Рішення № 138915629, 07.08.2026, Барський районний суд Вінницької області

125/1853/25

2/125/700/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Іщук А.А.,

представника відповідача адвоката Молявчика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначивши, що 06.06.2014 між позичальником, яким є ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» шляхом підписання Угоди про надання кредиту № CCNG-630150508, відповідно до умов якої, Банк зобов`язався та відкрив картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 75000,00 грн., позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 06.06.2016 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 36,00%.

Крім того, 08.11.2016 між позичальником, яким є ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» шляхом підписання Угоди про надання кредиту № CCNG-630512120, відповідно до умов якої, Банк зобов`язався та відкрив картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 200000,00 грн., позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 08.11.2019 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26,00%.

17.05.2021 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» було укладено Договір факторингу №2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в т.ч. за договором № CCNG-630150508 від 06.06.2014 та договором № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року, які укладено між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником яким є ОСОБА_1 .

18.05.2021 між ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами в т.ч. за договором № CCNG-630150508 від 06.06.2014, та договором № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року.

В свою чергу 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» Права Вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № CCNG-630150508 від 06.06.2014, та договором № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитними договорами, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитних договорів.

Заборгованість за відповідними договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір, що підлягає стягненню по договору № CCNG-630150508 від 06.06.2014 станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 51208,26 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 35531,55 грн.,

- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 6448,24 грн,

- заборгованість за пенею та/або штрафами -7685,06 грн.

- інфляційні збитки -1257,22 грн.

- нараховані 3% річних 286,19 грн.

Загальний розмір, що підлягає стягненню по договору №CCNG-630512120 від 08.11.2016 станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 57504,10 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 44634,42 грн.,

- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 2511,75 грн.,

- заборгованість за пенею та/або штрафами -6776,04 грн.

- інфляційні збитки -2837,17 грн.

- нараховані 3% річних 744,72 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, становить 108712,36 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 80165,97 грн.,

- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8959,99 грн,

- заборгованість за пенею та/або штрафами -14461,10 грн.

- інфляційні збитки - 4094,39 грн.

- нараховані 3% річних 1030,91 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором № CCNG-630150508 від 06.06.2014 року та кредитним договором №CCNG-630512120 від 08.11.2016, тому ТОВ «Коллект Центр» звернулось за захистом своїх прав до суду і просить стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором у розмірі 108712,36 грн., а також 2422, 40 грн. понесених витрат по сплаті судового збору та 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 28.11.2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.01.2026 року від представника відповідача адвоката Молявчика О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги про стягнення заборгованості не визнав повністю.

20.01.2026 року представник позивача адвокат Ткаченко М.М. надіслала на адресу суду відповідь на відзив, у якій не погодилася з доводами відзиву та просила про задоволення позову. При цьому вказувала, що долучені до позову докази підтверджують факт переходу прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача, а неналежне повідомлення відповідача про заміну кредитора в зобов`язанні не є підставою для його звільнення від виконання взятого на себе зобов`язання на користь будь-кого з кредиторів. Також вказувала на те, що заборгованість за кредитними договорами нарахована позивачем у повній відповідності до їх умов, підтверджена розрахунками та виписками з рахунку позичальника.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Пилипчук С.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Молявчик О.В. в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 06.06.2014 між позичальником, яким є ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» шляхом підписання Угоди про надання кредиту № CCNG-630150508, відповідно до умов якої, Банк зобов`язався та відкрив картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 75000,00 грн., позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 06.06.2016 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 36,00%.

Крім того, 08.11.2016 між позичальником, яким є ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» шляхом підписання Угоди про надання кредиту № CCNG-630512120, відповідно до умов якої, Банк зобов`язався та відкрив картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 200000,00 грн., позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 08.11.2019 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26,00%.

17.05.2021 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» було укладено Договір факторингу №2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в т.ч. за договором № CCNG-630150508 від 06.06.2014 та договором № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року, які укладено між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником яким є ОСОБА_1 .

18.05.2021 між ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами в т.ч. за договором № CCNG-630150508 від 06.06.2014, та договором № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року.

В свою чергу 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» Права Вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № CCNG-630150508 від 06.06.2014, та договором № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали між собою кредитні договори в письмовій формі (шляхом направлення відповідачем оферти на укладення кредитного договору та її акцептування банком), узгодили у ньому усі істотні умови, позичальник своїм особистим підписом посвідчив укладення договорів та погодження з їх умовами.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми,які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми,сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування позичальнику кредитів на його особистий рахунок, що підтверджується необхідними доказами, зокрема копією бухгалтерського документа - Меморіального ордеру про перерахування коштів від 06.06.2014, а також копіями Виписки з особового рахунку позичальника по договору № CCNG-630150508 від 06.06.2014 та договору № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконав.

За встановленого, до ТОВ «Коллект Центр», як фактора, перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №CCNG-630150508 від 06.06.2014 та договору № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року, у тому числі право вимоги сплати заборгованості за кредитними договорами.

Що стосується тверджень відзиву про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, то суд в цій частині зазначає наступне.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц).

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитних договорів у загальному розмірі 108712,36 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 80165,97 грн.,

- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8959,99 грн,

- заборгованість за пенею та/або штрафами -14461,10 грн.

- інфляційні збитки -4094,39 грн.

- нараховані 3% річних 1030,91 грн.

Вказана обставина підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості та банківськими виписками рахунку позичальника.

При цьому, у своїх постановах від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 20 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року у справі №559/1622/19 (та багатьох інших) Верховний Суд неодноразово зазначав, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд підкреслив, що згідно п. 5.6 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Тому Верховний Суд зробив висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками заборгованості, оскільки вказані у них нарахування відповідають умовам кредитних договорів.

Заперечення сторони відповідача проти таких розрахунків належним чином не обгрунтовані, вказані розрахунки у відповідному порядку не спростовані, зокрема шляхом надання відповідного контррозрахунку або доказів відсутності заборгованості чи її наявності в меншому розмірі.

За такого, встановлена судом заборгованість за кредитними договорами на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр».

Також з відповідача на користь позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути 2 422,40 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 02 вересня 2024 року №02-09/2024-2, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатом Воронковим Олексієм Михайловичем, про надання правової допомоги, з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: надання усної консультації з вивченням документів, вартість послуги 4 000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги у 2 000 грн за 1 год. роботи); письмової консультації, вартість послуги 3000 грн. (виходячи з послуги фіксованої 3000 грн.), складання позовної заяви, вартість послуги 18000 грн (виходячи з потраченого часу у 6 год. та вартості послуги у 3000 грн за 1 год. роботи).

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору їх необхідності та розумності адвокатські послуги щодо надання усної консультації у спорі незначної складності тривалістю у 2 год., складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою за надані послуги у розмірі, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 15000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № CCNG-630150508 від 06.06.2014 року у сумі 51208,26 грн, за кредитним договором № CCNG-630512120 від 08.11.2016 року у сумі 57504,10 грн., загалом на суму 108712,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 12 серпня 2026 р.

Суддя: