Ухвала суду № 138892714, 11.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44608/25-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судового засідання - Романенко Д.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Пономаря С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа № 757/44608/25-ц за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрити провадження у цивільній справі № 757/44608/25-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

27.10.2025 на адресу суду від представника відповідача Пономаря С.Г. надійшли пояснення на позовну заяву, зі змісту яких убачається, що у прохальній частині, останнім були заявлені клопотання, а саме: про закриття провадження у справі; про залишення позову без розгляду; про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Так, у судовому засіданні на обговорення були поставленні клопотання сторони відповідача, які були заявлені представником відповідача у відзиві на позов, а саме:

У судовому засіданні представник відповідача всі свої клопотання підтримав, просив задовольнити.

Щодо клопотання про залишення позову без розгляду, вказав, що позивач одночасно звернувся до суду з двома позовами, які ґрунтуються на одних і тих самих фактичних обставинах та мають взаємопов`язаний предмет спору. Такі дії свідчать про недобросовісне користування процесуальними правами та є зловживанням процесуальними правами, спрямованим на створення штучного паралельного судового розгляду.

У зв`язку з викладеним просив суд визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами, застосувати до нього передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, заходи процесуального примусу та залишити позовну заяву без розгляду.

Щодо клопотання про закриття провадження вказав, що провадження у даній цивільній справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Зазначив, що позовні вимоги ґрунтуються на оскарженні документа, який фактично не існує та не породжує жодних правових наслідків. Крім того, позивач просить зобов`язати Банк відновити доступ до банківського рахунку, однак у позивача відсутні відкриті рахунки в АТ «Ощадбанк», що унеможливлює виконання заявленої вимоги. При цьому до позовної заяви не додано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт відкриття позивачем рахунку в Банку, а також не зазначено реквізитів такого рахунку, що не дає можливості ідентифікувати об`єкт спірних правовідносин.

Окрім цього, позивач просить визнати недійсним рішення Банку, помилково вважаючи його одностороннім правочином. Водночас рішення Банку, яке оскаржується, не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а тому вимоги про визнання його недійсним не можуть бути предметом судового розгляду в обраномуп способі захисту.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги не стосуються існуючого об`єкта цивільних правовідносин, а предмет спору між сторонами фактично відсутній. У зв`язку з цим, керуючись пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, просив суд закрити провадження у справі.

Щодо клопотання про розгляд справи в закритому режимі, вказав що у справі наявні документи та інформація, які містить банківську таємницю, а тому наявні підстави для слухання справи у закритому режимі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала щодо заявлених стороною відповідача клопотань та просила відмовити у їх задоволенні.

Зазначила, що відповідач подав до суду письмові пояснення після спливу встановлених ЦПК України, процесуальних строків для подання відзиву та інших заяв по суті справи, при цьому будь-яких клопотань про поновлення або продовження відповідного процесуального строку не заявляв. За своїм змістом подані письмові пояснення фактично містять заперечення проти позову, правове обґрунтування позиції відповідача та оцінку доказів, тобто є заявою по суті спору, яка за своїм змістом відповідає відзиву на позовну заяву. Таким чином, відповідач фактично намагається обійти встановлений процесуальним законом порядок подання відзиву та наслідки пропуску відповідного строку.

Крім того, у прохальній частині письмових пояснень відповідачем викладено низку процесуальних клопотань, які відповідно до вимог ЦПК України, повинні подаватися як окремі процесуальні документи з належним обґрунтуванням та зазначенням правових підстав для їх задоволення.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду зазначила, що позивачем до матеріалів справи надано належні докази того, що інша справа, на яку посилається відповідач, була залишена без розгляду. Відтак відсутні передбачені законом підстави для залишення без розгляду даної позовної заяви.

За наведених обставин відповідач, заявляючи відповідні клопотання, фактично зловживає своїми процесуальними правами, що призводить до безпідставного затягування розгляду справи та суперечить принципам добросовісності й процесуальної економії.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію учасників розгляду, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, дослідивши доводи клопотання про залишення позову без розгляду та притягнення позивача до відповідальності, матеріали справи та перевіривши їх на відповідність вимогам цивільного процесуального законодавства, суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, якщо метою таких дій є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Разом із тим визнання дій учасника справи зловживанням процесуальними правами не може ґрунтуватися виключно на самому факті подання двох позовів. Для застосування наслідків, передбачених статтею 44 ЦПК України, суд повинен встановити наявність сукупності обставин, які свідчать про недобросовісність процесуальної поведінки особи, тотожність або аналогічність поданих позовів та спрямованість таких дій на маніпулювання автоматизованим розподілом справ чи інше перешкоджання здійсненню правосуддя.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас заявником не надано належних і допустимих доказів того, що подані Позивачем позови є тотожними за сторонами, предметом та підставами, а також не доведено, що їх подання мало на меті маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями або інше зловживання процесуальними правами.

Крім того, залишення позовної заяви без розгляду, допускається лише у випадках, прямо передбачених статтею 257 ЦПК України. Обставини, на які посилається заявник, самі по собі не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, а передбачені пунктом 10 частини першої статті 257 ЦПК України, підстави можуть бути застосовані лише за умови встановлення судом тотожності позовів та інших визначених законом обставин. Таких обставин під час розгляду клопотання судом не встановлено.

За таких обставин, суд доходить висновку, що доводи клопотання є необґрунтованими, а підстав для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, застосування до нього заходів процесуального примусу та залишення позовної заяви без розгляду не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Крім того, дослідивши доводи клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під відсутністю предмета спору, слід розуміти ситуацію, коли на момент звернення до суду або під час розгляду справи між сторонами не існує спірних матеріальних правовідносин або спірний об`єкт припинив своє існування, у зв`язку з чим відсутня необхідність у судовому захисті.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати незаконним рішення банку та зобов`язати відповідача відновити доступ до банківського рахунку.

Отже, між сторонами існує спір щодо наявності чи відсутності порушеного права Позивача, який підлягає вирішенню судом по суті.

Доводи представника відповідача, про те, що позивач не має відкритих рахунків у банку, не надав доказів їх відкриття, не зазначив реквізитів рахунку, а також оскаржує документ, який, на думку відповідача, не існує або не є правочином, стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог та належності і допустимості поданих доказів.

Такі обставини підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті та оцінці судом відповідно до статей 76-81, 89 ЦПК України.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ненадання позивачем належних доказів на підтвердження заявлених вимог може бути підставою для відмови в задоволенні позову, однак саме по собі не свідчить про відсутність предмета спору та не є підставою для закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд доходить висновку, що заявником фактично наведено доводи щодо необґрунтованості позовних вимог, які мають бути перевірені під час вирішення спору по суті, а не в порядку вирішення питання про наявність підстав для закриття провадження. Підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, у даному випадку відсутні, у зв`язку з чим клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Крім того, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у закритому судовому засіданні, посилаючись на те, що матеріали справи містять відомості, які становлять банківську таємницю.

Дослідивши клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною восьмою статті 7 ЦПК України, розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається, якщо відкритий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за наявності інших підстав, установлених законом.

Саме по собі посилання представника відповідача на наявність у матеріалах справи документів, які містять відомості, що становлять банківську таємницю, не є достатньою підставою для розгляду всієї справи у закритому судовому засіданні. У клопотанні не наведено конкретних обставин, які б свідчили, що відкритий розгляд справи неминуче призведе до розголошення інформації, яка охороняється законом, та не обґрунтовано неможливість забезпечення захисту такої інформації менш обмежувальними процесуальними засобами.

Крім того, принцип гласності судового процесу є однією з основних засад цивільного судочинства, а проведення закритого судового засідання є винятком, який підлягає застосуванню лише за наявності достатніх та належно обґрунтованих підстав.

При цьому, суд враховує, що положення статті 7 ЦПК України, встановлюють презумпцію відкритості судового розгляду, тоді як проведення закритого судового засідання є винятком із загального правила. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна довести існування реальної загрози розголошення охоронюваної законом інформації саме внаслідок відкритого судового розгляду та обґрунтувати неможливість захисту такої інформації іншими процесуальними засобами, зокрема шляхом дослідження окремих документів без їх публічного оголошення, обмеження розголошення персональних даних чи іншої конфіденційної інформації.

Суд також бере до уваги, правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої закритий розгляд є виключенням із принципу гласності та застосовується лише у випадках, прямо передбачених законом або за наявності належного обґрунтування необхідності такого обмеження.

Водночас, обов`язковий розгляд справи у закритому судовому засіданні щодо банківської таємниці передбачений лише для окремої категорії справ - про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю (глава 12 розділу IV ЦПК України), а не для будь-якого цивільного спору, в матеріалах якого містяться документи, що містять таку інформацію.

Оскільки, представником відповідача не наведено конкретних обставин та не подано належних доказів того, що відкритий розгляд цієї справи призведе до розголошення банківської таємниці чи унеможливить захист прав та інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відступу від принципу гласності судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Керуючись ст.ст. 2,7, 13, 44, 76-81, 89, 7, 255, 257, 258-261 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача Пономаря Сергія Григоровича про залишення без розгляду позовної заяви у рамках цивільної справи № 757/44608/25-ц - відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача Пономаря Сергія Григоровича про закриття провадження у справі у рамках цивільної справи № 757/44608/25-ц - відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача Пономаря Сергія Григоровича про розгляд справи у закритому судовому засіданні - відмовити.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає та може бути оскаржена лише одночасно з оскарженням рішення суду у справі.

Повний текст ухвали складено 11.08.2026

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА