Ухвала суду № 1389148, 19.11.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Чорногуз М.Г.                                                                        Справа № 22а-2202/07

Господарський суд Хмельницької обл. (№ 10/2129-А)                                                  Рядок статзвіту № 34

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ                   УКРАЇНИ

19 листопада 2007 року                                                                                            м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Рахмановій Н.І.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

прокурора -                  Яворського Я.., посвідчення № 127,

пред-ків позивача –      Черевченко С.Г., довіреність від 08.10.2007р.,

                                   Колесник С.В., довіреність від 08.10.2007р.,

пред-ка відповідача –    Карповича В.М., довіреність № 29665/9/10 від 14.08.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 22.05.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Тін Імпекс» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Хмельницькому та Головного управління Державного казначейства України в Хмельницькій області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

16.03.2007р. позивач ТзОВ “Тін Імпекс” звернувся до господарського суду з позовом (Т.1, а.с.6-7), в якому, із врахуванням поданих уточнень (Т.1, а.с.133), просить стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість за червень 2006 року з податку на додану вартість в сумі 336280 грн.

Також 16.03.2007р. позивач ТзОВ “Тін Імпекс” звернувся до господарського суду з позовом (Т.2, а.с.4-5), в якому, із врахуванням поданих уточнень (Т.2, а.с.140), просить стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість за вересень 2006 року з податку на додану вартість в сумі 26526 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2007р. обидва позови об’єднані для їх спільного розгляду в одну справу № 10/2129-А (Т.3, а.с.5).

Згідно заяви від 16.05.2007р. позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 195248 грн. 54 коп. і за вересень 2006 року в сумі 26256 грн. (Т.3, а.с.11).

Постановою господарського суду Хмельницької обл. від 22.05.2007р. заявлений позов за зменшеними вимогами задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ “Тін Імпекс” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 195248 грн. 54 коп. і за вересень 2006 року - в сумі 26256 грн.; а також стягнуто в користь позивача з Державного бюджету України 3400 грн. сплаченого судового збору (Т.3, а.с.108-110).

Постанова господарського суду мотивована тим, що із аналізу чинного податкового законодавства вбачається, що сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту. Податковим органом не вказано в актах перевірки та під час розгляду справи на допущені позивачем порушення при визначенні суми бюджетного відшкодування в розмірі 221504 грн. 54 коп. за червень і вересень 2006 року, натомість вказується на неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування, що пов’язано з необхідністю дослідження ланцюгів постачання по основних постачальниках на предмет підтвердження факту сплати податку до бюджету продавцем.

Судом не прийнято до уваги покликання відповідача на необхідну умову бюджетного відшкодування – сплату сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає повною мірою положенням пп. «а» пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому звітному періоді постачальникам таких товарів.

Неправомірне непроведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ в м.Хмельницькому, яка покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю (Т.3, а.с.112-114).

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що наявність належним чином оформлених податкових накладених є обов’язковою, проте не єдиною підставою для відшкодування ПДВ. В підтвердження надмірної сплати ПДВ до бюджету необхідним є встановлення факту першочергового виникнення права на податковий кредит у виробника поставленої продукції, що зумовлює необхідність проведення зустрічних перевірок постачальників позивача до виробника продукції.

На час розгляду справи податковим органом підприємствам-постачальникам позивача направлені запити про проведення зустрічних перевірок, не підтвердженими також були правовідносини з контрагентом ПЗВП «Заготвтормет»-Ходорівською філією ПЗВП «Заготвтормет» за травень 2006 року.

В даному випадку відсутність результатів зустрічних перевірок по вказаним контрагентам позивача не дають можливості підтвердити факт надходження податку на додану вартість до бюджету, а тому ДПІ у м.Хмельницькому не має підстав на відшкодування суми податку на додану вартість позивачу.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги та заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог закону України «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.3 - платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

п.п.7.7.5. - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

п.п.7.7.6. - на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ТзОВ «Тін Імпекс» є зареєстрованим платником податку на додану вартість (Т.2, а.с.134); згідно поданих ним декларацій з податку на додану вартість задекларовано відшкодування податку за червень 2006р. на суму 375516 грн. та за вересень 2006р. – 181492 грн. (Т.1 а.с.13-17, Т.2, а.с.13-16, 135-139, 144-147).

ДПІ у м.Хмельницькому по вказаних періодах були проведені виїзні позапланові документальні перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ, результати яких оформлені відповідними довідками і актами.

Так, в Акті перевірки ДПІ у м.Хмельницькому № 3950/23-3/30190273 від 11.09.2006р. зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування в червні 2006р. на 39236 грн. та про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за цей період в розмірі 336280 грн., що пов’язане з необхідністю дослідження ланцюгів постачання (Т.1, а.с.18-20, 24-26).

На підставі цього Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001982302/0/4024 від 20.09.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2006р. на суму 39236 грн.

В Акті перевірки ДПІ у м.Хмельницькому № 5260/23-3/30190273 від 06.12.2006р. зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування у вересні 2006р. на 155236 грн. та неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2006р. в розмірі 26526 грн., що пов’язане з необхідністю дослідження ланцюгів постачання (Т.2, а.с.9-12, 141-143).

На підставі цього Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00022623020 від 12.12.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2006р. на суму 155236 грн.

Винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися та не скасовані, що не заперечується сторонами.

Податковим органом надано письмові пояснення, з яких вбачається, що станом на 16.05.2007р. залишок невідшкодованих сум по декларації за червень 2006р. становить 195248 грн. 54 коп. та по декларації за вересень 2006р. – 26 256 грн. (Т.3, а.с.10).

З врахуванням наведеного господарський суд прийшов до вірних висновків про те, що покликання відповідача на відсутність отриманих підтверджень сплати податку на додану вартість невідомим виробником або імпортером в бюджет є безпідставним. Податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але непроведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядку відшкодування податку на додану вартість, встановленого Законом.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків (ст.ст.10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Судом вірно не прийнято до уваги покликання відповідача на необхідну умову бюджетного відшкодування – сплату сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає положенням пп. «а» пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому звітному періоді постачальникам таких товарів.

Сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі й у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Питання від’ємного значення поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Невиконання контрагентом зобов’язань по сплаті податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розмірів свого податкового кредиту.

Неправомірне непроведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Факт надмірної фактичної сплати податку підтверджується Актами перевірок ДПІ у м.Хмельницькому № 3950/23-3/30190273 від 11.09.2006р. та № 5260/23-3/30190273 від 06.12.2006р.

Таким чином, з врахуванням результатів проведених податковим органом перевірок позивачем фактично оплачено і підлягає бюджетному відшкодуванню у зв'язку із надмірною сплатою податку на додану вартість за червень 2006р. - 195248 грн. 54 коп., за вересень 2006р. - 26256 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Між тим колегія суддів вважає за необхідне уточнити резолютивну частину постанови суду першої інстанції, оскільки враховуючи задоволення позову, згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати - судовий збір в розмірі 1700 грн. та 262 грн. 56 коп. відповідно до пп.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України та пп.«б» п.1 ст.3 Декрету КМ України «Про державне мито»; в решті судові витрати є зайво сплаченими позивачем.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 22.05.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін, уточнивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тін Імпекс» – 1962 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят два) грн. 56 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                            І.Я.Олендер

М.А.Пліш