Рішення № 138872941, 10.08.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1095/26

Номер провадження 2/717/639/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Кудиби З. І.,

секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») Паладич А О. подала до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 3604905 від 14 квітня 2023 р. в розмірі 31 930,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке.

14 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3604905 в електронній формі з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6 400,00 грн строком на 360 днів.

Умовами договору передбачено стандартну процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,00 % на день, яка застосовується протягом усього строку кредитування. Разом із тим договором визначено право позичальника на застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,90 % на день у разі виконання ним умов Програми лояльності, зокрема своєчасної сплати першого платежу або здійснення часткового дострокового погашення кредиту у встановлений договором строк. У разі невиконання зазначених умов проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою, при цьому її застосування не вважається зміною умов договору чи погіршенням становища позичальника, оскільки кредит було надано саме на таких умовах.

28 листопада 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (найменування якого в подальшому змінено на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу № 01.02-77/23, на підставі якого, відповідно до реєстру прав вимоги, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3604905 від 14 квітня 2023 року.

Посилаючись на зазначені обставини та невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 31 930,00 грн, яка, за розрахунком позивача, складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 400,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 25 530,00 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Одночасно судом витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо надходження грошових коштів на рахунок відповідача.

13 липня 2026 року до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом матеріали, які підтверджують факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

З урахуванням позиції представника позивача та відповідно до вимог статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що 14 квітня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 3604905, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 6 400,00 грн строком на 360 днів. Умовами договору передбачено обов`язок позичальника здійснювати сплату процентів за користування кредитом кожні 30 днів відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з умовами договору, тип процентної ставки є фіксованим. Стандартна процентна ставка за користування кредитними коштами становить 2,00 % на день та застосовується протягом усього строку кредитування. Водночас договором передбачено можливість застосування до позичальника зниженої процентної ставки у розмірі 0,90 % на день у разі належного виконання ним умов Програми лояльності, зокрема своєчасної сплати першого платежу або часткового дострокового погашення кредиту у встановлені договором строки.

У разі невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню за стандартною процентною ставкою, при цьому застосування такої ставки не є зміною умов кредитного договору, оскільки кредит було надано саме на умовах її застосування.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора Н965 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти у розмірі 6 400,00 грн були перераховані на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_2 .

Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду, відповідно до якої 14 квітня 2023 року на вказаний рахунок відповідача зараховано грошові кошти у розмірі 6 400,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно здійснив реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, створивши особистий кабінет на його офіційному вебсайті, після чого подав заявку на отримання кредитних коштів із зазначенням необхідних персональних даних.

Також встановлено, що відповідач пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування, у тому числі з індивідуальною частиною кредитного договору та Правилами надання грошових коштів у позику, які є його невід`ємною частиною, та підтвердив свою згоду на їх застосування.

Таким чином, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору та вчинив усі необхідні дії, спрямовані на його укладення, а використання одноразового ідентифікатора при підписанні договору свідчить про належне волевиявлення сторони на набуття передбачених ним прав та обов`язків. За відсутності авторизації в особистому кабінеті та підтвердження правочину за допомогою одноразового ідентифікатора укладення кредитного договору було б неможливим.

Отже, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема стосовно суми кредиту, строку його повернення, розміру та порядку сплати процентів, у зв`язку з чим зазначений договір є належним та допустимим доказом виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Подібні правові висновки щодо належності укладення кредитних договорів в електронній формі викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Укладеним договором факторингу підтверджується перехід права вимоги за спірним зобов`язанням. Так, 28 листопада 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (найменування якого змінено на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу № 01.02-77/23, відповідно до умов якого, згідно з реєстром прав вимоги, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3604905 від 14 квітня 2023 року.

Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є належним позивачем у даній справі та має право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копією договору факторингу та витягом з реєстру прав вимоги.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або особистого немайнового права чи інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у тій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло відповідне зобов`язання.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу таких прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт також може відступити фактору свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника або з моменту настання визначеної договором події, якщо інше не передбачено договором. У такому разі додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом може бути фізична або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, а фактором банк або інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції відповідно до закону.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1048 та частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України кредитор має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок сплати яких визначаються договором. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін застосовується лише в межах строку кредитування, погодженого сторонами. Після спливу цього строку право кредитора на нарахування процентів припиняється.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, визначених договором, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі та порядку, встановлених сторонами.

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 3604905 від 14 квітня 2023 року становить 31 930,00 грн, з яких 6 400,00 грн заборгованість за основним боргом та 25 530,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Суд перевірив поданий позивачем розрахунок заборгованості, співставив його з умовами кредитного договору та іншими матеріалами справи і дійшов висновку, що він є арифметично правильним, відповідає умовам договору та відповідачем не спростований.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, а саме судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 930,00 грн та судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 313, 19, 7681, 89, 141, 206, 259, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 3604905 від 14 квітня 2023 року у розмірі 31 930 (тридцять одна тисяча дев`ятсот тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Кудиба