Рішення № 138857467, 07.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1894/26

Провадження № 2/202/3190/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді Слюсар Л.П.,

за участю секретаря Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» в особі представника на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра сформовано позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відповідно до якої просили стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за Договором позики № 72422242 в розмірі 19 955,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 955,00 грн. сума заборгованості за відсотками, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 31.08.2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 72422242 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого остання отримала грошові кошти в сумі 3 000,00 гривень строком на 30 днів, та взяла на себе зобов`язання повернути дані кошти й сплатити відсотки за користування ними в розмірі 2,50% в день.

Також, 09.09.2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено за ініціативою останнього Додаткову угоду №72422242 до Договору позики №72422242, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 2 000,00 грн., в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме 5 000,00 грн.

Разом з тим, взяті на себе зобов`язання за даними договорами ОСОБА_2 не виконував у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 19 955,00 гривень.

05.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 року, згідно з яким ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 72422242 від 31.08.2022 року.

05.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанси груп» укладено Договір факторингу № №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, згідно з яким до ТОВ «Деал фінанси груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 72422242 від 31.08.2022 року в розмірі 19 955,00 гривень, з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 955,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Після отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконала, у зв`язку з чим позивач, за захистом своїх прав та інтересів, вимушений звернутись до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2026 року, головуючим суддею у справі визначено судді Слюсар Л.П., ухвалою якої 28 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 та виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 31.08.2022 року по 03.09.2022 року.

13.05.2026 року на виконання ухвали судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 28.04.2026 року АТ «Універсал Банк» надано інформацію, відповідно до якої платіжна картка № НОМЕР_3 була емітована Банком на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (РНОКПП НОМЕР_1 ). Щодо поповнення картки НОМЕР_3 вбачається, що згідно виписки про рух коштів року дійсно було зарахування коштів у сумі 3 000,00 грн. та 2 000,00 грн.

13 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за допомогою засобів поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що стороною позивача не надано належних доказів укладення договору та фактичного отримання грошових коштів. Окрім цього, розрахунок заборгованості не містить періодів нарахування та не надано детального обґрунтування відсотків. Щодо судових витрат зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. є завищеними та підлягають зменшенню.

Також, відповідно до ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України заявив про сплив позовної давності та просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог позивача.

18 травня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що відповідач не надав доказів, які підтверджують його доводи, щодо необґрунтованості позовних вимог. Проте, замість надання доказів/пояснень по суті справи, відповідач надав набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

18 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких просив критично оцінити наданий позивачем розрахунок заборгованості та врахувати суперечності під час розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в судове засідання не з`явився, відповідно до відзиву на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72422242 від 31.08.2022 року (далі Договір позики), у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника, згідно Закону України «Про електронну комерцію».

09 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №72422242 до Договору позики №72422242 від 31.08.2022 року.

Відповідно до наданої відповідачем копії Свідоцтва про зміну імені зареєстрованого та виданого Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідачем ОСОБА_2 було змінено прізвище та по батькові на ОСОБА_1 , дата зміни 16.09.2023 року, Свідоцтво серії НОМЕР_4 .

Відповідно до пунктом 20 Договору позики, цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року (далі Закон № 675-VIII), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «OmE61sKrJK» підписав Договір позики № 72422242 від 31.08.2022 року та одноразовим ідентифікатором «Q2aP3B8VLn» підписав Додаткову угоду №72422242 до Договору позики №72422242 від 31.08.2022 року, які містили усі істотні умови, із якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи отримані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір позики № 72422242 від 31.08.2022 року та Додаткова угода №72422242 до Договору позики №72422242 від 31.08.2022 року укладені у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Щодо доводів відповідача відносно сумніву достовірності укладення договору та необхідності оригіналів документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.

За обставин даної справи позивачем було надано докази в електронному вигляді, що підтверджують позовні вимоги про стягнення заборгованості, зокрема, Договір позики № 72422242 від 31.08.2022 року та Додаткова угода № 72422242 до Договору позики № 72422242 від 31.08.2022 року, укладені між сторонами, підписані відповідачем, як позичальником, за допомогою електронними підписами одноразових ідентифікаторів, де викладено умови кредитування, які покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення заборгованості та визначення її розміру.

Отже позивачем, на думку суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем та їх змісту, такі висновки є більш вірогідними ніж твердження відповідача про те, що відповідна копія кредитного договору не відповідає оригіналу.

З урахуванням вище викладеного, відповідачем не доведено існування обставин, які б у суду викликали обґрунтовані сумніви щодо невідповідності догорів, укладеним між сторонами справи, оригіналам. До тотожного висновку дійшов Апеляційний суд у постанові від 24.03.2026 року у справі 711/4946/25.

Відповідно до п. 1. Договору позики за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Умовами Договору позики також визначено, що сума позики 3 000,00 гривень (п. 2.1. Договору позики); строк договору - 30 днів (п. 2.2. Договору позики); процентна ставка (базова)/день 2,50% (фіксована) (п. 2.3. Договору позики); дата надання позики 31.08.2022 року; дата повернення позики 30.09.2022 року; знижена процентна ставка/ день 0,25%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % за день; пеня 2,70%/день.

Також, 31 серпня 2022 року відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором OmE61sKrJK, підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до Договору позики, який містить погоджену сторонами інформацію щодо орієнтованої реальної річної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення платежів, а також іншу додаткову інформацій й обставини, які повідомляються позичальнику.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №72422242 до Договору позики № 72422242 від 31.08.2022 року, на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи, Позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 3 000,00 грн. на 2 000,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором позики виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн. та 2 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, номер якої зазначено при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується листом ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», копіями платіжних інструкцій/Операцій за № 75d8e069-24ab-4c7e-b0dc-a22f0acfd84b та № 9bb1d441-597c-4578-a865-9f14fdde68ae.

АТ «Універсал Банк» надано інформацію, відповідно до якої платіжна картка № НОМЕР_3 була емітована Банком на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (РНОКПП НОМЕР_1 ). Щодо поповнення картки НОМЕР_3 вбачається, що згідно виписок про рух коштів дійсно було зарахування коштів у сумі 3 000,00 грн. та 2 000,00 грн.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Договору позики, шляхом прийняття виконання зобов`язання позикодавця, а саме отримавши грошові кошти у позику.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання перед позикодавцем щодо повернення суми позики та нарахованих процентів не виконував належним чином та відповідно до Розрахунку заборгованості, сформованогоТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» має заборгованість в розмірі 19 955,00 гривень, з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14 955,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем спростовано не було.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Щодо наявності у ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги до відповідача за вказаним договором позики, суд зазначає наступне.

05 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 року, відповідно до умов якого, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає зазначені права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 01/03/23 від 01.03.2023 року до Договору факторингу № 031-050123 від «05» січня 2023 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 72422242 від 31.08.2022 року в розмірі 19 955,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 955,00 грн. сума заборгованості по процентам за користування (п.5149).

05 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, відповідно до умов якого, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» приймає зазначені права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25-01 від 05.12.2025 року до Договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 72422242 від 31.08.2022 року в розмірі 19 955,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 955,00 грн. сума заборгованості по процентам за користування (п.4260).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «Деал Фінанс Груп», відповідно до укладених Договорів факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 року, № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 72422242 від 31.08.2022 року.

Після отримання права вимоги, ТОВ «Деал Фінанс Груп» не здійснювало нарахування відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконав, заборгованість не погашав, а її загальний розмір, відповідно до наданих позивачем розрахунків, складає 19 955,00 гривень, з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14 955,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за позикою, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання і згідно матеріалів справи має непогашену заборгованість перед ТОВ «Деал Фінанс Груп», яке є правонаступником, в загальному розмірі 19 955,00 гривень. При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виконання ним зобов`язань за договором позики чи спростовували наведені позивачем доводи, зокрема, й надані розрахунки заборгованості.

За таких обставин, враховуючи, що в установлені договором строки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником, заборгованість за Договором позики № 72422242 від 31.08.2022 року в розмірі 19 955 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 (нуль) коп., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14 955,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). від сплати зазначеної суми судом не встановлено.

Щодо посилань відповідача про необхідність застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

З приписами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року.

Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності"пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.

Тобто, період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується.

Оскільки загальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.

Судом встановлено, що 06.03.2026 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду із даним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості за Договором позики № 72422242 від 31.08.2022 року.

Отже, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, внаслідок спливу строків позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем заявлено вимоги по стягнення судових витрат по справі, а саме витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З наданих позивачем доказів, судом встановлено, що між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» укладено договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору Адвокат бере на себе зобов`язання по наданню Клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а Клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов Договору. Сторони в п.п. 4.1. Договору визначили, що Клієнт сплачує на користь Адвоката винагороду, зокрема у розмірі 4 500,00 грн. за Вивчення наявних у Клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначній справі для формування позовної заяви (500,00 грн.) та підготовку/складання позовної заяви до Боржника за договором позики у малозначній справі (4 000,00 грн.), що разом складає 4 500,00 грн.

Відповідно до витягу з акта №4-ДІЛ від 30.12.2025 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ ДІЛ від 22.08.2025 року, вбачається, що адвокатом надано Позивачу професійну правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та складання позовної зави до Відповідача вартість зазначених послуг складає 4 500,00 грн., яка була сплачена ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» в повному обсязі та підтверджується платіжним документом.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 549, 611, 625, 629, 1049,1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.4, 13, 19, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974) до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974) заборгованість за Договором позики № 72422242 від 31.08.2022 року в розмірі 19 955 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 (нуль) коп., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14 955,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 07 серпня 2026 року.

Суддя Л.П. Слюсар