Ухвала суду № 138862708, 30.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №6/748/15/26

Єдиний унікальний № 751/9882/15-ц

У Х В А Л А

30 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого судді Кухти В.О.,

секретар судового засідання Самбур Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Чернігові подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремій Івана Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника - фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Веремій Іван Миколайович звернувся з поданням до Чернігівського районного суду Чернігівської області, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта для виїзду за межі України - боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі № 751/9882/15-ц від 02.03.2016 року.

Подання мотивує, тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 77579858 з примусового виконання виконавчого листа № 751/9882/15-ц, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 11.04.2016 року щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору №CNGLGA0000000097 від 30.09.2008 року в сумі 2 421,05 дол. США та 928 773 грн. 95 коп., з яких: по відсоткам 2 421, 05 дол. США; по пені 881 346 грн. 83 коп., штрафи 47 427грн. 12 коп.

Залишок несплаченої суми станом на 20.03.2025 року становить 2421,05 дол. США та 910349,47 грн.

20.03.2025 року приватним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника.

ОСОБА_1 рішення суду добровільно не виконує, не здійснює активних заходів щодо виконання рішення, за викликами не з`являється фактично умисно ухиляється від виконання зобов`язань покладених на боржника, не надає виконавцю запитувану інформацію.

Згідно з відповідю на запит № 312128761 від 31.01.2026 року з Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 в період з 20.03.2025 року по 31.01.2026 року здійснив 3 рази перетин державного кордону України.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремій Івана Миколайовича знаходиться виконавче провадження № 77579858 з примусового виконання виконавчого листа № 751/9882/15-ц, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 11.04.2016 року щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору №CNGLGA0000000097 від 30.09.2008 року в сумі 2 421,05 дол. США та 928 773 грн. 95 коп., з яких: по відсоткам 2 421, 05 дол. США; по пені 881 346 грн. 83 коп., штрафи 47 427грн. 12 коп.

Виконавцем 20.03.2025 року винесені постанови про відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 , про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника, а також арешт на грошові кошти боржника

Відповідно до відповіді на запит № 312128761 від 31.01.2026 року з Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 в період з 20.03.2025 року по 31.01.2026 року здійснив 3 рази перетин державного кордону України.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон №3857-ХІІ) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері з урахуванням вимог Закону «Про адміністративну процедуру».

Пунктом 5 частини першої статті 6 Закону №3857-ХІІ визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За змістом пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В силу статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вільне пересування і вибір місця проживання є невід`ємною складовою загальної свободи особи. Водночас це право особи не є абсолютним, оскільки свобода пересування та вільний вибір місця проживання можуть бути обмежені законом.

Такі обмеження можуть бути покладені на боржника, який ухиляється від виконання судового рішення чи рішення іншого органу (посадової особи), що підлягають виконанню у примусовому порядку. При цьому ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), визначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Відтак ухилення боржника від виконання рішення є підставою для звернення виконавця з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Водночас, сам по собі факт невиконання боржником судового рішення, якщо відсутні відомості про навмисне ухилення його від виконання цього зобов`язання, не є підставою для обмеження права боржника на виїзд за кордон.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою непрацездатного віку, за рішенням суду має солідарну заборгованість з іншими боржниками, на всі його грошові активи, рухоме та нерухоме майно накладено арешт приватним виконавцем.

Водночас у справі відсутні будь-які докази щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду. Державний виконавець не довів цієї обставини, внаслідок чого у суду відсутні підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Неявки до виконавця за викликом не свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду та, зважаючи на його вік, можуть мати поважні причини. Також відсутні докази приховування майна чи доходів ОСОБА_1 , а тому не доведено чи має він об`єктивну можливість виконати це рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну (частина друга). На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб (частина третя).

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо заборони виїзду особи з власної країни через несплату боргу за рішенням суду.

Так, у рішенні від 26 листопада 2009 року у справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria», заява №34383/03, пункт 44) ЄСПЛ сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині третій статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Критерій законності означає, що обмеження свободи пересування повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (пункт 46).

Обмеження свободи пересування є виправданим, якщо воно переслідує легітимну (законну) мету, зокрема захист прав інших осіб кредиторів (пункт 47).

Принцип «пропорційності» обмеження свободи пересування передбачає, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Схожі за змістом висновки ЄСПЛ зробив у справі «Ігнатов проти Болгарії» («Ignatov v. Bulgaria», рішення від 2 липня 2009 року, заява № 50/02) та у справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia», рішення від 11 липня 2013 року, заява №28975/05).

З огляду на встановлені судом обставини, характер правовідносин і застосовані правові норми, вбачається невідповідність обмеження свободи пересування ОСОБА_1 критеріям такого обмеження, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, Законом №3857-ХІІ встановлено, що громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, зокрема, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Отже, Законом, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, врегульовано питання щодо обмеження свободи пересування громадян.

При цьому під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Судом не встановлено, що ОСОБА_1 свідомо ігнорує зобов`язання за рішенням суду та навмисно не виконує його, тобто ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Також відсутні дані про те, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон буде сприяти стягненню на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» присудженої заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, відтак обставини викладені у поданні приватного виконавця не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому воно є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись, статтями 260, 352-355, 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремій Івана Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника - фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.О.Кухта