Рішення № 138858116, 07.08.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1145/26

Провадження № 2/385/606/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

07.08.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ`з допомогою підсистеми «електронний суд» звернулось в суд позовом до відповідачки про стягнення 15673,84 грн боргу за кредитним договором № 392552433 від 13.06.2025, з яких: 5200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,10161,84 грн - заборгованість за процентами, 312,00 грн - заборгованість за комісією та судові витрати по справі зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

стислий виклад позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.06.2025між ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 392552433 на суму 5200,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора VANG2364.

Перед укладенням Кредитного договору відповідачка з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет:

- перейшла на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua,

- зареєструвалась на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника,

- за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнила та подала Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання,

- пройшла належну перевірку (верифікацію),

- ознайомилась та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua та є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору,

- отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання Кредитного договору,

- надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписала Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Отже, саме відповідачка ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці грошові кошти у сумі 5200,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер.

12.08.2025 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/48.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № Б\Н від 12.08.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу № 27/0226-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2026 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 18273,84 грн.Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 27.02.2026 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги за Договором факторингу.

Позивач не здійснював жодних нарахувань за Кредитним договором та станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за Кредитним договорам.

Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 18273,84 грн, яка складається з: 5200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,10161,84 грн - заборгованість за процентами, 312,00 грн - заборгованість за комісією; 2600,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

ВідповідачкаОСОБА_1 правом подання відзиву не скористалась.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Представник позивача у позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

З позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.07.2026 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Вс удове засідання сторони не з`явились.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористався своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України зазначивши в позовній заяві, про розгляд справи за його відсутності, а відповідачка, яка вважається належним чином повідомленою про розгляд справи в суді, відповідно до положення п. 5 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки не повідомила, будь яких заяв на адресу суду не подавала. Відповідно суд не вбачає перешкод в проведенні розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Оскільки відповідачка, яка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового розгляду, відзиву на позовну заяву не подала, в судове засідання не з`явилась, позивач, згідно зазначеного в позовній заяві клопотання, не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннямист. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно дост. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей524-526,533-535 ЦК Українидає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно дост. 623 ЦК Україниборжник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦК УкраїнитаГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українирозмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту до договору № 392552433 від 13.06.2025, відповідачкаОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту в ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Вказаний Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4654, що відправлений 13.06.2025 о 12:35:13 год та введений 13.06.2025 о 12:35:24 год (а.с. 20 - 21).

13.06.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір кредитної лінії № 392552433 (а.с. 22 - 34). Відповідачка приєдналась до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатораVANG.

Договором встановлені такі основні умови кредитування:

загальний розмір кредиту: 5200,00 грн; разом з тим позичальнику на умовах і в порядку, що передбачені цим договором можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів (п. 2.2); кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 13.06.2025 (п. 2.3). Згідно п. 5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-74хх-хххх-1399. Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може отримати черговий транш, в межах визначеного кредитодавцем максимально доступного позичальнику розміру кредиту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту; повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається достроково припиненим шляхом його повного виконання (п. 6.1 договору). Надання позичальнику кожного нового траншу за цим договором відбувається на підставі укладеного з кредитодавцем договору про внесення змін до цього договору, який сторони домовились іменувати у своїх відносинах додатковою угодою (п. 6.2 договору). рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту з усіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 08.07.2025, а саме протягом 25 днів від дати отримання першого траншу позичальником; у разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору (п. 7.1). В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї із обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або 9.1.1.7 договору (п. 7.2, 7.2.1, 7.2.2 договору). Кінцева дата повернення кредиту - 13.07.2030 (п. 7.3). Базова процентна ставка 0,98 процентів в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних (п. 8.3). Комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця та є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором (п. 8.4). Розмір комісії за надання першого траншу - 312,00 грн (п. 8.5). За порушення кредитодавцем строків надання позичальнику кредиту, визначених договором, позичальник має право стягнути з кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу (п. 12.12).

На виконання умов зазначеного договору первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціював перерахування кредитних коштів у розмірі 5200,00 грн на банківську платіжну картку відповідачки, що доводиться платіжним дорученням від 13.06.2025, за яким 13.06.2025 платником ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" ініційовано переказ на суму 5200,00 грн, отримувач - ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-1399, призначення платежу - переказ коштів згідно договору № 392552433 від 13.06.2025, ОСОБА_4 , код 3584309826, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 хх-хххх-1399, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 43).Також факт належності рахунку відповідачці та зарахування на нього коштів підтверджено листом АТ КБ «Приватбанк» від 20.07.2026, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів. Згідно з інформацією банку, платіжна картка № 5168745171981399 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , 13.06.2026 відбулось зарахування 5200,00 грн, і відповідно до наданої банківської виписки, на вказаний рахунок 13.06.2025 було здійснено переказ кредитних коштів у сумі 5200,00 грн, деталі операції - mnvo cm mc, Viplata zaima Moneyveo.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦК УкраїнитаГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд зауважує, що при отриманні кредиту позичальник вказує свої персональні дані. Суд зазначає, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, укладення кредитного договору є неможливим.

Кредитний договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та він підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Таким чином на підставі зазначених доказів, які суд вважає належними, допустимими, доведено факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , а також факт надання коштів в кредит відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 9.1.1.7 та 7.2.2 кредитного договору, у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове розірвання договору.

Слід вказати, що відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з наявністю у відповідачки простроченої заборгованості по оплаті процентів тривалістю понад один місяць, кредитором направлено ОСОБА_1 відповідне повідомлення (а.с. 35). Згідно зі змістом зазначеного повідомлення, кредитор достроково розірвав кредитний договір № 392552433від13.06.2025з 04.01.2026 та висунув вимогу про необхідність повної оплати всієї суми заборгованості. Відповідно до п. 9.2.2.9 Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити платежі протягом 30 календарних днів від дати отримання такого повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка таке повідомлення проігнорувала, порушення умов договору в 30-ти денний строк не усунув, тому на підставі зазначеного вище положень Закону та Договору кредитор отримав право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Право грошової вимоги за кредитним договором № 392552433 від 13.06.2025 перейшло до позивача внаслідок послідовного відступлення прав за ланцюжком договорів факторингу.

12.08.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/48 (а.с. 50-52).

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу встановлено, що «Право вимоги`означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 1.5. Договору факторингу погоджено, що «Реєстр прав вимог» - означає перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору факторингу встановлено, що Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу погоджено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідних Додатках.

Факт передачі права грошової вимоги до відповідачкиОСОБА_1 за цим договором підтверджується Витягом з Реєстру прав вимоги від 12.08.2025(а.с. 56-57). При цьому, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги від 12.08.2025 за договором факторингу № МВ-ТП/48 від 12.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що фактором здійснено повну суми фінансування за відступлення прав вимоги (а.с. 58).

У подальшому, 27лютого 2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 27/0226-01 (а.с. 61-64). Перехід права вимоги до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 27.02.2026 (а.с. 66-67), згідно з яким право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 392552433 було відступлено позивачу. Оплатність цього відступлення підтверджується платіжною інструкцією щодо сплати фінансування за відповідним реєстром прав вимоги (а.с. 69).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 392552433 від 13.06.2025 перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал».

Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Надані позивачем докази, окрім правил надання грошових коштів у позику, суд вважає належними, достатніми, допустимими, які є логічно пов`язаними та доводять обставини, що підлягають доказуванню в даній справі.

Правила надання грошових коштів у кредит суд до уваги не бере, як такі, що не містять підпису відповідача, а отже позивач не довів, що саме з цією редакцією правил була ознайомленаОСОБА_1 при укладенні кредитного договору.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, складеними первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та наступним кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 392552433від13.06.2025 належним чином не виконувала.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 13.06.2025 складає18273,84 грн, з яких - 5200,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10161,84 грн - прострочена заборгованість за процентами, 2600,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями, прострочена заборгованість за комісією - 312,00 грн, строкова заборгованість за сумою кредит - 0,00 грн, строкова заборгованість за процентами - 0,00 грн. Станом на 01.05.2026 така не погашена (а.с. 73).

З розрахунку заборгованості за період з 13.06.2025 по 12.08.2025, що виконаний ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" (а.с. 70) вбачається, що відповідачці було надано кредит в сумі 5200,00 грн. Оплат по договору нею не вносилось. Заборгованість на 12.08.2025 - по тілу кредиту - 5200,00 грн, по процентах - 2823,60 грн, по комісії - 312,00 грн, по штрафних санкціях - 2600,00 грн.

З розрахунку заборгованості за період з 13.08.2025 по 27.02.2026, що виконаний ТОВ "Таліон Плюс" (а.с. 71-72) вбачається, що продовжено нарахування процентів, по 50,96 грн на день, до 03.01.2026 і, станом на 27.02.2026, розмір заборгованості становить 18273,84 грн, яка складається з: 5200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,10161,84 грн - заборгованість за процентами, 312,00 грн - заборгованість за комісією; 2600,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Слід вказати, що відомості про внесення коштів боржницею - відсутні.

Відповідачка заперечень щодо розрахунку, контррозрахунку, доказів погашення боргуне надав.

Суд перевірив надані розрахунки заборгованості, які відповідають один одному, умовам договору та додаткових угод і погоджується з такими.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунків, позивач не заявляв до стягнення нараховані штрафні санкції (пеня, штрафи) у розмірі 2600,00 грн, тому суд не аналізує підставність нарахування таких.

Так суд вважає вірними нарахування заборгованості за тілом кредиту, процентами і комісією.

При цьому суду зауважує, що 10.06.2017 набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів`текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів`з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування`залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування`до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування`передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, враховуючи, що позивач довів неповернення відповідачкою в повному обсязі тіла кредиту, процентів, суд доходить висновку, що позов слід задоволити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що сплачений позивачем за подання позову.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Надання позивачу оплатної правничої допомоги підтверджується доказами - договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 з АБ «Тимошенко та партнери» з додатком № 1(а.с. 74-75), додатковою угодою № 25771543552 від 20.04.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с. 76), актом прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 за договором 20/01/26-02 від 20.01.2026 на суму 7000,00 грн (а.с. 10) та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 11).

Слід відзначити, що за умовами договору від 20.01.2026 сума гонорару сплачується адвокату не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта, тобто такий встановлює оплату послуг адвоката після стягнення коштів за рішенням суду, що не суперечить п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК, оскільки компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом.

Відповідачка клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавала.

Суд вважає доведеним розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3ст. 141ЦПК Українипривирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд керується постановоюВПВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, де Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

141.У частині третійстатті141 ЦПК Українивизначенокритерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137ЦПК Українисудунадано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

На підставі ч. 3ст. 141ЦПК України, ураховуючи критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета позову адвокатських витрат суд вважає правильним присудити позивачу витрати на правничу допомогу частково - в розмірі 4000,00 грн, стягнувши такі з відповідача.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст. 3, 10, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163; місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133)до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 392552433 від 13.06.2025 в розмірі 15673,84 грн, з яких: 5200,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 10161,84 грн - сума заборгованості за процентами, 312,00 грн - заборгованість за комісією,2662,40 грн сплаченого судового збору та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 22336 (двадцять дві тисячі триста тридцять шість) грн 24 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 10.08.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 07.08.2026