Рішення № 138893877, 11.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1340/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представниця позивача Сердійчук Я. Я. через систему «Електронний суд» звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами від 14.10.2019 року № 0931286337 та від 02.03.2020 року № 555122966808 у розмірі 31 200,26 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.10.2019 року між первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 0931286337, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн. строком на 36 календарних місяці. Крім цього, 02.03.2020 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 на підставі Заявки на пролонгацію від 02.03.2020 року до договору позики № 555122966808, відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555122966808 в сумі 2 000,00 грн. на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти. Зазначає, що вказані кредитні договори укладені у електронній формі з використанням електронного підпису позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Підписанням указаних договорів відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту приймаючи умови кредитних договорів. 18.12.2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за кредитним договором від 02.03.2020 року № 555122966808. Крім цього, 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за кредитним договором від 14.10.2019 року № 0931286337. Також, 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за кредитним договором від 14.10.2019 року № 0931286337. Так, 28.08.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за кредитним договором від 14.10.2019 року № 0931286337. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором від 14.10.2019 року № 0931286337 у розмірі 28 313,66 грн, з яких: - заборгованість за тілом кредиту 2 769,97 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25 543,69 грн. та заборгованість за кредитним договором від 02.03.2020 року № 555122966808, що становить 2 886,60 грн. та включає в себе заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 000,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 886,60 грн. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Крім цього, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

17.04.2026 року на адресу суду надійшли документи, витребувані ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2026 року у АТ «Універсал Банк».

Відповідач ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників про відкриття провадження у справі, а надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.

Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року, у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 року у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193, хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, ст. 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.

Крім цього, оскільки розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то відомості про стан розгляду справи також знаходились у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади України за вебадресою https://court.gov.ua/fair/.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від нього теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.12.2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до ТОВ «Інфінанс» заявку на отримання отримання кредиту, яку підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8r3v1l» /а.с. 41/.

Заповненням вказаної анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та уклав з ТОВ «Інфінанс» Договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту (далі Договір) у формі електронного документа, підписавши його одноразовим ідентифікатором «1s7w3z» /а.с. 44-46/.

До укладання Договору сторони підписали Пропозицію надання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628757488 від 01.12.2019 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931286337 від 14.10.2019 року укласти договір в якій визначили предмет Договору, порядок надання кредиту, порядок розрахунку процентів, права та обов`язки сторін, порядок та строки повернення кредиту, відповідальність та ін. /а.с. 42/.

01.12.2019 року відповідач ОСОБА_1 здійснив Акцепт оферти від 01.12.2019 року на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 2628757488 від 01.12.2019 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931286337 від 14.10.2019 року на умовах, визначених офертою, підписавши його одноразовим ідентифікатором «8r3v1l» /а.с. 43/.

Відповідно до п. 1.1. Договору товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту (надалі по тексту «кредит») для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (надалі Правила), які є невід`ємною частиною Договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Позивачем надано Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджені наказом директора ТОВ «Інфінанс» від 11.05.2019 року № 11/1 (надалі Правила) /а.с. 56-64/.

Згідно з п. 1.5.-1.6 Договору максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) складає 30 календарних днів. Діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті) становить 20 000,00 грн. Максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75 %.

Відповідно до п. п. 1.7.-1.10. Договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору позичальнику надається право користуватися кредитними коштами, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил. Дія цього Договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії Договору. Дія цього Договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між сторонами. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється Додатком до цього Договору. Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідного Додатку до цього Договору, якщо інше не встановлено у самому Додатку до цього Договорі або у чинному законодавстві Україні. Строк останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в п. 1.2. Договору.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4 000,00 грн. підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) від 08.09.2025 року № 3438_25908142728, згідно якого на виконання Договору про переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017 року було успішно перераховано 01.12.2019 року о 14:43 грошові кошти в сумі 4 000,00 грн., маска картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 43815668 /а.с. 32/.

Дана обставина також підтверджується довідкою, виданою первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» /а.с. 48/.

З наданої суду відповіді АТ «Універсал Банк» від 17.04.2026 року вбачається, що на банківську карту № НОМЕР_2 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 01.12.2024 року було здійснено перерахування грошової суми у розмірі 4 000,00 грн.

Відтак, з досліджених судом доказів вбачається, що номер платіжної картки, емітованої на ім`я ОСОБА_1 , збігається із тим, який зазначено відповідачем при укладенні договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором від 14.10.2019 року № 0931286337, заборгованість відповідача становить 50 466,49 грн. та складається з: 2 769,97 грн. заборгованість за тілом кредиту; 47 696,52 грн. заборгованість за нарахованими процентами /а.с. 49-54/.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 313,66 грн., з яких: 2 769,97 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 25 543,69 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за кредитним договором від 14.10.2019 року № 0931286337 /а.с. 67-78/.

Відповідно до Витягу з Додатку № 3 до Договору факторингу від 14.07.2021 року № 14-07/21, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 14.10.2019 року № 0931286337 у розмірі 28 313,66 грн. /а.с. 81/.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача /а.с. 82-87/.

Відповідно до Витягу з Додатку № 3 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 14.10.2019 року № 0931286337 у розмірі 50 466,49 грн. /а.с. 100/.

28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір № 28-08/2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача /а.с. 101-104/.

Відповідно до Витягу з Додатку № 3 до Договору № 28-08/2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 14.10.2019 року № 0931286337 у розмірі 50 466,49 грн. /а.с. 116/.

Крім цього, 02.03.2020 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» Заявку на пролонгацію Договору позики № 555122966808 від 02.02.2020 року укладено Договір позики № 555122966808001 (пролонгація) (надалі Договір), який підписано відповідачем шляхом накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «70502018» /а.с. 11-12/.

Згідно з п. 1.1. Договору на підставі заявки на пролонгацію від 02.03.2020 року до договору позики № 555122966808 тип позики «Миттєва позика», підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань позичальника по погашенні заборгованості по договору позики № 555122966808 в сумі 2 000,00 грн. на строк 30 днів календарних днів під 542,40 % річних.

За умовами п. п. 2.1.-2.2. Договору позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 0,30 грн. та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію 1,00 грн. не пізніше 02.03.2020 У разі не повної оплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою та оплати процентів за пролонгацію, вказаних в пункті 2.1 цього Договору, до 02.03.2020 року включно, заявка на пролонгацію анулюється позикодавцем та позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за позикою у строк відповідно до договору позики № 555122966808.

Відповідно до п. 3.1. Договору позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до цього договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.

Відповідно до Графіку платежів № 555122966808001-1, який є Додатком № 1 до Договору позики від 02.03.2020 року № 555122966808001, визначено дату повернення кредиту 01.04.2020 року, та загальну вартість кредиту 2 891,60 грн., який також підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «70502018» /а.с. 13/.

Крім цього, відповідач ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «70502018» підписав Паспорт позики до Договору позики від 02.03.2020 року № 555122966808001 /а.с. 14-15/.

Із довідки про ідентифікацію по договору № 555122966808001 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та акцептував договір шляхом використання одноразового ідентифікатора «70502018», який був надісланий 02.03.2020 року на номер телефону відповідача НОМЕР_3 /а.с. 19/.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором позики від 02.03.2020 року № 555122966808001, заборгованість відповідача становить 2 886,60 грн. та складається з: 2 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 886,60 грн. заборгованість за нарахованими процентами /а.с. 24/.

18.12.2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за Договором від 02.03.2020 року № 555122966808001 /а.с. 26-29/.

Відповідно до Витягу з Додатку № 3 до Договору факторингу від 18.12.2023 року № 18/12-2023, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідача за Договором позики від 02.03.2020 року № 555122966808001 у розмірі 2 886,60 грн. /а.с. 40/.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договори, укладені між сторонами в електронній формі, мають силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказані договори підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, та про те, що відповідач всі умови цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов.

Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , які стосуються підписання вищевказаних договорів, у матеріалах справи відсутні, а відтак суд дійшов висновку про те, що між первісними кредиторами та відповідачем виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 09.04.2025 року у справі № 522/6195/20.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за договорами, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

За умовами договорів сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним заборгованості та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту саме у такому розмірі.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Матеріалами справи підтверджено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по тілу кредиту та прострочених відсотків за кредитом.

Водночас, суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості до суду не подав, як і доказів неотримання ним кредитних коштів.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у заявленому розмірі 31 200,26 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору /а.с. 134/.

Позовні вимоги задоволено, а тому судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. потрібно покласти на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 02.07.2024 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Бурдюг Т. В. укладено Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року /а.с. 123-125/.

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується заявкою на надання юридичної допомоги № 813 від 01.01.2026 року, витяг з Акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 13 000,00 грн. /а.с. 129-130/.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 року по справі № 275/150/22 зазначив, що керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Водночас, загальна вартість правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 13 000,00 грн, що, на переконання суду, не відповідає критерію справедливості у заявленому розмірі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 року у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. ст. 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).

Зазначене узгоджується також із висновками Великої плати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14.06.2023 року у справі № 357/8277/19, від 22.05.2024 року у справі № 206/4841/20, від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22, від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23, від 02.04.2025 року у справі № 925/457/23.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, аналізуючи надані докази та виходячи з того, що суд дійшов висновку про незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість у розмірі 31 200 (тридцять одну тисячу двісті) гривень 26 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі5 000 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/1340/26. Рішення не набрало законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: Постигач О.Б.