Рішення № 138857468, 10.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10191/25

Провадження № 2/202/1290/2026

РІШЕННЯ ЗАОЧНЕ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра

у складі судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/10191/25 запозовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що він є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на якк зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», про що зроблено відмітку про реєстраційне посвідчення 31 липня 2002 року за № 5062 та розроблено технічний паспорт на квартиру від 01.08.2002 року. Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Бєспечної Ганни Юріївни № 71459862 від 06 лютого 2024 року щодо державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено у реєстрації права власності на вказану квартиру через неотримання відповіді на сформований державним реєстратором запит до компетентного підприємства Бюро технічної інвентаризації, що проводило державну реєстрацію прав до 2013 року. Оскільки на сьогоднішній день неможливо отримати від КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» відомості про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка, відомості про державну реєстрацію права власності на вище вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, звернення до суду з позовом є єдиною можливістю позивача відновити порушені права, у зв`язку з чим, просить визнати за ним право власності на квартиру.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

Повідомлений про час та місце судового розгляду позивач у судове засідання не з`явився, до позовної заяви долучив заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача - Авдіївської міської ВЦА Покровського району Донецької області про час та місце судового розгляду повідомлений судовою повісткою, яка доставлена до його кабінету у системі «Електронний суд», заяв про розгляд справи без його участі до суду не надіслав, заперечень проти задоволення позовних вимог не висловив. Причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без учасників справи, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири BAA № 098045 від 26 липня 2002 року, зареєстрованого у реєстрі за № 26914 та посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук?янець Л. В., ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 38.70 кв. м., в тому числі жилою площею 24,10 кв. м.

Право власності за ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», про що зроблено відмітку про реєстраційне посвідчення 31 липня 2002 року № 5062 та розроблено технічний паспорт на квартиру від 01.08.2002 року.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Громадянин набував права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (частина друга статті 12 цього Закону)

Відповідно до ч.2 ст.15 ЗУ «Про власність» наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Крім того, за положеннями статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Таке правове регулювання правовідносин з права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.

Приписами чинної ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже, 26.07.2002 позивач набув права власностіна квартиру за адресою АДРЕСА_2 , як у розумінні ЗУ «Про власність» (який діяв на момент виникнення правовідносин), так і у розумінні діючої ст.328 ЦК України.

Стаття 181 ЦК України визначає поняття нерухомої та рухомої речі. Зокрема, до рухомих речей відносяться речі, які можна вільно переміщувати у просторі; до нерухомих належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, на відміну від рухомих речей, підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Отже вирішуючи спір, що випливає з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України та тривають до цього часу, суд, вирішуючи питання про набуття права власності на майно, відповідно до положень статті 5 цього Кодексу виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, встановлює час та підстави виникнення права власності, з`ясовує чи відноситься майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору.

При цьому, встановлюючи правовий статус майна, суд, відповідно до статей 181, 188 ЦК України встановлює і вид цього майна (нерухоме майно, рухоме майно, зокрема гараж, будівельні матеріали, складна річ тощо).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна у розумінні ст. 181 ЦК України.

В період з 09.06.1998 по 06.08.2012 державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалась у відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839.

Відповідно до п.1.4-1.6 вказаної Інструкції державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, надорогах, полігонах і т. п.). Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 . Донецьким бюро технічної інвентаризації про що в реєстрову книгу зроблено запис за реєстровим № 5062 від 31.07.2002.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб судом встановлено, що КП «БТІ м. Донецька» зареєстроване за адресою: м. Донецьк, вул. Кобозева, 66.

Відповідно інформації Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у м. Авдіївка Донецької області, здійснювали КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, КП Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у м. Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області.

Зазначені підприємства знаходяться на території непідконтрольній органам державної влади України та відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р, м. Ясинувата та м. Донецьк Донецької області відносяться до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а постановами Верховної ради України від 17.03.2015 р. № 252-VІІ, від 17.03.2015 р. № 254-VІІ, м. Ясинувата та м. Донецьк Донецької області визнані тимчасово окупованими територіями.

Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від бюро технічної інвентаризації інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, в тому числі на квартиру за адресою АДРЕСА_2 .

Відтак, суд приходить до висновку, що станом на дату звернення до суду доступу до реєстраційних справ, які зберігаються у КП «БТІ м. Донецька», позивач та державні реєстратори не мають.

03.08.2004 набув чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами абз.1 п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Бєспечної Ганни Юріївни № 71459862 від 06 лютого 2024 року щодо державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено у реєстрації права власності на вказану квартиру з посиланням на рішення № 70914520. Зазначене рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про зупинення розгляду заяви від 27 грудня 2023 року було винесено через неотримання відповіді на сформований державним реєстратором запит до компетентного підприємства Бюро технічної інвентаризації, що проводило державну реєстрацію прав до 2013 року.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Так, застосування такого способу захисту прав, як звернення з позовом про визнання права на речові права, можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 344/16879/15-ц.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 , але не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з відсутністю відомостей про право власності у державному реєстрі речових на нерухоме майно та об`єктивною неможливістю внести вказані відомості до реєстру з зазначених вище причин.

При цьому суд зазначає, що у позивача відсутній інший, окрім звернення до суду, шлях для відновлення свого порушеного права власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на квартиру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат, загальною площею 38.70 кв. м., в тому числі жилою площею 24,10 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін