Ухвала суду № 138878844, 05.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 758/13051/23

Провадження №: 1-кп/752/1059/26

У Х В А Л А

05.08.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 (ВКЗ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (ВКЗ), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (ВКЗ),

захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (ВКЗ), ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

потерпілої ОСОБА_22 ,

у ході проведення у приміщенні суду у місті Києві відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12022000000000707, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2022, за обвинуваченням

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

3.ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України;

4.ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

5.ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України,

6.ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

7.ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України;

8. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України;

9.ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України;

10.ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України;

11.ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Голосіївським районним судом міста Києва проводиться підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12022000000000707, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.

22.06.2026 у підготовчому судовому засіданні суд перейшов до розгляду клопотання ОСОБА_23 про скасування арешту майна, яке надійшло в системі "Електронний суд" 08.06.2026. Відповідно до цього клопотання ОСОБА_23 просить скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Печерського району м. Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5809/23-к на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099748132224).

Як слідує з вказаного клопотання на стадії досудового розслідування за клопотанням прокурора було накладено арешт на майно, в якому громадянин ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 виступає як обтяжувач, із забороною на відчуження, розпорядження майном, зокрема на належну ОСОБА_23 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена квартира не належить обвинуваченим, не описана в обвинувальному акті, не є предметом злочинного посягання, перебування її тривалий час в арешті порушує права ОСОБА_25 на мирне володіння майном, позбавляє права вільно розпоряджатися ним. Також у клопотанні зазначено, що наразі іпотека не припинена, між сторонами договору позики досягнуто домовленість про продаж земельної ділянки з метою погашення заборгованості, проте такий продаж унеможливлюється наявністю арешту.

Розгляд клопотання було відкладено на 04.08.2026.

31.07.2026 в системі "Електронний суд" від ОСОБА_23 надійшло клопотання про розгляд клопотання про скасування арешту майна за його відсутності.

04.08.2026 в судовому прокурор заперечив проти задоволення клопотання ОСОБА_23 , надав письмові заперечення, вказав, що підстави для арешту майна не відпали, адже подані заявником та наявні у сторони обвинувачення документи спростовують доводи про непов`язаність майна з цим кримінальним провадженням, оскільки усі юридично значимі дії щодо квартири вчинені 13.10.2022 одним і тим же приватним нотаріусом ОСОБА_6 , яка протягом кількох годин припинила попередню іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_9 , зареєструвала перехід права власності до ОСОБА_23 за ціною 1 324 853 грн та зареєструвала нову іпотеку на ОСОБА_24 під договір позики 1 076 213,90 грн, що вказує на те, що квартира переміщувалася між особами, пов`язаними з організацією, а набуття її ОСОБА_23 не є самостійним добросовісним придбанням, а елементом того самого механізму, який становить предмет обвинувачення. Також прокурор зауважив, що іпотека на користь ОСОБА_24 не припинена, договори є речовими доказами та підлягають дослідженню по суті, заявлена мета продажу квартири спрямована на реалізацію предмета іпотеки в інтересах іпотекодержателя, що створює ризик відчуження майна та унеможливлює відшкодування шкоди потерпілим.

Заслухавши виступи учасників, дослідивши наявні документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання про скасування арешту майна та наявність достатніх підстав для його задоволення.

Як слідує з наявних документів 13.10.2022 ОСОБА_23 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , уклав договір позики з громадянином ОСОБА_24 , виконання грошових зобов`язань за яким було забезпечено іпотечним договором, який також був укладений 13.10.2022, відповідно до якого ОСОБА_23 передав в іпотеку ОСОБА_24 .

Згідно з текстом обвинувального акта від 30.10.2023, громадянин ОСОБА_24 не є учасником кримінального провадження № 12022000000000707 та, як вже з`ясовував суд та вказував про це в ухвалі від 15.09.2025, у статусі підозрюваного він не перебував.

У той же час, за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні № 12022000000000707 на стадії досудового розслідування вжито заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу від 15.02.2023 у справі № 757/5802/23-к, відповідно до якої, серед іншого, накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_24 із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: на земельні ділянки (кадастрові номери: 3221884000:37:045:0049, 3221884400:09:055:0799, 3221884400:09:055:0800, 3221886001:03:234:6021, 3221886001:03:234:6025, 3221886001:03:234:6026, 3221886001:03:234:6027, 3221886001:03:234:6028, 3221886001:03:234:6029, 3221886001:03:234:6030, 3223181501:01:040:0093, 8000000000:90:890:0153), будинки та квартири у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: АДРЕСА_10, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ), на належний ОСОБА_24 транспортний засіб VOLKSWAGEN TIGUAN д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , а також накладено арешт на майно, щодо якого ОСОБА_24 виступає як обтяжувач, із забороною на відчуження, розпорядження майном (земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945900:01:095:0602, 3210945900:01:095:0628, 3221884000:33:018:6024, 3221884000:33:018:6124, 3221884000:33:018:7119, 3221886000:03:165:0739, 3221886001:03:234:6025, 3223181501:01:040:0096), нерухоме житлове майно за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_9 (нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень №16) (літера А), за адресою: АДРЕСА_9 (нежилі приміщення № 1- 3 (групи приміщень № 18) (в літ. А).

Як вказано в ухвалі слідчого судді від 15.02.2023 в ході досудового розслідування встановлено групу осіб, які об`єдналися в стійке злочинне угрупування, при цьому вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини, а саме: використовують шахрайські схеми на ринку нерухомості на території України, що веде за собою підробку правовстановлюючих документів та внесення неправдивих відомостей до державного реєстру майнових прав на нерухоме майно. Також встановлено, що особи, діючи у складі групи з чітким розподілом ролей, підшукують осіб з числа соціально не захищених верств населення, а саме: людей з інвалідністю, ветеранів війни, людей похилого віку, пенсіонерів та людей, які зловживають алкогольними напоями, входять до них в довіру та шляхом обману змушують підписувати ряд документів, а в деяких випадках підроблюють такі документи, які в подальшому використовують для перереєстрації їх нерухомого майна на свою користь. Згідно з оперативною інформацією, ОСОБА_24 причетний до привласнення нерухомого майна на свою користь шляхом підписання договорів без участі власників квартир, шляхом обману або шляхом підробки документів та є одним з "гаманців" для квартир, які здобуто злочинним шляхом.

За описаною ухвалою слідчого судді арешт накладено як на майно, що належить ОСОБА_24 , так і на нерухоме майно, власником якого не був та не є ОСОБА_24 , проте щодо якого він набув прав іпотекодержателя.

Про накладення арешту на майнові права ОСОБА_24 в тексті ухвали слідчого судді не йшлося і відповідне мотивування відсутнє.

Підстав для обтяження майна, яке належить іншим особам (за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 , ОСОБА_31 ), і щодо якого у ОСОБА_24 виникли майнові права іпотекодержателя в ухвалі слідчого судді не наведено.

Як вбачається з наявних матеріалів кримінальної справи та пояснень учасників, після постановлення цієї ухвали про накладення арешту, завершивши досудове розслідування, орган досудового розслідування та прокурор не висунули ОСОБА_24 підозр у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень в межах цього кримінального провадження. Також не мало місце виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_24 , а обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022000000000707 скеровано до суду з обвинуваченнями проти ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. З ст. 358 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_32 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28. ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.

Судом проаналізовано та з`ясовано, що майно, на яке накладено арешт за ухвалою слідчого судді від 15.02.2023 та щодо якого наразі розглядається клопотання про скасування арешту (квартира за адресою: АДРЕСА_2 ) не фігурує в обвинувальному акті взагалі та не є майном, яке стало об`єктом злочинного посягання обвинувачених за висунутими епізодами й обвинуваченнями. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вказана квартира, на яку накладено арешт, не належить потерпілим, її власником є громадянин України ОСОБА_23 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), набув права власності на неї 13.10.2022.

Також даними вказаних реєстрів стверджується, що з власності ОСОБА_23 ця квартира не вибувала, ні громадянин ОСОБА_24 , ні будь-хто з обвинувачених не набував на неї право власності.

При цьому суд враховує, що 13.10.2022 ОСОБА_24 в якості позикодавця та ОСОБА_23 в якості позичальника уклали договір позики на суму 1 076 213,90 грн зі строком повернення до 13.10.2023. Та, як вказувалося вище, з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором позики 13.10.2022 між тими ж сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , предметом іпотеки за яким виступила належна іпотекодавцю на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідно до заявленого ОСОБА_23 клопотання, він позбавлений можливості вчиняти юридично-значимі дії зі своєю власністю через наявність обтяження у кримінальному провадженні, щодо якого він не має жодного стосунку.

Як зазначає прокурор, квартира, стосовно якої розглядається питання про скасування арешту, пов`язана з кримінальним провадженням, основне зобов`язання за позикою не виконане, іпотека не припинена, а отже підстави арешту не відпали, договори мають бути досліджені судом як речові докази, у разі відчуження квартири виникає ризик унеможливлення відшкодування шкоди потерпілим, 13.10.2022 о 18:55 припинено попередню іпотеку щодо цієї квартири, де іпотекодерджателем була ОСОБА_9 , о 19:08 зареєстровано перехід права власності до ОСОБА_23 , о 19:39 зареєстровано нову іпотеку на ОСОБА_24 .

Розглядаючи заявлене клопотання про скасування арешту майна, суд виходить з того, що арешт майна, в розумінні кримінально-процесуального закону, є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У ч. 2 ст. 170 КПК України закріплено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як зазначалося вище, арешт полягає у тимчасовому, а саме: обмеженому в часі, позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, тобто його застосування пов`язане з втручанням у право власності особи.

Разом з тим, метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, і застосовується він за клопотанням прокурора, слідчого, а в окремих випадках - цивільного позивача.

З огляду на відсутність висунутого ОСОБА_24 та/або ОСОБА_23 обвинувачення у цьому чи інших кримінальних провадженнях, відсутність повідомлень про підозру, яка була б вручена ОСОБА_24 та/або ОСОБА_23 , відсутність у ОСОБА_23 процесуального статусу учасника кримінального провадження № 12022000000000707, квартира АДРЕСА_1 є такою, що не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5802/23-к не містить правових пояснень та нормативного обґрунтування потреби, доцільності, підстав для накладення тимчасового обтяження на цю квартиру,яка належить громадянину ОСОБА_23 та яку громадянин ОСОБА_23 передав в якості забезпечення виконання своїх грошових зобов`язань іншій особі.

Також ні ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5802/23-к, ні доводи прокурора, ні дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, не дозволили, навіть побічно, з`ясувати, що описаний об`єкт нерухомості, право власності на яке зареєстроване за громадянином ОСОБА_23 , був чи може бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, що інкриміновані обвинуваченим, що він зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що він є предметом чи був об`єктом кримінально протиправних дій, або ж того, що він здобутий кримінально протиправним шляхом, що порушує права потерпілого/потерпілих.

Відомостей про проведення огляду такої квартири під час досудового розслідування, не отримано.

Також слід зауважити, що під час накладення арешту фактично не було перевірено чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи третьої особи, і чи не порушує це справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом та завданнями кримінального провадження. Зокрема, навіть не було встановлено власника цієї квартири, не з`ясовано його думку з приводу накладення обтяження.

Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказують на те, що ця квартира, на момент накладення арешту, не перебувала у власності обвинувачених, не перебувала у власності потерпілих, а тому відповідної функції забезпечення кримінального провадження в частині компенсаторної і забезпечуваної ролі вони нести не можуть.

Крім того, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000707 завершено, сторона обвинувачення зібрала та готова представити суду докази на підтвердження висунутого обвинувачення, цілі застосування описуваного заходу забезпечення кримінального провадження, з огляду на його тимчасовість, слід вважати такими, що реалізовані і подальше продовжуване застосування арешту не слід вважати доцільним.

Заперечення прокурора суд відхиляє як недоречні та зауважує, що у суду не має жодних правових підстав надавати правову оцінку цивільно-правовим відносинам, які склалися між громадянином ОСОБА_24 та громадянином ОСОБА_23 в межах розгляду цього кримінального провадження, адже договір позики та іпотечний договір від 13.10.2022,квартира АДРЕСА_1 не згадується в обвинувальному акті, який затвердив уповноважений прокурор і який надійшов на розгляд до суду. І відповідні правові підстави не з`являться навіть і ході судового розгляду цього кримінального провадження. Посилання на можливість задоволення майнових позовів потерпілих за рахунок майна, щодо якого стороння для цього кримінального провадження особа виступає обтяжувачем, або ж задоволення мети спеціальної конфіскації за рахунок цього майна обґрунтовано може бути оцінене як пряме посягання на права сторонніх осіб, становити собою безпідставне порушення права на мирне володіння майном. Теза про необхідність надання оцінки дійсності правочинів (позики, іпотеки) під час судового розгляду видається сумнівною з тих самих мотиві, оскільки жодному з обвинувачених не ставиться в провину дії, які б мали своїм наслідком недійсність такого правочину. Крім того, оспорення чинності правочину є правом його учасника, іншої заінтересованої особи і для цього наявна передбачена процедура, врегульована Цивільним Кодексом України (в частині застосування норм матеріального права) та Цивільним процесуальним Кодексом України (в частині застосування норм процесуального права). Під час розгляду кримінального провадження судове слідство не здійснюється, адже це не компетенція суду проводити слідчі дії. Сторона обвинувачення ні під час заявлення клопотання про накладення арешту на майно (що слідує з тексту ухали від 15.02.2023), ні під час досудового розслідування (що слідує з тексту обвинувального акта), не виявила протиправності у правочинах, що укладалися між ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , а тому суд не повинен надавати їм оцінку в ході розгляду кримінального провадження № 12022000000000707, обвинувальний акт в якому направлений до суду для розгляду по суті. місцевий загальний суд у межах кримінального провадження, в якому обвинувальний акт переданий для розгляду по суті, не є інституцією, яка вправі утримувати в обтяженні предмет іпотеки, за яким іпотекодавець, який є позичальником, не виконав своєчасно грошове зобов`язання перед позикодавцем-іпотекодержателем, адже сторони цих правочинів праві самостійно врегульовувати свої правовідносини та мають законний спосіб вирішення спорів (претензійний, судовий).

Підсумовуючи все викладене вище, суд доходить висновку про те, що арешт в частині майна, яке належало і належить ОСОБА_23 на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 накладено необґрунтовано.

Більше того, передумови для продовжуваного застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не вбачаються.

Конституцією України (ст. 41) кожному гарантується право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також визначається право приватної власності як непорушне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;

У ст. 319 Цивільного кодексу України унормовано, що здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, де передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перша та найбільш важлива вимога цієї статті полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі цієї статті.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції" (п. 69 і 73) такого необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

На підставі викладеного, суд вважає за належне скасувати арешт (обтяження), накладене за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 № 757/5802/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000707 в частині майна, що належить ОСОБА_23 .

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 8, 9, 84, 98, 174, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання ОСОБА_23 про скасування арешту майна, задовольнити.

2. Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 № 757/5802/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000707 в частині арешту, накладеного на (дослівно) АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1077948132224).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 11.08.2026 о 09:45

Суддя ОСОБА_1