Рішення № 138928225, 12.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3187/26

провадження у справі №2/0285/2230/26

12 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О., та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: представник не прибув,

відповідач: не прибув,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

26.05.2026 АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 145 197 грн 25 коп., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що 08.10.2021 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі анкети-заяви, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитний ліміт в розмірі 104 500 грн зі сплатою 40,8% річних та строком користування кредитними коштами 240 місяців (20 років), тобто до 07.10.2041 з правом автоматичного продовження. Кредитодавець належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 145 197 грн 25 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 104 455 грн 62 коп.; проценти за користування кредитом в розмірі 40 741 грн 63 коп., яку позивач просить стягнути на його користь.

Процесуальні рішення у справі

Ухвалою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 28.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (без виклику) сторін (а.с. 14).

Ухвалою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17.06.2026 постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 20).

Розгляд судом клопотань відповідача про відкладення розгляду справи

У судове засідання, призначене на 01.07.2026, відповідач не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із вирішенням з кредитором питання про реструктуризацію боргу в позасудовому порядку. Позовні вимоги не визнав, оскільки є військовослужбовцем (а.с. 20, 25). Зазначене клопотання відповідача судом задоволено, відкладено розгляд справи на 29.07.2026.

У судове засідання, призначене на 01.07.2026, відповідач не прибув повторно, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з вирішенням з кредитором питання про реструктуризацію боргу (а.с. 52). Зазначене клопотання відповідача судом задоволено, відкладено розгляд справи на 29.07.2026.

У судове засідання, призначене на 29.07.2026, відповідач не прибув втретє, подав заяву, у якій повідомив, що не має можливості бути присутнім на судовому засіданні, оскільки він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 та перебуває у Чернігівській області. Просив долучити до матеріалів справи письмові докази.

Згідно із ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У пункті 34 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 № 910/9836/18 зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Недотримання розумних строків розгляду судових справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України, та може мати наслідком порушення права на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і негативно впливає на ефективність правосуддя та авторитет судової влади.

Враховуючи, що суд надавав можливість відповідачу у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 43 ЦПК України, двічі задовольняв клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою позасудового врегулювання спору (реструктуризація боргу), однак належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач втретє не прибув в судове засідання, тому керуючись п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд постановив проводити розгляд справи за відсутності останнього.

Доводи сторін у справі

Представник позивача у судове засідання не прибув, у клопотанні просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримав і просив задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не прибув втретє, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, суд постановив на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України проводити розгляд справи за відсутності відповідача.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 08.10.2021 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі анкети-заяви, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитний ліміт в розмірі 104 500 грн зі сплатою 40,8% річних та строком користування кредитними коштами 240 місяців (20 років), тобто до 07.10.2041 з правом автоматичного продовження.

Матеріали справи не містять доказів направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі не настав, оскільки банк не набув права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України та абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Кредитний договір укладено шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». Відповідно до змісту зазначеної анкети-заяви, ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування становлять договір про надання банківських послуг

Згідно довідки банку кредитний ліміт за банківською карткою відповідача збільшено до 104 000 грн.

АТ «Акцент-Банк» належним чином виконало умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 104 500 грн на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором, що підтверджується випискою про рух коштів. (Відповідно до Постанови ВС від 25.05.2021 №554/4300/16-ц виписка про рух коштів є належним доказом отримання кредитних коштів).

Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 145 197 грн 25 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 104 455 грн 62 коп.; проценти за користування кредитом в розмірі 40 741 грн 63 коп.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

І. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Установлено, що кредитний договір укладено 08.10.2021, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 07.10.2041.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 Паспорта споживчого кредиту, який підписано сторонами договору, мета отримання кредиту - на споживчі потреби.

Отже вказаний кредит є споживчим.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Таким чином норма абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Оскільки матеріали справи не містять доказів направлення банком письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі не настав, оскільки банк не набув права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України та абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за тілом кредиту, строк виконання якого настав, суд виходить з наступного.

Відповідно до договору від 08.10.2021 відповідач отримав кредитний ліміт в розмірі 104 500 грн зі сплатою 40,8% річних та строком користування кредитними коштами 240 місяців (20 років), тобто до 07.10.2041 з правом автоматичного продовження.

Пунктом 5 Паспорта споживчого кредиту, який підписано сторонами договору, визначено порядок повернення кредиту. Згідно вказаного пункту Паспорта споживчого кредиту споживач зобов`язаний щомісячно до останнього дня поточного місяця включно сплачувати платежі з повернення кредиту, в в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом та не менше 100 грн. й не може перевищувати повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит.

Оскільки розмір кредиту становить 104 500 грн, а строк користування кредитними коштами становить 240 місяців, то відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати кошти на повернення тіла кредиту в розмірі 435 грн 41 коп. (104 500 грн ? 240 місяців).

Ураховуючи, що з моменту укладення кредитного договору від 08.10.2021 й до дня звернення до суду із вказаним позовом (26.05.2026), минуло 55 місяців, тому з відповідача підлягає стягнення заборгованості за тілом кредиту, строк виконання грошових зобов`язань, які настали (щомісячні платежі), а саме: в розмірі 23 947 грн 55 коп. (435 грн 41 коп. х 55 місяців).

У решті позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та передчасними.

ІІ. Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Встановлено, що між сторонами у справі укладено кредитний договір, умовами якого не передбачено, що кредит надається з метою придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля, чи придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 02.06.2020 прийнятий на військову службу у Збройні Сили України за контрактом. Відповідно до довідки 06.01.2023 відповідач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. (а.с. 29, 33).

Таким чином, оскільки відповідач є військовослужбовцем, який проходить військову службу під час дії особливого періоду, тому згідно із п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» проценти за вказаним кредитом нарахуванню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково підтверджуються належними доказами, є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 23 947 грн 55 коп., а також судовий збір в розмірі 439 грн 11 коп.

У решті позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 12.08.2026.

Суддя Т.Б. Сташків