Ухвала суду № 1389177, 12.11.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуюча у Iінстанції: Морозюк А.Я.                                                                                    Справа № 22-а-4615/07

Господарський суд Львівської області                                                                                            ряд. стат. звіту №  29

№  5/821-28/128   А                                                                                                                                          

Суддя-доповідач: Олендер І.Я.                                  

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х А В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

12 листопада 2007 року                                                                                                м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі :

судді-доповідача –                                                   Олендера І.Я.,

суддів –                                                                     Пліша М.А., Шавеля Р.М.

при секретарі –                                                         Рахмановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської області від 13 серпня 2007 року у справі № 5/821-28/128 А за адміністративним позовом Державного підприємства “Львівприлад” до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 392301/0/13971 від 18.08.2006 р., -   

в с т а н о в и л а :

13 серпня 2007 року Господарським судом Львівської області прийнято постанову  по справі №5/821-28/128А за адміністративним позовом Державного підприємства “Львівприлад” до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 392301/0/13971 від 18.08.2006 р., якою позов було задоволено.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що у грудні 2005 року (після спливу 3-річного строку позовної давності) ДП “Львіприлад” керуючись ст. 256 та ст. 257 Цивільного Кодексу України не маючи доказів наявності винних осіб у нестачі на підставі бухгалтерської довідки, яка сформована відповідальною особою, що відповідає вимогам п.10 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених Наказом МФУ від 29.12.2000р.  №356,  списало на балансовий рахунок 947 “Нестачі та втрати від порчі цінностей”, тобто Дт 947 “Нестачи та втрати від порчі цінностей”  - Кт 374 “Розрахунки за претензіями”. Після спливу строків позовної давності в 2005 році та не встановлення винних осіб у вчинені розкрадання у ДП “Львівприлад” наступив момент вибуття (зменшення) активів на суму виявленої нестачі. Таким чином, підприємством підставно і у відповідності до вищезазначених стандартів при включені суми нестачі, виявленої під час проведення інвентаризації у 2002 році до складу інших витрат операційної діяльності ДП “Львівприлад” у грудні 2005 за Дт 947 “Нестачі і витрати від псування цінностей» в кореспонденції з Кт 374 “Розрахунки за претензіям” ДП “Львівприлад” фактично зменшило свої активи – заборгованість, що обліковувалась на субрахунку 374 “Розрахунки за претензіями”.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач – Державна податкова інспекція в м.Львові, представник якої вказує на порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник відповідача – ДПІ у м.Львові покликається на те, що ДП “Львівприлад” завищено суму інших операційних витрат, відображених в статті 090 Звіту про фінансові результати за 2005 рік  на суму 2965.3 тис.грн., що призвело до завищення чистого збитку в статті 225 та невідображення у статті 220 Звіту про фінансові результати за 2005 рік у розмірі 2941 тис. грн.., що з врахуванням і в порушення вимог ст.65 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004 р.№ 2285-IVта ст.67 Закону України “Про державний бюджет  України на  2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235-IVспричинило несплату Позивачем до Державного бюджету частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2005 рік у розмірі 1470666,96 грн., тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та підстав визнання його нечинним не має.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з без порушення процесуального та матеріального права, і підстав до скасування такої, а звідси постановлення нової про відмову в задоволені позову не має.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача на заперечення проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи правильно встановлено, що з 19.06.2006 р. по 31.07.2006 р. представниками ДПІ у м.Львові проводилась виїзна планова перевірка ДП “Львівприлад” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 31.03.2006р., за результатами якої складено Акт “Про результати виїзної планової перевірки ДП “Львівприлад (код ЄДРПОУ 05796593) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 31.03.2006 року” (т.1 а.с.28-70).

На підставі вказаного акту, начальником ДПІ у м. Львові було винесено податкове повідомлення-рішення №392301/0/13971 від 18.08.2006р.(т.1 а.с.5), яким ДПІ у м. Львові за порушення ст. 65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005р.”, ст. 67 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006р.”, на підставі п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено позивачу ДП “Львівприлад” суму податкового зобов’язання в сумі 1770667,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 441200,00 грн.

В п.п.3.1.7 Акту перевірки, перевіряючими встановлено, що згідно ст. 65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005р.” ДП “Львівприлад” як державне підприємство повинно було сплачувати до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної вищезазначеною статтею затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 року №50 (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідачем зобов’язано позивача надати до перевірки Звіт про фінансові результати (форма 2) оформлений відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (надалі П(с)БО №3, який ставить вимоги до змісту та форми звіту, а також вимоги до розкриття змісту його статей та в результаті аналізу такого звіту перевіряючими зроблено висновок про те, що ДП “Львівприлад” завищено суму інших операційних витрат, відображених в статті 090 Звіту про фінансові результати за 2005 рік на суму 2965,3 тис. грн., що призвело до завищення чистого збитку, відображеного у статті 225 Звіту про фінансові результати за 2005 рік, та не відображення у статті 220 Звіту про фінансові результати за 2005 рік чистого прибутку у розмірі 2941,0 тис. грн.

Згідно Акту перевірки завишення інших операційних витрат виникло в результаті включення до інших операційних витрат у 2005 році нестачі готової продукції у сумі 2965333,93 грн., виявленої при проведенні інвентаризації у 2002 році, а тому на думку перевіряючих, підприємству на підставі вимог П(с)БО №9 “Запаси”, №16 “Витрати” та №3 “Звіт про фінансові результати” нестачу готової продукції, виявлену у 2002 році, необхідно було віднести до складу витрат 2002 року та відобразити у складі інших операційних витрат Звіту про фінансові результати за 2002 рік, і тому такі витрати не можуть бути витратами 2005 року.

            Відповідачем з посиланням на Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000р. №950 зроблено висновок про те, що підприємством не проводилось службових розслідувань по факту виявлених нестач, не вжито заходів по встановленню винних осіб та притягнення їх до відповідальності, та не ініційовано звернень до суду з метою відшкодування завданих підприємству та державі збитків згідно чинного законодавства.

            Внаслідок цього на думку відповідача позивачем завищено суму інших операційних витрат, відображених в статті 090 Звіту про фінансові результати за 2005 рік  на суму 2965.3 тис.грн., що призвело до завищення чистого збитку в статті 225 та невідображення у статті 220 Звіту про фінансові результати за 2005 рік у розмірі 2941 тис. грн.., що з врахуванням і в порушення вимог ст..65 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004 р.№ 2285-IVта ст.67 Закону України “Про державний бюджет  України на  2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235-IVта спричинило несплату позивачем до Державного бюджету частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2005 рік у розмірі 1470666,96 грн.

            Судом першої інстанції було правильно встановлено з огляду на матеріали справи, що у 2002 р. відповідно до п.11.8 “Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”, затвердженої Наказом МФУ від 11.08.94 р. №69 ДП “Лвівприлад” провело інвентаризацію в результаті якої виявлено нестачу на складі готової продукції на суму 2965333,93 грн.(т.2 а.с.39-91).

            Пунктом 11.12 вищеназваної Інструкції встановлено порядок регулювання  інвентаризаційних різниць, зокрема п.п. “б” вище вказаного пункту 11.12 передбачено, що у разі, коли при заліку нестач лишками при пересортиці вартість цінностей, що виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб. Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності.

            Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що механізм покриття нестач виявлених під час інвентаризації здійснюється в 2 етапи: І-ий етап - віднесення вищевказаної суми на  винних осіб і відображення вищевказаної суми в даних обліку як заборгованість таких осіб перед підприємством по відшкодуванню збитків від виявлених нестач до моменту їх відшкодування або спливу строку позовної давності; ІІ- етап – у випадку не встановлення таких осіб в межах строку позовної давності віднесення суми нестач на  результати фінансово-господарської діяльності.

            Судом першої інстанції встановлено, на підставі матеріалів справи, що позивачем на підставі акту інвентаризації, нестачу в сумі 2965333,93 грн. було  відображено в бухгалтерському обліку згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарчих операцій підприємств та організацій, затверджена Наказом МФУ від 30.11.1999р. №291 : Дт 374 “Розрахунки за претензіями” - Кт 26 “Готова продукція”.

Правильність дій позивача підтверджено на думку суду першої інстанції і Листом Мінпромполітики України №01/6-1-1179 від 19.12.2003р. наданим на запит ДП “Львівприлад” (т.1 а.с.151), яким надано роз'яснення, що фактично відображені підприємством результати нестачі готової продукції в бухгалтерському і податковому обліку відповідають діючим законодавчим і нормативним актам України з питань бухгалтерського обліку і діючому податковому законодавству України, а тому позивач підставно відобразив в обліку зменшення готової продукції на складі в результаті недостачі та збільшення суми розрахунків за претензіями у розмірі завданих нестачами  збитків.

            Судом першої інстанції було встановлено, що ДП “Львівприлад” по результатах виявленої нестачі, ініційовано звернення до Прокуратури Франківського району м.Львова для притягнення відповідних матеріальних осіб до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього, ДП “Львівприлад” здійснено передбачені чинним законодавством дії щодо виявлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

            Колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про те, що ДП “Львівприлад”, в порушення  п.5 ПсБО №16 “Витрати” (яким встановлено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів), та п.6 П(с)БО №3 (відповідно до якого витрати відображаються в момент вибуття активу), не віднесено до складу витрат 2002 суму виявлених нестач із подальшим її відображенням у звіті про фінансові результати за 2002 рік, оскільки у підприємства не було підстав відносити вказану суму до витрат 2002 року, так як “актив” - сума вартості готової продукції не вибула з обліку підприємства та не зменшила вартості активів підприємства, він (актив) лише змінив свою форму бухгалтерського відображення - з готової продукції  на заборгованість винних у її нестачі осіб. 

Необґрунтованими є також доводи відповідача про те, що підприємству для встановлення винних осіб слід було застосовувати Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000р. №950, оскільки такий порядок відповідно до п.1. такого Порядку може бути застосований лише стосовно державних службовців. Згідно ст.1 та 2  Закону України “Про державну службу"посадові особи та працівники ДП “Львівприлад” не вважаються державними службовцями, тому за фактом нестачі ДП “Львівприлад” не мало правових підстав для проведення службового розслідування відповідно до вищеназваного порядку.

Судом першої інстанції надано правильну оцінку наявній в матеріалах справи постанові прокуратури Франківського району м. Львова про відмову у порушені кримінальної справи від 20.06.2003р.(т.2 а.с.12-13), якою було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно начальника цеху №10 та начальника відділу технічного контролю цеху №10 ДП “Львівприлад” за відсутності в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, та тій обставині, що інших осіб, винних у нестачі, в межах строків позовної давності встановлено не було.

Як було встановлено судом першої інстанції, угрудні 2005 року (після спливу 3-річного строку позовної давності) позивач ДП “Львіприлад” керуючись ст.256 та ст.257 ЦК України, не маючи доказів наявності винних осіб у вищевказаній нестачі, на підставі бухгалтерської довідки, яка сформована відповідальною особою, що відповідає вимогам п.10 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених Наказом МФУ від 29.12.2000р.  №356,  списало на балансовий рахунок 947 “Нестачі та втрати від порчі цінностей”, тобто Дт 947 “Нестачі та втрати від порчі цінностей”  - Кт 374 “Розрахунки за претензіями”.

Згідно п.5 П(С)БО 16  передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. А відповідно до п.6 П(с)БО №3  витрати відображаються в момент вибуття активу. Отже, після спливу строків позовної давності в 2005 році та не встановлення винних осіб у вчинені розкрадання у позивача наступив момент вибуття (зменшення) активів на суму виявленої нестачі.

Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно, і у відповідності до вищезазначених стандартів при включені суми нестачі, виявленої під час проведення інвентаризації у 2002 році, до складу інших витрат операційної діяльності ДП “Львівприлад” у грудні 2005 за Дт 947 “Нестачі і витрати від псування цінностей” в кореспонденції з Кт 374 “Розрахунки за претензіям” ДП “Львівприлад” фактично зменшило свої активи – заборгованість, що обліковувалась на субрахунку 374 “Розрахунки за претензіям”.

            Правильність здійснених операцій підтверджується також листом Західно-Української аудиторської компанії №09/07 від 05.02.2007 року (т.2 а.с.19) даного на запит Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області, оскільки ДП “Львівприлад” відповідно до наказу №342 від 14.06.2006 року знаходився в процедурі приватизації та листом цієї ж компанії №68/07 від 03.08.2007 року (т.2 а.с.18) даним на запит ДП “Львівприлад”, а також знаходить своє підтвердження і відповідно до аудиторського висновку від 03.08.2007 року (т.2 а.с.28-31) наданим ТзОВ “Аудиторська компанія “Фінансовий експерт”.

            Колегія суддів вважає, що списання на витрати у грудні 2005 року ДП “Львівприлад” суми нестачі у сумі 2965,3 тис.грн., виявленої під час проведення інвентаризації у 2002 році і відображеної на субрахунку 374 “Розрахунки за претензіям”, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому правильним є висновок суду першої інстанції, що результат фінансово-господарської діяльності ДП “Львівприлад” у 2005 році розраховано  відповідно до вимог стандартів (положень) бухгалтерського обліку в Україні та фактично завишення чистого збитку, відображеного у статті 225 Звіту про фінансові результати за 2005 рік не було, що доводить неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення–рішення  від 18.08.2006р № 392301/0/13971, яким визначено суму податкового зобов’язання по відрахуванню частини прибутку за основним платежем суми 1470667,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 441200,00  грн.

При прийняті постанови суд першої інстанції правильно виходив з вимог ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, про що правильно вказано судом першої інстанції.

Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись  ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС  України, колегія суддів –

у х в а л и л а  :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 13 серпня 2007 року у справі № 5/821-28/128 А за адміністративним позовом Державного підприємства “Львівприлад” до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 392301/0/13971 від 18.08.2006 р., – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.

         Головуючий:                                                                                   І.Я.Олендер

                   Судді:                                                                                    Р.М.Шавель

                                                                                                     М.А.Пліш