Рішення № 138915628, 03.08.2026, Барський районний суд Вінницької області

125/1928/25

2/125/716/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Іщук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 53796,32 грн та витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивував тим, що 20.03.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1367-9437.

На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С4064 для підписання кредитного договору №1367-9437 від 20.03.2024 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 11 900 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період* 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, та, отримавши кредитні кошти, не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, в тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідач, всупереч умовам кредитного договору, ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст.525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України порушив вищезазначені умови кредитного договору, та не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму боргу не повернув, тому, станом на 02.09.2025 року утворилася заборгованість в сумі 60067,62 гривень, яка складається із: 11 900 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 48 052,20 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 115,42 грн.- прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту. Однак, позивачем було прийняте рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності, а саме: часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими процентами у загальній сумі 6271,30 гривень за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 53796,32 гривні.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 53796,32 гривні, яка складається із: 11 900 гривень - заборгованості за кредитом та 41896,32 гривень - заборгованості за нарахованими процентами, а також стягнути судові витрати по справі.

30.07.2026 представник відповідача адвокат Ткаченко Т.В. подала до суду відзив на позовну заяву, просила врахувати надані нею пояснення. Зокрема, зазначила, що нарахування та сплата відсотків є завищеними, вважає, що договірні умови щодо розміру процентної ставки 1,50%, 1,388%, та 1,20 % на день, зазначені у п.п. 4.6,4.12. та 10.2 договору, а також розраховані на їх підставі договірні умови, які встановлюють реальну річну процентну ставку (п.4.10), орієнтовну загальну вартість кредиту (п.4.1) загальні витрати за кредитом (п.4.13) - є нікчемними. Заборгованість по відсотках у розмірі 35359,6 грн не є співрозмірною тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, а тому просить зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за кредитом 1283,72 грн. Позов визнає частково, вважає сума заборгованості, яка можлива до стягнення складає 13183,72 грн, (з яких: 11900 - тіло кредиту, 1283,72 грн. відсотки). Щодо стягнення судового збору вказала, що відповідач є інвалідом 2 групи, тому він звільнений від сплати судового збору, в тому числі коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Провадження у даній справі відкрито 22.01.2026, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу слухати без його участі, позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, представник відповідача адвокат Ткаченко Т.В. в судовому засіданні просила позов задовольнити частково.

Заслухавши представника відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Підставою звернення представника позивача з даним позовом до суду є невиконання кредитних зобов`язань відповідачем щодо укладеного між сторонами договору.

Судом встановлено, що 20.03.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1367-9437.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С4064, для підписання кредитного договору №1367-9437 від 20.03.2024 року, підтвердження ознайомлення з умовами кредитування, орієнтовною загальною вартістю кредиту.

Відповідно до п. 4.4. кредитного договору Базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Пунктом 4.5. зазначеного кредитного договору передбачено, що сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені графіком платежів за договором за зниженою ставкою дати, які є останніми днями відповідних базових періодів.

Згідно з пунктом 4.6 кредитного договору - « Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 4.9. вказаного кредитного договору зазначено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 13.01.2025 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається.

Згідно п. 4.11. кредитного договору - Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає: 61 452,12 грн та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування Кредитом.

Згідно п.4.12 денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1,388 %.

Також ОСОБА_1 підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С4064 паспорт споживчого кредиту, де зазначено розмір кредитного ліміту - 11 900 грн, строк кредитування - 300 календарних днів, базовий період сплати відсотків - 14 календарних днів, процентна ставка - 1,5 % в день, знижена ставка - 1,20 % в день, комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту.

Отже, відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 11900 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період сплати відсотків - 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.

Позивач видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором №1367-9437 від 20.03.2024 року своєчасно та в повному обсязі.

Також на підтвердження переказу коштів позивач долучив довідку про перерахування суми кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором №1367-9437 від 20.03.2024.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму боргу не повернув, тому, станом на 02.09.2025 року утворилася заборгованість в сумі 60067,62 гривен, яка складається із: 11 900 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 48 052,20 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 115,42 грн.- прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту. Однак, позивачем було прийняте рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності, а саме: часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими процентами у загальній сумі 6271,30 гривень за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 53796,32 гривні. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 53796,32 гривні, яка складається із: 11 900 гривень - заборгованості за кредитом та 41896,32 гривні- заборгованості за нарахованими процентами, а також стягнути судові витрати по справі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Досліджені судом докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору. Розрахунок заборгованості підтверджує існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві. Також згідно розрахунку заборгованості 03.04.2024 здійснено по договору платіж у розмірі 5703,68 грн.

Крім того, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що не оспорювання кредитного договору, часткове його виконання, відповідно до ст.204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Тому, виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин виникнення зобов`язальних відносин між сторонами, а також неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд вважає, що позивач наділений правом вимоги стягнення заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

На виконання зазначених вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С4064, для підписання кредитного договору № 1367-9437 від 20.03.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів, яким був підписаний кредитний договір.

Також для укладання цього договору відповідач надав ТОВ «Укр Кредит Фінанс» інформацію щодо бажання отримати кредит шляхом заповнення на веб-сайті Товариства відповідної форми в якій мав вказати особисті дані та реквізити своєї банківської платіжної картки. Йому було створено особистий кабінет доступ до якого здійснювався за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, відповідач належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин не надав.

Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, судом встановлено, що сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Щодо зменшення відсоткової ставки доцільно зауважити, що сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено судом, кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а тому ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Таким чином вказані нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак у справі не встановлено, що позивач приховав від позичальника об`єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

Посилання представника відповідача на ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є надуманим, оскільки відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд наголошує, що відповідач не звертався із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про споживче кредитування», тому вирішення питання щодо визнання положень кредитного договору нікчемними або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.

Заперечуючи у відзиві щодо правильності розрахунку та розміру заборгованості по відсотках, відповідач не надав доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевказане, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання, та доказів протилежного суду не надано.

Беручи до уваги документи на підтвердження заборгованості, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1367-9437 від 20.03.2024 року у розмірі 53796,32 гривні.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що підтверджується документально.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, що підтверджується документально копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 .

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.88 ЦПК. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів (ч.2 цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

З відповідача, який є інвалідом II групи, судовий збір не стягується навіть у разі, якщо рішення ухвалено не на його користь. Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові №703/686/15-ц від 01 березня 2017 року.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та відповідно до Закону України "Про судовий збір" належить до переліку осіб, які звільненні від сплати судового збору.

З урахуванням наведеного суд робить висновки про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 612, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 77, 81, 82, 141, 259, 263-268, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1367-9437 від 20.03.2024 року у розмірі 53796,32 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11900,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 41896,32 гривні.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 серпня 2026 року

Суддя: