Рішення № 138901044, 11.08.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1064/26

Провадження № 2/539/1204/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У березні 2026 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», а в подальшому - АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 725/803/77-ф, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 44 998,00 дол. США. Рішенням від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 АКБ «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АКБ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року. 12 серпня 2022 року позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а 30 листопада 2022 року відповідні зміни внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач зазначав, що виконавчим листом № 6-5144/11, виданим 16 лютого 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва на підставі рішення третейського суду, з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 725/803/77-ф від 17 липня 2008 року в розмірі 412 204,32 грн. На підставі зазначеного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 55356952, яке постановою про закінчення виконавчого провадження від 20 серпня 2024 року завершено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що в результаті невиконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 171 293,27 грн та складається із суми заборгованості за ставкою 3 % річних - 43 107,03 грн та суми заборгованості за інфляційними втратами - 128 186,24 грн. Розрахунок здійснено за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року з урахуванням продовження строків давності відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину, а також з урахуванням того, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» виключено можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року.

На підставі викладеного АТ «Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 725/803/77-ф від 17 липня 2008 року, розраховану на підставі частини другої статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 171 293,27 грн, а також судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача - адвокат Садовий В. В. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Відзив мотивований тим, що ні позовна заява (з урахуванням уточнюючої), ні додатки до позову не містять читабельного розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних за визначений позивачем період, у зв`язку з чим перевірити правильність нарахування визначених до стягнення сум не видається можливим. Представник відповідача зазначав, що з наявних матеріалів неможливо встановити, яку методологію та які індекси інфляції застосовував позивач при здійсненні розрахунку. Крім того, у відзиві порушувалися питання щодо відсутності інформації про перепідписання (оновлення) договору позики, про визнання сторонами суми заборгованості та про кошти, що надходили на погашення заборгованості від реалізації в ході виконавчого провадження майна, на яке було накладено арешт. З наведених підстав представник відповідача вважав, що встановити дійсну заборгованість та провести контррозрахунок неможливо, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

На спростування доводів відзиву позивач через представника подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що до позовної заяви долучено детальний розрахунок заборгованості, який містить окремо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат із зазначенням усіх сум і дат часткових оплат, а розмір заборгованості, який складав базу нарахування, встановлений рішенням третейського суду, яке набрало законної сили та не було скасоване в установленому законом порядку. Позивач наголошував, що відповідач не скористався правом надати докази меншого розміру заборгованості чи власний контррозрахунок, а тому належними та допустимими доказами не спростував розміру заборгованості, визначеної банком.

У подальшому, з метою усунення сумнівів щодо читабельності та повноти обґрунтування заявлених сум, сторона позивача 01 червня 2026 року подала до суду належний розрахунок заборгованості за 3 % річних та інфляційних втрат за статтею 625 ЦК України, здійснений за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року на суму заборгованості згідно з рішенням суду.

Після надіслання належного розрахунку заборгованості представник відповідача - адвокат Садовий В. В. подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечував та просив провести розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Рух справи

11 березня 2026 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2026 року справу № 539/1064/26 передано для розгляду судді Пилипчуку М. М.

Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

У відповіді, яка надійшла до суду з Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними реєстру територіальної громади зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

07 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

05 травня 2026 року позивач подав до суду додаткові пояснення у справі.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи 05 травня 2026 року відкладено на 01 червня 2026 року.

01 червня 2026 року сторона позивача подала до суду розрахунок заборгованості.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи 01 червня 2026 року відкладено на 30 червня 2026 року, а в подальшому - на 11 серпня 2026 року.

У судове засідання 11 серпня 2026 року сторони та їх представники не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача та представника відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник відповідача позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечував.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом, з урахуванням наведеного, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

17 липня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 725/803/77-ф, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 44 998,00 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. До вказаного кредитного договору сторонами укладено додаткові угоди.

Виконавчим листом № 6-5144/11, виданим 16 лютого 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва на підставі рішення третейського суду, з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 725/803/77-ф від 17 липня 2008 року в розмірі 412 204,32 грн.

На підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 55356952. Постановою начальника відділу Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20 серпня 2024 року виконавче провадження № 55356952 закінчено у зв`язку з фактичним у повному обсязі виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Рішенням від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 АКБ «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АКБ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року. 12 серпня 2022 року позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а 30 листопада 2022 року відповідні зміни щодо найменування юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, АТ «Сенс Банк» є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, розрахована на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, станом на 23 лютого 2022 року становить 171 293,27 грн, з яких: сума заборгованості за ставкою 3 % річних на кредитну заборгованість - 43 107,03 грн; сума заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість - 128 186,24 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому приписи цієї статті поширюються як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, і приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2026 року у справі № 756/4835/23 вказував, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. При цьому, з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц, Верховний Суд зазначив, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У наведеній постанові від 19 травня 2026 року у справі № 756/4835/23 Верховний Суд також указав, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, що впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності: строки, визначені статтею 257 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії карантину, який відмінений з 30 червня 2023 року.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2026 року у справі № 947/22870/24, в якій, вирішуючи спір щодо стягнення заборгованості за невиконання зобов`язання, яке виникло на підставі судового рішення (частина друга статті 625 ЦК України), Верховний Суд зазначив, що рішення суду про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання; до моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання з інших підстав відповідне зобов`язання продовжує існувати. У разі невиконання рішення суду діє загальне правило про настання відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Крім того, у постанові від 27 квітня 2026 року у справі № 947/22870/24 Верховний Суд, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16, наголосив, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його усунення, однак обмежується останніми трьома роками, що передували поданню такого позову. При цьому під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року, а в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, після чого з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер. Отже, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд зазначає, що невиконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, на підставі якого видано виконавчий лист № 6-5144/11 від 16 лютого 2012 року, є триваючим правопорушенням. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості та завершення виконавчого провадження фактичним виконанням лише 20 серпня 2024 року не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання за увесь час прострочення та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року. Кінцевою датою нарахування відповідних сум є 23 лютого 2022 року, оскільки Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено відповідним пунктом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану позичальника звільнено від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Прострочені станом на 02 квітня 2020 року платежі за кредитом перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності, а тому, звернувшись до суду у 2026 році в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року, позивач строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ, не пропустив.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за 3 % річних та інфляційними втратами за статтею 625 ЦК України за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року на суму заборгованості згідно з рішенням суду судом перевірено, він є арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам частини другої статті 625 ЦК України. Відповідач власного контррозрахунку не надав, розміру заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, а після надіслання йому належного розрахунку через свого представника позовні вимоги визнав.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. За змістом частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Обставин, які б свідчили про те, що визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, судом не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач належними та допустимими доказами довів обґрунтованість заявлених вимог.

За таких обставин, з урахуванням визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, розрахованої на підставі частини другої статті 625 ЦК України, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 171 293,27 грн, з яких: 3 % річних - 43 107,03 грн; інфляційні втрати - 128 186,24 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач через представника визнав позов повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 142, 206, 258, 263, 265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за договором кредиту від 17 липня 2008 року № 725/803/77-ф, розраховану за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 171 293 (сто сімдесят одна тисяча двісті дев`яносто три) гривні 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Повернути Акціонерному товаристві «Сенс Банк» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним відповідно до меморіального ордеру від 05 лютого 2026 року № 825975, тобто у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100; ЄДРПОУ - 23494714).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя М. М. Пилипчук