Рішення № 138866095, 10.08.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1789/26

Провадження № 2/459/769/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачки, в якому просив стягнути заборгованість за Договором №5166500 від 09.12.2024 року у розмірі 30 377,93 грн., а також за Договором №2234559 від 19.04.2025 року у розмірі 19 199,98 грн. та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5166500 (надалі - Договір № 5166500), відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 10 000 гривень строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки, однак ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 26 січня 2026 року на підставі договору факторингу № 01.02-2/26 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс». Отже, ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю відповідачки за договором № 5166500 у розмірі 30 377,93 грн, з яких 8 999,75 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 378,18 грн заборгованість за процентами, 5 000 грн комісія. Крім цього, 19 квітня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2234559 (надалі - Договір № 2234559), за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 4 000 грн строком на 360 днів. Представник позивача зазначає, що кредитодавець свої зобов`язання виконав, однак ОСОБА_1 належним чином кредит не погасила, внаслідок чого виникла заборгованість. 27 січня 2026 року на підставі договору факторингу № 01.02-4/26 право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс». В тому числі, ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю відповідачки за договором № 2234559 у розмірі 19 199,98 грн, з яких 3 999,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 200 грн заборгованість за процентами, 8 000 грн штрафні санкції. Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачкою вищевказаних договорів представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 05.05.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.

31.07.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), яка містяться в матеріалах справи та які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №2692971 від 05.05.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с.71). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка є повідомлена про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 10 серпня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 31 липня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 10 серпня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.12.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5166500 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір №5166500) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с. 11-16).

Згідно п.1.2 Договору №5166500 сума кредиту складала 10 000 гривень.

Відповідно до п.1.3 Договору №5166500 строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п.1.4 Договору №5166500 тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.1.4.1 - стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.3 цього договору;

Відповідно до п.1.5 Договору №5166500 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: п.1.5.1 - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9 664,43 % річних.

Згідно п.1.6 вказаного Договору №5166500 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: п.1.6.1 - за стандартною ставкою 46 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до п.2.1 Договору №5166500 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 2.2 Договору №5166500 сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох робочих днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 25.03.2023 року або 26.03.2023 року.

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами згідно п. 2.1. Договору (п. 2.4. Договору №5166500).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5. Договору №5166500).

Крім цього, у відповідності до п. 3.1. Договору №3483739 нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно п.4.1 Договору №5166500 сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в п. п. 4.3 Договору.

Підписанням Договору №5166500 відповідач підтвердив, що перед укладенням цього договору йому в чіткій та зрозумілій формі надано інформацію, вказану в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщену на Вебсайті; за спеціальною формою (Паспорт споживчого кредиту), відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; він ознайомився з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які розміщені на веб-сайті та затверджені наказом №67-ОД від 14.06.2021. Клієнт підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил (п.9.9. Договору №5166500 ).

У додатку №1 до Договору №5166500 від 09.12.2024, яким є Таблиця загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит зазначено: дату видачі кредиту/дату платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чисту суму кредиту, суму платежу за розрахунковий період, суму кредиту за договором погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту (а. с. 19).

Також 09.12.2024 року відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання ТОВ «Лінеура Україна» коштів у позику, з врахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 (а. с. 17-18).

Крім цього, ОСОБА_1 було підписано Інформаційне повідомлення позичальника, яке містить анкетні дані відповідача, які є аналогічними даними, зазначеним у Договорі, а також Інформаційне повідомлення позичальника містить електронний підпис відповідача (одноразовий ідентифікатор «71490») (а. с. 39).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який адресований ТОВ «Лінеура Україна», між їхніми підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019.

Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Лінеура Україна»: 09.12.2024 на суму 10 000 грн., маска картки № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 589556458, призначення платежу: зарахування 10 000 грн на карту НОМЕР_3 (а. с. 30).

26.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-2/26, у відповідності до якого клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура України» передало (відступило) фактору Товариству з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» права вимоги, а фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту за відступлення прав вимог фінансування, у тому числі й щодо переходу прав вимоги до відповідача ( надалі - Договір факторингу №01.02-2/26) (а. с.30-33).

Згідно з 3.1.3. Договору факторингу №01.02-2/26 право вимоги переходить до фактора з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 4.1 Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами (відповідно до реєстру боржників). Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2, 4.3. Договору факторингу №01.02-2/26 сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2 261 184,38 (два мільйони двісті шістдесят одна тисяча сто вісімдесят чотири) гривні 38 коп. Фактор сплачує клієнту фінансування, шляхом перерахування Клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1 цього Договору, на рахунок клієнта, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підпис сторонами цього Договору. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок клієнта, вказаного в Розділі 14 цього Договору, грошових коштів в сумі, що вказана в п. 4.1 цього Договору.

На виконння вимог Договору факторингу ТзОВ «Свеа Фінанс» було сплачено ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти в сумі 2 261 184 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 26.01.2026 (а.с.34 на звороті).

Відповідно до додатку №1 - витягу з реєстру боржників до Договору факторингу ТзОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №5166500 в розмірі 30 377,93 грн, з яких 8 999,75 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 378,18 грн заборгованість за процентами, 5 000 грн комісія (а. с. 80).

Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, боргу не погасив, позивач просить стягнути з нього наявну заборгованість в примусовому поряду у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Крім цього, 19.04.2025 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2234559 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - Договір №2234559 (а. с. 37-34).

Згідно п.1.2 Договору №2234559 на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.1.3 Договору №2234559 сума кредиту (загальний розмір) складає 4000 гривень 00 копійок.

Згідно з п.1.4 Договору №2234559 строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.1.5 Договору №2234559 тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п1.5.1. Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит); 1.5.2. Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 18.05.2025 року включно; 1.5.2.1. Знижена процентна ставка 1.95% в день та застосовується в період дії стандарної процентної ставки, відповідно до наступних умов.

Згідно п.1.6 Договору №2234559 мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п.1.7 Договору №2234559 денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: п. 1.7.1. - 0.971% в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (13 980,00грн./4 000,00грн. ) / 360дн. ? 100 % = 0.971% в день; п. 1.7.2. - 0.886% в день, якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (12 762,00грн./4 000,00грн.) / 360дн. ? 100 % = 0.886% в день

Згідно з п.1.8. Договору №2234559 загальні витрати на дату укладення Договору складають: п. 1.8.1. - 13 980,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; або 12 762,00 грн., якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Відповідно до п.1.9.Договору №2234559 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:.13 574,76 % річних, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; або 4 213,66% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Відповідно до п. 2.1 Договору №2234559 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Згідно з п. 2.2 Договору №2234559 сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п.2.4 Договору №2234559 кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 Договору №2234559 проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п. 3.2 Договору №2234559 до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Згідно з п.5.1 Договору №2234559 сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.п.5.3 договору.

Відповідно до п. 9.2 Договору №2234559 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

У додатку №1 до Договору №2234559 від 19.04.2025, яким є Таблиця загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зазначені: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума кредиту, сума платежу за розрахунковий період, сума кредиту за договором погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту (а. с. 40 на звороті - 41).

Також, 19.04.2025 року відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Х268» підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови надання кредиту з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти (а. с. 42-43).

Крім цього, ОСОБА_1 було підписано Інформаційне повідомлення позичальника, яке містить анкетні дані відповідача, які є аналогічними даними, зазначеним у Договорі, а також Інформаційне повідомлення позичальника містить електронний підпис відповідача з одноразовим ідентифікатором «Х268» (а.с 43 на звороті).

Згідно листа № 20260129-1350 від 29.01.2026 між ТОВ «Пайтек Україна» та ТОВ «Слон Кердит» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №31102024-4 від 2024-10-31. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти від ТОВ «Слон Кердит» на платіжну картку клієнта №5168755467785446: 19.04.2025 на суму 4000,00 грн., призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2234559 від 2025-04-19. (а. с. 54 на звороті).

Таким чином, ТОВ «Слон кредит» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ грошових коштів відповідачу на його картковий рахунок.

27.01.2026 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-4/26, відповідно до умов якого клієнт відступив (передав) фактору права вимоги, а фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту за відступлення права вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором (надалі - Договір факторингу №01.02-4/26) (а. с. 55-57).

Відповідно до п.3.1.1 Договору факторингу №01.02-4/26 права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованостей, що зазначений у п.2.2 цього договору на дату відступлення з правом подальшого нарахування (отримання) майбутніх процентів, штрафних санкцій, комісій та інших платежів, що передбачені кредитними договорами.

Згідно з 3.1.3. Договору факторингу №01.02-4/26 право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами (відповідно до реєстру боржників). Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2, 4.3. Договору факторингу №01.02-4/26 сторони домовились, що фінансування (ціна Договору) складає 2 714 987 грн. 64 коп. (два мільйони сімсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 64 копiйки), яку фактор сплачує клієнту фінансування, шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1 цього Договору, на рахунок клієнта, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підпис сторонами цього Договору. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок клієнта, вказаного в Розділі 14 цього Договору, грошових коштів в сумі, що вказана в п. 4.1 цього Договору.

На виконння вимог Договору факторингу №01.02-4/26 ТзОВ «Свеа Фінанс» було сплачено ТОВ «Слон Кредит» грошові кошти в сумі 2 714 987, 64 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10288 від 27.01.2026 (а. с. 59).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-4/26 ТзОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №2234559 в розмірі 19 199,98 грн, з яких 3 999,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 200 грн заборгованість за процентами, 8 000 грн штрафні санкції (а. с. 60).

Позичальник на користь нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, в той час як новий кредитор скористався своїм правом здійснити донарахування сум, передбачених графіком платежів до кредитного договору.

Оскільки боржник свої зобов`язання за Договором №2234559 належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 09.12.2024, 19.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Слон Кредит», та ОСОБА_1 було укладено електронні договори про надання коштів на умовах споживчого кредиту, які були підписані останньою за допомогою електронних підписів одноразовими ідентифікаторами (Договір № 5166500 «Х268», Договір № 2234559 «71490»), які відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введені відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договорів, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитні договори. Одноразовий ідентифікатор направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті, що підтверджується інформацією щодо порядку (процедури), хронологією дій щодо укладення електронного договору.

Підписавши вищевказані договори, паспорти споживчого кредиту, графік платежів, ОСОБА_1 підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови Договорів цілком зрозуміла та прийняла їх.

Отже, відповідачка добровільно виразила свою волю на укладання Договору № 2234559 та Договору № 5166500 відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна » у повному обсязі виконало свої зобов`язання за Договором № 5166500, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку, яка належить позичальнику в сумі 10 000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.01.2026. Також на виконання умов Договору № 2234559 товариство перерахувало грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Слон кредит».

Із матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості, складеного за Договором №3483739 вбачається, що відповідачка приступила до виконання умов Договору, здійснюючи часткові платежі, у загальній сумі 17 158,65 грн, які були розподілені первісним кредитором на погашення процентів та тіла кредиту, що підтверджує факт укладення нею договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.

Також із розрахунку заборгованості, складеного за Договором № 2234559, вбачається, що відповідачка приступила до виконання умов Договору, здійснюючи часткові платежі, у загальній сумі 3 282 грн, які були розподілені первісним кредитором на погашення процентів та тіла кредиту, що підтверджує факт укладення нею договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами були укладені електронні договори кредиту, відповідно до яких відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в Договорі № 2234559, Договорі № 5166500.

Разом з цим, відповідачка свого зобов`язання за вищевказаними договорами не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Так, із розрахунку заборгованості за Договором № 5166500, складеного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» (аналогічний розрахунок складений позивачем), встановлено, що за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість за Договором № 5166500 в розмірі 30 377,93 грн, з яких 8 999,75 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 378,18 грн заборгованість за процентами, 5 000 грн комісія.

Відповідно до розрахунку заборгованості по Договору № 2234559, складеного позивачем, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 19 199,98 грн, з яких 3 999,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 200 грн заборгованість за процентами, 8 000 грн штрафні санкції.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідачка) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також, суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи вищевказані Договори ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору № 2234559 у розмірі 8999,75 грн, Договору № 5166500 у розмірі 3 999,98 грн слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за Договором № 2234559 у розмірі 7200 грн. та за Договором 5166500 у розмірі 16 378,18грн, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачка отримала та користувався кредитними коштами, однак в добровільному порядку не повернула.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1.3,1.4, 1.5 Договору № 2234559, укладеного із ТОВ «Слон Кредит» строк кредитування 360 днів, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит); Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 18.05.2025 року включно; Знижена процентна ставка 1.95% в день та застосовується в період дії стандарної процентної ставки, відповідно до наступних умов. Проценти за користування кредитом первісним кредитором нараховані по Договору № 2234559, за період з 19.04.2025 по 27.01.2026, що становить 10 482 грн. Разом із тим, відповідачка здійснила платежі на суму 3282 грн, які первісним кредитором були зараховані в рахунок погашення заборгованості за процентами. У зв`язку з цим непогашена заборгованість за процентами становить 7200 грн.

Відповідно до п. 1.3. 1.4 Договору №5166500 укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» строк кредитування становить 360 днів, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.1.4.1 - стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.3 цього договору. Проценти за користування кредитом первісним кредитором нараховані по Договору №5166500 , за період з 09.12.2024 по 06.12.2025 становить 32 536,58 грн. Разом із тим, відповідачка здійснила платежі на суму 16 158,40 грн, які первісним кредитором були зараховані в рахунок погашення заборгованості за процентами. У зв`язку з цим непогашена заборгованість за процентами становить 16 378,18 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Наведене свідчить про наявність у ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Слон Кредит» права на нарахування процентів за процентними ставками за користування кредитом, оскільки такі нарахування відбувались в порядку, передбаченому у вищевказаних договорах та у межах строку кредитування, з умовами якого позичальник був ознайомлений.

Суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлена про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

З врахуванням наведеного, розрахунок заборгованості процентів за Договором № 2234559 у розмірі 7200 грн., та за Договором 5166500 у розмірі 16 378,18грн, суд вважає обґрунтованим.

Тому, на підставі вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за Договором №3483739 у розмірі 44 186,94грн., та за Договором №936496 у розмірі 24 389,49 грн, які були нараховані у межах строку кредитування та здійснені первісними кредиторами ТОВ « Лінеура Україна» та ТОВ « Слон Кредит».

Також позивач просить стягнути з відповідачки за Договором 5166500 комісію у розмірі 5000 гривень.

Як убачається з умов договору про надання споживчого кредиту № 5166500 та розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» умовами договору не передбачено сплати комісії за надання кредиту. Крім того, у наданому первісним кредитором розрахунку заборгованості розмір комісії визначено як 0,00 грн. За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідачки комісії у розмірі 5 000,00 грн відсутні.

Разом із тим, із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що за договором № 5166500 відповідачці нараховано штрафні санкції у розмірі 5 000,00 грн, а за договором № 2234559 штрафні санкції у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 , як позичальник звільнена від обов`язку сплати на користь позивача штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання за вищевказаними Договорами, оскільки такі штрафи нараховані позивачем під час дії воєнного стану.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафів за Договорами до задоволення не підлягають.

Даючи оцінку доводам щодо переходу права вимоги до позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

Судом установлено, що ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідачки, зокрема, за Договором №5166500 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.12.2024, Договором № 2234559 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 19.04.2025.

Вищевказані договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо переходу до ТОВ «Свеа Фінанс», як до нового кредитора, права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вищевказаними договорами про надання фінансового кредиту.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договорами, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаними Договорами.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість:

-за Договором №5166500 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.12.2024, у загальному розмірі 25 377,93 грн, з яких 8 999,75 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 378,18 грн заборгованість за процентами;

-за Договором № 2234559 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 19.04.2025 у загальному розмірі 11 199,98 грн, з яких 3 999,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 200 грн заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить того, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача в сумі 1964, 28 грн, виходячи з такого розрахунку: 36 577,91 грн (сума задоволених позовних вимог) : 49 577,91 грн. (сума заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви через систему « Електронний суд»).

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість у загальному розмірі 36 577,91 гривень, з яких:

-заборгованість за Договором №5166500 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.12.2024, у загальному розмірі 25 377 (Двадцять п`ять тисяч триста сімдесят сім) гривень 93 копійки, з яких 8 999,75 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 378,18 грн заборгованість за процентами;

-заборгованість за Договором № 2234559 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 19.04.2025 у загальному розмірі 11 199 (Одинадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок з яких 3 999,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 200 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в сумі 1964 (Одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 28 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович