Рішення № 138900358, 11.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17295/25

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участі секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі за текстом - співвідповідачі), про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачами обов`язків щодо оплати наданих комунальних послуг, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з співвідповідачів заборгованість за комунальні послуги з приводу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом - квартира) у сумі 84 602,56 грн, з яких:

- з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 33 177,71 грн;

- з централізованого опалення за період до 01.05.2018 у розмірі 26 171,90 грн;

- з теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 9 119,77 грн;

- за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі у сумі 1046,76 грн;

- 11 447,02 грн інфляційних витрат;

- 3 178,41 грн 3% річних;

- 460,99 грн пені.

Відповідач 2 заперечує проти позову виходячи з того, що позовні вимоги є недоведеними, належних доказів на підтвердження факту, розміру та періоду заборгованості не надано. Відповідач наполягає на відсутності заборгованості, а відтак, не зобов`язаний її оплачувати. Також відповідач вказує, що позивач не довів набуття права вимоги за договором відступлення права вимоги. Крім цього, відповідач 2 просить застосувати наслідки пропуску позовної давності.

Ухвалою від 14.11.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено по даній справі судове засідання.

06.02.2025 року до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

23.03.2026 року представник відповідача подав заяву про долучення доказів та клопотання про неприйняття до розгляду доказів.

У судове засідання 11.06.2026 року співвідповідачі не з`явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади у квартирі зареєстровані співвідповідачі, інша дієздатна особа та особи 07.03.2012 і 11.11.2019 років народження. Відповідач 1 зареєстрований з 16.09.1989 року, відповідач 2 - з 18.04.1986 року.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Щодо іншої дієздатної особи, суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. А тому згідно, суд розглядає справу виключно на підставі позовних вимог, не виходячи за їх межі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Розпорядженням КМДА від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

28.03.2018 року, в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» (випуск 34) позивачем було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на наступних умовах.

1. Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачевi вiдповiдної якостi послуги з централiзованого опалення, постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати наданi послуги за встановленими тарифами у строки i на умовах, що передбаченi договором.

5. Тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлюються відповідним органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

7. У разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та постачання гарячої води Споживачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору.

8. Плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі -Правила).

10. У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку або не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку, оплачують послуги з гарячого водопостачання за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

11. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

12. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

14. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Система оплати послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) на підставі рахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

17. Плата за послуги справляється згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря i фактичної кiлькостi діб надання цієї послуги в мiсяцi, який є розрахунковим у разі: вiдсутностi у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії; несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку); відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 Правил (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку).

Так, квартира під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення, по адресі місцезнаходження квартири.

Відповідно до розрахунку заборгованості, у співвідповідачів виникла заборгованість з централізованого опалення (ЦО), централізованого постачання теплової енергії (ТЕ), та абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії всього разом у сумі 69 516,14 грн за період з 01.07.2015 року по 30.09.2025 року.

У позовній заяві вказано, що позивач на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18 укладеного між Пат «Київенерго» послуг централізованого опалення у розмірі 26 171,90 грн.

Як свідчить перелік споживачів послуги централізованого гарячого водопостачання та зобов`язань, право вимоги яких відступається за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі наявна заборгованість у сумі 26 171,90 грн за період з 01.07.2015 року по 01.05.2018 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за послуги надані до 01.05.2018 ПАТ «Київенерго» та право вимоги, на які було відступлено на користь КП «Київтеплоенерго», відповідно до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18 за особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість у сумі 26 171,90 грн (колонка вихідне сальдо) за період з 01.07.2015 року по 01.05.2018 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води надані за період з 01.05.2018 по 30.09.2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість у сумі 33177,71 грн (колонка вихідне сальдо) за період з 01.11.2018 року по 01.11.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води надані за період з 01.11.2021 по 30.09.2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість у сумі 9119,77 грн (колонка вихідне сальдо) за період з 01.12.2021 року по 01.04.2025 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

За приписами частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною другою статті 641 ЦК України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За приписами статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч.3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Таким чином, оскільки зазначений договір є публічним та договором приєднання, то відповідно співвідповідачі приєднались до умов Договору шляхом фактичного користування послугами, внаслідок чого між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами спеціального законодавства та умовами договору, а отже, співвідповідачі є споживачами наданих позивачем послуг за адресою зареєстрованого проживання співвідповідачів у квартирі, чим спростовуються доводи відповідачів про відсутність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з частинами першою і другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є, зокрема, суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання теплової енергії та гарячої води.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з централізованого теплової енергії та гарячої води.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав умови договору, адже, у строки та в порядку надав споживачам послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Відомості щодо періоду та об`єму наданих послуг відображені позивачем у відповідних розрахунках наданих послуг (кількість Ггкал, м3, період нарахувань, вартість послуг). В свою чергу співвідповідачами не надано доказів, які б вказували на інші об`єми, періоди та вартість наданих послуг. У зв`язку з чим, суд відхиляє доводи відповідачів про необгрунтованість позовних вимог.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідно до умов Договору та положень законодавства строк здійснення платежів є таким, що настав.

Відповідно до п.24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж станом на момент надання послуг була встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005.

Відповідачі не надали доказів відключення централізованого опалення та гарячого водопостачання у квартирі у спірний період у встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними особами.

Отже, у відповідачів існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, що спростовує доводи відповідачів про відсутність обов`язку оплатити спожиті послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Отже, як наймачі (власники) та споживачі житлово-комунальних послуг, згідно ст. 162 ЖК України, зобов`язані не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги, чим спростовуються доводи відповідачів про відсутність обов`язку з оплати наданих послуг.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Внаслідок підписання Договору цесії, новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

Згідно з доводами позивача, співвідповідачі не сплачували за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим, за ними утворилась заборгованість, що становить 69 516,14 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що заборгованість співвідповідачів перед позивачем в розмірі 69 516,14 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і співвідповідачі на момент ухвалення рішення не надали документів, які свідчили про сплату вказаної заборгованості, а також, не надали доказів неотримання ними вищенаведених житлово-комунальних послуг чи оформлення у встановленому порядку відмови від їх отримання, не спростували належними та допустимими доказами наданого позивачем розрахунку спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення суми основного боргу, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення 69 516,14 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо доводів про необгрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з пункту 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано витяг з реєстру територіальної громади, корінці нарядів на включення та відключення.

Судом також враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (Постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження позовних вимог.

Водночас, матеріали справи не містять доказів наявності у відповідачів заперечень або претензії щодо кількості, якості чи вартості поставленої теплової енергії, як і доказів відсутності опалення у квартирі. Відповідачем 2 у відзиві не надано жодного доказу по суті справи, в тому числі, первинних розрахункових документів (платіжні інструкції, виписки з банківських рахунків, тощо), який би підтверджував оплату комунально-житлових послуг та відсутність заборгованості за адресою квартири. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача, як необгрунтовані.

Щодо доводів відповідача 2 про відсутність обов`язку оплачувати спожиті послуги до 01.05.2018 року, оскільки згідно Додатку № 1 до Договору, до КП "Київтеплоенерго" від ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" перейшло право вимоги лише до відповідача 1 - ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у Постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

Виходячи з наведених вище правових висновків, суд зазначає, що відповідачем 2 не наведено доказів, які звільняють його від оплати за надані позивачем послуги, а тому відхиляє їх, як необгрунтовані.

Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, але за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення. (частин 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Однак, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України). А статтями 263, 264 Цивільного кодексу України передбачено зупинення та переривання перебігу позовної давності.

Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зокрема, наведено в постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20.

За наслідками розгляду справи №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 дійшла висновку, що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 зазначеним Законом (про таке зазначено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20 та постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/877/20(903/932/23)).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався продовжено.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX постановлено:

1. Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключити.

2. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Текст закону опубліковано в газеті «Голос України» 03.06.2025 року та набрав чинності 03.09.2025.

Отже, перебіг строку позовної давності поновлено з 04.09.2025 року.

Позовна заява була направлена до суду в жовтні 2025 року.

Як вказано судом вище, за відповідачами за послуги з централізованого опалення у період з 01.07.2015 по 01.05.2018 обліковується заборгованість сумі 26 171,90 грн.

Отже, враховуючи положення ЦК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності до позовних вимог за період з 07.2015 по 04.2017.

Згідно розрахунку позивача станом на 04.2017 за послуги з централізованого опалення наявний борг у сумі 16 109,44 грн.

Відтак, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає різниця у розмірі 10 062,46 грн за ПГВ (26 171,90 грн - 16 109,44 грн = 10 062,46 грн).

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки здійснено на загальну суму заборгованості за окремою житлово-комунальною послугою (ЦО, ТЕ, ГВ), яка надається позивачем відповідачам.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 11 447,02 грн інфляційних витрат та 3 178,41 грн 3% річних підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Суд враховуючи наведені вище положення законодавства доходить до висновку про наявність правових підстав для перерахунку інфляційної складової та 3% річних за послуги з централізованого опалення, надані до 01.05.2018 року.

Відповідно до розрахунків позивача інфляційна складова та 3% річних, нарахованих на суму боргу за вищезгаданий період складають 4501,57 грн та 1 307,88 грн відповідно. Однак, після застосування наслідків позовної давності сума боргу за ЦО до 01.05.2018 становить 10062,46 грн, а відтак, за розрахунками суду інфляційна складова та 3% річних на суму боргу за цей період становлять 1921,88 грн та 527,66 грн.

Відтак, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає 8867,33 грн інфляційних витрат та 2458,19 грн 3% річних.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволення частково у сумі 65 133,21 грн (84 602,56 грн - 16 109,44 грн - 3359,91 = 65 133,21 грн).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково;

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у сумі 65 133 (шістдесят п`ять тисяч сто тридцять три) гривнi 21 копійка;

Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у розмірі 2331 (дві тисячі триста тридцять одна) гривня 56 копійок по 1165 (одна тисяча сто шістдесят п`ять) гривень 78 копійок з кожного;

В іншій частині в задоволенні вимог позову відмовити;

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421);

Відповідач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк