Рішення № 138857725, 10.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/2409/26

Провадження 2/206/1942/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

I. Стислий виклад позиції позивачів

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Донецької міської ради, у якому просять визнати за ними право спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,0 кв. м, житловою площею 29,6 кв. м.

Позов обґрунтовано тим, що 22 березня 1995 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу позивачі набули зазначену квартиру. 29 березня 1995 року Донецьким бюро технічної інвентаризації на договорі вчинено реєстраційний напис про реєстрацію права власності за обома позивачами. Частки кожної із співвласниць у правовстановлювальному документі та реєстраційному написі не визначені.

У зв`язку з відсутністю відомостей про це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 у 2025 році звернулася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію. Однак у проведенні реєстраційних дій відмовлено, оскільки реєстратор не мав можливості отримати підтвердження архівних відомостей БТІ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.

Позивачі вказують, що відсутність відомостей у сучасному Державному реєстрі речових прав перешкоджає повноцінній реалізації ними повноважень власників, зокрема оформленню документів, необхідних для реалізації передбачених законом механізмів компенсації за пошкоджене або знищене внаслідок збройної агресії нерухоме майно (а.с. 1-3).

II. Процесуальні дії суду та позиції учасників справи

23 квітня 2026 року позовна заява надійшла до Самарського районного суду міста Дніпра та за результатами автоматизованого розподілу передана у провадження судді Гаркуші В.В (а.с. 21).

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження (а.с. 22).

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 10 серпня 2026 року (а.с.28).

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

III. Фактичні обставини, встановлені судом, та оцінка доказів

Судом встановлено, що 22 березня 1995 року між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_1 , яка діяла від власного імені та від імені своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , 1992 року народження, як покупцями, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (підсистема «Електронний суд»).

Договір посвідчений державним нотаріусом Сьомої Донецької державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 2-1200. Із його змісту вбачається, що покупцями квартири є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; частки покупців у праві власності договором не визначені (підсистема «Електронний суд»).

На зворотному боці договору міститься реєстраційний напис Донецького бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , запис внесено до реєстрової книги, реєстровий № 61, дата реєстрації - 29 березня 1995 року (підсистема «Електронний суд»).

Відомості про об`єкт та його належність позивачам узгоджуються з технічним паспортом Донецького бюро технічної інвентаризації на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом квартира складається з двох житлових кімнат площею 16,9 кв. м та 12,7 кв. м, загальна площа становить 43,0 кв. м, житлова - 29,6 кв. м. (підсистема «Електронний суд»).

З довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а після переміщення фактично проживає в м. Одесі. Матеріали справи також містять довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 (підсистема «Електронний суд»).

29 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала державному реєстратору прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради заяву про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер 68646202 (підсистема «Електронний суд»).

Рішенням державного реєстратора № 80660024 від 03 вересня 2025 року заяву залишено без руху з метою отримання від компетентного органу відомостей, необхідних для підтвердження державної реєстрації речових прав, що виникли до 01 січня 2013 року (підсистема «Електронний суд»).

Рішенням державного реєстратора № 81353333 від 15 жовтня 2025 року у проведенні реєстраційних дій відмовлено у зв`язку з тим, що після закінчення встановленого строку не були отримані документи або відомості, необхідні для проведення державної реєстрації. Із матеріалів вбачається, що отримати підтвердження архівних відомостей Донецького БТІ адміністративним шляхом неможливо через перебування відповідних архівів на тимчасово окупованій території.

Відповідно до висновку про вартість № 11/1 від 02 квітня 2026 року, складеного ТОВ «Консалтинг Експертиза», орієнтовна вартість зазначеної квартири станом на дату оцінки становить 280 000 грн. Цей документ поданий позивачами для визначення ціни позову та розміру судового збору (підсистема «Електронний суд»).

За подання позову ОСОБА_1 03 квітня 2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2 240 грн, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК».

Надані докази є взаємоузгодженими, містять відомості щодо одного й того самого об`єкта нерухомого майна та послідовно підтверджують набуття позивачами права власності на спірну квартиру і його реєстрацію в БТІ у 1995 році. Доказів недійсності договору купівлі-продажу, припинення або переходу цього права до інших осіб матеріали справи не містять.

IV. Норми права і мотиви суду

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, а одним зі способів такого захисту є визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення таких прав.

Отже, відсутність перенесення до сучасного Державного реєстру речових прав відомостей про право, яке було належним чином набуте та зареєстроване до 01 січня 2013 року, сама по собі не припиняє та не спростовує такого права.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20 зазначив, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є офіційним визнанням і підтвердженням державою вже набутого особою права. При встановленні наявності права власності першочергове значення має підстава, на якій таке право було набуте.

У цій справі такою підставою є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 22 березня 1995 року. Додатковим та істотним підтвердженням набутого права є реєстраційний напис БТІ від 29 березня 1995 року. Таким чином, позивачі не просять суд створити для них нове право власності, а просять підтвердити право, яке виникло та було зареєстроване у встановленому на той час порядку.

Суд враховує, що державний реєстратор не встановив недійсності або дефектності правовстановлювального договору та не навів відомостей про існування права власності іншої особи на спірну квартиру. Відмова у державній реєстрації зумовлена неможливістю адміністративно підтвердити архівний реєстраційний запис БТІ через відсутність доступу до відповідних архівів.

Донецька міська територіальна громада віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

За таких виняткових обставин адміністративний механізм підтвердження архівного запису фактично заблокований з причин, що не залежать від позивачів. Невнесення відомостей до Державного реєстру речових прав унеможливлює для них належне документальне підтвердження вже існуючого права у сучасному реєстраційному середовищі та істотно обмежує можливість реалізації правомочностей власника.

Тому в конкретних обставинах цієї справи визнання права власності є належним та ефективним способом захисту: воно має декларативний характер, не створює нового права на квартиру, а усуває правову невизначеність щодо вже набутого позивачами права та створює правову підставу для його відображення у Державному реєстрі речових прав.

Щодо виду спільної власності суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Договір купівлі-продажу від 22 березня 1995 року визначає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покупцями квартири, не встановлюючи розміру частки кожної з них. Реєстраційний напис БТІ також засвідчує реєстрацію права за обома особами без визначення часток. Отже, заявлена позивачами вимога про підтвердження права саме спільної сумісної власності відповідає змісту правовстановлювальних документів та фактичному способу оформлення їх права.

Оцінивши кожний доказ окремо та їх сукупність відповідно до статей 76-81, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

V. Судові витрати

Враховуючи характер спірних правовідносин, те, що звернення позивачів до суду зумовлене об`єктивною неможливістю підтвердження архівних відомостей Донецького бюро технічної інвентаризації у зв`язку з перебуванням відповідних архівів на тимчасово окупованій території, а також відсутність даних про вчинення Донецькою міською радою дій, які спричинили виникнення спору, суд вважає за доцільне понесені позивачами судові витрати залишити за ними.

Керуючись статтями 15, 16, 321, 328, 355, 368, 392 ЦК України, статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,0 кв. м, житловою площею 29,6 кв. м.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених статтею 354 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Донецька міська рада, ЄДРПОУ 26502957, адреса для листування: 84333, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Транспортна, буд. 2.

Суддя????? В.В. Гаркуша