Рішення № 138902359, 06.08.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер справи 678/857/26

Провадження №2-678-520/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Лазаренка А. В.,

за участю секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селище Летичів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

08 червня 2026 року до суду надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором, за змістом якої 31 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір №2064114 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», й відповідачу надано грошові кошти в сумі 10700,00 грн. шляхом їх перерахування на карту, яку вказано при оформленні кредиту.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та / або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25 і згідно додатку №1 (реєстр боржників) до цього договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на дату складання позовної заяви у ОСОБА_1 існує заборгованість за вказаним кредитним договором на загальну суму 37021,98 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 10700,00 грн., заборгованість по відсотках - 20972,00 грн., пеня - 5350,00 грн.

Окрім того, 12 лютого 2025 року між Товариством З Обмеженою Відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2104309 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» й відповідачу надано грошові кошти в сумі 1500,00 грн. шляхом їх перерахування на карту, яку вказано при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно , що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

13 серпня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-30/25 і згідно додатку №1 (реєстр боржників) до цього договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість у ОСОБА_1 за Договором №2104309 від 12 лютого 2025 року становить: заборгованість за сумою кредиту - 1500,00 грн., заборгованість по відсотках - 2 576,25 грн., пеня, штраф - 3 000,00 грн., загальна заборгованість - 7076,25 грн.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, ТОВ «Свеа Фінанс» просить суд з нього стягнути існуючу заборгованість за кредитними договорами разом із судовими витратами.

16 червня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно позовної заяви і клопотання представник позивача просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлений згідно вимог ст.ст. 128, 130, 131 ЦПК України, причин неприбуття не повідомив, не заявив про розгляд справи за його відсутності, не подав ні відзив на позовну заяву, ні докази на підтвердження чи спростування позиції позивача, яка викладена у позовній заяві.

Законодавець у п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначив, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В ч. 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2).

За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

У ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

В силу ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6).

Як зазначено у ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. (ч. 3). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абз. 1 ч. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Якщо позичальник у визначені кредитним договором порядку та строки поверне кредит і сплатить проценти, тобто здійснить належне виконання зобов`язання за договором, то це зобов`язання припиняється.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

У разі прострочення боржником грошового зобов`язання настають наслідки такого прострочення у виді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми. Ці нарахування входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. При цьому до нового кредитора переходять усі чинні права первісного кредитора. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором, у тому числі договору факторингу.

А) Договір №2064114 про надання споживчого кредиту від 31 січня 2025 року

Судом встановлено, що 31 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» (товариство) і ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №2064114 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за змістом якого на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.1).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 10700,00 грн. (п. 1.2).

Строк кредиту - 360 днів (п. 1.3).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), первісна редакція якого наведена в додатку №1 до цього договору (п. 1.4).

Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору (п. 1.5.1).

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 49 220,00 грн. (п. 1.10.1).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . (п. 2.1).

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору (п. 2.2).

Договором детально регламентовано права та обов`язки сторін.

У додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №2064114 від 31 січня 2025 року, який підписаний між ТОВ «Селфі Кредит» (товариство) і ОСОБА_1 (споживач), визначено графік платежів: дата видачі кредиту / дата платежу - 31 січня 2025 року / 26 січня 2026 року (останній платіж), сума кредиту за договором / погашення суми кредиту - 10 700,00 грн., проценти за користування кредитом - 38 520,00 грн., загальна вартість кредиту 49 220,00 грн.

Договір і додаток №1 підписані ОСОБА_1 електронним підписом.

ТОВ «Селфі Кредит» надало розрахунок заборгованості за договором №2064114 від 31 січня 2025 року станом на 26 серпня 2025 року згідно якого заборгованість становить 37021,98 грн.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) і ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-34/25 за змістом якого у відповідності до умов цього договору клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (п. 2.1).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-34/25 від 26 серпня 2025 року вбачається, що боржником є ОСОБА_1 (№168), кредитний договір - №2064114, дата видачі кредиту - 31 січня 2025 року, сума кредиту - 10700,00 грн., дата закінчення договору - 26 січня 2026 року, строк прострочення виконання зобов`язань - 181 день, загальна сума заборгованості - 37021,98 грн., сума основного боргу за кредитом - 10699,98 грн., сума простроченого основного боргу за кредитом - 0,00 грн., сума нарахованих процентів - 20972,00 грн., сума прострочених процентів - 0,00 грн., сума комісій - 0,00 грн., сума штрафних санкцій - 5350,00 грн.

Б) Договір про надання споживчого кредиту №2104309 від 12 лютого 2025 року

12 лютого 2025 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2104309 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», укладення якого, відповідно до п. 1.1., здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІКС Товариства.

Відповідно до договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 1500 грн. на 360 днів, а споживач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Процентна ставка за користування кредитом становила 15 % в день за перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка - 3 % в день починаючи з наступного дня і до 21 лютого 2025 року, знижена процентна ставка 1,5 % в день з 21 лютого 2025 року до останнього строку кредитування, пільгова процентна ставка - 0,75 % в день з 22 лютого 2025 року.

Відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до договору, відповідач зобов`язаний кожні 10 днів вносити кошти на виконання договору, кожен платіж складався з процентів за користування кредитом, а в останній день 06 лютого 2026 року, крім того, повернути тіло кредиту.

13 серпня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-30/25 і згідно додатку №1 (реєстр боржників) до цього договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість у ОСОБА_1 за Договором №2104309 від 12 лютого 2025 року становить: заборгованість за сумою кредиту - 1500,00 грн., заборгованість по відсотках - 2576,25 грн., пеня, штраф - 3000,00 грн., загальна заборгованість - 7076,25 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром процентів, нарахованих позивачем.

Суд враховує, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ(набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»(пп.6 п.5Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування»(пп.13 п.5Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Договір про споживчий кредит було укладено між сторонами у справі 12 лютого 2025 року, тобто після набрання чинності цим Законом та відповідно після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування». Однак позивач при проведені розрахунку заборгованості по процентам вказаних положень не врахував.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне провести перерахунок прострочених процентів за користування кредитом, з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Так, з 12 лютого 2025 року по 21 лютого 2025 року процента ставка не могла перевищувати 1 відсотка в день, таким чином проценти за вказаний період становлять:

1500 * 1 відсоток в день = 15 грн.

15 грн. * 10 днів = 150 грн.

З 22 лютого 2025 року по 13 серпня 2025 року (до дати відступлення права вимоги за договором) первісним кредитором нараховувалася заборгованість за процентною стоокою 0,75 відсотка, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» - 1500 * 0,75 відсотків = 11,25 грн.

11,25 грн. * 173 дні = 1 946 грн. 25 коп.

Таким чином з відповідача розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача становить 2096 грн. 25 коп. (1 946 грн. 25 коп. + 150 грн.)

Отже, на підставі кредитних договорів відповідач отримав кредитні кошти шляхом їх перерахування на вказаний ним банківський рахунок, які зобов`язався повернути і сплатити передбачені договором платежі.

На підставі укладених договорів факторингу новим кредитором для відповідача за кредитним договором став позивач.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань і не повернув кредит та платежі за користування кредитом у визначений строк та розмірах ні первісному кредитору, ні новому кредитору - позивачу.

Відповідач не надав суду доказів того, що кредитні кошти не отримував, ними не користувався, або що у нього немає заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідач не заявив клопотання про призначення у справі експертизи з метою визначення правильності встановленого позивачем розміру заборгованості.

Окрім того, позивач просить також стягнути за Договором №2064114 про надання споживчого кредиту від 31 січня 2025 року - 5 350 грн. пені, а за Договором про надання споживчого кредиту №2104309 від 12 лютого 2025 року - 3 000 грн. штрафу.

Щодо стягнення штрафних санкцій, то суд враховує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 31 січня 2025 року та 12 лютого 2025 року , тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довів правомірність своїх вимог, водночас відповідач не надала доказів, які спростовують твердження позивача, що є її процесуальним обов`язком, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню частково з викладених у мотивувальній частині підстав.

ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, позивачем подано позовну заяву через систему «Електронний суд», тому й сплачено судовий збір за її подання із застосуванням коефіцієнта 0,8.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Ціна позову - 44 098,23 грн., а позов підлягає задоволенню частково на загальну суму 35 268 грн. 23 коп. (31 671,98 + 3 596,25), тобто на 79,98% (35 268,23/ 44 098,23 * 100).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 2 129,39 грн. (2662,40 * 79,98 / 100).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10-13, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-284, 351-352, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за Договорами про споживчий кредит, а саме:

-за Договором №2064114 про надання споживчого кредиту від 31 січня 2025 року на суму 31 671,98 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 10 699,98 грн., заборгованість по відсотках - 20 972,00 грн.;

-за Договором про надання споживчого кредиту №2104309 від 12 лютого 2025 року на суму 3 596,25 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 1 500,00 грн., заборгованість по відсотках - 2 096,25 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 2129,39 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Летичівським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8 м. Київ, поштовий індекс 04070, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 37616221, тел. (+38050) 178-96-67, електронна пошта: legal@svea.ua, наявний електронний кабінет

ПРЕДСТАВНИК: Паладич Аліна Олександрівна, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8 м. Київ, поштовий індекс 04070, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_3 , наявний електронний кабінет

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , Паспорт: НОМЕР_5 виданий Хмельницьким МВ УМВС 13.01.2011, адреса: АДРЕСА_1 , наявний електронний кабінет

Суддя підпис А. В. Лазаренко

Суддя А. В. Лазаренко