Рішення № 138918710, 28.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7711/25

провадження №: 2/398/1182/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" липня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі головуючого судді Голосеніної Т.В.

за участю секретаря судового засідання - Шаповал І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м.Олександрія цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ " Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс " звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.08.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4929553, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 35000 грн. строком до 25.08.2025, шляхом переказу його на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , емітовану в ПАТ «Акціонерний Банк «Південний», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір було укладено в електронному вигляді та підписаний відповідачем 30.08.2024 року о 10:43:41 год. електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 13198. Кредитні кошти було перераховано відповідачу на зазначену платіжну картку.

23.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №23/04/25, відповідно до умов якого право вимоги за договором №4929553 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.08.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав вимоги договору та не повернув кредитні кошти, виникла заборгованість, яка станом на 23.04.2025 року (дата переходу прав вимоги до позивача) становить 123547,93 грн., яка складається з 34999,96 грн. заборгованість за кредитом, 71047,97 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 17500,00 грн. заборгованість за штрафом.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 30.08.2024 року в розмірі 123547,93 грн., судові витрати в розмірі 2422,40 грн. судовий збір та 10000 грн. витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 09.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс", не з`явився подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд ухвалив справу розглядати без участі сторін на підставі доказів наявних у справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено договір №4929553 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язків, передбачені договором. Сума кредиту складає 35000 грн. (п.1.2 договору).

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплатою процентів кожні 10 днів (п.1.3).

Пунктом 1.4.1 передбачено стандартна процентна ставка, яка становить 1 %в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п.1.3 договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжного засобі (платіжна картка НОМЕР_2 ).

Пунктом 2.2 зазначений строк дії договору з 30.08.2024 року по 31.08.2024 року.

Зазначений Договір підписаний підписом-одноразовим ідентифікатором 13198 30.08.2024 року 10:43:41 год. ОСОБА_1 .

Факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 23.04.2025 року, відповідно до якого зазначено, що 30.08.2024 року 10:45:20 на суму 30000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_3 , призначення платежу зарахування на карту НОМЕР_1 .

Також, факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується випискою з особового рахунку відповідача в АТ «Банк Південний», відповідно до якого зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_4 у гривні, до якого була оформлена картка № НОМЕР_1 та 30.08.2024 року зараховано переказ в розмірі 35000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №4929553 від 30.08.2024 року, яка розрахована ТОВ «Лінеура Україна» зазначено, що відповідач частково сплачував кредит (05.09.2024 року 2327,51 грн., 15.09.2024 року 3447,44 грн., 22.09.2024 року 2449,94 грн., 02.10.2024 року 3499,91), проте сума заборгованості за кредитом станом на 23.04.2025 року становить: 123547,93 грн., з яких 34999,96 грн. заборгованість за тілом кредиту, 71047,97 заборгованість за відсотками, 17500 грн. заборгованість за штрафами.

Судом також встановлено, що 23.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №23/04/2025, відповідно до умов якого право вимоги за договором №4929553 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.08.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс" заборгованість за договором №4929553 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.08.2024 року в розмірі 106 047,93 грн., з яких: 34999,96 грн. заборгованість за тілом кредиту, 71047,97 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафом суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що наразі в Україні діє воєнний стан, а штрафні санкції нараховані відповідачу в період з 14.10.2024 року по 23.04.2025 рік, тому підстави для стягнення штрафу (пені) в розмірі 17500 грн. за рішенням суду відсутні.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 106 047,93 грн., з яких: 34999,96 грн. заборгованість за тілом кредиту, 71047,97 грн. заборгованість за відсотками, у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем при зверненні до суду з позовом, що поданий через підсистему «Електронний суд», сплачено судовий збір, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» просило стягнути на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., які підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 02/08/2024 від 02.08.2024 року, актом прийому-передачі наданих послуг №56 від 03.03.2025 року та витягом з реєстру №1 до акту прийому-передачі наданих послуг №56 від 03.03.2025 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Руденко К.В. та платіжною інструкцією №2066 від 03.03.2025 року про перерахування 100000 грн. ОСОБА_3 , згідно договору про надання юридичних послуг.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі №620/1958/19, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому, судом враховано незначну складність даної категорії справ, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні з повідомленням сторін у справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що спів став на з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг) із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 5000,00 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2079,28 грн. (106047,93/123547,93х2422,40) та витрати з надання правничої допомоги в розмірі 4 291,77 грн. (106047,93/123547,93х5000).

Керуючись ст. ст. ст. 12, 77, 78, 81, 137, 141-142, 206, 263, 265, 430 ЦПК України України; ст. ст. 526, 530, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрглобал-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс", ЄДРПОУ 41915308, заборгованість за договором №4929553 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.08.2024 року розмірі: 106047 (сто шість тисяч сорок сім) грн. 93 коп., з яких: 34999,96 грн. заборгованість за тілом кредиту, 71047,97 грн. заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс", ЄДРПОУ 41915308, суму сплаченого судового збору 2079,28 грн., 4291,77 грн. - витрати на правничу допомогу, а всього 6 371 (шість тисяч триста сімдесят одна) грн. 05 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс", ЄДРПОУ 41915308, юридична адреса: м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.В.Голосеніна