Рішення № 138895729, 11.08.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2089/26

2/154/1361/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

11 серпня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 281539 від 25 квітня 2025 року у загальному розмірі 11 513,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 квітня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 281539, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу.

Позивач посилається на те, що кредитні кошти у сумі 8 000,00 грн 25 квітня 2025 року були перераховані на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , однак взяті на себе зобов`язання за кредитним договором остання належним чином не виконала.

19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 281539 від 25 квітня 2025 року.

За розрахунком позивача станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 11 513,60 грн, з яких: 8 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 3 513,60 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Посилаючись на невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором та перехід до позивача права вимоги за цим договором, ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 11513,60 грн, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідачки не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

18 червня 2026 року представник позивача Пархомчук С.В. подав до суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн. На підтвердження понесення таких витрат до заяви долучено акт про отримання правової допомоги від 08 червня 2026 року, доказ її оплати, рахунок та інші документи. У заяві представник позивача також просив здійснити її розгляд без виклику сторін та повторно зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, у судове засідання повторно не з`явилась, причин неявки суду не повідомила. Відзиву на позовну заяву та доказів на Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки, неподання нею відзиву, відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи, суд постановив провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

25 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 281539.

У договорі зазначено дані позичальниці: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . У реквізитах сторін також вказано номер телефону позичальниці НОМЕР_4 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надавався строком на 90 днів, до 23 липня 2025 року. Строк дії договору визначено у 90 днів, при цьому передбачено, що він у будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Цим же пунктом передбачено, що клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту.

Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом позичальниця зобов`язалася сплачувати 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу. Тип процентної ставки визначено як фіксований, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Пунктом 1.4 договору передбачено сплату за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок та юридичне оформлення, у розмірі 25 % від суми фінансового кредиту.

Згідно з п. 1.5 договору кредит мав надаватися у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Відповідно до п. 1.6 договору датою його укладення вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Пунктом 2.6 договору визначено, що проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами та нараховуються щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування відповідно до п. 1.3 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору повернення кредиту та сплата процентів мали здійснюватися згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

У договорі також зазначено, що загальні витрати клієнта за кредитом становлять 7184,00 грн, а денна процентна ставка - 1 %.

Додатком № 1 від 25 квітня 2025 року до договору № 281539 визначено графік розрахунків та загальну вартість кредиту. За графіком сума кредиту становить 8 000,00 грн, строк кредитування - 90 днів, загальна сума процентів за користування кредитом - 5184,00 грн. Перший платіж передбачено 08 травня 2025 року, наступні платежі - кожні 14 днів, а остаточний платіж - 23 липня 2025 року. Загальна сума платежів за графіком становить 15 184,00 грн.

Договір містить опис порядку його укладення в електронній формі. Відповідно до п.п. 7.2-7.10 договору позичальник проходить реєстрацію та ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, після прийняття рішення про надання кредиту отримує в особистому кабінеті індивідуальну частину договору та, у разі згоди із запропонованими умовами, підписує її за допомогою одноразового ідентифікатора.

У реквізитах договору навпроти даних ОСОБА_1 зазначено електронний підпис НОМЕР_5 . Таким самим електронним підписом підписано Додаток № 1 до договору.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , була ідентифікована Товариством у зв`язку з укладенням договору № 281539 від 25 квітня 2025 року.

У довідці зазначено, що акцепт договору позичальницею здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором KL7249, який 25 квітня 2025 року був направлений на номер телефону НОМЕР_4 .

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем подано інформаційну довідку ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Згідно з цією довідкою, 25 квітня 2025 року о 08 год 40 хв на підставі платіжної інструкції № A987845B376622CLY281539T2470644 ТОВ «ПрофітГід» здійснило переказ коштів від платника ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» у сумі 8 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ОЩАДБАНК». Номер транзакції - 44555-96019-44904, код авторизації - 700775, RRN - НОМЕР_6 . У призначенні переказу зазначено: «Выдача кредита #281539».

Номер платіжної картки отримувача, зазначений у довідці ТОВ «ПрофітГід», відповідає номеру платіжної картки, наведеному у реквізитах ОСОБА_1 в кредитному договорі № 281539 від 25 квітня 2025 року.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 281539 від 25 квітня 2025 року, складеною ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», станом на 20 лютого 2026 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 11513,60 грн, яка складається з 8 000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 3 513,60 грн простроченої заборгованості за процентами. Прострочена заборгованість за комісією у виписці зазначена у розмірі 0,00 грн.

У виписці також зазначено, що станом на 20 лютого 2026 року заборгованість за кредитним договором не погашена, а ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» нарахування процентів, пені та штрафів не здійснювало.

Відповідно до наведеної у виписці таблиці за період з 25 квітня 2025 року по 20 лютого 2026 року сальдо на кінець періоду становить: за простроченим тілом кредиту - 8000,00 грн, за простроченими процентами - 3 513,60 грн, за простроченою комісією - 0,00 грн; загальний залишок заборгованості - 11 513,60 грн.

19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідному реєстрі прав вимог. Відповідно до п. 4.1 договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 281539 від 25 квітня 2025 року. У витягу зазначено заборгованість у загальному розмірі 11 513,60 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 513,60 грн - за процентами, заборгованість за комісією - 0,00 грн.

На підтвердження здійснення фінансування за договором факторингу позивачем подано платіжні інструкції про перерахування ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» на користь ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» коштів із призначенням платежу за договором факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо укладення кредитного договору.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Досліджений судом кредитний договір № 281539 від 25 квітня 2025 року містить істотні умови кредитування, персональні дані ОСОБА_1 , її РНОКПП, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону, електронну адресу та номер платіжної картки.

Договором визначено суму кредиту - 8 000,00 грн, строк кредитування - 90 днів, до 23 липня 2025 року, фіксовану процентну ставку - 0,72 % на добу та порядок повернення кредиту і сплати процентів.

У реквізитах позичальниці міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором KL7249.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що одноразовий ідентифікатор KL7249 25 квітня 2025 року був направлений на номер телефону НОМЕР_4 , який зазначений у кредитному договорі як номер телефону ОСОБА_1 , та використаний для акцепту договору в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ».

Наведені докази у їх сукупності узгоджуються між собою за відомостями про особу позичальниці, номер кредитного договору, дату його укладення, номер телефону, платіжну картку та одноразовий ідентифікатор, а тому суд вважає доведеним факт укладення 25 квітня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 281539 в електронній формі.

Щодо надання кредитних коштів та виникнення обов`язку їх повернення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

На підтвердження виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту позивач подав підтвердження ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого 25 квітня 2025 року о 08 год 40 хв за платіжною інструкцією № A987845B376622CLY281539T2470644 здійснено успішний переказ 8 000,00 грн від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на платіжну картку № НОМЕР_1 із призначенням платежу «Выдача кредита #281539».

Номер платіжної картки отримувача коштів відповідає номеру платіжної картки, зазначеному у кредитному договорі в реквізитах ОСОБА_1 .

Таким чином, факт надання відповідачці кредитних коштів у сумі 8 000,00 грн підтверджується належними та взаємопов`язаними доказами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами договору остаточний строк повернення кредиту визначено 23 липня 2025 року.

Доказів повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів у сумі 8 000,00 грн матеріали справи не містять. Відповідачка відзиву на позов не подала, обставин отримання кредиту та наявності заборгованості не спростувала, доказів повного або часткового виконання грошового зобов`язання суду не надала.

За таких обставин суд вважає доведеною наявність у відповідачки непогашеної заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8 000,00 грн.

Щодо заборгованості за процентами та дотримання законодавчих обмежень.

Відповідно до умов п. 1.3 кредитного договору за користування кредитом відповідачка зобов`язалася сплачувати проценти за фіксованою ставкою 0,72 % на добу.

Пунктом 1.2 договору строк кредитування визначено у 90 днів, до 23 липня 2025 року.

Згідно з Додатком № 1 до договору загальна сума процентів за весь погоджений сторонами строк кредитування становила 5 184,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

За кредитним договором загальні витрати споживача визначено у розмірі 7 184,00 грн, загальний розмір кредиту - 8 000,00 грн, строк кредитування - 90 днів. Відповідно визначена договором денна процентна ставка не перевищує встановленого законом максимального розміру 1 %.

При цьому у цій справі позивач не заявляє до стягнення передбачену п. 1.4 договору комісію у розмірі 25 % суми кредиту, а просить стягнути лише заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 281539 станом на 20 лютого 2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 11 513,60 грн, з яких 8 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 3 513,60 грн - прострочена заборгованість за процентами. Заборгованість за комісією, пенею та штрафами відсутня.

Позивач окремого деталізованого розрахунку нарахування процентів у сумі 3 513,60 грн із зазначенням конкретного періоду такого нарахування до суду не подав.

Разом із тим зазначена обставина за встановлених у цій справі обставин не є підставою для відмови у стягненні заявленої суми процентів.

Умовами укладеного сторонами договору погоджено право кредитодавця на нарахування процентів за ставкою 0,72 % на добу протягом 90-денного строку кредитування, а загальний розмір процентів за весь цей строк згідно з графіком становив 5184,00 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість за процентами у розмірі 3 513,60 грн, тобто у сумі, яка не перевищує розміру процентів, що могли бути нараховані відповідно до погоджених сторонами умов протягом встановленого договором строку кредитування.

Суд виходить із того, що відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, наданих сторонами. Суд не вправі збільшувати заявлений позивачем розмір вимоги, встановлювати замість кредитора інший період нарахування процентів або формувати новий розрахунок заборгованості, який не був предметом заявлених вимог.

Заявлена позивачем сума процентів підтверджується випискою з особового рахунка та відображена у документах, якими оформлено відступлення права вимоги. Вона не перевищує обсягу процентного зобов`язання відповідачки, який випливає з умов кредитного договору та графіка розрахунків.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася, розміру заборгованості не заперечила, власного розрахунку не надала та доказів погашення процентів повністю або частково до суду не подала.

При цьому сама по собі процесуальна бездіяльність відповідачки не звільняє позивача від обов`язку доказування заявлених вимог, однак оцінюється судом у сукупності з поданими позивачем доказами, які відповідачкою не спростовані.

З огляду на погоджені сторонами умови кредитування, розмір передбачених договором процентів за строк кредитування, зміст виписки з особового рахунка та відсутність доказів погашення заборгованості суд вважає вимогу про стягнення 3 513,60 грн заборгованості за процентами обґрунтованою.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі прав вимог.

Пунктом 4.1 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 281539 від 25 квітня 2025 року у загальному розмірі 11 513,60 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 3 513,60 грн - заборгованість за процентами.

На підтвердження виконання фактором зобов`язань щодо фінансування позивачем також подано платіжні документи про перерахування коштів ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» за договором факторингу № 19122025/1.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено перехід до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 281539 від 25 квітня 2025 року в обсязі заявлених у цій справі вимог.

Висновки суду

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив, що між первісним кредитором та відповідачкою було укладено кредитний договір в електронній формі, відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн, однак у встановлений договором строк їх не повернула та проценти за користування кредитом у заявленому до стягнення розмірі не сплатила, а право вимоги за цим договором у подальшому перейшло до позивача.

Доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, свідчили про погашення заборгованості або про інший її розмір, відповідачка суду не надала.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягає задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 281539 від 25 квітня 2025 року у загальному розмірі 11 513,60 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту та 3513,60 грн - заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідачки 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18 червня 2026 року представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат, у якій зазначено, що фактичний розмір витрат на правничу допомогу у цій справі становить 15 500,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем подано договір про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року, акт про отримання правової допомоги від 08 червня 2026 року, рахунок № 08.06.2026-8 від 08 червня 2026 року та платіжну інструкцію № 2472 від 08 червня 2026 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правової допомоги вартість роботи адвоката визначена виходячи з погодинної оплати у розмірі 3 000,00 грн за одну годину фактично витраченого часу.

Згідно з актом про отримання правової допомоги адвокатом зазначено про витрачення на надання правничої допомоги у цій справі п`яти годин, а саме: 0,5 години на зустріч та консультацію щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості вартістю 1 500,00 грн; 3 години на складення та подання позовної заяви, підготовку доказів і додатків та аналіз судової практики вартістю 9 000,00 грн; 1,5 години на складення інших клопотань і заяв та моніторинг процесуального статусу справи вартістю 4 500,00 грн. Крім того, до акта включено 500,00 грн канцелярських витрат на виготовлення копій документів та відправлення поштової кореспонденції.

Платіжною інструкцією № 2472 від 08 червня 2026 року підтверджується перерахування ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» на користь Адвокатського бюро «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» 15 500,00 грн з призначенням платежу за правничу допомогу відповідно до рахунку від 08 червня 2026 року та договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року.

Таким чином, суд вважає підтвердженим факт понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги у заявленому розмірі.

Разом з тим факт сплати клієнтом адвокату погодженої між ними винагороди не означає, що така сума у повному обсязі автоматично підлягає покладенню на іншу сторону спору.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Водночас відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Верховний Суд розмежовує зменшення витрат на професійну правничу допомогу за критеріями співмірності, передбаченими частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та вирішення питання про їх розподіл відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України.

Так, у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 372/4830/23 Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру витрат за критеріями частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за клопотанням іншої сторони. Водночас суд з власної ініціативи або за наявності заперечень сторони може не покладати на іншу сторону понесені витрати повністю або частково, застосовуючи критерії частини третьої статті 141 ЦПК України, зокрема їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність предмету спору.

Отже, відсутність клопотання відповідачки про зменшення витрат не позбавляє суд обов`язку під час їх розподілу перевірити, яка частина фактично понесених позивачем витрат є обґрунтованою, необхідною та пропорційною конкретному спору.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини.

Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, щодо яких доведено, що вони були фактично і необхідно понесені, а їх розмір є розумним. При цьому домовленість між клієнтом та його представником щодо розміру винагороди створює зобов`язання між ними, однак сама по собі не є обов`язковою для суду при визначенні суми витрат, яка має бути компенсована іншою стороною.

Застосовуючи наведені критерії до обставин цієї справи, суд враховує, що спір стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, не містить значного обсягу спірних фактичних обставин чи складних правових питань, не потребував проведення експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу індивідуальних доказів чи формування особливої правової позиції.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачка відзиву та заперечень не подала, зустрічних вимог не заявляла, представник позивача участі в судових засіданнях не брав.

Позивач є фінансовою компанією, а предметом його діяльності, серед іншого, є реалізація прав вимоги за кредитними зобов`язаннями. Зміст поданого позову, характер доказів та правове регулювання спірних відносин свідчать про типовий характер цієї справи, що об`єктивно не вимагав значних часових затрат на формування правової позиції.

За таких обставин зазначення в акті трьох годин роботи адвоката на складення позовної заяви, підготовку додатків та моніторинг судової практики із визначенням вартості цих послуг у сумі 9 000,00 грн суд не вважає таким, що відповідає розумній необхідності витрат саме для цієї справи.

Так само зазначення 1,5 години та вартості 4 500,00 грн за «інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи» не містить конкретизації процесуальних документів, які були складені адвокатом станом на дату акта - 08 червня 2026 року, їх змісту та необхідності для розгляду цього спору.

При цьому заява про розподіл судових витрат, яка є наступним процесуальним документом представника позивача, подана до суду 18 червня 2026 року, тобто після складення зазначеного акта.

Суд також враховує, що заявлений до компенсації розмір витрат на правничу допомогу - 15 500,00 грн - перевищує ціну позову, яка становить 11 513,60 грн. Хоча саме по собі таке співвідношення не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат, у сукупності з типовим характером спору, його фактичною та правовою нескладністю, обсягом здійснених адвокатом процесуальних дій та відсутністю необхідності особистої участі представника у розгляді справи воно свідчить про непропорційність покладення всієї сплаченої позивачем суми на відповідачку.

Окремо суд враховує, що до заявлених 15 500,00 грн актом включено 500,00 грн канцелярських витрат на виготовлення копій документів та поштові відправлення без індивідуалізації їх розміру щодо конкретних дій у цій справі. Надані позивачем документи щодо поштових відправлень містять відомості про групові відправлення значній кількості адресатів та самі по собі не підтверджують понесення саме у справі ОСОБА_1 канцелярських та поштових витрат у заявленій сумі 500,00 грн.

Суд наголошує, що визначення розміру витрат, які підлягають покладенню на відповідачку, не є втручанням у договірні відносини між позивачем та адвокатом і не ставить під сумнів право останнього на отримання погодженого сторонами гонорару.

Позивач вправі був самостійно визначити умови оплати правничої допомоги та сплатити адвокату 15 500,00 грн. Однак при розподілі судових витрат суд вирішує інше питання - який розмір таких витрат, з огляду на конкретні обставини справи, є обґрунтованим, необхідним та пропорційним для покладення на іншу сторону.

Враховуючи характер спору, його складність, ціну позову, обсяг досліджених доказів, типовість правовідносин, обсяг фактично необхідної адвокату роботи та відсутність потреби в участі представника у судових засіданнях, суд вважає, що критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності відповідає покладення на відповідачку витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

У частині, що перевищує зазначений розмір, понесені позивачем витрати є наслідком погоджених ним з адвокатом умов оплати правничої допомоги та залишаються за позивачем.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 5 662,40 грн, з яких 2 662,40 грн - судовий збір та 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 287, 288, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 281539 від 25 квітня 2025 року у загальному розмірі 11 513 (одинадцять тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 60 копійок, з яких:

-8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за сумою кредиту;

- 3 513 (три тисячі п`ятсот тринадцять) гривень 60 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судові витрати у загальному розмірі 5 662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких:

-2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок - судовий збір;

-3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок - витрати на професійну правничу допомогу.

У покладенні на відповідачку решти понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене нею в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер