - ГК України/ підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України адміністративно - господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Тож за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-III, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

З огляду на доведеність в ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №122827 від 14.10.2024, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м.Київ, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко