Рішення № 138861662, 03.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Київ № 320/13876/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Спиридонов О.В.

від відповідача - Маковеєв С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Есо-Автотехнікс"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими

платниками податків як відокремлений підрозділ Державної

податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16.06.2023 №1223/Ж10/31-00-07-03-02-20.

В обґрунтування позову зазначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті охоплюється визначенням пені, наведеним у підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Оскільки спірну пеню нараховано за період дії карантину з 12.11.2022 по 30.04.2023, позивач вважає, що на неї поширюється встановлена абзацом одинадцятим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України заборона нарахування пені. У зв`язку із цим просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Так, 12.11.2021 позивач перерахував компанії «Solvo Europe B.V.» попередню оплату в розмірі 94 575,00 євро за ліцензійним договором від 01.10.2021 №01-01-10/21 та 35 760,00 євро за договором про надання послуг від 01.10.2021 №01-02-10/21. Станом на 30.04.2023 відповідні права та послуги позивачем не отримані, а кошти нерезидентом не повернуті. Відповідач вважає, що положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не поширюються на пеню за порушення валютного законодавства, та просить у задоволенні позову відмовити.

Протокольною ухвалою судом закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справу по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку, код ЄДРПОУ 30721457, та перебуває на податковому обліку в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

01.10.2021 між ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» як ліцензіатом та компанією «Solvo Europe B.V.» як ліцензіаром укладено ліцензійний договір № 01-01-10/21.

За умовами договору ліцензіар зобов`язався протягом 30 банківських днів із дня отримання оплати надати позивачу просту невиключну ліцензію на використання програмного продукту «Система управління складським комплексом (SOLVO.WMS)». Передання програмного продукту мало здійснюватися через мережу Інтернет та підтверджуватися підписаним сторонами актом приймання-передачі. Вартість ліцензії становила 94 575,00 євро.

На виконання умов ліцензійного договору компанією «Solvo Europe B.V.» виставлено позивачу інвойс від 02.11.2021 №20210036 на суму 94 575,00 євро.

ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» на підставі платіжної інструкції від 12.11.2021 № 432JBKLLB перерахувало на користь компанії «Solvo Europe B.V.» попередню оплату в розмірі 94 575,00 євро за ліцензію на програмний продукт.

01.10.2021 між ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» як замовником та компанією «Solvo Europe B.V.» як виконавцем укладено договір про надання послуг №01-02-10/21.

За умовами договору виконавець зобов`язався надати послуги з розроблення дизайн-проекту, конфігурування системи, проведення інструктажу та користувацького тестування, запуску і початкового супроводу системи. Надання послуг поділено на чотири етапи та мало підтверджуватися відповідними актами. Загальна вартість послуг становила 108 150,00 євро, з яких попередня оплата першого етапу 35 760,00 євро.

На виконання умов договору про надання послуг компанією «Solvo Europe B.V.» виставлено позивачу інвойс від 02.11.2021 №20210035 на суму 35 760,00 євро.

ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» на підставі платіжної інструкції від 12.11.2021 №433JBKLLB перерахувало на користь компанії «Solvo Europe B.V.» попередню оплату за послуги першого етапу в розмірі 35 760,00 євро.

Таким чином, 12.11.2021 позивачем перераховано нерезиденту попередню оплату за двома зовнішньоекономічними договорами в загальному розмірі 130 335,00 євро.

Листом від 22.03.2022 позивач повідомив компанію «Solvo Europe B.V.» про припинення проекту впровадження системи WMS у зв`язку з початком воєнних дій в Україні та ініціював розірвання ліцензійного договору і повернення сплачених коштів. У листі зазначено, що акт приймання-передачі ліцензій не підписаний, а ліцензії не використовувалися. Надалі позивач направляв нерезиденту претензії щодо повернення перерахованих коштів.

Доказів фактичного передання позивачу права на використання програмного продукту, підписання сторонами акта приймання-передачі, надання послуг за договором №01-02-10/21 або повернення нерезидентом отриманих коштів матеріали справи не містять.

На підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.05.2023 №193/Ж1 та направлення від 19.05.2023 №459/Ж3/31-00-07-03-02-13 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій із компанією «Solvo Europe B.V.» за договорами від 01.10.2021 №01-01-10/21 та №01-02-10/21 за період із 01.10.2021 по 30.04.2023.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2023 № 1083/Ж5/31-00-07-03-02-15/30721457.

В акті перевірки контролюючим органом установлено, що станом на 30.04.2023 право на використання програмного продукту на суму 94 575,00 євро позивачем не отримано, послуги на суму 35 760,00 євро не надано, а перераховані нерезиденту кошти позивачу не повернуто.

Також контролюючим органом встановлено, що станом на 30.04.2023 у бухгалтерському обліку ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» обліковується дебіторська заборгованість компанії «Solvo Europe B.V.» за ліцензійним договором у розмірі 94 575,00 євро та за договором про надання послуг у розмірі 35 760,00 євро.

За висновками акта перевірки граничний строк отримання позивачем відповідних майнових прав і послуг або повернення попередньої оплати сплив 11.11.2022.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за період із 12.11.2022 по 30.04.2023 тривалістю 170 календарних днів.

На підставі акта перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 № 1223/Ж10/31-00-07-03-02-20, яким ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 2 418 349,11 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладено здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України предметом документальної перевірки є, зокрема, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій, а також відповідальність за порушення валютного законодавства визначає Закон України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до статті 3 Закону №2473-VIII відносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду регулюються цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У разі суперечності положень інших законів положенням Закону №2473-VIII застосовуються положення цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною третьою статті 13 Закону №2473-VIII встановлено, що в разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків із дня здійснення авансового платежу.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами встановленого строку розрахунків тягне нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних коштів за договором або вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором або вартості недопоставленого товару.

Частиною шостою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що в разі зупинення виконання договору у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин перебіг строку розрахунків і нарахування пені зупиняються на весь період дії таких обставин та поновлюються з дня, наступного за днем їх закінчення.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни відповідно до умов такого договору.

За змістом частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом або міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, установленого зовнішньоекономічним договором, перебіг строку розрахунків зупиняється з дня прийняття відповідної заяви до розгляду.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7, банк розпочинає відлік установленого Національним банком України граничного строку розрахунків із дати здійснення платежу списання коштів із рахунку клієнта.

Абзацом одинадцятим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця, у якому завершується дія карантину, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

У постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII, не є пенею у розумінні підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Тому положення абзацу одинадцятого пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не поширюються на строки валютних розрахунків і пеню за їх порушення.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення, суд виходить із такого.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 12.11.2021 позивач перерахував нерезиденту попередню оплату в загальній сумі 130 335,00 євро, з яких 94 575,00 євро за ліцензію на програмний продукт, а 35 760,00 євро за послуги з його впровадження.

Оскільки платежі здійснено 12.11.2021, до відповідних операцій застосовується граничний строк розрахунків тривалістю 365 календарних днів. Установлені під час воєнного стану скорочені строки застосовуються до операцій, здійснених із 05.04.2022, а тому спірних операцій не стосуються.

Граничний строк отримання позивачем відповідних прав і послуг або повернення попередньої оплати сплив 11.11.2022.

Водночас, станом на 30.04.2023 програмний продукт позивачу не передано, послуги не надано, кошти не повернуто, а в бухгалтерському обліку товариства обліковувалася дебіторська заборгованість нерезидента.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем граничного строку розрахунків у період із 12.11.2022 по 30.04.2023 тривалістю 170 календарних днів є обґрунтованим.

Посилання позивача на абзац одинадцятий пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України суд відхиляє.

Пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII, є спеціальним заходом відповідальності за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Її правова природа не змінюється внаслідок того, що контроль за дотриманням валютного законодавства здійснюють податкові органи, а нарахування пені оформлюється податковим повідомленням-рішенням.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, положення абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не поширюються на пеню за порушення строків валютних розрахунків.

Відтак, нарахування позивачу пені за період із 12.11.2022 по 30.04.2023 не суперечить зазначеній нормі.

Оцінюючи наявний у матеріалах справи лист позивача від 22.03.2022, суд також ураховує, що саме по собі введення воєнного стану не зупиняє перебіг строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

За змістом частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII виникнення та тривалість форс-мажорних обставин підтверджуються довідкою уповноваженої організації країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни. При цьому такі обставини мають бути пов`язані з неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Матеріали справи не містять документа компетентної організації, виданого щодо договорів від 01.10.2021 №01-01-10/21 та № 01-02-10/21, а також доказів того, що воєнні обставини унеможливили виконання компанією «Solvo Europe B.V.» зобов`язань за цими договорами.

Лист від 22.03.2022 є одностороннім документом позивача, яким товариство повідомило нерезидента про припинення проекту та ініціювало розірвання договору і повернення коштів. Цей лист не підтверджує виникнення форс-мажорних обставин у розумінні частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII.

Суд також враховує, що передання програмного продукту мало здійснюватися через мережу Інтернет, а нерезидент зареєстрований у Королівстві Нідерланди. Тому загального посилання на воєнні дії в Україні недостатньо для висновку про неможливість виконання нерезидентом своїх зобов`язань.

Направлення претензій є заходом досудового врегулювання спору, однак не належить до визначених статтею 13 Закону № 2473-VIII підстав зупинення строку розрахунків. Доказів прийняття судом або міжнародним комерційним арбітражем позову товариства до нерезидента матеріали справи не містять.

Отже, передбачені частинами шостою та сьомою статті 13 Закону № 2473-VIII підстави для зупинення перебігу строку розрахунків відсутні.

Посилання на вжиття позивачем заходів для повернення коштів не спростовує факту порушення граничного строку розрахунків. Частина п`ята статті 13 Закону № 2473-VIII пов`язує нарахування пені з фактом такого порушення та не ставить її застосування в залежність від установлення умислу резидента.

Водночас, передбачені законом підстави для зупинення строку розрахунків форс-мажорні обставини або прийняття до розгляду позову до нерезидента у цій справі не підтверджені.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач 12.11.2021 перерахував нерезиденту попередню оплату в загальній сумі 130 335,00 євро. Граничний строк розрахунків сплив 11.11.2022, однак станом на 30.04.2023 відповідні права та послуги позивачем не отримані, а кошти нерезидентом не повернуті.

Наявності обставин, які відповідно до частин шостої або сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII зупиняли б перебіг строку розрахунків, позивач не довів. Карантинний мораторій на спірну пеню не поширюється.

Розрахунок пені, застосований валютний курс та дотримання встановленого законом граничного розміру відповідальності позивачем не спростовані.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 № 1223/Ж10/31-00-07-03-02-20 є правомірним, а підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 серпня 2026 р.