Рішення № 138927800, 12.08.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/170/26

Провадження № 2/162/420/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Савича А. С.,

з участю секретаря судового засідання - Гичук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" через свого представника Мовчана В. В. та через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 04.03.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 17.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 542739-КС-003 про надання кредиту (далі - Договір, Кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 17.07.2025 ОСОБА_1 направлено пропозицію (оферту) укласти Договір № 542739-КС-003 про надання кредиту, яку останній прийняв на умовах визначених офертою. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті через телекомунікаційну систему направлено ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор UA-9282, який боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 2 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 35000,00 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Зазначає, що п. 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 4 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 35000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, станом на 15.02.2026 у нього утворилась заборгованість в розмірі 36270,30 гривень, з яких: 18534,70 гривень - тіло кредиту, 8564,70 гривень - відсотки, 9170,90 гривень - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ураховуючи вищенаведене, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 542739-КС-003 про надання кредиту від 17.07.2025, що становить 36270,30 гривень, а також понесені ними судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2662,40 гривень.

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 07.05.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 18.06.2026 вищевказане заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 07.05.2026 скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання (а.с. 144-145).

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 22.07.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 12 год 00 хв 12.08.2026 (а.с.154-155).

У призначене судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Представник позивача Мовчан В. В. у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності. Позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 до початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів. Крім того, просить врахувати обставини, які були викладені в заяві про перегляд заочного рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 17.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту № 542739-КС-003, а ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію щодо укладання вказаного договору шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9282, який був надісланий на номер його мобільного телефону НОМЕР_2 , який вказувався ним при реєстрації на сайті (а.с.24).

Позивач обліковує за відповідачем заборгованість у загальному розмірі 36270,30 гривень, з яких: 18534,70 гривень - тіло кредиту, 8564,70 гривень - відсотки, 9170,90 гривень - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

З наданого позивачем розрахунку позовних вимог слідує, що 01.08.2025 відповідач вніс на оплату кредиту 9560,00 гривень, з яких позивачем 5250,00 гривень зарахована на погашення відсотків за користування кредитом, 3610,00 гривень - на погашення комісії за кредитом, 700,00 гривень - на погашення відсотків за ст.625 ЦК України; 16.08.2025 відповідач вніс на оплату кредиту 10271,400 гривень, з яких позивачем 4911,40 гривень зарахована на погашення відсотків за користування кредитом, 570,00 гривень - на погашення тіла кредиту, 3390,00 гривень - на погашення комісії за кредитом, 1400,00 гривень - на погашення відсотків за ст.625 ЦК України; 06.09.2025 відповідач вніс на оплату кредиту 10000,00 гривень, з яких позивачем 5183,80 гривень зарахована на погашення відсотків за користування кредитом, 1039,80 гривень - на погашення тіла кредиту, 776,40 гривень - на погашення відсотків за ст.625 ЦК України; 07.10.2025 відповідач вніс на оплату кредиту 25000,00 гривень, з яких позивачем 9691,80 гривень зарахована на погашення відсотків за користування кредитом, 9855,50 гривень - на погашення тіла кредиту, 5452,70 гривень - на погашення відсотків за ст.625 ЦК України; 03.11.2025 відповідач вніс на оплату кредиту 2000,00 гривень, з яких позивачем 2000,00 гривень зарахована на погашення тіла кредиту.

Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредиту, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки відсотки за ст.625 ЦК України у розмірі 9170,90 гривень були нараховані відповідачеві в період введеного на території України воєнного стану, вони не можуть бути стягнуті з позичальника, тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Також є незаконним зарахуванням позивачем 700,00 гривень зі здійсненої відповідачем 01.08.2025, 1400,00 гривень - 16.08.2025, 776,40 гривень - 06.09.2025, 5452,70 гривень - 07.10.2025 оплати в рахунок погашення відсотків за ст.625 ЦК України.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У пункті 2.5 кредитного договору передбачено наступне:

«Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 7000,00 гривень Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісіїне може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставітакої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою. Тарифи за цим Договором є незмінними впродовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом додаткового договору до цього Договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода).».

Однак, сплата позичальником комісії за надання кредиту фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії кредитора не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

А тому пункти укладеного між сторонами договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту у розмірі 7000,00 гривень, є нікчемними, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення такої комісії необхідно відмовити.

Також будь-яке зарахування платежів відповідача на погашення такої комісії є незаконним.

Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Зі змісту вказаних положень законодавства слідує, що у разі недостатності платежу позичальника, в першу чергу погашається тіло кредиту і лише далі відсотки та інші платежі, що передбачені договору.

Зі змісту позову та доданого до нього розрахунку позовних вимог слідує, що позивач неправильно застосував положення статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки зараховував платежі відповідача на рахунок сплати договірних відсотків, відсотків за ст.625 ЦК України, а також комісії, а мав виключно на погашення тіла кредиту.

Оскільки суд встановив незаконність нарахування позивачем комісії за видачу кредиту та відсотків за ст.625 ЦК України, а також порушення ним черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит, суд здійснює розрахунок тіла кредиту та процентів за ним самостійно.

Так, відповідач сплатив 700,00 гривень - 01.08.2025, 1400,00 гривень - 16.08.2025, 776,40 гривень - 06.09.2025, 5452,70 гривень - 07.10.2025, які повинні були бути повністю спрямовані на погашення тіла кредиту.

Отже, відповідно до здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 794,68 гривень, а також відсотки за користування кредитом у розмірі 23,84 гривень, що разом становить 818,54 гривень, які суд стягує з відповідача на користь позивача, відмовляючи в задоволенні решти позову за безпідставністю.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України, встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, належний до стягнення судовий збір становить 60,08 гривень (2662,40 х (818,54 / 36270,30)).

На підставі наведеного та керуючись статтями 141, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість у загальному розмірі 818 (вісімсот вісімнадцять) гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) гривень 08 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Любешівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення 12.08.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ, б-р Лесі України, буд.26, оф.411, код ЄДРПОУ 41084239.

Представник позивача: Мовчан Віталій Віталійович, адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник відповідача: ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А. С. Савич