Рішення № 138857099, 15.06.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2052/26

(2-о/199/154/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі: головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Кріпаченко М.Д.,

за участю: заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами,

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся заявник через свого представника із вищевказаною заявою окремого провадження, в обґрунтування якої послався на те, що в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває дотепер, одночасно з яким розпочато мобілізацію, в ході якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобілізовано до лав Збройних Сил України. 01 квітня 2024 року матір військово службовця ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернулась до ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за фактом зникнення без вісти їх спільного із заявником сина ОСОБА_3 , за наслідками чого було розпочато кримінальне провадження №12024041630000379 із кваліфікацією за ст.115 КК України. 04 квітня 2024 року в рамках кримінального провадження було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. 10 червня 2025 року при огляді трупу невстановленої особи виявлено військовий квиток на ім`я ОСОБА_3 , а також вилучено зразки біологічного матеріалу. Згідно висновку експерта імовірність того, що заявник та ОСОБА_2 є батьками загиблого ОСОБА_3 становить не менше 99,(9)%. Наведені фактичні обставини дали змогу зареєструвати смерть загиблого ОСОБА_3 03 лютого 2026 року заявник звернувся до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради з метою встановлення статусу члена сім`ї загиблого захисника України, однак 04 лютого 2026 року заявник отримав відповідь від вказаного органу, якою відмовлено у встановленні зазначеного статусу через розбіжність в одну літеру у написанні прізвища заявника та загиблого ОСОБА_3 . За викладених обставин заявник звернувся до суду із даною заявою окремого провадження, в якій просив суд встановити факт, що заявник є батьком ОСОБА_3 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 березня 2026 року заяву окремого провадження залишено без руху, надано заявнику відповідний строк для усунення виявлених недоліків його заяви окремого провадження.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 18 травня 2026 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням заявником недоліків його заяви заяву окремого провадження прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до судового розгляду з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні заявник свої вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі з викладених у заяві підстав та обставин.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала вимоги заяви окремого провадження, просила їх задовольнити, підтвердивши дійсність викладених у заяві фактичних обставин.

Заінтересована особа Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явилась, свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась.

За таких обставин, керуючись ст.ст.223, 240, 294 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи.

Вислухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 27 травня 1994 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем п. Каліново Попаснянського району Луганської області, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м. Попасна Луганської області, внаслідок чого остання змінила своє прізвище на прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

Відповідно до копії паспорту громадянина України, виданого 23 грудня 1997 року, анкетні дані заінтересованої особи зазначені українською мовою як « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Попасна Луганської області», а російською « ОСОБА_7 ».

Згідно копії паспорту громадянина України, виданого 24 грудня 1997 року, заявника анкетні дані останнього вказані українською мовою як « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Калинове Попаснянського району Луганської області», а російською мовою « ОСОБА_8 ».

При цьому обидва паспорти громадян України містять штампи про реєстрацію шлюбу 27 травня 1994 року із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно. Також обидва паспорти містять штампи реєстрації місця проживання обох осіб (заявника та заінтересованої особи) за однією адресою АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 в м. Попасна Луганської області, батьками якого записано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджуєтсья копією свідоцтва про народження, а також копією паспорту громадянина України.

12 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_3 видано паспорт громадянина України, в якому його анкетні дані, як і у випадку заявника та заінтересованої особи ОСОБА_2 , вказані двома мовами українською як « ОСОБА_3 » та російською як « ОСОБА_9 ». Копія паспорту громадянина України наявна в матеріалах справи.

Згідно копії військово-облікового документу, копії довідки від 09 грудня 2025 року старший солдат ОСОБА_3 після ого мобілізації у зв`язку із введенням військового стану та початком мобілізації дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення, та інтересів держави, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

02 квітня 2024 року за заявою ОСОБА_2 ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато кримінальне провадження №12024041630000379 із кваліфікацією за ст.115 ч.1 КК України за фактом втрати зв`язку із ОСОБА_2 із сином військовослужбовцем ОСОБА_3 . Викладене підтверджується копією витягу з ЄРДР.

В ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження до КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» з тимчасово окупованої території України, в тому числі з ПрАТ «МК «Азовсталь» у м. Маріуполь Донецької області, доставлено трупи осіб, які загинули (померли) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, серед яких на підставі низки призначених судових молекулярно-генетичних експертиз ідентифіковано тіло військовослужбовця ОСОБА_3 , а також встановлено, що заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 є біологічними батьками ОСОБА_3 , ймовірність чого становить 99,(9)%. В зв`язку із чим заявника залучено до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого. Викладене підтверджується копіями листа територіального органу поліції, постанови про призначення судово-молекулярної експертизи, про встановлення особи трупа, висновків експерта, складених за наслідками проведених судових молекулярно-генетичних експертиз.

28 жовтня 2025 року було здійснено реєстрацію смерті ОСОБА_3 , датою смерті якого зазначено ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть.

Також судом встановлено, що заявник у лютому 2026 року звернувся до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про встановлення йому статусу члена сім`ї загиблого (померлого) захисника України, у відповідь на що отримав листа від 04 лютого 2026 року від вказаної заінтересованої особи, яким (листом) заявнику було відмовлено у встановленні зазначеного статусу через розбіжність в оду літеру у написанні прізвища заявника та загиблого ОСОБА_3 . Копія листа наявна в матеріалах справи.

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, ЦПК України, СК України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За змістом ст.ст.293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, одним із яких є встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За змістом норм ст.ст.133, 145, 147 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. По батькові дитини визначається за іменем батька.

За змістом положень ст.ст.1216, 1217, 1258, 1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки.

За змістом ст.ст.76, 89, 95, 100, 294 ЦПК України при розгляду судом цивільної справи доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення, ґрунтуючи своє рішення на наступному.

Юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника тощо. Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути, зокрема, спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом, і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки.

Наведена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №320/948/18, Верховного Суду у постановах від 08 грудня 2021 року по справі №543/271/20, від 24 грудня 2021 року по справі №935/1386/20, від 26 січня 2022 року по справі №568/310/21, від 26 січня 2022 року по справі №282/976/20, п.7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 зауважив, що цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування. Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

У справах про встановлення фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів, суд може брати до уваги всі передбачені законом засоби доказування, серед яких показання свідків, що пояснюється відсутністю письмових доказів, які б посвідчували такі факти (постанова Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №705/928/23).

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №638/15738/17 викладено висновок, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним. За умови, що необхідні для підтвердження відповідних відомостей свідоцтва про народження, актові записи про народження втрачені, належним і допустимим доказом у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути саме показання свідка.

Подібні наведеним вище правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі №543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц, а також у постанові від 06 серпня 2025 року по справі №214/4980/22.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації» (заява №3451/05), зауважував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У справі «Міфсуд проти Мальти» (заява №62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 грудня 2025 року по справі №758/9138/22.

Встановлення факту батьківства є складовою права на приватне життя і може підтверджуватися будь-якими доказами, що можуть бути взяті судом до уваги та з достовірністю підтверджують батьківство. До таких доказів належать як «соціальні» докази (спільне проживання та ведення господарства, виховання дитини), результати ДНК-експертизи, так і письмові докази визнання батьківства (листи, книги тощо). При цьому наявність майнового інтересу (спадкування) не може бути перешкодою для встановлення факту батьківства. (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2025 року по справі №753/23080/23)

Стосовно обставин правовідносин учасників даної цивільної справи, то судом за наслідками розгляду справи на підставі аналізу змісту наявних у справі доказів, зокрема копій документів, які посвідчують особу заявника, заінтересованої особи ОСОБА_2 та загиблого ОСОБА_3 , копій документів, що підтверджують акти цивільного стану щодо вказаних осіб, зокрема народження, реєстрації шлюбу, копій паспортів громадян України, а також копій висновків судових молекулярно-генетичних експертиз та копій інших документів кримінального провадження №12024041630000379, що було подані заявником, встановлено, що заявник та загиблий військовослужбовець ОСОБА_3 дійсно є батьком та сином відповідно, а наявні у їх паспортах громадян України та копії свідоцтва про смерть розбіжності в одну літеру в написанні їх прізвищ лише українською мовою зумовлені виключно технічною помилкою/опискою, допущеною при складенні таких документів та перекладі прізвищ з російської мови на українську, зокрема при оформленні паспорту громадянина України на ім`я заявника. За таких обставин, оскільки встановлення даного юридичного факту необхідно заявнику для подальшої реалізації його прав, в тому числі на набуття статусу члена сім`ї захисника України, спадкових прав тощо, не пов`язаність встановлення цього юридичного факту із подальшим вирішенням спору про право, враховуючи відсутність у заявника можливості встановити даний юридичний факт або усунути недоліки у вигляді розбіжностей в написанні прізвищ заявника та загиблого сина українською мовою в позасудовому порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог заяви окремого провадження, а отже і про можливість її задоволення.

У відповідності до ст.294 ч.7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.1216, 1217, 1258, 1262 ЦК України, ст.ст.2, 4, 7, 19, 23, 76-81, 89, 95, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву окремого провадження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 8), про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 28 жовтня 2025 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко