Ухвала суду № 138875545, 04.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/3053/26

Номер провадження 1-кп/201/333/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі угоду про визнання винуватості від 04 червня 2026 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026040000000317 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2026 року в судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 надано угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026040000000317 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України.

Як вбачається з наданої угоди ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України, тобто у наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища та у наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене повторно.

Сторони дійшли згоди, що обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення ним кримінальних правопорушень повинно бути призначено покарання: за ч. 1 ст. 369 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 369 КК України у виді 3 років позбавлення волі із штрафом у вигляді 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим сторонами узгоджено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі із штрафом у вигляді 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. На підставі ст. 75 КК України сторонами узгоджене звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком, який має встановити суд.

Прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами цієї угоди покарання. В межах розгляду угоди про визнання винуватості надав матеріали досудового розслідування необхідні для її розгляду.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та її підзахисним та призначити узгоджене сторонами угоди покарання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив свою добровільну позицію щодо укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити та призначити йому покарання узгоджене з прокурором. Зазначив, що після укладення угоди він уклав контракт та є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 з 22 липня 2026 року.

Після видалення суду до нарадчої кімнати, розгляд угоди про визнання винуватості поновлено для з`ясування питань, що мають суттєве значення в межах розгляду наданої угоди.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що при узгодженні сторонами угоди покарання за ч. 2 ст. 369 КК України він дійсно допустив юридичну помилку та не зазначив рішення стосовно додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке відповідно до санкції інкримінованого злочину є альтернативним. Просив вважати це юридичної помилкою та призначити покарання за ч. 2 ст. 369 КК України без конфіскації майна з підстав відсутності у обвинуваченого будь-якого майна.

Наполягав на розгляді угоди про визнання винуватості від 04 червня 2026 року у наданій редакції з урахуванням допущеної ним юридичної помилки, яку він виправив в усному порядку.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала правову позицію прокурора ОСОБА_3 та зазначила, що під час укладення угоди про визнання винуватості нею питання щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації майна залишилось поза увагою, оскільки у її підзахисного відсутнє майно, і тому це не обговорювалося з прокурором.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав правову позицію захисника ОСОБА_4 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст наданої угоди про визнання винуватості від 04 червня 2026 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026040000000317, суд приходить до переконання про неможливість затвердження даної угоди, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону.

В частині 7 ст. 474 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі, у разі, якщо умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону, а також, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Відповідно до вимог ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер та тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Тож, зазначені вище обставини, які прокурор зобов`язаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог ст. ст. 470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.

Частиною 8 статті 474 КПК України визначено, що до моменту видалення суду до нарадчої кімнати сторони угоди мають право ініціювати зміни до укладеної угоди та у разі досягнення згоди укласти нову угоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК України.

Санкцією ч. 2 ст. 369 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років із штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з конфіскацією майна або без такої.

Між тим, як вбачається із змісту наданої суду угоди про визнання винуватості, всупереч зазначеним вище вимогам прокурор при узгодженні покарання за ч. 2 ст. 369 КК України не відобразив узгодженого сторонами угоди рішення щодо передбаченого санкцією цієї норми кримінального закону додаткового покарання, яке є альтернативним, зокрема, не вказав «з конфіскацією майна або без такої».

Під час поновлення розгляду угоди та з`ясування судом цього питання прокурор ОСОБА_3 підтвердив допущену ним юридичну помилку при складанні угоди про визнання винуватості та вказав, що дійсно не відобразив в угоді узгоджене сторонами рішення про призначення основного покарання за ч. 2 ст. 369 КК України без додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

При цьому, прокурор ОСОБА_3 стверджував, що сторонами угоди узгоджено основне покарання за ч. 2 ст. 369 КК України без призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, з огляду на відсутність у обвинуваченого будь-якого майна, та вважав за можливе виправити цю юридичну помилку в усному порядку та розглянути надану угоду у такій редакції.

Водночас, такі твердження прокурора ОСОБА_3 не узгоджуються із доводами сторони захисту, яка зазначила, що питання призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна не обговорювалося у зв`язку із відсутністю майна у ОСОБА_5 , та також залишилось поза увагою захисту.

Отже, наведені обставини викликають у суду об`єктивні сумніви, що обговорення сторонами угоди при узгодженні покарання питання щодо призначення передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке є альтернативним, мало місце.

Відтак, за наведених підстав суд доходить висновку, що узгоджене сторонами угоди покарання за ч. 2 ст. 369 КК України не відповідає вимогам кримінального закону, зокрема, санкції цієї норми, а посилання прокурора на допущену ним при укладанні угоди юридичну помилку, яка може бути виправлена в усному порядку є неспроможними та такими, що не відповідають вимогам ч. 8 ст. 474 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 65 КК України, ст. ст. 369-372, 376, 470, 474 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В затвердженні угоди про визнання винуватості від 04 червня 2026 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026040000000317 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369 КК відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 30 хвилин 04 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1