Рішення № 138866547, 31.07.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/90/2026

Справа № 679/852/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючої судді Сопронюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.12.2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №570471179 на суму 12000 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка підписала договір за допомогою одноразового ідентифікатора TXKM-2645.

Перед укладенням кредитного договору відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подала Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшла належну перевірку, ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

У подальшому відповідачка ОСОБА_1 отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору; надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Одночасно з підписанням договору первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачкою у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Отже, сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачці 18.12.2023 грошові кошти у розмірі 12000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку вона вказала у Заявці при укладенні кредитного договору, шляхом ініціювання через банк провайдер, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Однак відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала наслідок чого за нею утворилася заборгованість.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до цього договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну його дії.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №272 від 20.02.2024 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023.

19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024 до договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023 у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

29.05.2025 позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) уклали договір факторингу №29/05/25-Е, предметом якого є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до умов договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023 на загальну суму 57758,40 грн., з яких: 12000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 45758,40 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Позивач зазначив, що укладання договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.

Окрім того, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором.

Оскільки, станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023 в розмірі 57758,40 грн., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Універсал Банк».

14.07.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник відповідачки - адвокат Пузін Д.М. надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс». В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ ФК «Ейс». Однак, на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 грошові зобов`язання ОСОБА_1 за договором №570471179 від 18.12.2023 ще не існували, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Таким чином, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідачки на момент укладення договору факторингу не існувало.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).

Окрім того, відповідно до висновку, зробленого в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, якщо договір відступлення права вимоги був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Представник відповідачки зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018. Наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатками до договору та його невід`ємною частиною.

Представник відповідачки вважає, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не доведено факту переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», тому наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

24.07.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача Поляков О.В. надіслав до суду додаткові пояснення, які просив прийняти та врахувати при ухваленні рішення. Зазначив, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019. В подальшому ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024.

Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 - 31.12.2024.

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Пунктом 1.3 вказаного договору факторингу визначено, що під правом вимоги розуміються всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2 договору факторингу визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п.1.5 договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.

Згідно п.4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

20.02.2024 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №272 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 27362,40 грн. Відповідно, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 20.02.2024, відповідно до підписаного сторонами Реєстру прав вимоги №272. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Представник позивача звертає увагу суду, що 20.02.2024 підписано Реєстр прав вимог №272, тобто вже після укладення кредитного договору 18.12.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 . Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов`язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.

В подальшому, 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024. Предметом договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024 до договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023 на загальну суму 57758,40 грн. Тобто, передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності договору факторингу - до 31.12.2024. Отже, перехід права вимоги стосувався дійсного, чинного на той момент зобов`язання.

Надалі, 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023.

Так, відповідно до п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 57758,40 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025.

Враховуючи наведене, представник позивача вважає, що позивач підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.

Представник позивача також зазначив, що сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступлені права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Згідно з умовами договору факторингу, Клієнт зобов`язувався передати Фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого був включений кредитний договір №570471179 від 18.12.2023, укладений 20.02.2024, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не виникло в майбутньому, як помилково стверджує представник відповідачки.

Що стосується оплати за договором факторингу, то перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачається в договорі факторингу, а тому позивач не зобов`язаний надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги.

До позовної заяви позивачем долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належними доказом стверджувати, що фактор набув права вимоги. Крім того, договір факторингу судом нечинним не визнавався, а тому він є правомірним та обов`язковим до виконання. Водночас, разом з позовною заявою позивачем надано докази на підтвердження факту сплати сум фінансування за договорами факторингу.

Також представник позивача вказав, що надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, №19/1224-01 від 19.12.2024 та №29/05/25-Е від 29.05.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, в них зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Вказані витяги з реєстру прав вимоги документи містять всі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами.

Отже, право вимоги за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023 передано ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлений належним чином, з дотриманням вимог встановлених законодавством України.

04.08.2025 та 08.08.2025 до суду надійшла запитувана інформація від АТ «Універсал Банк» стосовно рахунків ОСОБА_1 , на виконання ухвали суду від 23.06.2025.

12.08.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник відповідачки - адвокат Пузін Д.М. надіслав до суду клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, в якому просив на підставі ч.1 ст.78 ЦПК України, при прийнятті рішення по страві не брати до уваги відповідь АТ «Універсал Банк» (вхідний номер: 4625 від 08.08.025). В обґрунтування даного клопотання зазначив, що відомості, що становлять банківську таємницю, а саме: інформацію про рахунки ОСОБА_1 , отримано на підставі ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.06.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а не на підставі рішення суду в рамках окремого провадження в порядку передбаченому Главою 12 Розділу IV ЦПК України, тому відповідь АТ «Універсал Банк» не може бути прийнята до уваги під час прийняття рішення по справі.

04.12.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача Поляков О.В. надіслав до суду заперечення на клопотання (заяву) про визнання доказу недопустимим, в яких зазначив, що витребування доказів, зокрема інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється ухвалою суду, а не рішенням. Відповідно до ст.ст.84, 260 ЦПК України, ухвала постановляється судом у разі вирішення процесуальних питань, до яких належить, зокрема, витребування доказів від третіх осіб. Це підтверджується практикою застосування процесуального законодавства, згідно з яким витребування доказів є проміжною процесуальною дією, що не вирішує спір по суті, а лише забезпечує можливість збору необхідної для справи інформації. У законодавстві України термін "рішення" використовується у широкому значенні і стосується будь-якого акту суду, який законно передбачає отримання інформації.

Таким чином, ухвала суду про витребування банківської інформації повністю відповідає вимогам чинного законодавства та судової практики. Відтак, будь-які заперечення щодо того, що інформація, яка становить банківську таємницю, може надаватися лише на підставі рішення суду не відповідають чинному процесуальному законодавству України та практиці судів.

На підставі наведеного, представник позивача просив клопотання представника відповідача від 12.08.2025 залишити без задоволення, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.12.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , на підставі заявки на отримання грошових коштів в кредит від 18.12.2023, укладено договір кредитної лінії №570471179, у формі електронного документа, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 12000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (п.2.1. договору).

Згідно п.п.2.2 - 2.5 договору, сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути в розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 12000 грн. 18.12.2023 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п.п.3.2-3.3 договору, сторони погодили, що встановлений в п.3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z= 30 - (Х-Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 3204 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Пунктами 8.1 - 8.2 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

Відповідно до п.п.8.3, 8.3.1, 8.3.2 договору, протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредиту визначаються наступним чином:

- за період від дати видачі кредиту до 17.01.2024 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 324,850 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,890 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - дисконтна процентна ставка);

- у разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 17.01.2024 проценти нараховуються за ставкою 812,820 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,230 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процента ставка).

Згідно п.8.4. договору, після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до п.п.7.1 - 7.2.2 договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 17.01.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7 договору.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 17.01.2029 (п.7.3 договору).

Згідно п.п.11.1.-11.2 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього договору, для цілей ініціювання отримання нових траншів чи пролонгацій, сторони використовують логін та пароль від особистого кабінету, в якості простого електронного підпису позичальника в розумінні Закону України «Про електронні довірчі послуги» (п.14.2 договору).

Відповідно до п.14.10 договору позичальник підтверджує, що, зокрема:

- отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах;

- інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Цей договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п.14.12 договору).

Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника - ОСОБА_1 , її місце проживання, податковий номер НОМЕР_2 , електронну адресу, номер телефону ( НОМЕР_3 ), а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором (TXKM), відправлено 18.12.2023 о 22:50:22, введено 18.12.2023 о 22:51:57, що також підтверджується даними згенерованого QR коду.

Додатком до даного договору кредитної лінії №570471179 від 18.12.2023 є паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», в якому зазначено розмір кредиту, відсотки за користування ним та інші умови, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (2645).

Довідка щодо дій позичальника в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» підтверджує факт одержання ОСОБА_1 , на вказаний нею в договорі і Заявці номер телефону НОМЕР_3 , одноразового ідентифікатора TXKM-2645, дату та час підписання договору №570471179 від 18.12.2023, а також дату та час перерахування їй грошових коштів.

Відповідно до платіжного доручення №6е218b97-8ea4-4afe-841c-ee9e72559118 від 18.12.2023, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило переказ грошових коштів в сумі 12000 грн., згідно договору №570471179 від 18.12.2023 для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 , код 3781801428, НОМЕР_1, номер якої співпадає з номером карти, зазначеної відповідачкою у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 18.12.2023.

Як вбачається з довідки ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» від 24.05.2025, АТ «ОТП Банк» за дорученням ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило платіжну операцію, а саме: 18.12.2023 о 22:52:12 здійснило переказ грошових коштів у розмірі 12000 гривень на рахунок отримувача НОМЕР_1, банк отримувача АТ «Універсал Банк», отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Крім цього, згідно інформації АТ «Універсал Банк» №БТ/6383 від 04.08.2025, наданої на виконання ухвали суду від 23.06.2025, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), банк емітував платіжну картку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_5 ). Номер телефону НОМЕР_6 є фінансовим номером телефону за платіжною картою № НОМЕР_1 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Також АТ «Універсал Банк» надало інформацію про рух коштів по картці № НОМЕР_1 за період з 18.12.2023 по 23.12.2023, з якої вбачається, що 18.12.2023 о 22:52:10 на вказану картку було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 12000 грн., що відповідає сумі кредиту, що отримана відповідачкою згідно умов договору №570471179 від 18.12.2023.

З наведеного також вбачається, що реквізити електронного платіжного засобу, вказані відповідачкою у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 18.12.2023 співпадають з реквізитами банківської картки, що була відкрита на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» і на яку 18.12.2023 зараховано кошти в сумі 12000 грн.

Отже, первісний кредитор - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023, складеного ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», станом на 20.02.2024 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 27362,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн., заборгованість за процентами 15362,40 грн. Вказаний розрахунок свідчить про те, що відповідачка не виконувала умови кредитного договору, не повертала кредит та не сплачувала відсотки за користування ним.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі - Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (далі - Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Перелік кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог. Право вимоги означає всі права Клієнта за кредитними договорами в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Строк дії договору закінчується 28.11.2019.

У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до вказаного договору факторингу: №19 від 28.11.2019; №26 від 31.12.2020; №27 від 31.12.2021; №31 від 31.12.2022; №32 від 31.12.2023, за якими строк дії договору факторингу продовжувався до 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024 відповідно.

У витязі з Реєстру прав вимоги №272 від 20.02.2024 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, зазначено відповідачку ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023, заборгованість за основною сумою боргу 12000 грн., заборгованість по відсотках 15362,40 грн., загальна сума заборгованості 27362,40 грн. Відтак, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023.

З акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №272 від 20.02.2024 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 вбачається, що станом на 31.12.2024 ТОВ «Таліон Плюс» здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №272 від 20.02.2024 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 19.12.2024 загальний розмір заборгованості становить 57758,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн., заборгованість за процентами - 45758,40 грн.

19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» (далі - Клієнт) та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» (далі - Фактор) укладено договір факторингу №19/1224-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У витязі з Реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024 до договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024, зазначено ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023, заборгованість за основною сумою боргу 12000 грн., заборгованість по відсотках 45758,40 грн., загальна сума заборгованості 57758,40 грн. Відтак, до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023.

Факт здійснення оплати за право вимоги згідно договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024 та реєстру №1 від 19.12.2024 підтверджується платіжною інструкцією №330 від 20.12.2024.

29.05.2025 позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (далі - Фактор) та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» (далі - Клієнт) уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому - передачі Реєстру боржників.

Відповідно до акту прийому - передачі Реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право грошової вимоги за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023 до ОСОБА_1 на суму 57758,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн., заборгованість за процентами - 45758,40 грн. Відтак, до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023.

Факт здійснення оплати фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 підтверджується платіжними інструкціями №243 від 04.06.2025, №245 від 04.06.2025, №246 від 05.06.2025, №247 від 05.06.2025, №248 від 06.06.2025.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023, складеної ТОВ «ФК «Ейс», станом на 05.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором не погашена і становить 57758,40 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12000 грн., прострочена заборгованість за процентами - 45758,40 грн.

Враховуючи те, що згідно п.11.1 договору кредитної лінії №570471179 від 18.12.2023 строк його дії становить 5 років, а згідно п.8.6. договору проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» здійснювалося правомірно відповідно до умов вказаного кредитного договору.

Всупереч умовам договору кредитної лінії №570471179 від 18.12.2023 відповідачка не виконала свого зобов`язання, після відступлення права вимоги ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунки первісного кредитора. Докази погашення відповідачкою ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023 в матеріалах справи відсутні.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Так, відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Оскільки кредитний договір №570471179 від 18.12.2023 укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який нею особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.

Отже, договір кредитної лінії №570471179 від 18.12.2023 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України. Досліджені судом докази свідчить про те, що відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру відсотків за користування кредитом та порядку їх сплати і уклали в належній формі кредитний договір.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір №570471179 від 18.12.2023 в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Матеріали справи не містять, а відповідачка та її представник не надали суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Відповідачка також не надала належних та допустимих доказів того, що вона не підписувала кредитний договір електронним підписом.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт укладення в електронній формі договору кредитної лінії №570471179 від 18.12.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» і ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст.1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання перед відповідачкою виконав у повному обсязі, у той час як ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за кредитним договором не виконала.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору вчиненням відповідного правочину у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом вказаних норм, майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад; б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування за рахунок відступлення права вимоги; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги та її ринковою вартістю тощо.

Додатково, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (п.48) Велика Палата Верховного Суду навела ознаки договору факторингу, зазначивши, що предметом договору є надання фінансової послуги за плату, а мета полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансування. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі №910/8115/19 (п.76-83) зазначено, що право вимоги може мати номінальну та реальну вартість. Реальна вартість права вимоги формується з урахуванням ринкових умов та ліквідності вимоги. Сторони договору відступлення мають право на власний розсуд визначити ціну, яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги. Оскільки сторони не обмежені номінальною вартістю, сама по собі різниця між номіналом боргу та ціною його продажу не може вважатися порушенням чи підставою для визнання договору недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Доки ця презумпція не буде спростована судом, обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25.

В матеріалах справи наявна належно завірена копія договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», згідно з яким право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (пункт 1.3.). За умовами пункту 4.1. договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог. Дія вказаного договору факторингу неодноразово продовжувалася, згідно з додатковими угодами до договору факторингу, що містяться в матеріалах справи та досліджені судом.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 вказав, що належним доказом факту набуття прав вимоги є підписані договори про відступлення та реєстри договорів, які містять дані за конкретним кредитним договором.

На підставі наданих суду договорів факторингу та реєстрів відбулася заміна кредитодавця, а тому до позивача ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором №570471179 від 18.12.2023, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 .

У даній справі встановлено, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило поетапно: від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФК «Ейс». В матеріалах справи містяться витяги з реєстрів прав вимоги, в яких зазначена інформація щодо боржника ОСОБА_1 та розмір її заборгованості за кредитним договором.

Суд зазначає, що за змістом укладених договорів факторингу та положень статті 1078 ЦК України, момент переходу права вимоги до нового кредитора пов`язаний із підписанням реєстру прав вимог, який є невід`ємною частиною основного договору.

Оскільки позивачем надано суду копії договорів факторингу та витяги з відповідних реєстрів, які містять ідентифікуючі дані щодо боржника та кредитного договору №570471179 від 18.12.2023, факт належного відступлення права вимоги є повністю доведеним. Вказані витяги містять всю необхідну інформацію для ідентифікації переданого права вимоги, що узгоджується з висновками Верховного Суду.

Щодо тверджень представника відповідачки про недопустимість відступлення права вимоги за договором факторингу, укладеним раніше виникнення самого кредитного зобов`язання, суд наголошує, що положення ст.1078 ЦК України прямо передбачають можливість відступлення майбутньої вимоги. Таким чином, перехід права вимоги від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до наступних кредиторів, включно з позивачем ТОВ «ФК «Ейс», є правомірним та підтвердженим реєстрами прав вимог.

Не знайшли свого підтвердження і доводи представника відповідачки про відсутність доказів оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, оскільки в матеріалах справи знаходиться акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №272 від 20.02.2024 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якого станом на 31.12.2024 ТОВ «Таліон Плюс» здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №272 від 20.02.2024 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, правомірно перейшло право вимоги до відповідачки за договором кредитної лінії №570471179 від 18.12.2023 у розмірі 57758,40 грн.

Щодо клопотання представника відповідачки - адвоката Пузіна Д.М. про визнання недопустимим доказом відповіді АТ «Універсал Банк» суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.258 ЦПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів з дотриманням вимог ст.ст.83, 84 ЦПК України. Відтак, розглянувши вказане клопотання, суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області 23.06.2025 постановила ухвалу, в якій, зокрема, задовольнила клопотання про витребування доказів та витребувала в АТ «Універсал Банк» інформацію про рахунок відповідачки та факт зарахування на нього кредитних коштів, що відносяться до банківської таємниці.

Враховуючи те, що витребування доказів, які відносяться до банківської таємниці, було здійснено на підставі ухвали судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.06.2025 в порядку передбаченому ст.84 ЦПК України, а ухвала є одним із видів судового рішення, суд приходить до висновку, що інформація від АТ «Універсал Банк» одержана з дотриманням вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання такого доказу недопустимим.

Відтак, клопотання представника відповідачки - адвоката Пузіна Д.М. про визнання недопустимим доказом відповіді АТ «Універсал Банк» задоволеню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №570471179 від 18.12.2023 у розмірі 57758,40 грн, з яких: 12000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 45758,40 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І., протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткову угоду №25770839256 до договору №29/05/25-01 від 29.05.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, довіреність ТОВ «ФК «Ейс» на ім`я адвоката Тараненко А.І. від 29.05.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956, відповідно до яких позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу, надану представником адвокатом Тараненком А.І., що пов`язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у загальному розмірі 7000 грн.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час відповідачка, яка належним чином повідомлялася про розгляд справи судом, не скористалася своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про неспівмірність таких витрат.

Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу з огляду на положення ч.4 ст.137 ЦПК України суд вважає співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, оскільки вони відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 516, 526, 530, 610, 625, 628, 629, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 5, 10-13, 76-80, 89, 131, 141, 244-246, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №570471179 від 18.12.2023 в розмірі 57758,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., а всього: 9422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02175 м.Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс №2005.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідачки: адвокат Пузін Денис Миколайович, РНОКПП НОМЕР_7 , місцезнаходження: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Гагаріна, 8/69.

Суддя О.В. Сопронюк