Ухвала суду № 138875544, 05.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 6/201/896/2026

ЄУН 201/14064/25

Соборний районний суд міста Дніпра

У Х В А Л А

05 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника стягувача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за заявою ОСОБА_1

стягувач - ОСОБА_3 ,

про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

установив:

У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Рішенням суду Соборного районного суду міста Дніпра від 17лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 травня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено частково. Суд ухвалив: стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, і не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03 листопада 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 678,27 грн.

Додатковим рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5 000 грн, шляхом переказу коштів на рахунок: IBAN НОМЕР_3 , АТ Універсалбанк», МФО 322001, ЄДРПОУ 21133352.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат за послуги правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

До Соборного районного суду міста Дніпра від боржниці ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить визнати виконавчий лист, виданий Соборним районним судом міста Дніпра, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат за послуги правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що вона повністю виконала рішення суду в цій частині, а саме сплатила на користь стягувача витрати за послуги правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн до відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа.

Від представника стягувача до суду надійшло заперечення на заяву заявниці, в якому виловився проти задоволення заяви, оскільки, ураховуючи те, що боржницею вказані невірні реквізити стягувача, а саме РНОКПП, грошові кошти не були зараховані на рахунок ОСОБА_3 .

Заявниця заперечувала проти доводів представника стягувача та вказала, що, на її думку, вона вірно зазначила реквізити згідно рішення суду і наполягала на задоволенні заяви.

Судом було задоволено клопотання представника стягувача та ухвалою суду від 16 липня 2026 року витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо обставин зарахування коштів, що сплачені боржницею, на рахунок стягувача.

На виконання вказаної узвали було отримано відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від № БТ/5674 від 22 липня 2026 року, в якій зазначено, що на рахунок №НОМЕР_3 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 відкритого в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК», не було зараховано кошти від гр. ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 за платіжними інструкціями №9417-2435-4773-9182 AT «ПРИВАТБАНК» від 04 червня 2026 року та №9419 0597-1827-4635 AT «ПРИВАТБАНК» від 22 червня 2026 року у зв`язку з невірно зазначеними реквізитами отримувача, а саме коду отримувача. Кошти було повернуто в Банк відправника 04 червня 2026 року та 22 червня 2026 року відповідно. Код отримувача, для фізичної особи, має містити десять цифр, що відповідає реєстраційному номеру облікової картки платника податків (РНОКПП). Банк не може зарахувати кошти на рахунок клієнта, якщо платник не вірно вказав реквізити отримувача, у тому числі код отримувача.

Заявниця у судовому засіданні 05 серпня 2026 року підтвердила той факт, що грошові кошти повернулись AT «ПРИВАТБАНК» та повідомила, що нею було повторно здійснено перерахування коштів на рахунок стягувача у підтвердження чого надала квитанції №574611869 та №574611939 від 03 серпня 2026 року на суму 5000 грн. Ураховуючи це, наполягала на задоволенні заяви.

Представник стягувача у судовому засіданні 05 серпня 2026 року підтвердив факт зарахування витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн на рахунок стягувача згідно квитанцій №574611869 та №574611939 від 03 серпня 2026 року, тому не заперечував проти задоволення заяви.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.432 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Установлено, що на виконання додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у цій справі Соборним районним судом міста Дніпра було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрат за послуги правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

Згідно квитанції №574611939 від 03 серпня 2026 року боржницею було протягом розгляду заяви повністю сплачено в добровільному порядку витрати за послуги правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн, проти чого не заперечував і стягувач.

Ураховуючи наведе, оскільки судом установлено факт добровільного виконання боржником рішення суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Представник стягувача звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 23 817,50 грн, шляхом переказу коштів на рахунок: IBAN НОМЕР_3 , АТ Універсалбанк»), МФО 322001, ЄДРПОУ 21133352.

В обґрунтування зазначає, що саме робота адвоката призвела до того, що АТ Універсал Банк підтвердив позицію сторони Відповідача та спростував твердження Позивача про те, що жодних помилок з її сторони при сплаті не було. В свою чергу, Відповідач не просто не зміг своєчасно отримати грошові кошти, а ще й додатково залучав адвоката для доведення відповідних обставин (які і підтвердив АТ Універсал Банк).

Заявниця просила відмовити у задоволення клопотання стягувача (його представника) про стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на її думку, діяла добросовісно. Усі її дії були спрямовані саме на добровільне виконання рішення суду. Наполягала на тому, що вказувала реквізити стягувача правильно згідно рішення суду, в якому ці реквізити зазначені ті, які зазначав представник відповідача у заяві і які вважає невірними, тому не можна покладати на неї тягар помилкових дій іншої сторони. Також звернула увагу суду на те, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу вочевидь не є розумною та співмірною до складності та характеру предмет розгляду і акцентувала увагу на тому, що спір виник у зв`язку з неправильними діями саме відповідача, який продовжує невиконання обов`язків зі сплати аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20 виснувала, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи установлено, що на підтвердження адвокатських повноважень та понесених ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги від 24 листопада 2025 року; додаток № 1 «тарифи» до договору про надання правничої допомоги від 24 листопада 2025 року; опис послуг, наданих клієнту по справі № 201/14064/25 від 30 липня 2026 року; акт надання правничої допомоги від 30 липня 2026 року; ордер на надання правничої допомоги серія АХ № 1305817, згідно з якими вартість послуг становить 23 817,50 грн, і складається з: 1. складання заперечень на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (відповідно до рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021, адвокатський гонорар - від 0,5 мзп); 2. участь у судовому засіданні Соборного районного суду м. Дніпра 09.07.2026 (відповідно до рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021, адвокатський гонорар - від 0,5 мзп за судодень); 3. складання адвокатського запиту до АТ Універсал Банк в інтересах Клієнта (відповідно до рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021, адвокатський гонорар - від 0,25 мзп); 4. складання клопотання про витребування доказів (відповідно до рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021, адвокатський гонорар - від 0,5 мзп); 5. участь у судовому засіданні Соборного районного суду м. Дніпра 16.07.2026 (відповідно до рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021, адвокатський гонорар - від 0,5 мзп); 6. участь у судовому засіданні Соборного районного суду м. Дніпра 05.08.2026 (відповідно до рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021, адвокатський гонорар - від 0,5 мзп).

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності втіленно, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення справи.

Положення частини дев`ятої статті 141 ЦПК України не містять жодних виключень щодо виду судових витрат, які не підлягають розподілу за правилами цієї норми, а, отже, застосовуються як до розподілу витрат зі сплати судового збору, так і витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року в cправі № 922/4278/21).

У цій справі встановлено, що заявницею ОСОБА_1 було прийнято рішення у добровільному порядку виконати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2026 року та здійснено платіж і при цьому дійсно зазначено невірні РНОКПП стягувача, у зв`язку з чим грошові кошти не були зараховані на рахунок останнього, а були повернуті до банку, з якого заявниця здійснювала платіж. Незважаючи на обґрунтовані заперечення представника стягувача заявниця не перевірила у банку, з якого здійснювала платіж, чи дійсно транзакція відбулась та чи вірно нею зазначені реквізити, натомість продовжила наполягати на правильності вказаних реквізитів, що зумовило здійснення запитів до банківської установи та неодноразове відкладення розгляду справи.

Указані дії заявниці зумовили додаткові витрати стягувача на оплату послуг адвоката для доведення відсутності підстав стверджувати про добровільне виконання рішення суду, зокрема: складення запитів, клопотань, участі у судових засіданнях.

Отже, суд кваліфікує таку поведінку заявниці як неправильні дії, що зумовили додаткові витрати стягувача на правничу допомогу, що є підставою для відступу від загального принципу пропорційності розподілу судових витрат у цивільному процесі та можливість віднесення судових витрат іншої сторони на заявницю.

Водночас, з огляду на заперечення заявниці щодо розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з принципів змагальності, диспозитивності, розумності та справедливості, ураховуючи категорію складності справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заява представника ОСОБА_3 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 1500,00 грн.

На підставі ст. 137, 141, 260, 353, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий Соборним районним судом міста Дніпра, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрат за послуги правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати за послуги правової допомоги 1 500 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя Т.В. Давидовська